Ухвала суду № 51948289, 16.09.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 717/1315/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Харабара І.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі на постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Кельменецького районного суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі про визнання дій неправомірними та зобов'язання УПФ України у Кельменецькому районі призначити йому з 29 вересня 2014 року пенсію на пільгових умовах згідно до п. «б» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 .

Відповідно до постанови Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05.08.2015 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просить суд скасувати постанову Кельменецького районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

У звязку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29 вересня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ .

В результаті вивчення поданих документів Управління Пенсійного фонду в Кельменецькому районі та Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу, оскільки у трудовій книжці посада, на якій працював ОСОБА_2, зазначена, як «зварник», а в списку № 2 Постанови КМУ № 162 від 11 березня 1994 року посада «зварник» відсутня.

З пояснень ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, копії трудової книжки позивача, судом першої інстанції встановлено, що з 01 січня 1980 року по 21 серпня 1992 року та з 21 серпня 1992 року по 03 березня 2000 року позивач працював на посаді зварника в колгоспі ім. Леніна, КСП «Буковина» с. Ленківці Кельменецького району Чернівецької області, яке згодом було реорганізоване в ТОВ «Нива-Л» с. Вороновиця Кельменецького району Чернівецької області.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді газозварника та електрозварника ручного зварювання у період з 01 січня 1980 року і по 21 серпня 1992 року, тобто у період, коли атестація робочих місць за умовами праці не проводилась і не вимагалась, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.

Крім того, колегія суддів вважає, що за встановленої сукупності обставин справи посилання відповідача на відсутність списку № 2 Постанови КМУ № 162 від 11 березня 1994 року посади «зварник» як підставу відмови у зарахуванні до пільгового стажу роботи позивача є безпідставним, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_2 фактично працював за професією газозварника, електрозварника ручного зварювання, які передбачені у вищевказаному списку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що відмова Управління ПФ України в Кельменецькому районі та ГУ ПФ України в Чернівецькій області в призначенні пільгової пенсії позивачу та рішення комісії при ГУ ПФ України в Чернівецькій області були прийняті всупереч законам України, необґрунтовано, нерозсудливо, непропорційно, без дотримання балансу між несприятливими наслідками для матеріальних прав та інтересів позивача і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі залишити без задоволення, а постанову Кельменецького районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

ОСОБА_5