Ухвала суду № 51947677, 30.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.Справа № 2а-1294/10/1670Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015р. по справі № 2а-1294/10/1670

за позовом Комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління "

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 15.01.2010 р. № 0000052301/0/47, від 24.03.2010 р. № 0000052301/1/946 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 68315,00 грн., в тому числі 45543,00 грн. основний платіж, 22772,00 грн. штрафна санкція, та від 15.01.2010 р. № 000002301/0/48, від 24.03.2010 р. № 0000062301/1/947 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 54651,00 грн., в тому числі 36 434,00 грн. основний платіж, 18217,00 грн. штрафна санкція.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2010 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 лютого 2015 року рішення попередніх судових інстанцій було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. по справі № 2а-1294/10/1670 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 січня 2010 року № 0000052301/0/47 та від 24 березня 2010 року № 0000052301/1/946 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (міста або району), у розмірі 50970 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 33980 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16990 грн. та податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 січня 2010 року № 0000062301/0/48 та від 24 березня 2010 року № 0000062301/1/947 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах), у розмірі 46775 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19592 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнятими правомірно. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. по справі № 2а-1294/10/1670 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області була проведена виїзна планова перевірка комунального підприємства "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2009 року, про що було складено акт № 6529/23-209/03332033 від 29 грудня 2009 року (т.1, а.с. 31-75).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог:

- п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 45543,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2008 року - 25994,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 11675,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 7874,00 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 36434,00 грн., у тому числі: за липень 2008 року - 7161,00 грн., за серпень 2008 року - 1750,00 грн., за вересень 2008 року - 11884,00 грн., за жовтень 2008 року - 5500,00 грн., за грудень 2008 року - 3840,00 грн., за лютий 2009 року - 6299,00 грн.

На підставі акту відповідачем 15 січня 2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000052301/0/47, яким згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначила позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 68315,00 грн., у тому числі: 45543,00 грн. - за основним платежем, 22772,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.93);

- № 0000052301/0/47, яким згідно з підпунктом б підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначила позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 54651,00 грн., у тому числі: 36434,00 грн. - за основним платежем, 18217,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте скарга була залишена без задоволення, а податковим органом 20 квітня 2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 березня 2010 року №0000052301/1/946, №0000062301/1/947 на аналогічні суми податкових зобов'язань .

Позивач не погодився з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності визначення Кременчуцькою ОДПІ позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 36434,00 грн. та податку на прибуток в розмірі 45543,00 грн., оскільки відсутні порушення в діях позивача при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та нарахуванні податку на прибуток, в звязку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ "Анга", ТОВ "Крембудінвест", ТОВ "Нефтекор СК", ПП "Італ-Плюс".

З матеріалів справи встановлено, що 17 червня 2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Анга" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 21/59А.

Відповідно до вказаного договору предметом купівлі-продажу став товар - зубці ріжучі W6HR у кількості згідно заявки за ціною 35,00 грн. з ПДВ за одиницю товару, який ТОВ "Анга" зобовязувалося поставити на склад КП Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління згідно заявки протягом двох календарних днів з моменту отримання предоплати за товар, а КП Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на умові предоплати. Сторони договору погодили, що транспортування здійснюється за рахунок продавця.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Анга" підтверджують наявні в матеріалах справи документи: рахунок від 08.07.2008 р. № 44, накладна від 08.07.2008 р. № 47, податкова накладна від 08.07.2008 р. № 47 на загальну суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн., лімітна картка на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за липень 2008 року № 27, журнал довіреностей; рахунок від 30.07.2008 р. № 58, накладна від 31.07.2008 р. № 54, податкова накладна від 31.07.2008 р. № 55 на загальну суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн., лімітна картка на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за серпень 2008 року № 30, витяг з журналу доручень від 31.07.2008 р. на ОСОБА_1, акт від 30.07.2008 р. про приход металолому; рахунок від 26.08.2008 р. № 53, накладна від 26.08.2008 № 59, податкова накладна від 26.08.2008 р. № 59 на загальну суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн., лімітна картка на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за вересень 2008 року, витяг з журналу доручень від 31.07.2008 р. на ОСОБА_1, акт від 30.08.2008 р. про приход металолому; рахунок від 23.09.2008 р. № 83, накладна від 23.09.2008 р. № 79, податкова накладна від 23.09.2008 р. № 81 на загальну суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн.; лімітна картка на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за жовтень 2008 року, акт від 30.10.2008 р. про приход металолому; рахунок від 28.10.2008 р. № 94, накладна від 28.10.2008 р. № 93, податкова накладна від 28.10.2008 р. № 94 на загальну суму 10500,00 грн., в тому числі ПДВ 1750,00 грн., витяг з журналу доручень від 29.10.2008 р. на ОСОБА_1, лімітна картка на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб за квітень 2009 року, акт від 30.04.2009 р. про приход металолому.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні виписки банку від 31.07.2008 р., від 22.08.2008, від 23.09.2008 р.

