Постанова № 51964336, 28.09.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7407/14-а

Провадження № 2-а/521/221/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2015 року

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого судді Мирончук Н.В.,

при секретарі Варналій К.О.,

за участі сторін: позивача ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі, м. Одеси, третя особа - Ліквідатор ВАТ "Одеський вуглекислотний завод" - ОСОБА_1, про скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И В :

25 травня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, третя особа Ліквідатор ВАТ "Одеський вуглекислотний завод" - ОСОБА_1, про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 16.09.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову було відмовлено.

04.06.2015 року судом касаційної інстанції, рішення судів першої та другої Інстанції, було скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси.

24.06.2015 року, згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ, зазначена справа була розподілена судді Н.В.Мирончук, якою справу було прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

Свої позовні вимоги, позивач обґрунтував наступним.

У листопаді 2013р. він звернувся до УПФ в Малиновському районі м.Одеси із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умавах.

11 лютого 2014р. позивач отримав рішення УПФ України в Малиновському районі №2258, про відмову у призначенні йому пенсії, через невиконання вимог п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у звязку із відсутністю пільгової довідки.

При цьому позивач зазначив, що після отримання рішення УПФ України в Малиновському районі, він звернувся зі скаргою на дане рішення до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, однак також отримав відмову в призначенні йому пенсії на пільгових умовах.

Відмову в призначенні пенсії вважає неправильною, оскільки з 01.09.1975р., він працював у ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», яке на теперішній час фактично припинило свою діяльність. Для отримання пенсії на пільгових умовах позивач неодноразово звертався до ОСОБА_4 - ліквідатора ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», для отримання пільгової довідки, на що отримав відмову.

Позивач у позові зазначив, що основним документом, що підтверджує наявність у нього трудового стажу для призначення пенсії є трудова книжка, а тому просив суд винести рішення, яким визнати незаконним рішення УПФ України в Малиновському районі м.Одеси №2258, про відмову у призначені пенсії від 11.02.2014р., скасувати рішення УПФ України в Малиновському районі м.Одеси про відмову у призначені пенсії від 11 лютого 2014р. та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах.(а..с.5)

У своїй касаційній скарзі, позивач збільшив позовні вимоги та просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з часу досягнення ним пенсійного віку а саме з - 08.11.2013року.(а.с.93).

При новому судовому розгляді справи судом першої інстанції, позивачем було надано уточнення до позову, в яких позивач просив скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 2258, про відмову у призначенні пенсії від 11 лютого 2014 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси призначити йому, пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, а саме - з 08 лютого 2013 року.(а.с.142).

У судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх

задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала до суду письмові заперечення на позов, у яких зазначено про таке.

До управління позивач звернувся із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком N»2.

Право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, і за (результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

На підтвердження наявності трудового стажу, позивач надав трудову книжку, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

У випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі відсутності відповідних первинних документів, підтвердження пільгового стажупоказаннями свідків не передбачено.

В зв'язку із тим, що позивачем не було надано вищезазначену уточнюючу довідку, а тому, на думку відповідача, не має законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах позивачу.

Також, представник Відповідача, посилаючись на ч. 4, 5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначила, що позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, а тому йому для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Посилаючись на ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, представник відповідача зазначила, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду та просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. (а.с.19-20, 143-145).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надані сторонами письмові докази, оцінивши докази, відповідно до вимог ст.ст.57-65 ЦПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 01.09.1975р.позивач був прийнятий на роботу до Одеського вуглекислотного заводу, який в подальшому змінив свою назву на ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», на посаду слюсаря-ремонтника 3 розряду, а 09.04.1976р. був звільнений у зв'язку із призивом на службу до ОСОБА_5, строк служби з 02.05.1976р. по 15.05.1978р., що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.(а.с.10).

Після сплину строку служби у рядах ОСОБА_5, ОСОБА_2 наказом від 06.07.1978р. №38л був прийнятий на посаду слюсаря - ремонтника 5-го розряду до ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», а 07.12.1978р. наказом №67л звільнений.

Наказом від 01.09.1994р. №41к, позивач був прийнятий на посаду слюсаря 4-го розряду до ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», а 13.10.2006р., на підставі наказу № 52-ок, позивач був звільнений з роботи ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» за власним бажанням.(а.с.10-14).

Загальний стаж роботи позивача склав 27 років 9 місяців та 7 днів, що підтверджується розрахунком стажу.(а.с.9)

11.11.2013р. ОСОБА_2 звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2.

Пенсійний фонд України, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне фінансування та виплату пенсій, інших виплат, які, згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

11.02.2014р. ОСОБА_2 УПФ України в Малиновському районі м.Одеси було направлено лист, в якому відповідач вказав, що його заява від 11.11.2013 року розглянута та прийнято Рішення №2258, яким йому відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки не виконані вимоги п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ, у звязку із відсутністю пільгової довідки (а.с.8).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.03.2014 № 396/6-1, позивачу також було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, через невиконання вимог пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не надання пільгової довідки.(а.с.6).

Коли саме позивачу було направлено на вручено вказану відповідь, сторонами до суду доказів не надано. (а.с.21).

Згідно ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доказів відправлення та вручення Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.03.2014р. № 396/6-1, позивачу, відповідачем до суду не надано та позивачем до суду позов було надано 21.05.2015 року, то суд приходить до висновку що позивач звернувся до суду у встановлені законом строки.

На час розгляду справи, підприємство, в якому працював позивач, в стадії ліквідації з 29.12.2008 року.(а.с.33).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне убезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 з виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. N 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затверд жено Список N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до вказаного Списку №2, зазначена професія слюсарів-ремонтників, зайнятих на вуглепідготовці, виробництві кислоти, вуглецевих матеріалів.

Право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і 2 на протязі повного робочого дня.Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах, згідно списків №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383.

Згідно з пунктом 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями, незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р..

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоровя і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоровя працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

З зазначеного випливає, що, вказаним законодавцем покладено обовязок проведення атестації

робочих місць саме на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України та статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (далі - Порядок № 637).

Трудова книжка у позивача є та записи в ній свідчать про те, що позивач працював в якості слюсаря-ремонтника на вуглекислотному заводі.

Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якщо в трудовій книжці відсутні відомості про право на пенсію на пільгових умовах, установлені для деяких категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки з усіх підприємств.

Проте, для підтвердження стажу роботи довідок з вказаного заводу, позивач надати до УПФУ не може, оскільки підприємство, згідно довідки, в стані припинення.

Відповідно до довідки з Департаменту Архівної справи та діловодства, документи Одеського вуглекислотного заводу, в департамент на державне зберігання, не передані.(а.с.7).

Згідно Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», місцезнаходження, м.Одеса вул. Мельницька,15, голова комісії з припинення, ліквідатор ОСОБА_4С.(а.с.46-47)

З пояснень позивача, на місці ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», знаходиться ПРАТ «Одеський коньячний завод».

Згідно довідки з ПРАТ «Одеський коньячний завод», архіви ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» на зберігання в ПРАТ не передавались.(а.с.49).

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємству в установі, організації (в тому числі колгоспі), або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Оскільки не можливо ставити в залежність ненадання підприємством довідок, у звязку з втратою або знищенням відповідних документів, під час слухання справи, у судовому засіданні були надані покази свідками.

Так, свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працювала на Одеському вуглекислотному заводі з 1972 року прибиральницею в побутових приміщеннях. В 1995 році підприємство змінило назву на ВАТ «Одеський вуглекислотний завод». Вона, як прибиральниця не в цеху, а в інших приміщеннях, пільгової пенсії не має, але люди, які в той час працювали в цехах, мали право на пільгові пенсії, оскільки працювали в шкідливих умовах. Їм додатково виділяли і молоко і інші продукти за шкідливі умови праці. Вона добре памятає ОСОБА_2, який працювати прийшов в цех з шкідливими умовами праці, в якості слюсаря-ремонтника в 1975 році, потім, з заводу він призивався на службу до ОСОБА_5, а після служби, знову повернувся працювати до них на завод на посаду слюсаря - ремонтника, в 1978р. він звільнявся з заводу, а в 1994р. він знову повернувся на завод у той же цех на ту ж посаду слюсаря і приблизно в 2006р. він був звільнений з роботи з ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» за власним бажанням. Вона звільнена була після нього в 2007 році.

Особу свідка ОСОБА_6 підтверджено її паспортом. Пояснення свідка про місце та часи її роботи з 1972 року на Одеському вуглекислотному заводі та з 1995 року, у звязку зі зміною назви підприємства - на ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», прибиральницею, підтверджено ксерокопією трудової книжки, яка долучена до матеріалів справи. (а.с.160-162).

Також, свідок ОСОБА_7 пояснив, що він працював на Одеському вуглекислотному заводі з 1986 року токарем 5 розряду. В 1995 році підприємство змінило назву на ВАТ «Одеський вуглекислотний завод». Він добре памятає ОСОБА_2, який працювати прийшов в цех з шкідливими умовами праці, в якості слюсаря-ремонтника в 1994р. Робота в цьому цеху давала право на отримання пільгової пенсії. Приблизно в 2006р. ОСОБА_2 був звільнений з роботи з ВАТ «Одеський вуглекислотний завод» за власним бажанням, а він звільнився після ОСОБА_2 в 2007 році за станом здоровя.

Особу свідка ОСОБА_7 підтверджено його паспортом. Пояснення свідка про місце та часи його роботи з 1986 року на Одеському вуглекислотному заводі та з 1995 року, у звязку зі зміною назви підприємства - на ВАТ «Одеський вуглекислотний завод», токарем, підтверджено ксерокопією трудової книжки, яка долучена до матеріалів справи. (а.с.164-167).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що є підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо вимоги позивача, яку він виклав у своїй касаційній скарзі про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, з - 08.11.2013року.(а.с.93) та вимоги в уточненому позові, в якому позивач просив призначити йому - ОСОБА_2, пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, з - 08 лютого 2013 року.(а.с.142), то суд зазначає, що ні для призначення пенсії з 08.11.2013року, ні з 08 лютого 2013 року, позивач не надав жодного обґрунтування та доказів на їх підтвердження.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, тому права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Так як, позивач з позовом до суду звернувся 21.05.2014 року, то з урахуванням шестимісячного строку, до задоволення підлягає призначення пенсії з 21.11.2013 року.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2015 року по справі К/800/3303/15, в якій підтримано висновки суду про те? що права позивача підлягають захисту в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі, м. Одеси, третя особа - Ліквідатор ВАТ "Одеський вуглекислотний завод", ОСОБА_1, про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.

Керуючись ст. ст.159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі, м. Одеси, третя особа Ліквідатор ВАТ "Одеський вуглекислотний завод" - ОСОБА_1, про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах, задовольнити частково.

Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 2258, про відмову у призначенні пенсії від 11 лютого 2014 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає в АДРЕСА_1, пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2, з 21 листопада 2013 року.

Позовні вимоги в іншій частині залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 вересня 2015 року.

Суддя: Н.В.Мирончук