Ухвала суду № 51958880, 01.10.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/6936/13 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.

Провадження № 22-ц/783/5380/15 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області

в складі: головуючого Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Струс Л.Б.,

за участю секретаря Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «СК «Дніпроінмед», ПАТ СК «Скарбниця» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

10 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування позову зазначав, що 31 серпня 2012 року о 19 год. 50 хв. в м. Львові по вул. Промислова, 60 відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої були пошкоджені належний йому автомобіль ВАЗ-2123 р/н НОМЕР_1 та Сітроен р/н НОМЕР_2, який належить відповідачу. В результаті чого відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення. 16 жовтня 2012 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області закрито провадження в справі за ст. 124 КУпАП про притягнення ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. 17 січня 2013 року апеляційним судом залишено без змін постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 жовтня 2012 року. Отже, відповідач своїми діями спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушивши правила дорожнього руху, а вина позивача відсутня, що підтверджується постановою Стрийського міськрайонного суду та постановою апеляційного суду. З огляду на наведене вище, та враховуючи положення ст.ст. 23, 1166, 1187 ЦК України просив позов задоволити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року позов задоволено частково. Вирішено: стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 7 607 грн. 36 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 229 грн. 41 коп. витрат по оплаті судового збору, 2000 грн. по оплаті послуг на правову допомогу, 800 грн. по оплаті вартості експертного дослідження, а всього 10 636 грн. 77 коп. В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення скасувати і ухвалити нове , яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному об'ємі. Відповідач не погоджується із висновком суду про його винність у вчиненні даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки такий жодними доказами не підтверджений. Стверджує, що винними особами в скоєному ДТП могли бути і інші особи, наприклад водій трамваю, на присутність якого на місці ДТП посилається сам позивач. Зазначає, що суд ухвалив одностороннє рішення, оскільки відхилив клопотання сторони відповідача про виклик свідків та проведення експертизи по даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, з наступних мотивів.

Оскаржуваним рішенням було встановлено, що з матеріалів адміністративної справи вбачається , що винним у ДТП є відповідач ОСОБА_2 та повторного дослідження дана обставина не потребує. Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження за № 25/13 від 11.05.2013 року вартість матеріального збитку , завданого власнику автомобіля «Chevrolet Niva» р.н. НОМЕР_1, з врахуванням податку на додану вартість становить 7607,36 грн. Посилаючись на положення ч. 1 ст. 1166, ч. ч. 1, 2 ст. 1187 , ст. 23 ЦК України, а також на те, що судовим рішення у справі про адміністративне правопорушення встановлена відсутність вини позивача ОСОБА_4 у спричиненні ДТП, що мала місце 31.08.2012 року у м. Львові по вул.. Промислова, 60, винуватцем цієї події та спричиненні матеріального збитку через технічне пошкодження автомобіля ВАЗ-2123, р.н. НОМЕР_1 являється відповідач ОСОБА_2, а тому позовні вимоги про відшкодування матеріального збитку , є на думку суду, підставними та підлягають задоволенню. Водночас суд визнав такими , що підлягають до часткового задоволення позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди та для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами спору, врегульовані ч. 1, п. 3 ч. 2 , ч. ч. 3-5 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 1 ст. 1167 ЦК України. Хоча суд першої інстанції у своєму рішенні покликався також на положення ст. 1187 ЦК України, яка, на думку колегії суддів не підлягала застосуванню щодо спірних правовідносин, але зважаючи на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань, покликання суду першої інстанції на ст. 1187 ЦК України, на законність і обґрунтованість оскарженого рішення не вплинуло.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.1166 ЦК України, зокрема ч. ч.1, 2 якої встановлено:

1.Майнова шкода завдана неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. 2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено принцип презумпції вини завдавача шкоди, і відсутність вини , яка б звільняла б відповідача від відшкодування майнової шкоди , повинен доводити відповідач.

Відтак , оскільки доказами у справі у завданні майнової шкоди майну позивача:

не доведено наявності вини позивача;

згідно загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, вина відповідача презюмується, і останнім не доведено , що шкода майну позивача завдана не з вини відповідача, тому , у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, були підстави для покладення на відповідача відповідальності за шкоду завдану майну позивача.

Оскільки були підстави для визнання відповідача винним у завданні позивачеві майнової шкоди, то у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 23, ч. 1 ст. 1167 ЦК України були також підстави для покладення на відповідача відповідальності за завдання позивачеві моральної шкоди, яка визначена судом першої інстанції з дотриманням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України.

Необхідно зазначити, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди відповідача з розміром майнового відшкодування та з розміром судових витрат , які присуджені на користь позивача.

Ні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 1323/5485/2012 , яка перебувала у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області щодо ОСОБА_4, ні матеріалах цивільної справи, рішення у якій переглядається апеляційним судом, немає відомостей про те, яким страховиком, і коли була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Сітроен р.н.з. НОМЕР_2 / під керуванням відповідача/ -ОСОБА_6 , і апеляційна скарга не містить доводів щодо того, що відповідальність за майнову і моральну шкоду повинен був нести страховик, у якого був застрахований автомобіль , що ним під час ДТП керував відповідач. Відтак, у відповідності до роз»яснень, наведених у п. 16 Постанови № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», завдана шкода підлягала відшкодуванню завдавачем шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо відхилення судом першої інстанції клопотання сторони відповідача про виклик свідків, не відповідають дійсності, оскільки ухвалою судового засідання від 04.011.2013 року клопотання було задоволено ( а.с. 58).

Не відповідають дійсності і доводи апеляційної скарги щодо відхилення судом першої інстанції клопотання сторони відповідача про проведення експертизи, оскільки ухвалами судового засідання від 10.04.2015 року, вищезазначене клопотання було задоволено, і у справі були призначені: судово-автотехнічна експертиза ( а.с. 95) та судова транспортно-трасологічна експертиза (а.с. 96) .

Необхідно зазначити також , що відповідачем чи його представником у суді апеляційної інстанції клопотання про виклик свідків чи про призначення експертиз не заявлялися.

Відтак, доводи апеляційної скарги про незаконність оскаржуваного рішення з підстав відхилення клопотань сторони відповідача про виклик свідків та призначення експертиз, не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу у відповідності до вимог ч. ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення не спростовують, тому апеляційну скаргу належить відхилити, оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 314, ч. ч. 1, 2 ст. 315, ст. ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Струс Л.Б.