Ухвала суду № 51970184, 13.05.2015, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/443/14-ц

Провадження № 2-з/581/2/15

УХВАЛА

13 травня 2015 року суддя Липоводолинського районного суду Сумської області СізовД.В., розглянувши заяву Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про забезпечення позову

у справі за позовом Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2

про вилучення гуманітарного автомобіля із чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

12 травня 2015 року позивач звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль марки «MAZDA 626», 1995 року випуску, синього кольору, кузов №JMZGE14А201318223, державний номер НОМЕР_1, та подальшою передачею автомобіля на зберігання на спеціальний майданчик тимчасового тримання чи штрафмайданчик.

Дослідивши матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.ст.151, 152 ЦПК України за заявою осіб, які беруть участь у справі, суд може вжити заходи забезпечення позову, до яких, зокрема, відноситься накладення арешту на майно відповідача. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.3ст.152 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Однак встановлено, що матеріали справи не містять причин, у звязку з якими потрібно забезпечити позов (п.1 ч.1 ст.151 ЦПК України); обґрунтування необхідності накласти саме арешт на майно (п.2 ч.1 ст.151 ЦПК України); інші відомості, потрібні для забезпечення позову (п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України).

Загальний, передбачений ч.2 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», порядок накладення державним виконавцем арешту на майно боржника передбачає можливість лише винесення ним постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Однак, п.4.2.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, визначає конкретні дії державного виконавця під час виконання судового рішення про забезпечення позову, зокрема: якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, державний виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання.

Тобто, вказана норма передбачає необхідність зазначення в ухвалі суду про забезпечення позову адреси знаходження забезпеченого майна.

Оскільки, заява про забезпечення позову зазначених даних не містить, суд вважає її такою, що подана без додержання вимог ст.151 ЦПК України, а тому відповідно до вимог ч. 8ст. 153 ЦПК Україниповертає її заявнику.

Керуючись ч.8ст.153 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги в пятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя Д. В. Сізов