Постанова № 51947123, 10.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 р. Справа № 820/6161/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/6161/15 за позовом ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) податковий борг у сумі 1632, 99 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06 липня 2015р. адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України заборгованість із сплати єдиного податку в розмірі 1632,99 грн.

ФОП ОСОБА_2, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову від 06 липня 2015р. та ухвалити нове рішення.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні , постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення сум боргу у розмірі 1632,99 грн., суд першої інстанції виходив з того , що за ФОП ОСОБА_2 лічиться податковий борг з єдиному податку з фізичних осіб у сумі 1632,99 грн., що виникла внаслідок не сплати у встановлені законодавством терміни суми податкового зобов'язання по єдиному податку в розмірі 408,57 грн., нарахованих штрафних санкцій в розмірі 1218,0 грн. та пені в розмірі 6,42 грн. , який є узгодженим та на час розгляду справи не сплачений, доказів самостійної сплати боргу відповідачем до суду не надано.

Проте , колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання, самостійно узгоджена платником податків або узгоджена в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Згідно з п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 41.5. ст. 41 Податкового Кодексу України податкові органи визначені органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах встановлених повноважень.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п.56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.291.3 ст. 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Ст.293 ПК України закріплено ставки єдиного податку, а саме:

Ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати;

2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.294.1 ст. 294 ПК України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої групи є календарний рік.

Згідно п. 295.1 та п. 295.2 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Пунктом 296.2 ст. 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.11.2014 року фахівцями податкового органу проведена камеральна перевірка ФОП ОСОБА_2(реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), з питання несвоєчасної сплати єдиного податку у 2014р., за результатами якої складено акт перевірки від 04.11.2014р. № 6297/20-31-17-01-10/НОМЕР_2 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16, п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено єдиного податку за січень 2014р. - жовтень 2014р. на загальну суму 1218,0грн.

Дане порушення виникло в наслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по єдиному податку за квітень та травень 2013р., оскільки сплата відповідачем сум за ці періоди , на думку податкового органу , не проведена і наступні платежі податковий орган зараховував в погашення даного боргу.

На підставі акту перевірки від 04.11.2014р. № 6297/20-31-17-01-10/НОМЕР_2 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0084571701 від 04.11.2015р. про застосування штрафної (фінансової) санкції за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 1218,0 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення направлено поштою (фіскальний чек № 6100218389526 від 11.11.2014р.) на адресу позивача, однак повернуто поштою за закінченням встановленого строку зберігання до ДПІ у Київському районі м. Харкова .

26.12.2015р. податковим органом сформована податкова вимога № 5136-25 на суму узгодженого грошового зобов'язання 1632,99 грн. , з яких податковий борг по податковому повідомленню-рішенню № 0084571701 від 04.11.2015р. у розмірі 1218,0 грн., борг, який виник у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного податку за жовтень та листопад 2014р. у розмірі 164,97 грн. та 243,60грн. відповідно та пеня , нарахова на ці суми, в розмірі 6,42 грн.

Саме про стягнення з ФОП ОСОБА_2 податкового боргу у розмірі 1632, 99 грн. ДПІ у Київському районі м. Харкова звернулась з даним позовом.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи , що ФОП ОСОБА_2 згідно квитанцій від 17.04.2013р. та від 16.05.2013р. сплачено суми єдиного податку з фізичних осіб за квітень та травень 2013р. , але податковим органом безпідставно зараховано зазначені суми в рахунок сплати єдиного податку за її чоловіка, посилаючись на те , що в призначені платежу вказано його ідентифікаційний номер.

Колегія суддів вважає такі твердження податкового органу помилковими, оскільки в квитанціях банку чітко вказано платника ФОП ОСОБА_2 та її ідентифікаційний номер як платника.

Дійсно , у вказаних квитанціях, в графі призначення платежу , в якій визначається цифровий код (класифікація) податку , який сплачується, замість коду єдиного податку вказано ідентифікаційний номер чоловіка відповідачки - ОСОБА_4 (а.с. 84).

Тобто, фактично цифровий код податку не зазначений , але дана помилка не дає підстав зараховувати сплачені відповідачкою суми податку за її чоловіка ОСОБА_5, оскільки в призначені платежу чітко вказано - від ОСОБА_2 єдиний податок за квітень та травень 2013р.

В подальшому, платежі, які сплачувались відповідачем по єдиному податку , податковий орган відповідно до ст.87 Податкового Кодексу України зараховував в порядку черговості та спрямовані на погашення податкового боргу за квітень, травень 2013р.

Безпідставність зарахування податковим органом наступних платежів по єдиному податку , сплачених ОСОБА_2 після травня 2013р., в погашення зобов'язань по єдиному податку за квітень та травень 2013р. призвело до незаконного виникнення податкового боргу по єдиному податку в наступному , в тому числі за жовтень,листопад 2014р. у розмірі 164,97грн. та 243,60грн. відповідно , що є предметом спору.

Відповідно і необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6,42 грн. , нарахованої на фактично своєчасно сплачені суми.

Враховуючи встановлені обставини, які мають безпосереднє відношення до предмету даного спору, вбачається явна протиправність винесення податкового повідомлення-рішення , за яким позивач просить провести стягнення.

Крім того, колегія суддів зазначає , що позивачем не надано беззаперечних доказів узгодження податкового зобов'язання , визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0084571701 від 04.11.2015р.

Так, як зазначає представник позивача вказане податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу поштою та повернуто до ДПІ за терміном зберігання, в обґрунтування надає поштові документи та супровідний лист про направлення податкового повідомлення-рішення.

Однак, на неодноразові вимоги колегії суддів , викладені в протокольних ухвалах та оголошені в присутності представника позивача, податковим органом не надано доказів реєстрації даного листа за вихідною кореспонденцією податкового органу.

Відповідно не можливо встановити фактичне направлення вказаного податкового повідомлення-рішення цим супровідним листом.

Враховуючи безпідставність зарахування вказаних коштів, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність податкового боргу, що є предметом даного спору та безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0084571701 від 04.11.2015р. про застосування штрафної санкції в розмірі 1218,0 грн. за несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вищевказане не було враховано судом першої інстанції , що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права, тому відповідно п.4 ст. 202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.2015р. по справі № 820/6161/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у позові ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 34,0 грн. за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст постанови виготовлений 15.09.2015 р.