Рішення № 51961742, 01.10.2015, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/570/15-ц

Провадження № 2/486/380/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Падалка В.О.

при секретарі - Асєєвій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в якомупросив суд визнати відомості, розповсюджені в листі від 22.01.2015 року ОСОБА_2 на імя директора ВП «ЮУ АЕС» ГП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 про стягнення поборів і вимагання грошових коштів від працівників відомчої воєнізованої охорони ВП «ЮУ АЕС» недостовірними. Також просив стягнути з ОСОБА_2 завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав свої позовні вимоги.

ОСОБА_1 суду пояснив, що він з 2006 року працює на ВП «ЮУ АЕС» на посаді інструктора по організації караульної служби. 20.01.2015 року між ним та охоронцем І розряду ЗВВО ВП «ЮУ АЕС» ОСОБА_2 виник конфлікт, після якого на імя директора ВП «ЮУ АЕС» ГП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 надійшла скарга на начальника ЗВВО ВП «ЮУ АЕС» ОСОБА_4 та на нього. В скарзі було вказано, що він є хабарником, зловживав своїм службовим становищем, здійснював постійні побори з працівників загону і відібрав в кожного працівника загону по 400 грн. місячної премії.

З 27.01.2015 року по 27.02.2015 року начальником відділу із запобігання та протидії корупції ОСОБА_5 було проведено перевірку за даним фактом та було складено відповідний акт, згідно якого жоден з вказаних в зверненні ОСОБА_2 факт не підтвердився.

Вважає, що вказані відомості є недостовірними та порушили його честь та гідність і ділову репутацію, а тому просить визнати їх недостовірними.

Крім того ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 завдану йому моральну шкоду в розмірі 10000 грн., яка полягає в тому, що він переніс душевні страждання, що відобразилось на його працездатності та на стані здоровя.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі.

ОСОБА_2 суду пояснила, що вона працює охоронцем І розряду ЗВВО ВП «ЮУ АЕС». 22.01.2015 року вона написала на імя директора ВП «ЮУ АЕС» ГП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 лист про начальника ЗВВО ВП «ЮУ АЕС» ОСОБА_4 та його підлеглих. В листі вона вказала, що до неї застосовується тиск з боку начальника караулу за наказом начальника ЗВВО ОСОБА_4, а інструктором по організації караульної служби ОСОБА_1 здійснюються постійні побори з працівників загону і відібрання щомісячної премії в сумі по 400 грн. з кожного. Даний факт може підтвердити ОСОБА_7

Вважає, що ніякої інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 не розповсюджувала, моральної шкоди позивачу не заподіювала. Просить суд в задоволені позову відмовити.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих позивачем доказів, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю, а також проголошує право кожного на повагу до його гідності (статті 3, 28). Статті 297, 299 ЦК України закріплюють право фізичної особи на повагу до її гідності та честі, недоторканість ділової репутації.

Разом із цим, ст. 34 Конституції України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутаціїфізичної та юридичної особи» чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтуєтьсянавідповідностіїїдіянь(поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконаннінею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація,яканевідповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомостіпронихне відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутаціїфізичної та юридичної особи» згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право податидоказинедостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Судом встановлено факт поширення ОСОБА_2 інформації, яка порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб і те, що поширена інформація стосується позивача, що підтверджується копією листа ОСОБА_2 на імя директора ВП «ЮУ АЕС» ГП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 від 22.01.2015 року (а.с. 49-50), копією акту №3003-6 про результати проведення перевірки щодо письмового звернення працівника ЗВВО ВП ЮУ АЕС ОСОБА_2 від 27.02.2015 року (а.с. 7-9), поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11

Відповідачем ОСОБА_2 суду не надано належних та допустимих доказів того, що поширена нею інформація про позивача ОСОБА_1 відповідає дійсності та є достовірною.

Таким чином, поширення відповідачем ОСОБА_2 такої недостовірної інформації порушує особисте немайнове право позивача ОСОБА_1, а саме право на повагу до честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.5 вказаної постанови № 4 від 31.03.1995 року відповідно до загальнихпідставцивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача тавини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чимпідтверджуєтьсяфактзаподіянняпозивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода протиправною винною поведінкою відповідача ОСОБА_2 щодо розповсюдження відомостей щодо позивача, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію, як особи.

Позивач ОСОБА_1 оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи в сукупності встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідачем позивачу, який зазнав душевні страждання, було завдано моральну шкоду.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги характер дій відповідача щодо поширення недостовірної інформації про позивача, тяжкість моральних страждань, перенесених позивачем, суд вважає за необхідне позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 3000 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин з відповідача в користь позивача слід стягнути судовий збір, який був сплачений позивачем, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового характеру, а саме: за позовну вимогу немайнового характеру - в сумі 243,60 грн., та з урахуванням ступеня задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди (30 %) в сумі 73 грн. 08 коп., а всього в сумі 316 грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати відомості, розповсюджені в листі від 22.01.2015 року ОСОБА_2 на імя директора ВП «ЮУ АЕС» ГП НАЕК «Енергоатом» ОСОБА_3 про здійснення ОСОБА_1 поборів і вимагання ним грошових коштів від працівників відомчої воєнізованої охорони ВП «ЮУ АЕС» недостовірними, які порочать честь, достоїнство та ділову репутацію ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 його судові витрати в сумі 316 (триста шістнадцять) гривень 68 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_12