Вирок № 51947421, 23.09.2015, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1271/15-к

1-кп/264/145/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2015 року Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О.О. при секретарі Клоковій К.О., за участю прокурора Рябушка С.А., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, який народився 14 березня 1977 року в м. Маріуполі Донецької області, українця, громадянина України, що має середньо-спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого автомаляром у ТОВ «Баварія-Сервіс», раніше не судимого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

06.06.2014 року приблизно о 21 годині водій ОСОБА_2, керуючи технічно справнім автомобілем НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5 на праві власності, рухався по другорядній дорозі - вул. Металургійній в Іллічівському районі м. Маріуполя в напрямку вул. Мамина-Сибіряка. Після чого водію ОСОБА_2 потрібно було здійснити маневр лівого повороту, але він в цей час проявив неуважність і необережність, порушивши вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно з яким на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Під'їхавши до перехрестя нерівнозначних доріг вул. Металургійної та вул. Мамина-Сибіряка в Іллічівському районі м. Маріуполя, водій ОСОБА_2, рухаючись по другорядній дорозі, повинен був дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, але не зробив цього, в результаті чого водій ОСОБА_3, який керуючи мотоциклом НОМЕР_2, рухався по головній дорозі вул. Мамина-Сибіряка, здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2

В результаті дорожньо-трапспортної пригоди потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді тяжкої відкритої черепно-мозкової травми, перелому кісток склепіння і основи черепа, забиття головного мозку середньої ступені тяжкості, пластинчатої субдуральної гематоми, субарахноідального крововиливу, перелому лівого ключично- акромиального зчленування, забійної рани тулуба, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Допущені водієм ОСОБА_2 порушення вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 06.06.2014 року він рухався по вул. Металургійній у напрямку вул. Мамина-Сибіряка в м. Маріуполі. Він на невеликій швидкості підїжджав до перехрестя, ліворуч біля узбіччя на розі була вирита яма, стояли припарковані автомобілі, тому огляд проїзної частини вул. Мамина-Сибіряка був обмежений. Перед перехрестям стояв знак «Стоп». Він тихенько катився, виїжджаючи на перехрестя зі швидкістю 25-35 км/год, після чого побачив світло і відчув удар. За знаком він різко натиснув на гальма, автомобіль частково знаходився на вул. Мамина-Сибіряка. Світло фар мотоцикла він побачив десь за 15-20 метрів до нього, швидкість мотоцикла була не менше 80 км/год. Пасажир мотоцикла стрибнув, а потерпілий ще намагався гальмувати, проте перед зіткненням теж стрибнув з транспортного засобу. Мотоцикл упав, увійшов у поворот та зіткнувся з машиною. Після цього викликали швидку, приїхали працівники ДАІ. Вважає, що зіткнення можна було уникнути. Позовні вимоги в частині відшкодування вартості франшизи визнав, в рахунок відшкодування моральної шкоди сплатив потерпілому 10000 грн.

Потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що у день ДТП він керував мотоциклом «Ямаха», разом з ним також був і знайомий ОСОБА_6. Близько 21 години він рухався по вул. Мамина-Сибіряка в м. Маріуполі. Перед перехрестям з вул. Металургійною був встановлений знак «Головна дорога». Він бачив світло фар автомобіля, який знаходився на другорядній дорозі, однак зважаючи на побачений знак, продовжив рух. За 15-20 метрів до перехрестя він по світлу фар побачив, що автомобіль наближається до дороги і не зупиняється. Зупинилось воно на середині дороги. Він натиснув на гальма, однак бачив, що не встигне зупинитись, тому стрибнув з мотоцикла. Обвинувачений на теперішній час відшкодував спричинену шкоду в розмірі 10000 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 510 грн. Також просив стягнути з цивільного відповідача ВАТ НАСК «Оранта» на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 38996,47 грн. за шкоду, спричинену майну, 9281,13 грн. за шкоду, спричинену здоровю та моральну шкоду в сумі 464,05 грн., а всього 48741,65 грн. Крім того, просив стягнути з відповідачів судові витрати за оплату експертизи в розмірі 1500 грн. пропорційно задоволених позовних вимог.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 з підстав, викладених у позові, та просив позовні вимоги задовольнити. Пояснив, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на час скоєння ДТП була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта». Після дорожньо-транспортної пригоди страхове товариство було повідомлено про настання страхового випадку, однак страхове відшкодування досі не виплачено.

Представник цивільного відповідача ОСОБА_7, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги, заявлені до ВАТ НАСК «Оранта» не визнала. Направила на адресу суду пояснення, в яких зазначила, що не вбачає правових підстав для застосування до ВАТ НАСК «Оранта» при фізично знищеному транспортному засобі норми інші, ніж передбачені п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позицій, суд, розяснивши учасникам процесу положення ч.3 ст. 349 КПК України, з урахуванням їх думки, прийшов до висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченого, потерпілого, вивченням даних у справі, які характеризують особу обвинуваченого, та дослідженням документів в частині обґрунтованості цивільних позовів. Також учасникам судового провадження розяснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ними не оспорюються, в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що подія злочину мала місце, вина ОСОБА_2 у предявленому обвинуваченні є доведеною і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому.

Призначаючи міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, працює, за місцем проживання характеризується посередньо, спиртним не зловживає, громадський порядок не порушує, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не значиться, відшкодував шкоду не прийняв, при цьому свою вину та заявлені до нього позовні вимоги визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, відшкодував спричинену моральну шкоду, що суд враховує як помякшуючі покарання обставини.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого в цілях недопущення ним вчинення нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, тому обирає йому міру покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк і поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Між тим, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, а саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 права керування транспортними засобами.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення в сумі 2756,79 грн. підлягає задоволенню, оскільки згідно довідки міської лікарні №5 потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у період з 06.06.2014 року по 02.07.2014 року 26 койко-днів, вартість одного дня складає 106,03 грн. Вказаний лікувальний заклад фінансується з міського бюджету. (а.с. 85).

Потерпілим ОСОБА_3 були заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Обвинуваченим ОСОБА_2 були повністю визнані заявлені до нього позовні вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн. та суми франшизи в розмірі 510 грн. Сума моральної шкоди повністю відшкодована обвинуваченим на стадії судового розгляду, тому задоволенню не підлягає. Вимоги ж про стягнення суми франшизи визнані судом обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог до ВАТ НАСК «Оранта» суд приходить до наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що власником автомобіля НОМЕР_3 є ОСОБА_8 В момент скоєння ДТП зазначеним автомобілем керував обвинувачений ОСОБА_2

Цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-210700-20 реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ВАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом № АС 7640490 від 08.01.2014 року. Згідно цього полісу встановлені ліміти відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоровю 100000 грн., за шкоду, спричинену майну - 50000 гривень, розмір франшизи становить 510 гривень.

У встановлені строки відповідача ВАТ НАСК «Оранта» було письмово повідомлено про настання страхового випадку.

Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи №82 від 15.09.2015 року мотоцикл НОМЕР_5 в предявленому вигляді до експлуатації не придатний, потребує відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту мотоцикла на момент проведення дослідження складає 121570,97 грн. Дійсна ринкова вартість мотоцикла зі строком експлуатації як на момент пошкодження 06.06.2014 року, може складати 39006,47 грн. Сума матеріальної шкоди, спричиненої власнику мотоцикла НОМЕР_5, приймається в розмірі, що дорівнює дійсній ринковій вартості транспортного засобу зі строком експлуатації як на момент пошкодження, оскільки такий транспортний засіб відновлювати економічно не доцільно, і на момент проведення дослідження складає 39006,47 грн.

