Ухвала суду № 51970690, 01.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1994/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1815/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 50

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дружини,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти її на утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 10 липня 2015 року і до досягнення дитиною трьох років до 17 грудня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на корить держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що для стягнення аліментів на дружину обовязковою умовою є наявність можливості у чоловіка надавати таку допомогу та не врахував факт стягнення з нього за рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2015 року аліментів на утримання дочки у розмірі 310 грн., що у сумі становить 610 грн. і при отримання ним мінімальної заробітної плати 1218 грн., є завеликим розміром. Апелянт вказує також на наявність у нього захворювань, у звязку з чим постійно несе витрати на лікування.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України така неявка відповідача не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи з 03 серпня 2013 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3, 4). На час звернення до суду з даним позовом подружжя припинило шлюбні стосунки та проживає окремо один від одного. ОСОБА_4 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2). Малолітня з дочка сторін ОСОБА_6 проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні (а.с.5).

ОСОБА_3 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, працює продавцем продовольчих товарів і отримує заробітну плату у мінімальному розмірі (а.с.12, 24).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що сторони мають спільну малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, яка мешкає разом з позивачкою. Відповідач є працездатною особою , має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу тому на підставі ст. 84 СК України дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення на користь позивачки аліментів на її утримання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки він є законним, обґрунтованим , відповідає матеріалам справи та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ч.2, 4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина до трьох років, має право на утримання від чоловіка - батька дитини незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто, виходячи із змісту наведеної норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про право дружини на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років.

Доводи апеляційної скарги про те, що у звязку із стягненням з відповідача рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2015 року аліментів на утримання їх спільної з позивачкою дочки у розмірі 310 грн. він, отримуючи мінімальну заробітну плату, не має можливості сплачувати ще й 300 грн. щомісяця аліментів на дружину, не заслуговують на увагу.

Як розяснив пленум Верховного Суду України в абз.4 п.17 постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 щодо максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч.3 ст.70 Закону України від 21 квітня 1999 р. №XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

За таких обставин, є безпідставними доводи апелянта про не співмірність загальної суми стягуваних з нього аліментів - 610 грн., з розміром його заробітної плати 1378 грн. (з вересня 2015 року), оскільки загальна сума його аліментних зобовязань становить 44,27% від мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.4 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Визначений судом розмір аліментів на утримання дружини враховує усі визначені ст.182 СК України істотні обставини, у тому числі стан здоровя та майнове становище відповідача.

Із наданих апеляційному суду довідок медичних установ, вбачається, що ОСОБА_3 у грудні 2008 року знаходився на лікуванні у кардіологічному відділенні та у вересня 2014 року звертався за консультацією до невролога та кардіолога, при цьому ним не надано ніяких доказів щодо необхідності проведення постійного лікування, в тому числі на даний час, чи наявності у нього хвороб, що обмежують працездатність (а.с.25, 26, 27).

Колегія не приймає до уваги посилання відповідача на низький заробіток, оскільки він є працездатним, має задовільний стан здоровя, інших дітей не має, а тому не вбачається обєктивних перешкод для одержання доходів від трудової діяльності.

Вказаний розмір аліментів не є надмірним, він відповідає вимогам виваженості, розумності та справедливості, узгоджується із встановленим ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» прожитковим мінімумом для працездатних осіб 1378 грн.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -