Ухвала суду № 51956290, 23.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/6389/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Сидорова М.В.

Провадження № 22-ц/778/5339/15 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року

у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначало, між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_4 12.10.2005р. було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав, а ОСОБА_4 отримав в кредит грошові кошти в сумі 3200,00грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_4 належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість станом на 20.10.2013р. в сумі 21800,00грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2884,33грн., заборгованість за відсотками - 17402,19грн., штраф (фіксована частина) - 500,00грн., штраф (процентна ставка) - 1014,33грн.

Посилаючись на викладені обставини, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість в сумі 21 800 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 229,40грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2014р. в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2014р. рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2014р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015р. рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2014р. та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 23.12.2014р. скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта Букач Я.В., представника відповідача ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Сторонами 12.10.2005р. було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 3200грн. шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 48% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Крім того, відповідно до умов Договору строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти, заборгованість сплачується щомісячними платежами в розмірі 7% від суми трат.

Відповідач також підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, а також Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір.

Відповідно до п.5.2 Правил користування платіжною картою погашення кредиту - поповнення картрахунку утримувача картки здійснюється шляхом внесення коштів в готівковому чи безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору.

Відповідно до п. 5.3 Правил строки та порядок погашення по кредиту по платіжним карткам з встановленим мінімальним платежем наведені в пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною Договору. Платіж складається з плати за користування кредитом, передбаченої Тарифами, та частини заборгованості.

Відповідно до п.5.4 Правил строк погашення по кредиту за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: строк погашення відсотків - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього числа місяця, зазначеного на платіжній картці.

Відповідно до п.6.5 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбаченим цим Договором.

Відповідно до п.8.6 Умов при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким видом грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00грн + 5% від суми позову.

Судом встановлено та це не спростовується сторонами, що останній платіж відповідачем здійснений 13.12.2006р.

Згідно наданого суду позивачем розрахунку заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором станом на 20.10.2013р. становить 21800грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 2884,33грн., заборгованість за відсотками - 17402,19грн., штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна ставка) - 1014,33грн., а за період з 31.10.2010р. по 20.10.2013р. заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 9247,84грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 495,41 грн., заборгованості за відсотками - 7835,87 грн., штрафу (фіксована частина) - 500грн., штрафу (процентна складова) - 416,56 грн.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права: ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, згідно яких зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Належним чином суд першої інстанції застосовано норми матеріального права, які регулюють питання строку позовної давності.

За нормами ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України). Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

За положеннями ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлене стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. З, 4 ст. 267 ЦК України).

За висновками Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеними у постановах № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, № 6-61цс14 від 18 червня 2014 року, № 6-95цс14 від17 вересня 2014 року, № 6-103цс14 від 2-вересня 2014 року,№ 6-134цс14 від 1 жовтня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопаді 2014 року, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою визначено, що строк картки зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

За положеннями пунктів 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк і порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам встановленим мінімальним обов'язковим приведений в пам'ятці клієнта, яка невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, та частину заборгованості кредиту. Строк погашення по кредиту ( кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам без встановлення мінімального обов'язкового платежу, проводиться: строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, встановленого на платіжній картці (поле MONTH).

Згідно пояснень представника позивача та наданого позивачем скріншоту кредитної картки, на яку був перерахований кредитний ліміт позичальнику ОСОБА_4 за № НОМЕР_1, строк дії картки встановлено - червень 2008 року включно.

Тобто відповідачу була видана картка, строк дії якої закінчується 30.06.2008р.

Відповідно до п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою, після закінчення строку дії відповідна картка пролонгується на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) надійшла письмова заява держателя про закриття картрахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг із виконання розрахункових операцій за картрахунком (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і за дотримання інших умов пролонгації, передбачених договором.

Сцудом першої інстанції встановлено, що доказів, що після закінчення дії картки, Банком відповідачу була передана картка з новим строком дії, позивачем надано не було. Представник банку в судовому засіданні не заперечувала, що банк нову картку не видавав.

Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на ял він був укладений, із видачею нової платіжної картки із визначеним лімітом кредитних коштів (висновки Верховного Суду України, викладені у постановах № 6-103цс14 від 24 вересня 2014 року, № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року).

Але, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору ПАТ «ПриватБанк» не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної карті, а відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції у порядку вимог ч.4 ст.338 ЦПК України, взяв як обов'язкові висновки і мотиви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015р., якими скасовані попередні судові рішення у справі.

Зокрема, в ухвалі сказано: аналізуючи умови укладеного сторонами договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено черговими мінімальними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового мінімального платежу. Вирішуючи спір суди не звернули уваги на те, що від несплати чергового платежу починає перебіг строк позовної давності щодо цього платежу, не встановили до якого часу мали сплачуватись проценти за користування кредитом, який термін дії виданої відповідачу картки та строк повернення кредиту, ніяких висновків в ухвалених ними рішеннях з цього приводу не зробили.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов'язковий мінімальний платіж не змінює дату погашення кредиту в повному обсязі в межах строку дії картки. Пунктом 2 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань держателя, які щомісяця належать сплаті держателем протягом строку дії картки.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, яким зроблено той висновок, що за таким договором, що визначає мінімальні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу (ст.257 ЦК України), а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України). Вказаний висновок рішення суду відповідає правовій позиції постанов Верховного Суду України від 19 березня 2014р. у справі №6-14цс14, від 01 жовтня 2014р. у справі №6-134цс14.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку рішення суду першої інстанції щодо пропуску строку позовної давності , оскільки перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, не мають свого підтвердження.

Згідно укладеного сторонами договору від 12 жовтня 2005р. строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Строк дії картки, як встановлено судом, закінчився 30 червня 2008р.

За таких обставин суд першої інстанції правильно виходив з правової позиції Верховного Суду України наведеної у постановах у справах від 19 березня 2014р. у справі №6-14цс14, від 01 жовтня 2014р. у справі №6-134цс14.

У постанові у справі №6-134цс14 Верховним Судом вказано:

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) та що останній платіж здійснено в листопаді 2007 року, а дія картки закінчилась у жовтні 2007 року.

У дані справі встановлено, що дія картки закінчилась 30 червня 2008р., що відповідає строку погашення кредиту у повному обсязі.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності не за усіма вимогами банку, що не взяв до уваги суд першої інстанції, не спростовує висновки рішення суду.

Відповідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Доводів щодо строку, відносно якого апелянт вважає строк позовної давності не пропущеним, суми платежів та їх складових за період цього строку, розміру грошових коштів, які на його думку підлягають стягненню з відповідача, позивач не навів ані у позовних вимогах, в межах яких розглядається справа, ані у апеляційній скарзі, в межах доводів якої перевіряється рішення суду першої інстанції.

Формулювання апеляційним судом замість апелянта доводів апеляційної скарги, їх фактичних та правових підстав, виходить за визначені ст.303 ЦПК України межі повноважень суду апеляційної інстанції та порушує встановлені ст.ст.10,11 ЦПК України принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: