Рішення № 51959863, 30.09.2015, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 521/22789/14-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"30" вересня 2015 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі судового засідання - Данилевич Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2015 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла позовна заява Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 536 грн. 42 коп. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між КС «Козацька» та відповідачем ОСОБА_1 29.09.2006 року був укладений кредитний договір № К 29/09-01, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 10 000 грн. 00 коп., строком на 12 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 45 % річних. ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до графіку розрахунків.

КС «Козацька» у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, проте відповідач ОСОБА_1, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, у зв'язку з чим, станом на 20.09.2009 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 536 грн. 42 коп., з яких:

- 7 015 грн. 95 коп. - заборгованість за кредитом,

- 3 520 грн. 47 коп. - заборгованість за процентами.

Посилаючись на наведені обставини позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не зявився. Надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився. Надав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та відмовити у задоволенні позовних вимог, у звязку з пропуском позивачем позовної давності для звернення з обумовленими вимогами до суду.

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, судом встановлено, що КС «Козацька» є юридичною особою, зареєстрована Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, як фінансова установа та має право на здійснення діяльності по кредитуванню фізичних осіб (членів спілки).

Діє на підставі Закону України «Про кредитні спілки» та затвердженого статуту.

29.09.2006 року між КС «Козацька» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К 29/09-01 строком на 12 місяців, згідно якого кредитодавець надав позичальнику у тимчасове платне користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у сумі 10 000 грн. 00 коп.

Чинність цього договору, в тому числі його умови сторонами не оспорювалися.

Відповідно до п.п.1.1 п.1 даного договору кредит видається позичальнику готівкою в розмірі, визначеному договором.

Факт отримання відповідачем обумовленої суми коштів останнім не оспорювався.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, а також внести інші передбачені договором платежі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів або невнесення чергового платежу він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання та повинен достроково повернути кредит та внести інші передбачені договором платежі.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту, в звязку з чим утворилася заборгованість, яку позивач нарахував станом на 20.02.2009 року, включаючи проценти за користування кредитом.

Між тим, позивачем не було враховано наступне.

Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

При цьому, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Разом з тим, виходячи з положень ст.ст.530, 631 ЦК України «строк дії договору» та «строк (термін) виконання зобов'язання» є різними поняттями.

Так, відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки. Закінчення строку дії договору припиняє виникнення у сторін зобов'язань, що передбачалися ним, проте не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч . 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

Як розяснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду цивільних і кримінальних справ при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не проведено, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Виходячи з наведеного, після закінчення строку дії договору між сторонами існують лише невиконані зобов'язальні правовідносини, тому нарахування кредитором або його правонаступником позичальнику процентів за користування кредитом, комісії, неустойки поза строком дії кредитного договору законом не передбачено.

При цьому позивач не заявив вимог про застосування цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання згідно із вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За такого, з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на дату закінчення строку його дії (29.09.2007 року).

Як вбачається з розрахунку, який був наданий позивачем в обґрунтування позовних вимог, позивачем станом на 29.09.2007 року нарахована заборгованість за кредитом у розмірі 7 015 грн. 95 коп., заборгованість за процентами на вказану дату відсутня.

Також з матеріалів справи слідує, що з відповідача ОСОБА_1 під час здійснення виконавчих дій в порядку примусового виконання судового наказу № 2-н-929/09, виданого Маліновським районним судом м. Одеси 30.06.2009 року, стягнуто борг у розмірі 1 605 грн. 96 коп. Виконавче провадження з примусового виконання обумовленого наказу було відкрито 13.05.2014 року, закінчено 28.11.2014 року в звязку з скасуванням судового наказу, відповідно до ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2014 року.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № К 29/09-01 від 29.09.2006 року становить 5 409 грн. 99 коп. (7 015 грн. 95 коп. 1 605 грн. 96 коп. (за відсутності заборгованості за процентами обумовлена сума підлягає врахуванню при визначенні заборгованості з кредитом). При цьому перерахування даної суми ОСОБА_2 (ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2013 року проведено заміну стягувача КС «Козацька» на ОСОБА_2 за судовим наказом № 2-н-929/09) не спростовує зазначений висновок, а питання щодо повернення останнім обумовлених коштів вирішується в передбаченому законом порядку.

Вказаний розрахунок заборгованості, відповідно до ст. 60 ЦПК України, не спростовано.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача щодо повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки належних доказів на підтвердження зазначеного останнім не надано. Не є таким доказом й виписка по картковому рахунку, відкритому на його імя в АТ «Ощадбанк», оскільки відомостей щодо утримання коштів з доходів відповідача саме в порядку погашення заборгованості перед позивачем не містить.

В той же час положення ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України вказують на обов'язок кожної сторони довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Не заслуговує на увагу також посилання відповідача на пропуск позивачем позовної давності, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За правилами ч.4 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі предявлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судовий наказ відповідно до частини першої ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Зазначений правовий висновок містить постанова ВСУ України, ухвалена у справі за № 6-214цс14 від 21.01.2015 року.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.3 ст. 264 ЦК України).

Як зазначалося вище, кредитний договір між сторонами був укладений 29.09.2006 року на строк до 29.09.2007 року. В межах строку давності КС «Козацька» звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом. Виданий 30.06.2009 року Малиновським районним судом м. Одеси судовий наказ, в подальшому був скасований, відповідно до ухвали даного суду від 29.10.2014 року.

Отже, після скасування судового наказу перебіг позовної давності розпочався заново.

За такого, враховуючи викладене, а також правову позицію, наведену у постанові ВСУ за № 6-59цс15 від 15.04.2015 року, з відповідача на користь позивача належить до стягнення заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 409 грн. 99 коп.

В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, з урахуванням ступеня їх задоволення (51 %) в сумі 124 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Кредитної спілки «Козацька» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Козацька» заборгованість за кредитним договором № К 29/09 -01 від 29.09.2006 року в розмірі 5 409 грн. 99 коп.

Стягнути зОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Козацька» судовий збір у розмірі 124 грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В.Лузан