05.05.2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Анга" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 17/44А. Відповідно до якого предметом купівлі-продажу став товар адгезійна добавка WЕТFІХ-ВЕ у кількості 380 кг загальною вартістю 10807,20 грн. (з ПДВ - 1801,20 грн.), який ТОВ "Анга" зобовязувалося поставити на склад позивача протягом двох календарних днів з моменту підписання договору, а позивач його прийняти та оплатити безготівковим шляхом протягом трьох днів з моменту отримання рахунку продавця за поставлений товар. Строк дії договору до 30.05.2008 р. Сторони договору домовились, що транспортування здійснюється за рахунок продавця.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Анга", при укладанні договору купівлі-продажу № 17/44А від 05.05.2008 року, підтверджують наявні в матеріалах справи документи: рахунок від 08.07.2008 р. № 43, накладна від 08.07.2008 р. № 46, податкова накладна від 08.07.2008 р. № 46 на загальну суму 5403,60 грн., в тому числі ПДВ 900,60 грн.; рахунок від 25.09.2008 р. № 86, накладна від 25.09.2008 р. № 84, податкова накладна від 25.09.2008 р. № 84 на загальну суму 10807,20 грн., в тому числі ПДВ 1801,20 грн.; накладна на внутрішнє переміщення адгезійної добавки кількістю 190 кг від 31.07.2008 р. № ДР-0000420, накладна на внутрішнє переміщення адгезійної добавки кількістю 380 кг від 30.09.2008 р. № ДР-00004678, звіт про расход матеріалів за липень, вересень, жовтень 2008 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні виписки банку від 08.07.2008 р. та від 26.09.2008 р.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ "Анга" товарів за вказаними договорами позивач надав суду лімітні картки на відпуск зі складу матеріалів та запасних частин для виробничих потреб, акти про приход металолому, накладні на внутрішнє переміщення адгезійної добавки, звіти про расход матеріалів, копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи встановлено, що 04 червня 2008 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Нефтекор-СК" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 17/06-59, відповідно до якого, предметом купівлі-продажу став товар - кратон D-1101CM у кількості 2600 кг загальною вартістю 59800, 01 грн. (з ПДВ - 9966,67 грн.), який ТОВ "Нефтекор-СК" зобовязувалося поставити на склад позивачу протягом трьох календарних днів з моменту отримання передоплати, а позивач його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на умові предоплати. Сторони договору погодили, що транспортування здійснюється за рахунок продавця.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Нефтекор-СК" підтверджують наявні в матеріалах справи документи: рахунок від 08.07.2008 р. № 99; накладна від 08.07.2008 р. № 102 на товар кількістю 720 кг, податкова накладна від 08.07.2008 р. № 102 на загальну суму 16560,00 грн., в тому числі ПДВ 2760,00 грн., журнал виданих довіреностей; рахунок від 23.09.2008 р. № 92/09, накладна від 23.09.2008 р. № 91/09 на товар кількістю 2000 кг, податкова накладна від 23.09.2008 р. № 92/09 на загальну суму 50000,02 грн., в тому числі ПДВ 8333,34 грн.; рахунок від 29.10.2008 р. № 102/10, накладна від 29.10.2008 р. № 105/10 на товар кількістю 900 кг, податкова накладна від 29.10.2008 р. № 105/10 на загальну суму 22500,00 грн, в тому числі ПДВ 3750,00 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні виписки банку від 08.07.2008 р. від 23.09.2008 р. від 28.10.2008 р.

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності позивач надав: накладну на внутрішнє переміщення кратону кількістю 2000 кг від 30.09.2008 р. № ДР-0000670, звіт про расход матеріалів за вересень 2008 року; накладну на внутрішнє переміщення кратону кількістю 900 кг від 31.10.2008 р. № ДР-0000811, звіт про расход матеріалів за жовтень та листопад 2008 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ Нефтекор-СК товарів, що, у свою чергу, є підставою для віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 12083 грн. до складу податкового кредиту, віднесення до складу витрат суми у розмірі 15104 грн.

