Ухвала суду № 51956497, 05.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 337/6322/15-ц головуючий у 1-й інстанції Ширіна С.А.

провадження № 22-ц/778/5672/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2014 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 була призначена судова почеркознавча експертиза, за проведення якої ОСОБА_2 сплачено 2 361,60 грн.

Під час розгляду справи представник позивача надав письмову заяву від 10.11.2014 року про залишення позову без розгляду).

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2014 року позовну заяву залишено без розгляду за заявою позивача.

Залишаючи без розгляду позов ПАТ КБ "ПриватБанк" суд, одночасно з цим питання про компенсацію здійснених ОСОБА_2 судових витрат не вирішив, внаслідок чого відповідач подав заяву про стягнення витрат на проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2015 року заяву ОСОБА_2 про стягнення з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» на її користь витрат, пов'язаних з проведенням почеркознавчої експертизи задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задовольнити.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити свою ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи, що 24.10.2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19.01.2006 року, яка станом на 14.10.2013 року становить 22317,81 грн. та стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 229,40 грн.

Ухвалою суду від 29.05.2014 року за клопотанням відповідача ОСОБА_2 була призначена судово-почеркознавча експертиза, за проведення якої, ОСОБА_2 на рахунок експертної установи сплачено 2361, 60 грн., що підтверджується Актом №117-14 здачі-приймання висновку судового експерта №117-14 від 25.07.2014 року, (а.с. 101)

За висновком №117-14 судової почеркознавчої експертизи від 25.07.2014 року, підпис, виконаний від імені відповідача ОСОБА_2 та розміщений у графі "Підпис" оригіналу Заяви на отримання кредитної картки з лімітом у сумі 5000,00 грн., виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

У зв'язку з чим, відповідачем ОСОБА_2 надано суду заяву про стягнення з позивача на її користь судових витрат, понесених на оплату почеркознавчої експертизи в розмірі 2361,60 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату почеркознавчої експертизи, суд послався на вимоги п. 4 ч. 3 ст. 79, ст. 86 ЦПК України.

Між тим з таким висновком суду не можна погодитися виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Абзацом 3 пункту 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17 жовтня 2014 року роз'яснено, що в у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов'язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач (статті 10, 11 ЦПК). При цьому саме по собі пред'явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 89 ЦПК України, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Оскільки заява ОСОБА_2 та ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2015 року не містить в собі необґрунтуванних дій позивача, підстав

для компенсації судових витрат, здійснених ОСОБА_2, лише за те, що позивач, банк, подав заяву про залишення його позову без розгляду, у суду першої інстанції не було.

Вищевказане свідчить про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права, яке призвело до необґрунтованого стягнення судових витратна користь відповідача, а тому судова колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі статті 312 ЦПК України з постановленням нової ухвали про відмову у задоволення заяви ОСОБА_2 компенсації судових витрат.

Керуючись ст. ст. 89,307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 березня 2015 року у цій справі скасувати. Постановити нову ухвалу.

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про компенсації судових витрату цій справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді