Рішення № 51961887, 18.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/472/15-ц 18.08.2015 18.08.2015 18.08.2015

Провадження №22-ц/784/2045/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц- 2045 Головуючий в1інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 Доповідач Темнікова В.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,

за участю секретаря Свіщук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2015року за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

В травні 2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 10692грн. 63 коп., та за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 10692грн. 63 коп., а всього 21385,26 грн. При цьому свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ПАТ «Платинум Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, за яким відповідачці було надано кредит у сумі 6884,52 грн., та кредитний договір №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, за яким відповідачці було надано кредит у сумі 6884,52 грн. 19.06.2013 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №20130619-К, у відповідності до умов якого ПАТ «Платинум банк» відступив позивачу право вимоги від відповідачки коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на які належало ПАТ «Платинум Банк», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідачки за кредитними договорами №405/4052CLPS2 та №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року. На виконання умов Договору факторингу №20130619-К від 19.06.2013 року згідно вимог ст.ст. 512-514, 516 ЦК України ПАТ «Платинум Банк» було направлено відповідачці листи з повідомленням про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» по зазначених кредитних договорах. Однак, після передачі права вимоги за кредитними договорами відповідачка не виконує свої зобовязання перед позивачем, тому має непогашену заборгованість за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 10692,63 грн., з яких: 5943,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту;2 587,52 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 161,50 грн. - пеня за порушення строків платежів; а також заборгованість за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року 10692,63 грн., з яких: 5943,61 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2 587,52 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 161,50 грн. - пеня за порушення строків платежів. Загальний розмір заборгованості відповідачки за зазначеними кредитним договорами складає 21385,26 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідачки на його користь 21385,26 грн. заборгованості за кредитними договорами.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2015р. позовні вимоги були задоволені частково. Суд стягнув з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 8692 грн. 63 коп., з яких: 5943,61 грн. заборгованість за тілом кредиту; 1035,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 552,52 грн. заборгованість по комісії за управління кредитом; 161,50 грн. пеня за порушення строків платежів; та заборгованість за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 8692,63 грн., з яких: 5943,61 грн. заборгованість за тілом кредиту;1035,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1 552,52 грн. заборгованість по комісії за управління кредитом; 161,50 грн. пеня за порушення строків платежів; а всього 17385 гривень 26 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовив через їх необгрунтованість.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду в частині визначення розміру заборгованості по тілу кредитів, розміру заборгованості по процентам за користування кредитами, заборгованості по комісії за управління кредитами, пені та визначення загальної суми заборгованості, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на те, що суд зробив невірні висновки, що призвело до винесення по справі незаконного рішення.

Позивач звернувся до суду з запереченнями на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи дані вимоги закону в повній мірі виконані не були.

Ухвалюючи рішення по справі суд виходив з того, що ним були встановлені факти про те, що між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та відповідачкою було укладено кредитний договір №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року та кредитний договір №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, по кожному з яких Банк зобовязався надати Боржнику кредит у сумі 6884,52 грн., а боржник зобовязалася повернути наданий кредит в строк до 13.08.2014 року, і сплатити проценти за користування у розмірі 36% річних, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 180 грн. та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 207 грн. Крім того, у додатках №1, №2 до договорів сторони визначили щомісячний розмір платежів, включаючи суми комісії, які підлягають сплаті відповідачкою. За прострочення оплати процентів за користування кредитом та / або частини суми кредиту сторони договору передбачили відповідальність позичальника у вигляді пені у розмірі 0,3 % від простроченої суми платежів за кожен день прострочки. Свої зобовязання за кредитними договорами №407/4052CLPS2 та №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року перед відповідачкою ПАТ «Платинум Банк» виконав у повному обсязі, надавши їй обумовлену договорами суму кредитних коштів, що підтверджується посвідченими копіями меморіальних ордерів №92551790 від 13.02.2012 року (а.с.9) та № 92551788 від 13.02.2012 року (а.с.20), а також виписками по особових рахунках №29098405200405 (а.с.10-12), №29096405200407 (а.с.21-23).

Також судом було встановлено, що між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №20130619-К від 19.06.2013 року. Відповідно до умов укладеного договору ПАТ «Платинум Банк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників, які виникли на підставі кредитних договорів. В звязку з цим, всі права кредитора за вказаними кредитними договорами №405/4052CLPS2 та №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року належать позивачу.