З матеріалів справи встановлено, що транспортування товару за вищезазначеними договорами здійснювалося за рахунок продавців ТОВ "Анга", ТОВ "Нефтекор-СК". Продавцями були надані всі документи, що зазначені в договорах та стосуються їх виконання.

03 лютого 2009 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Італ-плюс" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 1103-09/48, відповідно до якого, предметом купівлі-продажу став товар - запасні частини до асфальтозмішувачів різних модифікацій у кількості згідно виставлених рахунків загальною вартістю 99000,00 грн., який ПП "Італ-плюс" зобовязувалося передати у власність позивачу, а позивач його прийняти та оплатити безготівковим шляхом на підставі рахунку продавця на умовах попередньої оплати або протягом 10 днів після поставки товару. Сторони договору погодили, що поставка товару здійснюється на умовах ЕХW- самовивіз протягом 5 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Реальність господарської операції між позивачем та ТОВ "Італ-плюс" підтверджують наявні в матеріалах справи документи: рахунок-фактура від 13.02.2009 р. № 133, видаткова накладна від 13.02.2009 р. № 142, податкова накладна від 13.02.2009 р. № 142 на загальну суму 37796,39 грн., в тому числі ПДВ 6299,00 грн.

Розрахунок між суб'єктами господарювання проводився в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявна виписка банку від 25.02.2009 р.

На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивач надав накладну на внутрішнє переміщення запасних частин від 27.02.2009 № ДР-0000126, лімітні картки.

Згідно п. 2.1 договору № 1103-09/48 від 03.02.2009 р. поставка товару здійснюється на умовах ЕХW-самовивіз, відповідно до ІНКОТЕРМС 2000 протягом 5 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати від покупця.

Термін ЕХW згідно ІНКОТЕРМС 2000 означає, що продавець передає товар покупцю на своєму підприємстві і не відповідає за його погрузку.

Таким чином, продавець виконує свої зобовязання з поставки товару, коли він надає товар в розпорядження покупця на своєму підприємстві. Покупець несе всі ризики у звязку з перевозкою товару від підприємства продавця до місця призначення.

Довід апеляційної скарги стосовно відсутності товарно-транспортних накладних щодо підтвердження здійснення експедиційно-транспортних послуг від ТОВ "Анга" до позивача, колегія суддів не приймає, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за 128/2568 (далі - Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні), перевізник - фізична або юридична особа - субєкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Колегія суддів вважає, що сам по собі факт відсутності товарно-транспортних накладних при перевезенні товару та при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів недостатньо для висновку про виключення витрат на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей зі складу валових витрат та позбавлення позивача права на податковий кредит, оскільки як слідує з аналізу норм, встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортні накладні є обовязковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів і є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення, тоді як у даному випадку не оцінюється правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з перевезення товарно-матеріальних цінностей.

У відповідності до п 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 3 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Разом з цим, наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про податок на додану вартість необхідні для віднесення витрат на оплату вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування валових витрат та податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентами ТОВ "Анга", ТОВ "Нефтекор СК", ПП "Італ-Плюс" належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, податкова та бухгалтерська звітність, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Посилання Кременчуцької ОДПІ в апеляційній скарзі на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2009 р. у справі № 1-503/2009, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358 Кримінального Кодексу України, колегія суддів не приймає, оскільки договори від імені ТОВ "Анга" були підписані ОСОБА_5, договір від імені ТОВ "Нефтекор-СК" був підписаний ОСОБА_6, також вказаний вирок не містить посилання на те, що вказані особи як керівники зазначених субєктів господарювання умисно ухилялися від сплати податкових зобовязань, які виникли за оспорюваними договорами, укладеними з позивачем.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави судом не було встановлено підробку документів по господарських операціях ТОВ "Нефтекор-СК", ТОВ "Анга" з позивачем.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 січня 2010 року № 0000052301/0/47 та від 24 березня 2010 року № 0000052301/1/946 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності (міста або району), у розмірі 50970 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 33980 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16990 грн. та податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 15 січня 2010 року № 0000062301/0/48 та від 24 березня 2010 року № 0000062301/1/947 в частині визначення суми податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (роботах, послугах), у розмірі 46775 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 27183 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19592 грн.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015 р. по справі № 2а-1294/10/1670 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2015р. по справі № 2а-1294/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2015 р.