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Судом встановлено, що умовами виплати відшкодувань відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є умови, визначені в договорі страхування: страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Підставою для виплат страхового відшкодування є страховий випадок.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень ч. 1, 2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, має прийняти вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Суд вважає, якщо відповідно до законодавства підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, а страховим випадком є подія із настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми, то саме «подія» є підставою для виплати страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, повязана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Оскільки цивільно-правова відповідальність власника забезпеченого транспортного засобу ВАЗ-210700-20 реєстраційний номер НОМЕР_4 перед третіми особами на момент ДТП була застрахована, за завдану шкоду ОСОБА_3 в розмірі витрат, що не перевищує пятдесяти тисяч гривень, має відповідати ВАТ НАСК «Оранта». До теперішнього часу страхове відшкодування ОСОБА_3 не сплачено.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його

власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, згідно п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця

дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки потерпілий в судовому засіданні погодився із визнанням пошкодженого мотоциклу «Ямаха» фізично знищеним, враховуючи вимоги ч.2 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, яка відповідно до договору становить 510 грн., суд дійшов до висновку про те, що ВАТ НАСК «Оранта» має відшкодувати ОСОБА_3 шкоду у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, а саме в розмірі 38496,47 грн. (39006,47 грн. - дійсна ринкова вартість мотоцикла «Ямаха» зі строком експлуатації як на момент пошкодження 510 грн. - франшиза). Крім того, відшкодуванню підлягають витрати, повязані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 500 грн. (а.с. 18).

Щодо вимог потерпілого ОСОБА_3 до ВАТ НАСК «Оранта» про стягнення на його користь шкоди, спричиненої здоровю в сумі 9281,13 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; шкода, повязана із смертю потерпілого.

Статтею 24.1 цього Закону передбачено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоровя.

Згідно наданих листків непрацездатності ОСОБА_3, він перебував на лікуванні у період з 06.06.2014 року по 17.09.2014 року. (а.с. 15-17).

У період перебування ОСОБА_3 у лікарні ним були придбані медикаменти та зроблені обстеження на загальну суму 5016,50 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 9-14). Таким чином саме ця сума підлягає стягненню на його користь з ВАТ НАСК «Оранта».

Щодо стягнення на його користь 4181,80 грн. на підставі ст. 24.2 Закону, ці вимоги суд вважає необґрунтованими, оскільки положення вказаної статті застосовуються якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті.

Оскільки документально підтверджений розмір витрат на лікування потерпілого більше, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, слід застосовувати положення п. 24.1 ст. 24 Закону.

Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоровя під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Таким чином, у рахунок відшкодування моральної шкоди з ВАТ НАСК «Оранта» підлягає стягненню 250,83 грн. (5% від 5016,50 грн.).

Крім того, з ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на проведення експертизи в розмірі 1500 грн. пропорційно задоволених позовних вимог: 1480,50 грн. з ВАТ НАСК «Оранта» (38496,47 грн. складає 98,7% від 39006,47 грн.) та 19,50 грн. з ОСОБА_2 (510 грн. 1,3% від 39006,47 грн.).

Відповідно до ч.4 ст. 122 КПК України експертам повинна бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обовязком. Оскільки проведені на стадії досудового розслідування експертизи були здійснені експертом сектору автотехнічної експертизи відділу інженерно-технічної, економічної та товарознавчої експертизи НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області, провадження експертизи є його службовим обовязком, вимоги ч.4 ст. 122 КПК України щодо сплати винагороди за виконану роботу в даному випадку не можуть бути застосовані, тому відшкодування з обвинуваченого судових витрат за проведення експертиз на стадії досудового розслідування не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 174, 368, 373, 374 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробувальним терміном на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи.

Заходи забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_2 не застосовувались.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Маріупольської міської ради (м. Маріуполь, пр. Леніна, 70, р/рахунок 33217800700052 в Головному управлінні державного казначейства України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) витрати, витрачені на стаціонарне лікування потерпілого, в сумі 2756,79 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ВАТ НАСК «Оранта» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 франшизу в сумі 510 грн. та судові витрати на проведення експертизи в сумі 19,50 грн., а всього 529,50 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 38496,47 грн., витрати, повязані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 500 грн., витрати, понесені на лікування потерпілого в сумі 5016,50 грн., моральну шкоду в сумі 250,83 грн. та судові витрати на проведення експертизи в сумі 1480,50 грн., а всього 45744,30 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : О.О. Хараджа