Ухвала суду № 51962264, 28.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/8411/13-к 28.09.2015 28.09.2015 28.09.2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої-судді: ОСОБА_1

суддів: Рудяка А.В., Хоміка І.М.

за участю секретаря: Демянюк І.А.

розглянув у судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою старшого прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року. яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 03 місяця 29 дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3,

- визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор: Зайков О.В.

обвинувачений: ОСОБА_3

захисник: ОСОБА_4

Короткий зміст вимог апеляційної скарги старшого прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_2: посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить вирок суду від 16.06.2015 року скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у

___________Провадження № 11-кп/784/591/15 Головуючий суддя суду першої інстанції:

Категорія ч. 1 ст. 366, ч. 2 ОСОБА_5

ст. 191 КК України . Доповідач апеляційного суду: суддя Губа О.О.

вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, та призначити покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 2 років;

- за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 3 років.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязанні з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 3 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, з покладенням на нього обовязків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Задовольнити цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави в особі Управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради про стягнення заборгованості з обвинуваченого ОСОБА_3 шкоди, завданої державі, в сумі 30104 грн. 78 коп.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року:

ОСОБА_3 визнаний невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано його за недоведеністю у вчиненні злочинів.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі управління з питань культури та охорони культурної спадщини Миколаївської міської ради на суму 30104,78 грн. залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Узагальнені доводи старшого прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_2:

Вважає висновки суду першої інстанції стосовно визнання ОСОБА_3 невинуватим за предявленим обвинуваченням необґрунтованими та безпідставними.

Вказує, що в ході досудового розслідування та судового розгляду обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 та за ч. 2 ст. 191 КК України знайшло своє підтвердження в повному обсязі, а сукупність досліджених доказів вказувала на наявність в діях останнього вказаних складів злочинів.

Зазначає, що обєктивна сторона службового підроблення полягає у перекрученні істини у офіційному документі, вчиненому службовою особою з використанням свого службового становища, а саме внесення до документів неправдивих відомостей; інше підроблення документів; складання неправдивих документів; видача неправдивих документів.

Посилається на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які підтвердили, що ОСОБА_14 (син обвинуваченого) був працевлаштований на посаду чергового до музичної школи лише «на паперах», але в дійсності не працював, матеріали перевірки Територіальної Державної інспекції України з питань праці в Миколаївській області.

Також зазначає, що фактично охороняти інше приміщення школи, розташованого по пров. Прорізному, 21 в м. Миколаєві, з 2012 року не було сенсу, оскільки воно знаходиться в занедбаному стані і охороняти там нічого і це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, яким суд не дав належної оцінки, в тому числі й в дещо іншій інтерпретації, що не відповідає фактично їх показанням в суді та запису на технічному носії інформації.

Крім того, звертає увагу, що зазначене нежитлове приміщення за розпорядженням Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської влади було передано на баланс ДМШ № 6 лише в лютому 2013 року.

На думку апелянта, суд виправдовуючи ОСОБА_3 надав невірну оцінку показам свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, оскільки вони памятають лише поодинокі випадки коли бачили ОСОБА_14, частково і ті випадки, коли вони його бачили не у визначений йому робочі години, що не спростовує те, що останній зявлявся до школи нерегулярно.

Вважає, що судом не надано оцінку показанням ОСОБА_14, щодо графіку його роботи та показанням свідків ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_8, повідомленню ПП Охоронної Агенції «Дон-Юг» та викладає з цього приводу доводи.

Стверджує, що судом першої інстанції не була надана оцінка письмовим доказам, а саме: табелям обліку використання робочого часу, посадовій інструкції чергового, витягу з колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ДМШ № 6, матеріалам перевірки ТДІ України з питань праці в Миколаївській області; протоколу огляду приміщень по пров. Прорізному, 21 в м. Миколаєві, розпорядженню Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради № 79-к від 28.02.2013 року.

Вказує, що суд у вироку не навів аналізу та оцінку письмовим доказам, на які послався, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку, взагалі не зазначив, які докази він приймає, а які відхиляє, а також мотиви прийняття одних та відхилення інших доказів.

За змістом апеляційної скарги просить в ході апеляційного розгляду повторно допитати обвинуваченого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_28, ОСОБА_6 та дослідити письмові матеріали кримінального провадження.

Обставини, встановлені судом першої інстанції:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, виходячи з наступного.

ОСОБА_3, займаючи посаду директора дитячої музичної школи № 6 м. Миколаєва, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, будучи службовою особою, діючи умисно та з корисливих мотивів, з метою заволодіння бюджетними коштами, безпідставно зарахував наказом на посаду чергового вказаної школи свого сина - ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4, для чого видав наказ про призначення його на посаду за № 24 від 27.06.2010 року, з метою отримання та привласнення державних грошових коштів, нарахованих останньому у вигляді заробітної платні.

В період з 01.06.2010 року по 31.03.2013 рік, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що з моменту працевлаштування ОСОБА_14, останній фактично не працював на зазначеній посаді та його працевлаштування є фіктивним, з метою прикриття протиправного привласнення державних грошових коштів та надання своїм незаконним діям легального характеру, підробив табелі робочого часу працівників дитячої музичної школи № 6 за вказаний період, в які внесено неправдиві відомості про, нібито, відпрацьовані ОСОБА_14 трудогодини, та завірив вказані табелі обліку робочого часу власним підписом в графах «Керівник структурного підрозділу» та скріпив їх печаткою ДМШ № 6, тобто вчинив службове підроблення.

Внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_3, на імя його сина ОСОБА_14 безпідставно нараховану заробітну плату за період з 01.06.2010 року по 31.03.2013 року на загальну суму 30104 грн. 74 коп. та фактично виплачено 26349 грн. 11 коп., якими ОСОБА_3, діючи з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, незаконно заволодів шляхом їх привласнення, чим завдав збитків інтересам держави на вказану суму.

За версією обвинувачення, підроблення документів в даному випадку є способам заволодіння державним майном, які тісно повязані між собою.

Обвинувачений ОСОБА_3 судом першої інстанції за цими злочинами виправданий за недоведеністю. Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував показами свідків ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_16, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_33, відомостями ПрАТ «Київстар» про вхідні та вихідні дзвінки, а також про азимути ретрансляційних антен та адреси базових станцій по номеру НОМЕР_1, даними довідки начальника УОТЗ УМВС України в Миколаївській області, повідомленням ПП Охоронної Агенції «Дон ЮГ» та іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції:

Заслухавши доповідь судді, прокурора Зайкова О.В. на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_3В та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно положень ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку суд зобовязаний у разі визнання особи виправданою зазначити формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

На переконання колегії суддів вказаних норм кримінального процесуального закону суд при винесенні вироку дотримався.

Так, органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України

Пославшись на те, що сторона обвинувачення не надала суду достатніх доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у службовому підробленні, тобто складання завідом неправдивих документів та внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів та у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем, тобто вчинення злочинів які в даному випадку утворюють реальну сукупність злочинів, тісно повязаних між собою, суд першої інстанції ОСОБА_3 виправдав.

В апеляційній скарзі прокурор вважає, що ОСОБА_3 давав вказівку свідку ОСОБА_6 (секретар музичної школи № 6) про внесення в табеля робочого часу на підставі, яких виплачувалась заробітна плата про те, що нібито син директора ОСОБА_14 працював в школі, які директор в подальшому підписував в результаті чого заволодів чужим майном в інтересах третіх осіб. В обґрунтування цих доводів прокурор посилається на показання свідків.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судових засіданнях послідовно не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Так, ОСОБА_3 не заперечував, що працюючи директором музичної школи, розташованої по пров. Південному, 16 а в м. Миколаєві, в серпні 2010 року прийняв на роботу свого сина ОСОБА_34 в якості чергового по школі. Син там працював з 2010 року по 2012 рік. В 2013 році в школі була встановлена сигналізація і син з лютого 2012 року перейшов чергувати в інше приміщення по провулку Прорізний, 21 в м. Миколаєві, яке на баланс передали школі. На той час з матеріальних цінностей там знаходились труби, вікна, порізані батареї.

В 2010 2013 роках табель робочого часу вела секретар школи. Заробітна плата нараховувалась по табелю, який підписував він та секретар, як виконавець.

ОСОБА_14 отримував заробітну плату на банківську картку самостійно, спочатку в банку «Аваль», а потім «Приватбанку». Іноді гроші з картки сина знімала мати, декілька разів знімав він.

