Рішення № 51964741, 29.09.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/7614/15-ц

Н.п. 2/522/5935/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтерм» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним кредитний договір від 20 травня 2008 року №ОД-1/0303/08/403, укладений між КС «Перше кредитне товариство», ОСОБА_1 та ТОВ «Медтерм», а також визнати недійсним договір поруки від 20 травня 2008 року №ОД-1/0303/08/403.

При цьому позивач посилається на те, що між ним, ТОВ «Медтерм» та КС «Перше кредитне товариство» 20 травня 2008 року було укладено кредитний договір №ОД-1/0303/08/403, відповідно до якого кредитна спілка зобовязувалася надати позивачу кредит у сумі 9500049,28 грн. що еквівалентно 19020009,86 доларів США по середньому курсу продажу долара США, що визначається як середнє арифметичне курсів продажу долара США в комерційних банках України, що діє на момент отримання кредиту та дорівнює 5 гривням за 1 долар США. Кредит надається на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позивач зобовязувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що вищезазначений кредитний договір в силу ст. 215 ЦК України підлягає визнанню його недійсним, оскільки його зміст суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Так, умови укладеного кредитного договору не містять відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту, як цього вимагає ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а графік повернення кредиту та сплати процентів по договору кредиту, який є його невідємною частиною, не відповідає вимогам діючого законодавства України, що є порушенням норм зазначеного Закону, а отже при укладанні цього договору кредиту недодержана така істотна умова, як укладання належного такого графіку.

При укладанні вказаного кредитного договору були порушені також вимоги п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме Кредитною спілкою не надано ОСОБА_1, як споживачу фінансових послуг в галузі споживчого кредитування, в письмовій формі повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладанням кредитного договору.

Позивач зазначає, про несправедливі умови кредитного договору, оскільки проценти значно більше, ніж сам кредит, про що позивач дізнався лише після звернення КС «Перше кредитне товариство» в листопаді 2014 року до суду з позовом, в якому вимагає сплатити позивачем 208896555,97 грн. за користування кредитом.

Відповідно до вступної частини кредитного договору від 20 травня 2008 року №ОД-1/0303/08/403, цей договір укладений членом Кредитної спілки. Однак, позивач ніколи не був членом Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», в звязку з чим не мав права отримувати кредит. Позивач зазначив, що він про це не знав, оскільки йому цього ніхто не розяснив. Таким чином, кредитний договір був укладений з особою, яка не мала права на його укладання.

Крім того, кредитний договір було підписано трьома особами. Цей договір від імені поручителя підписав директор ТОВ «Медтерм». У звязку з чим договір поруки зачіпає інтересів позивача та на його думку в силу ч. 2 ст. 548 та ч. 4 ст. 559 ЦК України також підлягає визнанню його недійсним.

У звязку з вищезазначеним позивач був вимушений звернутися до суду з позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідача Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» у судовому засіданні позов не визнали, зазначили, що твердження позивача є безпідставними, оскільки при укладанні Кредитного договору від 20.05.2008 р. №ОД-1/0303/08/403 були дотримані вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», позивачу була надана вся необхідна інформація, що підтверджується проставленим ним особисто підписом у відповідній заяві від 20.05.2008 р.. Представники зазначити, що спірний кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі є доказом того, що сторони погодились з його умовами. Позивач, ще у 15.05.2006 р. підписав заяву про прийняття його у члени КС «Перше кредитне товариство» та сплатив вступні внески, у звязку з чим твердження позивача щодо укладання кредитного договору з особою, яка не мала права на його укладання, є неправдивими. Представники відповідача наголосили на тому, що позивач має заборгованість за спірним кредитним договором, яку рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.04.2015 р. по справі №523/19182/14-ц вирішено стягнути, у звязку з чим позивач всіляко намагається уникнути зобовязання по погашенню заборгованості. Враховуючи зазначене представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 травня 2008 року між Кредитною спілкою «Перше кредитне товариство» (далі Кредитодавець), з однієї сторони, та членом Кредитної спілки ОСОБА_1 (далі Позичальник), з другої сторони, та ТОВ «Медтерм», в особі співзасновника ОСОБА_2 (далі - Поручитель поручителем), з третьої сторони, було укладено Кредитний договір №ОД-1/0303/08/403 (далі Кредитний договір), за умовами якого Кредитодавець зобовязувався надати Позичальнику кредит в сумі 9500049,28 грн. що еквівалентно 19020009,86 доларів США по середньому курсу продажу долара США, що визначається як середнє арифметичне курсів продажу долара США в комерційних банках України, що діє на момент отримання кредиту та дорівнює 5 гривням за 1 долар США. Кредит надається на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а Позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених договором.

Відповідач Кредитна спілка «Перше кредитне товариство» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надав кредитні кошти, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується самим позивачем.

Положеннями ч. 1ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу .

При цьому, відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ізст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Відповідно дост. 525 ЦК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК Українидоговір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно дост. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, Кредитний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача, оскільки підпис на договорі, який він не оспорює, є доказом того, що сторони погодилися з його умовами.

Крім того, підпис особи, яка є співзасновником поручителя ТОВ «Медтерм» - ОСОБА_2, свідчить про згоду на поручительство тих зобовязань, які зазначені в Кредитному договорі.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів і які мають істотне значення, а також які були узгодженні сторонами в спірному договорі.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши спірний договір, встановили факт досягнення згоди між сторонами, щодо всіх істотних умов Кредитного договору.

Відповідно доч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання позивача на те, що Кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки позивач сам уклав кредитний договір з відповідачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Тобто, при підписанні Кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містять всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилаються у своїй позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані обставини стороною позивача не доведені у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 525, 526, 553, 559, 627, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медтерм» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

29.09.2015