Оскільки відповідачка, отримавши кошти за укладеними кредитними договорами свої договірні зобовязання виконувала неналежним чином, про що свідчать розрахунок заборгованості за договором №405/4052CLPS2 , розрахунок заборгованості за договором № 407/4052CLPS2 та виписки по особових рахунках № 29098405200405, № 29096405200407, станом на 18.06.2013 року утворилась заборгованість: за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 8531,13 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5943,61 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1035 грн., заборгованості з комісії за управління кредитом у розмірі 1552,52 грн., а також заборгованість за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року у розмірі 8531,13 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5943,61 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1035 грн., заборгованості з комісії за управління кредитом у розмірі 1552,52 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки за зазначеними кредитними договорами складає 17062,26 грн.

Крім того, судом було встановлено, що через прострочення оплати процентів за користування кредитом тасуми кредиту відповідно до п.5.4. кредитних договорів відповідачці нараховано пеню у розмірі 0,3 % від простроченої суми платежів за кожен день прострочки, а саме: 2161,50 грн. за кредитним договором №405/4052CLPS2 та 2161,50 грн. за кредитним договором №407/4052CLPS2, а всього 4323 грн. Однак, оскільки відповідачка згідно наявних в матеріалах справи доказів, є особою, яка знаходиться у важкому матеріальному стані, і потребує матеріальної допомоги, в тому числі на лікування, суд виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності,а також враховуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, дійшов висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення з відповідачки суми пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитними договорами, нарахованої згідно п.5.4. договорів, з 2161,50 грн. до 161,50 грн. по кожному кредитному договору, а всього: з 4323 грн. до 323 грн.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у розмірі 17385,26 грн.

Однак, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості з комісії за управління кредитом за кредитними договорами в межах заявлених позовних вимог по даній справі, суд дійшов помилково, виходячи з наступного.

Згідно ст. 11 ЦПК України, як уже зазначалося раніше, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивач звернувся до суду, він не просив стягнути з відповідачки заборгованість з комісії за управління кредитом як за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, так і за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року. В подальшому в ході розгляду справи судом дані вимоги позивачем уточнені не були. Суд розглядав справу без участі представника позивача. Те, що в розрахунку заборгованості за №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року( а.с. 14) та в розрахунку заборгованості за №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року ( а.с. 25) зазначено про її наявність у розмірі 1035 грн. по кожному договору, не є само по собі правовою підставою для розгляду судом позовних вимог про стягнення даних сум з відповідачки. Тому у суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог не було правових підстав для розгляду вимог про стягнення заборгованості з комісії за управління кредитом як за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, так і за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року. Крім того, як убачається з тексту рішення, суд помилково зазначив, що сума заборгованості з комісії за управління кредитом за кредитними договорами №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року та №407/4052CLPS2 від 13.02.2012р. становить по 1552,52грн. за кожним із договорів, а не по 1035грн., як зазначено в розрахунках заборгованості за кредитним договорами.

З урахуванням викладеного, рішення суду в частині стягнення з відповідачки на користь позивача 1552,52грн. заборгованості з комісії за управління кредитом за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року, та 1552,52 грн. заборгованості з комісії за управління кредитом за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року слід скасувати, що не позбавляє позивача права звернутися до суду з самостійними вимогами про стягнення з відповідачки заборгованості з комісії за управління кредитом за кредитними договорами №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року та №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 в установленому законом порядку.

Підлягає зміні рішення суду також в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом, виходячи з наступного.

Так, згідно тексту позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 2587,52грн. по кожному з кредитних договорів. Згідно розрахунків заборгованості по кожному з договорів ( а. с. 14 та 25) сума заборгованості по процентам за користування кредитом по кожному договору становить 1552,52грн., а не 1035грн. як помилково зазначив суд в рішенні суду. Тому стягнуту за рішенням суду суму заборгованості по процентам за користування кредитом по кожному договору слід збільшити з 1035грн. до 1552,52грн.

Що стосується висновків суду про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі по 5943,61 грн. за кожним із кредитних договорів, то вони відповідають як матеріалам справи, так законодавству, яке регулює спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не укладала договір страхування з ПрАТ «Ренесанс життя», а також про те, що якщо ПАТ «Платинум Банк» уклав такий договір від її імені, то право вимоги до неї за даним договором має ПрАТ «Ренесанс життя», а не позивач, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи між ПАТ «Платинум Банк», ПрАТ «Ренесанс життя» та відповідачкою 13 лютого 2012 року було укладено 2 змішаних трьохсторонніх договора №405/4052CLPS2 та № 407/4052CLPS2, а саме кредитні договори з обслуговуванням кредитної картки та страхуванням життя позичальника. Так, в п. 1.3 даних договорів прямо зазначено, що договори є змішаними договорами, які містять елементи різних договорів: кредитного та страхування. П. 3.1 договорів підтверджує факт укладення договору добровільного страхування життя між страховиком та страхувальником. Згідно п. 3.2 та 3.3 та 3.4 зазначених договорів страховиком є ПрАТ «Ренесанс життя», страхувальником(застрахованою особою) є позичальник за даним договором, а вигодонабувачем - ПАТ «Платинум Банк». Даний договір підписаний відповідачкою. Ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості визначити умови такого договору.

З урахуванням викладеного доводи апелянта про те, що вона не укладала договір страхування не заслуговує на увагу як такі, що суперечить матеріалам справи.

Не відповідають матеріалам справи також доводи апеляційної скарги про те, що сума заборгованості за тілом кредиту є меншою і становить 5059,09 грн. за кожним кредитним договором, що вона отримала в банку по 6000грн. за кожним договором, так як згідно тексту укладених за участю відповідачки договорів, а саме п. 1.1.1 сума кредиту, який був наданий відповідачці становить не 6000 грн., як зазначено апелянтом, а 6884,52 грн. Згідно п.1.2 для видачі та зарахування коштів для погашення кредиту банк відкриває позичальнику рахунок, а позичальник доручає банку самостійно утримувати всі належні комісії, що мають сплачуватися йому при видачі кредиту, перераховувати з рахунку кредитні кошти на рахунок Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» для проведення виплати електронного переказу та страхові премії на рахунок страховика. Банк перераховує страхові премії на рахунок страховика не пізніше 21 календарного дня з моменту кладення цього договору при наданні кредиту-1 та не пізніше дати надання кредиту при наданні кредиту-2. Згідно розділу 2 укладених договорів позичальник отримує кредит у сумі збільшеній на суму страхової премії, розрахованої згідно розділу 3 договору. Згідно меморіальних ордерів №92551790 від 13.02.2012р. (а.с.9) та №92551790 від 13.02.2012р.( а.с.20) банком було перераховано на транзитний рахунок відповідачки для отримання у відділенні поштового звязку по 6000грн. Згідно п. 3.8 розділу 3 договорів страхова премія становить 704,52грн., яка була 20.02. 2012р. сплачена ПАТ «Платинум Банк» ПрАТ «Ренесанс життя» згідно укладених з відповідачкою договорів, що підтверджується виписками по особових рахунках №29098405200405 (а.с.10-12), №29096405200407 (а.с.21-23).Комісія за надання кредиту згідно п. 1.1.1 становить 180грн. Таким чином всього відповідачці банком було видано 6884,52грн. по кожному кредитному договору ( 6000+704,52+180= 6884,52). При цьому частково кошти були отримані відповідачкою особисто, а частина коштів була перерахована банком згідно умов кредитного договору відповідним установам. Відповідачкою дійсно сплачено за 6 місяців 940,91 грн., що підтверджується наданими відповідачкою квитанціями. Таким чином залишок за тілом кредиту становить 5943,61грн.( 6884,52- 940,91=5943,61), а не 5059,09 грн. як зазначає в своєму розрахунку апелянт.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги те, що ПАТ «Платинум Банк» при укладенні з відповідачкою кредитного договору не провів аналіз її кредитоспроможності, що на час укладення договору вона була не фермером, а домогосподаркою, що з вересня 2012 року у звязку з важким майновим станом вона не могла сплачувати кредит, що апелянт зверталася до банку в усній формі з проханням розірвати договір, але банк на її звернення не реагував, тому заборгованість по процентам та пеня виникли з вини ПАТ «Платинум Банк», не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення, так як не підтверджені ніякими доказами по справі. Крім того, згідно з частиною першою ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Доказів того, що відповідачка зверталася до банку з письмовою заявою щодо реструктуризації боргу у звязку з важким майновим станом, вона суду також не надала. При цьому апеляційний суд враховує і те, що відповідачка за своєю ініціативою самостійно мала право вчасно звернутися до суду з позовом про розірвання кредитного договору з підстав, які на її думку давали їй на це право.

Не є підставою для скасування рішення в межах заявлених позовних вимог також посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ПАТ «Платинум Банк» без її відома відступив право вимоги позивачу- ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а також на те, що вона не отримувала повідомлень від ПАТ «Платинум Банк» про відступлення грошової вимоги, а також повідомлень від позивача про зміну умов кредитних договорів, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. При цьому б оржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом. Із системного аналізу даних норм права випливає, що повідомлення про відступлення права грошової вимоги є дією, яка слідує після укладення зазначеного вище договору, а тому навіть невиконання цього обовязку не є підставою для визнання договору недійсним, так як недійсними договори визнають з підстав недодержання стороною чи сторонами вимог закону саме в момент укладення договору, а невиконання положень ст. 1082 ЦК України не звільняє боржника від здійснення платежів за зобовязанням, а тільки надає право боржнику здійснювати такі платежі не на адресу фактора, а на адресу клієнта, чого не відбулося в даному випадку.

Так, судом було встановлено, що між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №20130619-К від 19.06.2013 року. Відповідно до умов укладеного договору ПАТ «Платинум Банк» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників, які виникли на підставі кредитних договорів, в тому числі і за кредитними договорами №405/4052CLPS2 та №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року. В матеріалах справи знаходиться копія повідомлення відповідачки ПАТ «Платинум Банк» про відступлення права вимоги від 25 червня 2013р. за договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року ( а.с.15 ) та про зміну умов кредитного договору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від 25.06.2013р. за договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року ( а.с. 16), а також повідомлення про зміну умов кредитного договору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» від 25.06.2013р. за договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року ( а.с. 27) та дані про відправлення повідомлень ( а.с. 57-59). При цьому апеляційний суд враховує і те, що відповідачка перестала належним чином виконувати умови договорів, укладених з ПАТ «Платинум Банк», з вересня 2012 року, а договір факторингу був укладений 19.06.2013 року. Предметом же спору по даній справі є заборгованість, яку відповідачка допустила не після укладення договору факторингу, а задовго до цього, і яку позивач придбав у ПАТ «Платинум Банк».

Рішення суду в частині зменшення суми пені ніким із сторін у встановленому законом порядку не оскаржене.

Таким чином, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції в установленому законом порядку, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1552,52грн. заборгованості з комісії за управління кредитом та збільшивши суму заборгованості по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню, з 1035 грн. до 1552,52грн. (1552,52грн.-1035грн.=517,52грн.) за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року; скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1552,52грн. заборгованості з комісії за управління кредитом та збільшивши суму заборгованості по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню, з 1035 грн. до 1552,52грн. (1552,52грн.-1035грн.=517,52грн.) за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року. В звязку з викладеним підлягає зменшенню і загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за кредитним договором № 405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року з 8692,63 грн. до 7657,63грн.( 8692,63 грн. -1552,52 грн. + 517,52грн.= 7657,63грн.) та загальна сума заборгованості за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року з 8692,63 грн. до 7657,63грн. ( 8692,63 грн. -1552,52 грн. + 517,52грн.= 7657,63грн.), а також загальна сума заборгованості за обома договорами з 17385,26грн. до 15315,26грн. (7657,63грн.+ 7657,63грн.= 15315,26грн.).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 11, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст.525, 526, 530, 626, 625, 627, 1048, 1054, 1055, 1080, 1082 ЦК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 09 липня 2015р коку змінити, скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1552,52 грн. заборгованості з комісії за управління кредитом та збільшивши суму заборгованості по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню, з 1035 грн. до 1552,52грн. за кредитним договором №405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року; скасувавши в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 1552,52 грн. заборгованості з комісії за управління кредитом та збільшивши суму заборгованості по процентам за користування кредитом, яка підлягає стягненню, з 1035 грн. до 1552,52грн. за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року.

Зменшити загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за кредитним договором № 405/4052CLPS2 від 13.02.2012 року з 8692,63 грн. до 7657,63грн. та загальну суму заборгованості за кредитним договором №407/4052CLPS2 від 13.02.2012 року з 8692,63 грн. до 7657,63грн., а також загальну суму заборгованості за обома договорами з 17385,26грн. до 15315,26грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий

Судді