Із показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що він працював в музичній школі № 6 черговим по провулку Південному, 16 а в м. Миколаєві з 20 години до 3 години кожного дня, за виключенням неділі. З червня 2012 року працював в приміщенні по провулку Прорізний, 21, яке було передано школі. В січні-лютому 2012 році встановили сигналізацію в школі № 6. Він заступав на чергування о 20:00 годині і чергував до 03:00 години. Зміну він не приймав, оскільки у нього були свої ключі. Розписувався в журналі чергових і записував там час вступу на зміну. Такий графік роботи встановив завгосп, а потім ОСОБА_26

З червня 2012 року по серпень 2013 року він чергував в приміщенні по пров. Прорізному, 21 в м. Миколаєві.

Гроші отримував через карткою через банкомат банку «Аваль», а потім у «Приватбанку», як сам, так іноді це робила мати та батько.

Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_14 узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_26

Так, свідок ОСОБА_26 (заступник директора музичної школи № 6) показала, що була прийнята на роботу 03.01.2012 року. ОСОБА_14 в якості чергового працював в іншому приміщенні, яке музична школа орендувала з 2010 року, а потім взимку 2013 року воно було взято безпосередньо на баланс школи. Він приходив на роботу увечері, коли її вже на роботі не було. Влітку, коли практично всі працівники знаходились у відпустці, ОСОБА_14 неодноразово на її прохання вдень виходив на роботу до приміщення школи по провулку Південному, 16. Що стосується чергових Євтеєнко та ОСОБА_8, то вони працювали тільки в приміщенні школи по провулку Південному, 16 а.

Свідок ОСОБА_25 в суді першої інстанції стверджувала, що ОСОБА_14 дійсно працював в музичній школі черговим увечері в робочі дні протягом 2011 2012 років. Бачила вона ОСОБА_14 і у вихідні дні в суботу. В школі був зошит, в якому чергові розписувались. Там було і прізвище ОСОБА_14 і підпис останнього.

Апеляційний суд вважає, що виправдовуючи ОСОБА_3 за предявленим обвинуваченням, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, які у судовому засіданні вказали, що за різних обставин і у різний час бачили ОСОБА_14 в приміщенні Дитячої музичної школи № 6 м. Миколаєва, розташованої-по провулку південному, 16 А в м. Миколаєві, в якості чергового.

А свідки ОСОБА_29, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_20 підтвердили, що вони у різний час бачили ОСОБА_14 біля приміщення та в приміщенні за адресою по провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві.

Крім того, факт перебування ОСОБА_14 на робочому місці підтверджується відомостями ПрАТ «Київстар» про вхідні та вихідні дзвінки, відомості про азимути ретрансляційних антен та адреси базових станцій по номеру НОМЕР_1.

З довідки начальника УОТЗ УМВС України в Миколаївській області вбачається, що встановлено ідентифікаційні параметри базових станцій операторів телекомунікацій, код локальної зони (LAC) оператора Київстар 40202, коди секторів антен (CID) 9123, 19322, 9502, 9782, 8152, 8032, в зоні обслуговування яких знаходиться територія: пров. Південний, 16-А та пров. Прорізний, 21 в м. Миколаєві.

З інформації, яка міститься в аналітичній довідці, кодів секторів антен та наданої ПрАТ Київстар інформації вбачається, що ОСОБА_14 протягом 2010-2013 рр. перебував в радіусі антен, які охоплюють пров. Південний, 16-А та пров. Прорізний, 21 в м. Миколаєві, розмовляв по телефону № НОМЕР_1 у вечірній час (після 19 год. 00 хв.) більше 20 разів.

Крім того, в повідомленні ПП Охоронної Агенції "Дон-Юг" містяться відомості, що охоронна агенція "Дон-Юг" охороняє Дитячу музичну школу № 6, розташовану по пров. Південний, 16-А в м. Миколаєві з 01.01.2012 року. Постановка під охорону, зняття з охорони приміщення Дитячої музичної школи № 6 здійснюється за кодовою системою. З 01.01.2012 року до 24.07.2013 року за бажанням директора ОСОБА_3 використовувався один загальний код. З 24.07.2013 року по теперішній час використовуються індивідуальні коди, а саме: х/о № 1 ОСОБА_3, х/о № 2 ОСОБА_26, х/о № 3 ОСОБА_8, х/о № 4 ОСОБА_14, х/о № 5 ОСОБА_35

Згідно інформації про постановку, зняття з охорони з 20.06.2013 року, 24.07.2013 року о 13:37:53 музична школа № 6 була знята з охорони користувачем х/о № 4.

Зазначене є неспростовним доказом того, що ОСОБА_14 під час роботи користувався послугами охоронної сигналізації, і підтверджує в цій частині його показання.

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи і зроблено обґрунтований висновок про виправдування ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України у зв'язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочинів.

Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених судом допустимих доказах.

Згідно наведених вище показань свідків та досліджених письмових доказів будь-яких порушень при виконанні ОСОБА_3 обовязків директора музичної школи № 6 м. Миколаєва організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції не виявлено.

Щодо показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на які посилається апелянт, то апеляційний суд не вважає їх достатнім доказом, що доводить вину ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України, оскільки дані показання ґрунтуються на припущеннях свідків. Так, свідки стверджують, що ОСОБА_14 був працевлаштований лише «на паперах», але в музичній школі не працював. Однак, показання цих свідків суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки більшість працівників школи йшли з роботи до 20:00 годин і не могли бачити ОСОБА_14 на робочому місці, який заступав на чергування о 20:00 годині. Також ці свідки не могли бачити ОСОБА_14 в якості чергового і в приміщенні по провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві у звязку з тим, що вони в ньому не працювали і їм не було потреби його відвідувати, тим паче після 20:00 години.

Крім, того усі допитані свідки в суді першої інстанції показали, що в школі був зошит в якому чергові розписувались та зазначали час прийняття чергування і прізвище.

Так, свідок ОСОБА_8 (чергова в музичній школі) показала, що вчителі та учні приходили до школи в залежності від графіку занять, але не пізніше 20:00 годин. ОСОБА_14 з нею змінами не мінявся. Чергові розписувались в зошиті. За ОСОБА_14 могла розписуватись його мати, яка також працювала викладачем в школі. Вона бачила її почерк у зошиті. У ОСОБА_14 були свої ключі від приміщення школи.

У приміщенні по провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві вона не чергувала.

Твердження даного свідка, що в зошиті чергових за ОСОБА_14 розписувалась його мати, перевірити у суду першої інстанції не було можливості, оскільки прокурором зазначений зошит суду не був наданий в якості доказу. А до того ж мати ОСОБА_14 на теперішній час померла, про що апеляційний суд повідомив ОСОБА_3

Що стосується доводів апелянта про те, що ОСОБА_14 не міг здійснювати охорону іншого приміщення школи про провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві, оскільки воно знаходиться в занедбаному стані, а також у звязку з тим, що дане приміщення школі було передано на баланс тільки в лютому 2013 року, то вони є безпідставними.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно акту приймання-передавання нежитлового приміщення по договору оренди № 6929 від 26.11.2010 року управління з використання та розвитку комунальної власності міської ради дитячій музичній школі № 6, розташованої по провулку Південному, 16 А в м. Миколаєві, передало нежитлове приміщення, розташоване на території ЖКП ММР «Південь» за адресою провулок Прорізний, 21, площею 700,9 кв. метрів для використання під навчальні класи і створення концертного залу (т. 4 а.п. 59, 60, 61 63).

В подальшому строк оренди приміщення по провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві продовжувався до моменту передачі його на баланс школи.

За такого, наведені твердження апелянта не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Що стосується твердження апелянта про те, що показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зазначені у вироку не відповідають їх показанням у суді першої інстанції, зафіксовані за допомогою технічних засобів, то вони безпідставні.

Апеляційний суд зазначає, що КПК України не потребує викладення показань свідків у вироку дослівно. Суд першої інстанції викладає у вироку відомості, отримані під час допиту свідка на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого.

Так, на технічному носії інформації зафіксовані показання свідка ОСОБА_16, які вона давала в суді першої інстанції, і їх суть наведена у вироку. Свідок ОСОБА_16 показала, що вдень на прохання хлопця, схожого на ОСОБА_14, віддала ключі від приміщення по провулку Прорізному, 21 в м. Миколаєві.

Також у вироку суду викладена і суть показань свідка ОСОБА_15

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини та ч. 3 ст. 373 КПК України, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.

При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Також, згідно вимог ст. 373 КПК України та розяснень, які містяться в п. п. 17, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження рішення суду

про виправдання ОСОБА_3 є правильним, а вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не доведено вину ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Докази винуватості ОСОБА_3, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі, ретельно перевірені судом першої інстанції та належним чином оцінені з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності.

Інших доводів щодо незаконності постановленого відносно ОСОБА_3 судового рішення, які б давали підстави для його зміни чи скасування, та які б спростовували висновки суду першої інстанції у апеляційній скарзі не наведено.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин провадження на підставі дослідження всіх матеріалів представлених у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає виправдувальний вирок законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим залишає апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуюча: Судді: