Рішення № 51962193, 30.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9673/14-ц 30.09.2015 30.09.2015 30.09.2015

Справа №487/9673/14-ц

Провадження № 22ц/784/2100/15 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.В.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Маляренко І.Б.,

із секретарем судового засідання Гордійчук С.С.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 його представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя, поділ сумісного майна подружжя та стягнення компенсації, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 який в подальшому уточнила про визначення частки у спільній сумісній власності подружжя, поділ сумісного майна подружжя та стягнення компенсації.

Позивачка зазначала, що з грудня 2005 року по березень 2014 року з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірваний в добровільному порядку.

Під час шлюбу за спільні кошти житловий будинок № 28 по вул. Леніна в ОСОБА_5 м. Миколаєва, який відповідачем прийнято в порядку спадкування було збільшено шляхом його реконструкції. В період з 2006 року по 2012 рік здійснено капітальний ремонт даного житлового будинку, проведено опалення та газифіковано. Літню кухню переобладнено у нежитлове приміщення та збільшено загальну площу. Крім того, у 2012 році для придбаного мікроавтобуса Mercedes Benz, державний номер НОМЕР_1 за спільні кошти було збудований кам'яний гараж.

Посилаючись на викладене, на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю, а дійти згоди щодо його поділу добровільно не має можливості, остаточно уточнивши позовні вимоги позивачка просила суд: визнати житлову прибудову літ. А1-1 житлового будинку № 28 по вул. Леніна в ОСОБА_5 м. Миколаєва та новозбудований гараж об'єктом права сумісної власності подружжя; визнати частки сторін у спільній сумісній власності подружжя по 1/2 частці будівельних матеріалів та обладнання на загальну суму 120 494 грн., використаних при реконструкції житлового будинку та будівлі гаражу, розташованих по вул. Леніна, 28, ОСОБА_5 в м. Миколаєві по 60 247 грн; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію в розмірі 60 247 грн. - вартість 1/2 частки будівельних матеріалів та обладнання.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2015 року позов задоволено. Визнано житлову прибудову літ. А1-1 до житлового будинку № 28 по вул. Леніна в ОСОБА_5 м. Миколаєва та новозбудований гараж об'єктом права сумісної власності подружжя.

Визнано частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спільній сумісній власності подружжя, яке набуте ними під час шлюбу по 1/2 частці кожному, а саме: по 1/2 частці будівельних матеріалів та обладнання на загальну суму 120 494 грн., використаних при реконструкції житлового будинку № 28 та господарської будівлі гаражу, розташованих по вул. Леніна, 28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві, а саме по 60 247 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 60 247 грн. - вартость 1/2 частки будівельних матеріалів та обладнання по прибудові до житлового будинку № 28 та гаражу по вул. Леніна в ОСОБА_5 м. Миколаєва. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі, відповідач посилаючись на неповне зясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу, позивачка просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 60, 69, 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до розяснень, викладених у пунктах 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК України. При цьому необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства.

З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2005 року між сторонами було укладений шлюб, який 13 березня 2014 року розірвано (а.с. 9-10).

Відповідачу належить житловий будинок №28 по вул. Леніна Мала Корениха в м. Миколаєві на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори 3 листопада 2011 року за р.№1-740 та зареєстрованого в ММБТІ (а.с.11,12).

Відповідно до свідоцтва вказаний житловий будинок під літ. А має такі розміри - загальною площею 41,6 кв.м., у тому числі житловою площею 31,0 кв.м. до нього примикають господарчі та побутові будівлі та споруди: літня каухня - літ Б; камяний сарай - літ Г; деревяна вбиральна - літ Д; навіс без обшивки - літ Л; деревяний душ - літ М; деревяна альтанка - літ. О; огорожа - літ. 5,6,7,8; споруди -1,1.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у вказаному житловому будинку подружжя проживало з моменту укладення шлюбу до його розірвання.

За період спільного проживання у спірному будинку було здійснено ремонт, проведено водопровід, газифікацію та парове опалення, літня кухні літ. Б переобладнана в нежитлову прибудову А1-1, а також самовільно збудовано гараж, що у судовому засідані визнано сторонами.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2015 року № 125-032, у будинку №28 по вул. Леніна Мала Корениха в м. Миколаєві були здійснені ремонтно-будівельні роботи по будівництву прибудови літ. А1-1 до житлового будинку літ. А-1 в домоволодінні № 28 по вул. Леніна Мала Корениха в м. Миколаєві, а саме: закладений віконний отвір каменем ракушняк; кладка зі збільшенням зовнішніх і внутрішніх стін прибудови з каменю ракушняк до позначки даху; пристрій перекриття з дерев'яних балок; пристрій крокв, мауерлатів; пристрій решетування з прозорами із дощок; монтаж покрівельного покриття з листів металевого профнастилу; виконані оздоблювальні роботи; пристрій інженерних комунікацій в прибудові до житлового будинку. Вартість ремонтно-будівельних робіт та матеріалів, які були використані для будівництва житлової прибудови літ. А1-1 у цінах, які діють на теперішній час складає 93048 гривень (77540 грн х 1,2 ПДВ) в тому числі: будівельних матеріалів 65891 грн., будівельних робіт 27157 грн. Вартість будівельних матеріалів і робіт, які були використані на час виконання будівельних робіт самовільного будівництва гаражу в домоволодінні № 28 по вул. Леніна Мала Корениха в м. Миколаєві, у цінах, які діють на теперішній час складає 27446 грн. (22872х1,2 ПДВ), в тому числі вартість будівельних матеріалів 19171 грн., будівельні роботи 8275 грн. Вартість витрат на проведення газової магістралі до спірного житлового будинку, його газифікації, в тому числі витрати на проектування, обладнання газового і парового опалення і водопроводу, розраховане кошторисним розрахунком, складає 30282 грн. з ПДВ, у тому числі вартість будівельних матеріалів 23178 грн., будівельних робіт 7104 грн. (а.с.83-164).

Згідно технічного паспорту нежитлова прибудова А1-1 спірного житлового будинку переобладнена з літньої кухні літ. Б, загальна площа 26,9 кв.м. та є самочинно збудованою (а.с.14).

Задовольняючи позов шляхом визнання обєктом права сумісної власності подружжя нежитлову прибудову літ. А1-1 та новозбудований гараж, розташованих по вул. Леніна,28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві, суд першої інстанції виходив з того, що майно, яке належить ОСОБА_3 істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних з позивачкою трудових та грошових затрат.

Проте, з таким висновком в повній мірі погодитися не можна.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане судом обєктом права спільної власності подружжя.

З аналізу вказаної статті вбачається, що за рішенням суду можливо визнати обєктом права спільної сумісної власності подружжя майно, яке вже належить дружині або чоловіку.

Зі змісту уточненної позовної заяви видно, що позивачка просила суд визнати нежитлову прибудову літ. А1-1 та новозбудований гараж обєктом спільної сумісної власності подружжя, які є самочинно збудованими.

За вимогами ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, і в разі їх використання у будівництві вона має право на відшкодування їх вартості.

В пункті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року з подальшими змінами також зазначено, що суди мають враховувати, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої Ради. За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд вправі провести поділ незакінченого будівництвом будинку, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. При неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Згідно технічного паспорту нежитлова прибудова А1-1 спірного житлового будинку переобладнанна з літньої кухні літ. Б, загальна площа 26,9 кв.м. та є самочинно збудованою (а.с.14).

Також за період спільного життя самочинно збудовано гараж, що сторонами не заперечується.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 4 грудня 2013 року справа №6-130цс13 обєкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) обєкти, не є обєктами права власності, а тому не можуть бути предметом поділу.

Таким чином, вимоги позивачки щодо визнання обєктом права сумісної власності подружжя нежитлову прибудову літ. А1-1 та новозбудований гараж, розташованих по вул. Леніна,28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві задоволенню не підлягають.

Крім того, визнавши за сторонами право власності по 1/2 частці на будівельні матеріали та обладнання у розмірі по 60 247 грн., суд не врахував, що ця сума складається з вартості будівельних матеріалів на нежитлову прибудову літ.А1-1 та гаражу (65891 грн. + 19171 грн.), а також вартості будівельних робіт (27 157 грн. + 8 275 грн.).

За таких обставин, рішення суду на підставі п.п.1,4, ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, щляхом визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по ? частці (за кожним) на будівельні матеріали та обладнання вартістю 85 062 грн. по 42 531 грн. за кожним, які були використані при реконструкції житлового будинку та будівництва гаражу, за адресою вул. Леніна, 28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві та стягнення з відповідача на користь позивачки компенсацію ? частки вартості на будівельні матеріали та обладнання у розмірі 42 531 грн.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судовий збір у розмірі 425,31 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3000 грн., а всього 3425,31 грн.

Доводи апеляційної скарги, про те, що газифікацію спірного будинку було проведено за життя матері відповідача у 2009 року на заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи, крім того, рішення про стягнення компенсації за проведення газіфікації судом не приймалося.

Посилання на те, що нежитлова прибудова літ. А1-1 було збудована та реконструйована матірю відповідача не заслуговують на увагу.

Так, з копій зведених актів від 15 грудня 2004 року ММБТІ видно, що літня кухня літ. Б була збільшена у розмірах у 2004 році, а її реконструкція здійснена у 2011 році.

Доводи про те, що у вартість будівельних матеріалів та робіт, які викорстані на переобладнення літньої кухні літ. Б в нежитлову прибудову літ.А1-1включено вартість будівельних матеріалів та робіт стосовно збільшення її площі ще у 2004 році є безпідставні.

Як пояснив в апеляційній інстанції судовий експерт, розрахунок вартості матеріалів та будівельних робіт щодо нежитлової прибудови було здійснено без урахування матеріалів та робіт щодо збільшення її площі у 2004 році.

Керуючись ст. ст. 303,307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній вланості подружжя, поділ сумісного майна подружжя та стягнення компенсації задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по ? частці (за кожним) на будівельні матеріали та обладнання вартістю 85 062 грн. по 42 531 грн. за кожним, які були використані при реконструкції житлового будинку та будівництва гаражу, за адресою: вул. Леніна, 28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію ? частки на будівельні матеріали та обладнання вартістю у розмірі 42 531 грн., які були використані при реконструкції житлового будинку та будівництва гаражу, за адресою: вул. Леніна, 28 ОСОБА_5 в м. Миколаєві.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 425,31 грн. та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3000 грн., а всього 3425,31 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: