Рішення № 5195635, 23.04.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.09 Справа№ 20/68

За позовом: Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

про стягнення 259 654,38 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Чопко К.

Представники:

від позивача: Ткаченко Я.В. - представник

від відповідача: Кречетова Л.І. - представник

Зміст ст.22 ГПК України представникам сторін розяснено.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” до Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” про стягнення 259 654,38 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 199 866,82 грн. визнав. В частині позовних вимог про стягнення пені позовні вимоги частково заперечив та просить суд врахувати тяжкий фінансовий стан відповідача, зменшити розмір пені на 50 % на підставі ст. 233 ГК України та розстрочити виконання судового рішення в рівних частинах на три місяці відповідно до ст. 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

23.04.2008 р. між Українсько-білоруським товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Луксор” (постачальником) та Державним територіально-галузевим об”єднанням “Львівська залізниця” (покупцем) укладено Договір поставки №Л/НХтер-5/08/006 , відповідно до умов якого постачальник зобов”язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити цей товар на умовах та в строки визначені договором.

На виконання умов договору 24.04.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме килимову доріжку на суму 199 866,82 грн., що підтверджується накладною та довіреністю копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов”язання по договору не виконав та оплату за отриманий товар не провів.

На адресу відповідача позивачем було направлено лист-вимогу від 03.10.2008 року № 157/10 про оплату боргу за поставлений товар.

Також позивачем направлялася відповідачу претензія від 14.10.2008 р. № 166/10 про погашення заборгованості за поставлений товар, яка залишена без відповіді.

На момент звернення Позивача з позовом до суду, сума основного боргу Відповідача складала 199 866,82 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню, відповідно до п.9.4. договору в розмірі 35 023,24 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 4 377,90 грн. та втрати від інфляції у розмірі 20 386,42 грн.

В судовому засіданні та в представленому суду відзиві представник відповідача наявність заборгованості пояснив великою кредиторською заборгованістю підприємства, розмір якої складає 81306000 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, між сторонами укладено Договір поставки №Л/НХтер-5/08/006.

Позивачем було поставлено відповідачу килимову доріжку вартістю 199 866,82 грн. Факт поставки товару підтверджується накладною та довіреністю, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем протягом 45-ти банківських днів після дати поставки товару.

Відповідач в порушення норм чинного законодавства свої зобов”язання по договору не виконав, оплати за отриманий товар не провів.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2009 року суму основного боргу у розмірі 199 948,97 грн. визнав, тому позовні вимоги про стягнення вказаної суми підлягають до задоволення.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 20 386,42 грн. та 3% річних у розмірі 4 377,90 грн., суд вважає що розраховані вони у відповідності до ст.625 ЦК України та підлягають до задоволення повністю.

В частині стягнення пені у розмірі 35 023,24 грн. відповідно до п.9.4. договору, суд задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково виходить з того, що відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов”язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано. Таким чином, розмір пені, нарахованої відповідачу, повинен становити 23 590,84 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із приписів вказаних вище норм та враховуючи важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується долученою відповідачем довідкою, про значну його заборгованість перед кредиторами, суд вважає за необхідне, як виняток, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача на 25%. Таким чином до стягнення підлягає сума пені в розмірі 17 693,13 грн.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Заслухавши думку представника позивача, який заперечив щодо розстрочки виконання судового рішення, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, суд вважає, що виконання рішення слід розстрочити терміном на 3 місяці.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на винну сторону.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 43, 47-1, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01104500) на користь Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Плеханова, 15 Б, код ЄДРПОУ 24613753) суму в розмірі 244 865,29 грн., з яких:

- 199 866,82 грн. - основний борг;

-17 693,13 грн. - пеня;

-4 377,90 грн. - 3% річних;

-20 386,24 грн. - інфляційні втрати;

-2 423,24 грн. - держмита;

-118,00 грн. - інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Розстрочити виконання судового рішення терміном на три місяці шляхом сплати Державним територіально-галузевевим об”єднанням “Львівська залізниця” (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01104500) на користь Українсько-білоруського товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Луксор” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 15 Б, код ЄДРПОУ 24613753) суми в розмірі 244 865,29 грн. наступним чином:

- до 11.05.2009 р. 81 621,76 грн.

-до 11.06.2009 р. 81 621,76 грн.

-до 11.07. 2009 р. 81 621,76 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Манюк П.Т.