Рішення № 5195691, 27.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

27.04.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.779-918

просп.Миру,20 тел.678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

23 квітня 2009р. Справа №8/147/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ДіВіДі Компанія”, вул..Соломянська, 14А, м.Київ, 03110

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Про захист авторських прав та стягнення 63000грн. компенсації

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: Радченко О.О. представник, довір.пост. №7 від 01.01.08р.

відповідача: ОСОБА_3 представник, довір.пост. від 06.10.08р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 07.04.09р. по 23.04.09р. на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України. Рішення приймається після оголошеної перерви.

За згодою сторін в судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача 63000грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, яке полягає у продажу аудіовізуальних творів, виключні права на розповсюдження яких належать позивачу, що були марковані контрольними марками зі змістом інформації, яка не відповідала даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, а також про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, з направленням цього штрафу до Державного бюджету України та про зобовязання відповідача опублікувати за власний рахунок в газеті “Деснянська правда” рішення по даній справі.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи про відсутність її вини у розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів, на яких містилися контрольні марки, що не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, оскільки марки не мали зовнішніх або інших ознак їх фальсифікації, а можливість перевірити інформацію, яка міститься на марках, з даними Єдиного реєстру відсутня. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано обгрунтування розміру компенсації та не надано доказів на підтвердження унеможливлення ведення позивачем підприємницької діяльності, значності обсягу порушених прав компанії та інших обставин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, вивчивши та оцінивши висновок судової експертизи голографічних захисних елементів, зясувавши обставини, які мають значення для вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

16 травня 2007р. між ALESTAR LTD та позивачем у даній справі укладена Угода №УД-66, відповідно до умов якої ALESTAR LTD (Ліцензіар за договором) надав ТОВ “Українська ДіВіДі Компанія” (Ліцензіат за договором) виключні права на використання фільмів шляхом відтворення та розповсюдження на території та протягом строку, визначені в Додатках до Угоди, а позивач прийняв дані права і зобовязався сплатити Ліцензіару ліцензійну винагороду відповідно до умов вказаної Угоди.

Згідно із Додатком №1 до Угоди №УД-66 від 16.05.07р. позивачу передані виключні права на відтворення та розповсюдження (Домашнє відео) фільмів, в тому числі на фільм „Стрелок”, на відеоносіях дозволеного формату, в тому числі формату DVD, а також на транслювання фільму на телебаченні та показ у кінотеатрах. Строк дії прав та ліцензійна територія встановлені сторонами протягом 3-х років з дати підписання Акту приймання-передачі прав на території України.

21 травня 2007р. між ALESTAR LTD та позивачем складено та підписано Акт приймання-передачі, згідно з яким Ліцензіар передав, а Ліцензіат прийняв ліцензійні права фільми, в тому числі фільм „Стрелок”.

15 грудня 2007р. між ALESTAR LTD та позивачем у даній справі укладена Угода №15/12/ТА, відповідно до умов якої ALESTAR LTD (Ліцензіар за договором) зобовязувався надати ТОВ “Українська ДіВіДі Компанія” (Ліцензіат за договором) виключні права на використання фільмів шляхом відтворення та розповсюдження на території та протягом строку, визначені в Додатках до Угоди, а позивач зобовязувався прийняти дані права та сплатити Ліцензіару ліцензійну винагороду відповідно до умов вказаної Угоди.

Згідно з додатком №1 до Угоди №15/12/ТА від 15.12.07р. позивачу передані виключні права на відтворення та розповсюдження (Домашнє відео) фільмів, в тому числі на фільм „Любовь со словарем”, на відеоносіях дозволеного формату, в тому числі формату DVD, а також на показ в кінотеатрах. Строк дії прав на фільм „Любовь со словарем” на відеоносіях DVD-формату встановлений з 01.01.08р. по 01.01.2012р. Передані позивачу виключні права за вказаним договором діють в межах України.

15.12.07р. між ALESTAR LTD та позивачем складено акт приймання-передачі, відповідно до якого Ліцензіар передав, а позивач прийняв ліцензійні права на фільм „Любовь со словарем”.

6 лютого 2008р. між Закритим акціонерним товариством „ВЕСТ” (продавець за договором) та позивачем (покупець за договором) укладено договір №145, відповідно до якого ЗАТ „ВЕСТ”, що є володарем виключних авторських прав на аудіовізуальні твори, які є предметом вказаного договору, передав позивачу виключне право розповсюджувати аудіовізуальні твори, в тому числі „Призраки Гойи”, „Доказательство смерти” і „Планета страха”, на дисках формату DVD, відтворених ЗАТ „ВЕСТ”, шляхом оптової та/або роздрібної торгівлі для домашнього перегляду, з правом передачі третім особам, на території України.

Відповідно до п.2 вказаного договору продавець зобов”язується передати виключні права на розповсюдження твору на дисках формата DVD покупцю, оформивши дану передачу прав актом, підписаним уповноваженими сторонами особами, що діють на підставі довіреності, якщо інший порядок передачі не обумовлений в додатковій угоді сторін.

В пункті 2.2. договору №145 від 06.02.08р. сторони визначили обсяг правомочностей, які передаються позивачу згідно із договором. А саме, покупець зобовязаний використовувати отримані авторські права тільки для розповсюдження шляхом продажу для домашнього перегляду тільки на території республіки Україна.

06 лютого 2008 року до договору №145 від 06.02.08р. сторонами складено та підписано акт передачі майнових авторських прав на аудіовізуальні твори, відповідно до якого продавець передав, а покупець отримав виключні авторські права на розповсюдження на території України шляхом роздрібної і/або оптової торгівлі на території України екземплярів DVD з записами кінофільмів, в тому числі фільмів „Призраки Гойи”, „Доказательство смерти” і „Планета страха”.

07 грудня 2006р. між ALESTAR LTD (правоволодар за договором) та позивачем (дистрибютор за договором) укладено договір про передачу майнових прав на використання аудіовізуальних творів №07-06/НА/У. За умовами вказаного договору правоволодар передає дистрибютору виключні і невиключні майнові права, на використання аудіовізуальних творів, зазначених в Додатку №1, який є невідємною частиною даного договору.

Крім того, згідно із п.1.2. вказаного договору конкретний перелік прав, які передаються, умови, дозволені строки та дозволена територія дії переданих прав по кожному твору окремо встановлюється в Додатку №1 до даного договору.

Як вбачається із додатку №1 до договору №07-06/НА/У від 07.12.06р., підписаного представниками обох сторін, позивачу передано виключні майнові права на використання на території України до 07.12.2011р., зокрема аудіовізуального твору „Hostel 2”. При цьому, позивачу передано права на розповсюдження копій вказаного кінофільму, записаних на дисках формату DVD, шляхом продажу для приватного домашнього перегляду, прокату, відтворення, комерційного відео та публічного відео.

В силу ст.15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

- виключне право на використання твору, а саме: публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; відтворення та розповсюдження творів;

- виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Згідно з ч.5 ст.15 Закону, автор (чи інша особа, яке має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору, за винятком випадків, передбачених ст.ст.21-25.

Відповідно до ст.441 Цивільного кодексу України використанням твору є: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність у позивача виключного майнового права на:

- використання відповідних аудіовізуальних творів („Стрелок”, „Любовь со словарем”) на дисках певного формату на території України лише шляхом відтворення та розповсюдження на підставі Угод №УД-66 від 16.05.07р., №15/12/ТА від 15.12.07р.;

- розповсюдження творів („Призраки Гойи”, „Доказательство смерти” і „Планета страха”) на дисках DVD-формату лише шляхом продажу для домашнього перегляду на підставі договору №145 від 06.02.08р.;

- використання аудіовізуального твору („Хостел 2”) шляхом відтворення, розповсюдження, прокату, комерційного відео, публічного відео, а також теле-, кінопоказу, на підставі договору №07-06/НА/У від 07.12.06р.

Відповідно до ст.1 Закону виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання,постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих обєктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

В ст.50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” наводиться перелік порушень авторського права, які є підставами для судового захисту, в тому числі: вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права субєктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.15,39,40,41 Закону, з урахуванням передбачених ст.21-25,42,43 Закону обмежень майнових прав.

За змістом ст.52 Закону України “Про авторське право і суміжні права” можливість застосування передбачених нею способів цивільно-правового захисту авторських прав, зокрема: виплати компенсації, здійснення публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторських прав, та накладення штрафу у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивача, повязана з наявністю порушення авторських прав.

Таким чином, для покладення відповідальності у вигляді компенсації, здійснення публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторських прав, та накладення штрафу у розмірі 10% від суми, присудженої на користь позивача, має бути доведено факт порушення майнових авторських прав, які належать позивачу, та вчинення такого порушення саме відповідачем по справі.

06 червня 2008 року представником правовласників ТОВ „Пік-Відео”, ТОВ „Українська ДіВіДі Компанія” Радченко О.О. в присутності Державного інспектора з питань інтелектуальної власності в Чернігівській та Сумській областях Семешко Р.О. за участю представників громадськості: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складено акт фіксації розповсюдження обєктів авторського права, в якому відображено, що відповідачем 06.06.08р. в магазині „Світ техніки”, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м.Ніжин, Чернігівська область, у проміжок часу з 10год.00хв. до 12год.00хв. здійснювалося розповсюдження неліцензійних (контрафактних) дисків для лазерних систем зчитування у форматі DVD з аудіовізуальними творами, зокрема, „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”. В акті також зазначено, що „DVD диски були марковані марками, які не відповідають державному реєстру”.

В цей же день, 06 червня 2008 року, Державним інспектором з питань інтелектуальної власності в Чернігівській та Сумській областях Семешко Р.О. за участю представника правоволодаря ТОВ „Чесна Музика” та ТОВ „Українська ДіВіДі” компанія Радченко О.О. на торговому місці, розташованому за адресою: АДРЕСА_2, проведено закупку у продавця - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідача у справі) DVD-дисків серії „SUPERBIT” та компакт-дисків формату МР3, що підтверджується копією товарного чеку №35 від 06.06.08р. (а.с.98), та про що складено акт закупки від 06.06.08р. В ході закупки встановлено, що компакт-диски та DVD-диски російського виробництва марковані українськими контрольними марками, що не відповідають даним Єдиного державного реєстру.

За наслідками закупки здійснено вилучення компакт дисків МР 3 формату та DVD-дисків серії „SUPERBIT”, про що складено опис вилучення аудіовізуальних творів від 06.06.08р. Як вбачається з даного опису, на вилучених DVD-дисках серії „SUPERBIT” містилися твори, виключні майнові авторські права на які належать позивачу, зокрема „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач стверджує, що порушення належних йому майнових авторських прав здійснено відповідачем шляхом розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, маркованих контрольними марками, які мали серію і номер та містили інформацію, що не відповідала даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, посилаючись при цьому на лист Державного підприємства „Інтелзахист” від 20.06.08р. №290, в якому надана інформація щодо видачі контрольних марок.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що примірники аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи” були придбані для подальшої реалізації у субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 за видатковими накладними №000000000004467 від 25.05.08р., №000000000004450 від 06.05.08р., №00000000000064 від 24.04.08р. При покупці на упаковках примірників творів знаходилися контрольні марки, які не мали зовнішніх явних ознак їх фальсифікації, а тому відповідач є добросовісним набувачем примірників творів.

Правові основи розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних визначається Законом України від 23.03.2000р. „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних” (далі по тексту Закон).

Відповідно до ст.3 цього Закону розповсюдження на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних, а також їх прокат дозволяється лише за умови їх маркування контрольними марками. В силу ст.2 Закону контрольна марка визначається як спеціальний знак, що засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження примірників вищевказаних обєктів авторського права і суміжних прав. При цьому, виходячи із дефініцій, наведених в цій же статті Закону, розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних є введення в обіг примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності.

Згідно зі ст.8 Закону маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних контрольними марками здійснюють імпортери, експортери та відтворювачі цих примірників перед їх розповсюдженням. Разом з тим, відповідно п.4 даної статті Закону придбання примірника аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, компютерної програми, бази даних, маркованого контрольною маркою, не є набуттям прав на публічне виконання, публічний показ, публічну демонстрацію, публічне сповіщення, майновий найм, побутовий чи комерційний прокат записаного на ньому примірнику аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, компютерної програми, баз даних.

Отже, системний аналіз норм вказаного Закону, в тому числі щодо порядку одержання контрольних марок, показує, що маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних контрольними марками засвідчує дотримання авторських і (або) суміжних прав на вищевказані обєкти авторського права і суміжних прав, що надає право на подальше розповсюдження примірників цих обєктів. При цьому, в даному Законі відсутні норми, які забороняють подальше розповсюдження маркованих контрольними марками примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних шляхом їх продажу іншими особами, крім імпортерів, експортерів та відтворювачів цих примірників. Таким чином, маркування примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компютерних програм, баз даних контрольними марками свідчить про введення примірника законним чином у цивільний обіг.

Відповідно до ч.7 ст.15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” якщо примірники правомірно опублікованого твору законним чином введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається їх повторне введення в обіг шляхом продажу, дарування тощо без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право) і без виплати авторської винагороди. Проте у цьому випадку право здавання у майновий найм чи комерційний прокат залишається виключно за особою, яка має авторське право.

За таких обставин суд приходить до висновку, що примірники аудіовізуальних творів, які марковані контрольними марками відповідно до норм чинного законодавства, можуть бути в подальшому розповсюджені шляхом їх продажу, в тому числі при здійсненні підприємницької діяльності, без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право.

Як зазначено вище, позивачем при складанні акту фіксації розповсюдження обєктів авторського права від 06.06.08р., було встановлено факт невідповідність контрольних марок, які містилися на примірниках аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”, даним державного реєстру. На підтвердження такого висновку позивач посилається на лист Державного підприємства „Інтелзахист” від 20.06.08р. № 290 (а.с.15).

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. При цьому, в силу ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини у справі мають доводитися лише належними та допустимими доказами.

Вищевказані документи, а саме акт фіксації розповсюдження обєктів авторського права від 06.06.08р. та лист ДП „Інтелзахист” судом не можуть бути розцінені, як належні докази факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача на аудіовізуальні твори, виходячи з наступного:

Відповідно до п.2 Положення про Єдиний реєстр одержувачів контрольних марок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2000р. №1555, Реєстр визначається як спеціалізована система обліку, що містить у собі дані про одержувачів контрольних марок, реквізити заявки, за якою були одержані (видані) контрольні марки, назви примірників аудіовізуальних творів чи фонограм, кількість виданих контрольних марок (із зазначенням їх серій, номерів і дати видачі). Згідно з п.7 цього Положення дані Реєстру є конфіденційною інформацією і можуть бути надані тільки на письмову вимогу державних органів згідно із законодавством, а також занесеній до Реєстру особі в частині, що її стосується. При цьому, в силу п.9 цього ж Положення Державний департамент інтелектуальної власності та його посадові особи, а також державні органи, на які законодавством покладено функції контролю за додержанням законодавства про авторські та суміжні права, та їх посадові особи, не мають права розголошувати або передавати дані Реєстру третім особам.

Отже, на момент складання акту фіксації розповсюдження обєктів авторського права від 06.06.08р. позивачу не могло бути відомо про невідповідність контрольних марок, якими були марковані примірники аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”, які продавалися відповідачем, даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок. Крім того, суд звертає увагу на той факт, що інформація, яка міститься у листі Державного підприємства ”Інтелзахист” від 20.06.08р. № 290 щодо видачі контрольних марок, надавалася Державному інспектору з питань інтелектуальної власності в Чернігівській, Сумський областях, не стосувалася позивача, як особи, занесеної до Реєстру, а тому не могла бути передана позивачу для подальшого використання.

Разом з тим, суд приймає до уваги, що відповідно до висновку №10913 експертизи голографічних захисних елементів від 05.12.08р., проведеної на підставі ухвали суду від 09.10.08р. по даній справі (а.с.134-136), контрольні марки, які наклеєні на обкладинки примірників аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”, за логотипом, технічними характеристиками та рівнями захисту не відповідають зразкам та опису голографічних захисних елементів ”Контрольна марка 2”, затвердженим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. Також, за висновком вказаної судової експертизи, можна візуально встановити невідповідність контрольних марок, наклеєних на примірники аудіовізуальних творів, що були надані на дослідження, встановленим зразкам.

За таких обставин, вищевказаним висновком судової експертизи підтверджено факт невідповідності контрольних марок, що містилися на обкладинках примірників аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”, які знаходилися на реалізації у відповідача, затвердженим зразкам та описам, отже вказані контрольні марки є сфальсифікованими, а тому примірники цих творів розповсюджувалися відповідачем незаконно, тобто з порушенням авторського права.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про авторське право і суміжні права” примірник твору, розповсюджений з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, є контрафактним примірником твору. Згідно з п.б) ст..50 цього ж Закону розповсюдження контрафактних примірників творів визнається піратством у сфері авторського права і (або) суміжних прав, та є порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач, розповсюджуючи контрафактні примірники аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”, виключні права на розповсюдження яких належать позивачу, порушив майнові авторські права позивача на використання твору. При цьому, розповсюдження творів відбувалося за оплату, про що свідчить акт фіксації закупки від 06.06.2008р., складений Державним інспектором з питань інтелектуальної власності Державного Департаменту інтелектуальної власності МОН України в Чернігівській, Сумській областях Семешко Р.О.

Виходячи із матеріалів справи, суд приходить до висновку, що наміри відповідача полягали в отриманні прибутку від діяльності по реалізації контрафактних примірників аудіовізуальних творів, що позбавляє позивача отримувати винагороду за розповсюдження ліцензійної продукції.

Відповідно до п. г) ч.1 ст.52 Закону України “Про авторські права і суміжні права” субєкти авторського права мають право подавати позови про виплату компенсації. В силу п.г) ч.2 цієї ж статті компенсація визначається у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

При розрахунку суми заявленої компенсації позивачем застосовано 20 мінімальних заробітних плат, яка на момент вчинення порушення авторських прав становила 525грн. Обґрунтовуючи свій розрахунок позивач зазначає, що надання дозволів на використання аудіовізуальних творів є його єдиним видом діяльності, а тому порушення відповідачем майнових авторських прав позивача унеможливлює ведення підприємницької діяльності. Крім того, за думкою позивача, відповідач діяв з умислом та корисливою метою. Враховуючи, що відповідачем розповсюджувалися примірники 6 аудіовізуальних творів, виключними правами на розповсюдження яких володіє позивач, за розрахунком позивача з відповідача має бути стягнуто 63000грн. (20мін.х525грн.х6).

Також у своїх поясненнях від 23.04.09р. щодо розміру завданих збитків позивач, посилаючись на суми оплати ліцензій, здійснені ним на підставі вищевказаних угод, по яких позивачу передані права на аудіовізуальні твори, та роздрібну вартість одного DVD-диску для лазерних систем зчитування із записом аудіовізуального твору, стверджує, що орієнтовний розмір збитків може становити 948926грн.80коп.

Суд приймає до уваги, що стягнення суми компенсації застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у звязку з правопорушенням збитків та розміру отриманого порушником доходу. При визначенні розміру компенсації суд виходить з того, застосований позивачем порядок обчислення орієнтовного розміру збитків за своєю суттю не визначає збитки у розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, а є загальними звичайними господарськими витратами в процесі господарської діяльності товариства. Стверджуючи, що плановий обсяг реалізації примірників спірних аудіовізуальних творів на DVD-дисках у м.Ніжині та Ніжинському районі дорівнює по 1000шт. кожного із творів, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту наявності у нього торгових обєктів у м.Ніжині для реалізації примірників аудіовізуальних творів в мережі роздрібної торгівлі, а також доказів наявності у позивача ліцензійних угод з третіми особами на право розповсюдження останніми примірників аудіовізуальних творів „Стрелок”, „Любовь со словарём”, „Доказательство смерти”, „Хостел 2”, „Планета страха”, „Призраки Гойи”. Також позивачем не надано доказів щодо кількості відтворення ним примірників цих аудіовізуальних творів. Крім того, суд виходить з того, що на момент здійснення фіксації продажу відповідачем дисків з записами аудіовізуальних творів, вказані примірники не були реалізовані, а були вилучені із продажу, тобто відповідач не отримав реального доходу внаслідок правопорушення. Виходячи із вищенаведеного, враховуючи, що позивачем не надано доказів багаторазового розповсюдження відповідачем обєктів авторського права, права на відтворення та розповсюдження яких належать позивачеві, суд вважає за доцільне застосувати мінімальний розмір компенсації за кожний примірник аудіовізуального твору (10х525х6), тобто розмір компенсацій становить 31500грн.

Судом не приймається до уваги заперечення відповідача, що він є добросовісним набувачем примірників творів, відсутня його вина у продажу контрафактної продукції, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неправомірного розповсюдження відповідачем обєктів авторського права з порушенням авторського права, а також для стягнення компенсації достатньо встановлення факту самого порушення авторського права.

Отже, з відповідача за порушення авторського права має бути стягнуто 31500грн. компенсації.

Позовні вимоги в частині стягнення до державного бюджету штрафу в розмірі 10% суми стягнутої компенсації та про зобовязання відповідача здійснити публікацію в місцевих засобах масової інформації судового рішення по даній справи задоволенню не підлягають з огляду на те, що позивачем не наведено достатнього обґрунтування необхідності застосування до відповідача таких мір, а також не зазначив, яким чином вказані мірі можуть привести до поновлення порушених прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: з відповідача має бути стягнуто компенсацію в сумі 31500 грн.

В межах даної справи судом призначалася судова експертиза для визначення ознак фальсифікації контрольних марок, наклеєних на упаковки примірників творів. При призначенні експертизи судом зобовязано сторони здійснити оплату експертизи в рівних частинах. Як вбачається із наданих Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз документів, відповідачем вартість експертизи в сумі 2256грн. оплачена повністю. Позивач вартість проведеної експертизи не оплатив. Відповідно до ст..49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті експертизи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку про стягнення з позивача неоплаченої ним частини вартості судової експертизи в сумі 2256грн.

В силу ст.49 господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись Законом України “Про авторське право і суміжні права”, Законом України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, компьютерних програм, баз даних”, ст.441 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська ДіВіДі Компанія”, м.Київ, вул.Соломянська, 14А (ідентифікаційний код 31085970, р/р 260002181 в АБ “Кліринговий дім” м.Києва, МФО 300647) 31500грн. компенсації.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) в доход Державного бюджету (рах.№31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській обл., символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200) 315грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) в доход державного бюджету (рах. №31214259700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної кодифікації 22050000) 118грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська ДіВіДі Компанія”, м.Київ, вул..Соломянська, 14А (ідентифікаційний код 31085970, р/р 260002181 в АБ “Кліринговий дім” м.Києва, МФО 300647) на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, м.Київ, вул..Смоленська, 6 (ідентифікаційний код 02883096, р/р 35223003002467 в ГУДК у м.Києві, МФО 820019) 2256грн. вартості судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич

Повне рішення підписано 27 квітня 2009р.

Суддя Т.Г.Оленич