Ухвала суду № 51968923, 29.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6411/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О. Д., Станкевича В. А.

при секретарі Железнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18. 06. 2015 р.,

в с т а н о в и л а:

27. 04. 2015 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_4, 22. 01. ІНФОРМАЦІЯ_1, який знаходиться на її утримання і вихованні, у твердій грошовій сумі 1200 грн. щомісячно з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття з негайним виконанням рішення суду з тих підстав, що подала заяву до суду про розірвання шлюбу з відповідачем, більше півроку з відповідачем не веде спільного господарства, подружніх стосунків не підтримують, мешкають окремо, відповідач не платить аліменти на утримання сина в той час як його заробітна плата складає біля 5000 грн.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18. 06. 2015 р. зазначений позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, 22. 01. ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн. щомісяця, починаючи з 27. 04. 2015 р. і до повноліття сина, а саме до 22. 01. 2028 р. і стягнуто з відповідача в доход держави судовий збір в сумі 243,6 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції зі зменшенням суми стягнення з нього аліментів на утримання дитини до 350 грн. тому, що дитині він допомагав, допомагає і буде допомагати, оскільки він є її батьком, любить дитину і завжди буде з нею, не дивлячись на упереджені і передчасні судові рішення судді. Зазначає, що він нічого не зможе зробити тому, що робота, яку зараз можна отримати оплачена буде в сумі не більше 1200 грн. і для нього залишиться лише 450 грн., на які неможливо прожити, а іншої більш оплачуваної роботи він знайти не зможе і ці фактори від нього не залежать, а судове рішення є передумовою для штучного виникнення та збільшення заборгованості по несплаті аліментів на утримання дитини, що може призвести до створення проти нього кримінального обвинувачення про злісне ухилення від сплати встановлених судом аліментів та умисне невиконання рішення суду. Вказує, що батьки зобовязані утримувати дитину і якщо на нього покладено сплату аліментів в розмірі 750 грн., то в такому ж розмірі має витрачатися на дитину і позивач, а для нього залишається лише 450 грн., і, що аліменти в розмірі 350 грн. узгоджуються з положеннями п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 05. 2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ч. 2 ст. 182 СК України та Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік» щодо прожиткового мінімуму на дитину. При визначенні розміру аліментів просить суд врахувати стан його здоровя та матеріальне становище, викладені ним обставини і те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що складає 350 грн. на місяць. Посилається на те, що прожитковий мінімум на місяць дітям віком до 6 років складає 1032 грн. і мінімальний розмір аліментів для такої дитини складає 309,6 грн. Зазначає, що рішення суду не відповідає положенням ЦК України щодо принципів законності, справедливості і розумності, і суд не врахував, що позивач порушує паспортний режим і нелегально знімає будинок № 30 по вул. Ветеранів у с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області, за що сплачує 900 грн. щомісяця, нелегально торгує, до батьків у Татарбунарській район Одеської області їхати не хоче, належно вихованням дитини не займається у звязку з чим у сторін і виникли непорозуміння. Вважає, що заявлена позивачем сума 1200 грн. буде направлена не для дитини, а для нелегальної оплати за будинок, у якому позивач проживає без реєстрації і без реєстрації утримує дитину, вакцинацію і щеплення дитині не проводить, негативно характеризує позивача. Вказує, що сам сумлінно, добросовісно, постійно намагається виконувати свої обовязки по утриманні дитини, матеріальну допомогу надає добровільно, і за відсутності роботи на теперішній час, лікування від поранення, зміг би сплачувати аліменти на сина у розмірі 350 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4 пояснила, що вважає рішення суду правильним.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до наступного.

Задовольняючи частково позов про стягнення аліментів на утримання дитини в твердій грошовій сумі суд першої інстанції виходив з положень ст. 184 ч. 1 СК України і врахував те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Аліменти на дитину присуджуються від дня предявлення позову.

За розясненнями п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15. 05. 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться з 03. 10. 2008 р. у зареєстрованому шлюбі, але більше півроку сторони однією сімєю не проживають і спільне господарство не ведуть, припинивши шлюбні відносини, які продовжувати категорично не бажають, оскільки втратили одне до одного почуття поваги та любові.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають сина ОСОБА_4, 22. 01. ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживає з позивачкою ОСОБА_4 і знаходиться на її утриманні.

Відповідач має нерегулярний і мінливий дохід, офіційно не працює, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини на користь позивачки.

Сторони вказані обставини не оспорюють, вони підтверджені матеріалами справи і в апеляційній скарзі ставиться лише питання щодо зменшення встановленого судом розміру аліментів на дитину з 750 грн. щомісячно до 350грн. щомісячно.

Апеляційний суд враховує не надання сторонами доказів щодо розміру доходу ОСОБА_3 і пояснення відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду, з яких вбачається, що ОСОБА_3 періодично працює неофіційно і не має статусу безробітного оскільки при зверненні у відповідний орган йому запропонували оплату лише в розмірі 1200 грн., що на його думку є недостатнім, і, що у нього відсутні докази надання ним позивачці допомоги на утримання дитини, а також пояснення відповідача в суді першої інстанції, з яких, як зазначено в рішенні суду першої інстанції, видно, що відповідач позов визнав частково, посилаючись на те, що доводи позивачки про те, що він заробляє щомісяця 5000 грн. надумані, він дійсно неофіційно працює де прийдеться і тому може платити аліменти на користь позивачки в розмірі 350 грн. щомісяця на утримання сина, інших дітей чи осіб, які б знаходилися на його утриманні у нього немає, раніше він мав ножове поранення, яке на сьогоднішній день зажило і загальний стан його здоровя задовільний, що відповідач не оспорює.

Виходячи з матеріалів справи і викладених обставин у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно та обгрунтовано на підставі вимог закону з урахуванням доводів відповідача стягнув на користь матері дитини аліменти на утримання дитини з відповідача у твердій грошовій сумі в розмірі 750 грн. щомісячно, оскільки відповідач має нерегулярний і мінливий дохід.

Доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача аліментів в меншому розмірі, в тому числі з посиланням на встановлений законом розмір прожиткового мінімуму дитини, у урахуванням наведених положень закону не спростовують висновок суду.

При цьому, апеляційний суд відмічає, що у даній справі не мають правового значення заробіток, місце роботи та проживання позивачки-матері і нічим не обґрунтовані доводи скарги відповідача щодо неналежного виховання та утримання дитини, в тому числі, що заявлена позивачем сума 1200 грн. буде направлена не для дитини.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що в силу ст. 192 ч. 1 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18. 06. 2015 р.залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_5

ОСОБА_6