Ухвала суду № 51946909, 10.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 р.Справа № 816/1454/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/1454/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення щодо непогодження податкового компромісу, зобов'язання вчинти певні дії, визнання досягнутим податкового компромісу,

ВСТАНОВИЛА:

05 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо непогодження податкового компромісу від 17.04.2015 №9187/10/16-03/22-01; зобов'язання повторно розглянути заяву товариства №124 від 09.04.2015 про намір застосувати податковий компроміс по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях №0001752301/0/843 від 12.04.2007 та №0006462301/2346 від 14.07.2011; зобов'язання внести до облікової справи товариства дані щодо досягнення податкового компромісу по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях №0001752301/0/843 від 12.04.2007 та №0006462301/2346 від 14.07.2011; визнання досягнутим податкового компромісу між Кременчуцькою ОДПІ та товариством по сумах податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податкових повідомленнях-рішеннях №0001752301/0/843 від 12.04.2007 та №0006462301/2346 від 14.07.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що застосування податкового компромісу можливо також на узгоджені суми податкових зобов'язань, що випливає з буквального аналізу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Позивач вказує, що податкові повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 та від 14.07.2011 №0006462301/2346 стали узгодженими лише у 2013 році після остаточного вирішення Вищим адміністративним судом України питання щодо правомірності їх прийняття, тобто в межах строків позовної давності, визначених у статті 102 Податкового кодексу України. Також позивач посилається на те, що в оскаржуваному рішенні щодо непогодження податкового компромісу від 17.04.2015 №9187/10/16-03/22-01 відсутнє нормативне обґрунтування застосування строків давності тривалістю 1095 календарних днів, не зазначено причини та момент, з якого контролюючий орган почав обрахунок цього строку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення щодо непогодження податкового компромісу, зобов'язання вчинити певні дії, визнання досягнутим податкового компромісу відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Центр ЛТД", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Фактично посилається на обставини викладені у позові, вважає помилковим застосування судом норм пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився буд повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" звернулось до Кременчуцької ОДПІ із заявою від 09.04.2015 №124 (вх.№14162/10 від 09.04.2015) про застосування податкового компромісу по грошових зобов'язаннях, визначених платнику податків податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2007 №0001752301/0/843, яким платнику збільшено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 257136,00 грн. та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 128568.00 грн., та від 14.07.2011 №0006462301/2346, яким платнику збільшено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196932,00 грн та застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 49233,00 грн /а.с. 61-66/.

Податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 /а.с. 73-74/ прийняте за результатами проведеної в період з 12.02.2007 по 26.03.2007 планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006 (акт від 02.04.2007 №189/23-120/21074215 /а.с. 80-81/).

Податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0006462301/2346 /а.с. 71-72/ прийняте за результатами проведеної в період з 06.04.2011 по 20.05.2011 планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 (акт від 27.05.2011 №3418/23-209/21074215 /а.с. 75-77/) та позапланової документальної перевірки з питань викладених у запереченні до акту від 27.05.2011 за №3418/23-209/21074215 (акт від 04.07.2011 №4612/23-209/21074215 /а.с. 78-79/).

За результатами розгляду заяви позивача, Кременчуцькою ОДПІ 17.04.2015 прийнято рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу №9187/10/16-03/22-01 /а.с. 67-70/.

Підставами такого рішення є те, що:

1) податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 узгоджене в судовому порядку, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 у справі №17/40 касаційна скарга платника відхилена, у задоволенні позову відмовлено (податкові зобов'язання погашені за рахунок сплати поточних нарахувань по звітних деклараціях), а також податкові зобов'язання з ПДВ по податковому повідомленню-рішенню від 12.04.2007 №0001752301/0/843 визначені за податкові періоди до 1 квітня 2014 року поза межами строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу, а саме - з грудня 2005 року по травень 2006 року;

2) податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0006462301/2346 узгоджене в судовому порядку, так як ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 у справі №2а-1670/6330/11 касаційна скарга платника відхилена, у задоволенні позову відмовлено (податкові зобов'язання погашені за рахунок сплати поточних нарахувань по звітних деклараціях), а також податкові зобов'язання з ПДВ по податковому повідомленню-рішенню від 14.07.2011 №0006462301/2346 визначені за податкові періоди до 1 квітня 2014 року поза межами строків давності, встановлених статтею 102 Кодексу, а саме - з липня 2009 року по квітень 2010 року.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, виходячи з таких підстав.

Положеннями пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Положеннями п. 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

За приписами пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Аналіз положень підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України дає підстави для висновку про те, що податковий компроміс можливий як до занижених податкових зобов'язань з податку на прибуток та/або з ПДВ, які будуть визначені підприємством самостійно в уточнюючих розрахунках, так і щодо неузгоджених сум податкових зобов'язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких не закінчена процедура адміністративного та/або судового оскарження, або така процедура взагалі не розпочата.

У період з 12.02.2007 по 26.03.2007 контролюючим органом проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006, за результатами якої складено акт від 02.04.2007 №189/23-120/21074215 (а.с. 80-81).

За висновками вказаного акту встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 257136,00 грн., в тому числі: за грудень 2005 року на 35800,00 грн., за січень 2006 року на 68462,00 грн., за лютий 2006 року на 64859,00 грн., за березень 2006 року на 49143,00 грн, за квітень 2006 року на 6792,00 грн. та за травень 2006 року на 32080,00 грн..

На підставі висновків даного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 385704,00 грн, в тому числі 257136,00 грн - за основним платежем та 128568,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 73-74).

Платником податків податкове повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 оскаржувалось у судовому порядку.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 у справі №2а-1337/10/1670 позовні вимоги щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення були задоволені /а.с. 43-45/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі №2а-1337/10/1670 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог товариства відмовлено /а.с. 46-48/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 касаційну скаргу ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" відхилено, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі №2а-1337/10/1670 залишено без змін /а.с. 49-50/.

Отже, податкові зобов'язання, визначені платнику податків згідно податкового повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 на суму 385704,00 грн., набули статусу узгоджених податкових зобов'язань.

У період з 06.04.2011 по 20.05.2011 контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, результати якої оформлені актом від 27.05.2011 №3418/23-209/21074215 (а.с. 75-77).

За висновками вказаного акту встановлено, зокрема, порушення ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 357151,00 грн., в тому числі: за липень 2009 року на 76400,00 грн., за серпень 2009 року на 88774,00 грн., за вересень 2009 року на 76531,00 грн., за жовтень 2009 року на 36264,00 грн., за листопад 2009 року на 28384,00 грн., за грудень 2009 року на 36456,00 грн., за січень 2010 року на 10596,00 грн., за травень 2010 року на 3746,00 грн..

В результаті подання платником податків заперечень на акт перевірки від 27.05.2011 №3418/23-209/21074215, контролюючим органом у період з 10.06.2011 по 24.06.2011 проведено позапланову виїзну перевірку товариства з питань, викладених в запереченні до акту від 27.05.2011 №3418/23-209/21074215.

Результати позапланової перевірки оформлені актом від 04.07.2011 №4612/23-209/21074215, згідно висновків якого позаплановою перевіркою встановлено, зокрема, порушення пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 196932,00 грн, в тому числі: за липень 2009 року на 59046,00 грн, за серпень 2009 року на 74261,00 грн, за вересень 2009 року на 57121,00 грн, за жовтень 2009 року на 2427,00 грн, за грудень 2009 року на 2410,00 грн, за травень 2010 року на 1667,00 грн (а.с. 78-79).

На підставі висновків актів перевірки від 27.05.2011 №3418/23-209/21074215 та від 04.07.2011 №4612/23-209/21074215, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0006462301/2346, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 246165,00 грн, в тому числі 196932,00 грн - за основним платежем та 49233,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 71).

Платником податків податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0006462301/2346 було оскаржено в судовому порядку.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 у справі №2а-1670/6330/11, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення відмовлено /а.с. 54-60/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2013 касаційну скаргу ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 у справі №2а-1670/6330/11 залишено без змін /а.с. 51-53/.

Відтак, податкові зобов'язання, визначені платнику податків згідно податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 №0006462301/2346 на суму 246165,00 грн., набули статус узгоджених податкових зобов'язань.

На думку позивача, з буквального аналізу пункту 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, із врахуванням виразу "поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань", випливає те, що податковий компроміс можливий також і до узгоджених податкових зобов'язань, оскільки у цій частині відсутні роз'яснення та уточнення щодо видів зобов'язань, на які поширюється можливість застосування процедури податкового компромісу.

ОСОБА_1 тлумачення позивачем пункту 7 підрозділу 9-2 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки аналіз положень підрозділу 9-2 в цілому дає підстави для висновку, що процедура податкового компромісу поширюється лише на:

1) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток у відповідних податкових звітних періодах до 1 квітня 2014 року (пункт 1 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу);

2) випадки добровільного декларування платником податків занижених податкових зобов'язань у разі, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу);

3) випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ не узгоджені відповідно до норм Кодексу (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу);

4) неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура адміністративного та/або судового оскарження (пункт 7 підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Інших випадків, на які б поширювався податковий компроміс, законодавством не передбачено.

Отже, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили та підтверджує правомірність донарахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, відповідно до положень Податкового кодексу України процедура є закінченою, а суми податкових зобов'язань узгодженими, тому застосування податкового компромісу не є можливим.

При цьому, оскільки процедура податкового компромісу застосовується за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України (пункт 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Кодексу), подання уточнюючих розрахунків з ПДВ, заяв про застосування податкового компромісу на стадії адміністративного чи судового оскарження ППР, обмежується звітними періодами (місяць, квартал), які припадають на період з квітня 2011 року по березень 2014 року включно.

Приймаючи оскаржуване рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу, Кременчуцька ОДПІ правомірно виходила також з того, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 12.04.2007 №0001752301/0/843 та від 14.07.2011 №0006462301/2346, визначені за податкові періоди до 01.04.2014 поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, а саме, з грудня 2005 року по травень 2006 року та з липня 2009 року по травень 2010 року.

Крім того, по податковому повідомленню рішенню від 12.04.2007 №0001752301/0/843, з моменту набрання законної сили постанови Харківського апеляційного адміністративного суду до 1 лютого податковим компромісом пройшло більш ніж 1095 днів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що на момент звернення ТОВ "Будівельна фірма "Центр ЛТД" із заявою про застосування податкового компромісу (09.04.2015) податкові повідомлення-рішення від 12.04.2007 №0001752301/0/843 та від 14.07.2011 №0006462301/2346 узгоджені в судовому порядку, а податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені за податкові періоди до 01.04.2014 поза межами строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, то контролюючим органом правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, прийнято рішення щодо непогодження застосування податкового компромісу від 17.04.2014 №9187/10/16-03/22-01.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2015р. по справі № 816/1454/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_1 Повний текст ухвали виготовлений 15.09.2015 р.