Ухвала суду № 51947537, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 552/3572/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2015р. по справі № 552/3572/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області третя особа Міністерство внутрішніх справ України

про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті однаразової грошової допомоги, зобовязання вчинити певні діїї,

ВСТАНОВИЛА:

23.06.2015 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи їх тим, що 10.10.2014 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на посаду міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області. 11.10.2014 року був відряджений до міста Маріуполь Донецької області. 16.10.2014 року син загинув в районі с.Нетайлове Ясинуватського району Донецької області.29.10.2014 року наказом ГУ УМВС України в Дніпропетровській області був виключений зі списків особового складу в зв`язку зі смертю. Після смерті сина вона звернулася з листами до ГУ МВС України в Дніпропетровській області та МВС України про надання їй, як члену сім`ї та особі, що фактично перебувала на утриманні загиблого, одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції. Листами ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 31.12.2014 року, 12.05.2015 року та листом МВС України від 19.03.2015 року у виплаті одноразової грошової допомоги їй було відмовлено, на підставі того, що допомога вже була виплачена доньці загиблого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Просила суд визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму та зобов`язати відповідача здійснити виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» у розмірі 609000,00 грн..

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано усі обставини справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2015 року та постановити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі та визнати неправомірними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, зобов`язати відповідача здійснити виплату на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» у розмірі 609 000,00 грн.. Зазначає, що суд першої інстанції фактично визнав факт виплати відповідачем одноразової грошової допомоги, передбаченої ст..23 Законом України «Про міліцію» доньці загиблого ОСОБА_2- ОСОБА_3, однак відповідач не довів правомірність своїх дій, а суд першої інстанції безпідставно виніс рішення лише про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшовши неправильних висновків щодо їх безпідставності лише на тій підставі, що повторно допомога не може бути виплачена матері загиблого. Вказує, що була членом сімї загиблого, фактично перебувала на його утриманні. Суд першої інстанції ,на думку позивачки, належним чином не дослідив зазначених обставин, не застосував норму ст.. 23 Закону України «Про міліцію». Зазначає також у поясненнях, у суді апеляційної інстанції, що визнана після смерті сина членом сім`ї загиблого.

Представник позивача та позивач в судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі. Представник зокрема зазначив, що підлягає застосуванню норма ст.. 23 Закону України «Про міліцію», яка передбачає виплату допомоги батькам.

Відповідач та третя особа в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Представник ГУМВС та представник МВС України подали письмові заперечення, в яких просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2015 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

16.10.2014 року помер ОСОБА_2, про що в матеріалах справи мається копія свідоцтва про смерть серії І-КЕ №278886 від 20.10.2014 року, актовий запис №1540 (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що померлий ОСОБА_2 є рідним сином позивачки.

За життя ОСОБА_2 був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України на посаду міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1» Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

11.10.2014 року був відряджений до міста Маріуполь Донецької області для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та несення служби по охороні громадського порядку в районах проведення АТО.

Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 29.10.2014 року №433 о/с старшина міліції ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу за смертю з 16.10.2014 року, що підтверджується довідкою, виданою 18.12.2014 року ГУ УМВС України в Дніпропетровській області (а.с.4).

03.12.2014 року висновком ГУ МВС України в Дніпропетровській області прийнято рішення про подання матеріалів для призначення одноразової грошової допомоги неповнолітній донці загиблого 16.10.2014 року ОСОБА_2- ОСОБА_3 в розмірі 609000, 00 грн. (а.с.67).

Положеннями ст.23 Закону України «Про міліцію» передбачено, що у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, від час виконання ним службових обовязків, сім`ї загиблого (померлого), його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, в порядку та на умовах, визначених кабінетом міністрів України.

Тобто Кабінету Міністрів України законом надано право визначати не тільки порядок, але і умови отримання допомоги особам зазначеним у ст. 23 Закону України «Про міліцію».

Постановою КМУ від 12.05.2007 року №707 затверджено «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції».

Положеннями п.1 вищевказаного порядку передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується членам сім`ї загиблого (померлого), а вразі їх відсутності його батькам та утриманцям у розмірі десятирічного грошового забезпечення.

Тобто, Кабінетом Міністрів України в межах повноважень наданих законом встановлено, що батьки, до яких відноситься позивачка, отримують допомогу в разі відсутності членів сімї.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Як вбачається з пояснень представника позивачки, вона з сином разом не мешкала.

Таким чином, позивачка в розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України не може бути віднесена до члена сімї сина.

Виходячи з приписів ст. 3 та ст. 6 Сімейного кодексу України до членів сім`ї сина позивачки відноситься його неповнолітня дитина ІНФОРМАЦІЯ_3, якої і була виплачена компенсація.

Враховуючи наявність члена сім`ї неповнолітньої доньки загиблого, з урахуванням норм п. 1 зазначеного вище Порядку, виплата допомоги батькам та утриманцям не може бути проведена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду, оскільки з боку відповідача, порушень прав позивача, стосовно яких заявлено позов, відсутнє.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 05.08.2015р. по справі № 552/3572/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2015 р.