Рішення № 51944271, 29.09.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 125/562/15-ц Провадження № 22-ц/772/2676/2015Головуючий в суді першої інстанції Хитрук В. М.Категорія 27 Доповідач Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

з участю секретаря судового засідання Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів, зобов'язання вчинити певні дії, -

встановила:

ОСОБА_3 звернувся в районний суд з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів, зобов'язання вчинити дії. В обґрунтування позову посилався на те, що 24.01.2008 року між ним та ПАТ КБ «Приват Банк» був укладений кредитний договір №VICWAK08220015, згідно умов якого йому надано споживчий кредит на оплату придбаного автомобіля у розмірі забезпечувальних вимог 34539,96 доларів США.

Відповідно до графіку він зобов'язався сплачувати по 411,19 доларів США протягом 82 місяців, що сумарно становить 33717,58 доларів США, крім того графіком встановлена кінцева дата погашення 28.12.2014 року, тоді як відповідно до пункту 17.1.5. договору - 23.01.2015 року.

В січні 2015 року Барське відділення "Приватбанк" надало позивачу виписку відповідно до якої він дізнався, що станом на 06.01.2015 року не сплаченою залишилась сума по тілу кредиту - 525,56 доларів США та 328,61 доларів США - прострочений залишок по тілу кредиту, а всього - 854,17 дол. США.

Здійснивши порівняння виписки з існуючими чеками та раніше отриманою банківською випискою від 30.12.2014 року позивач встановив, що до першої не включено два здійснені ним платежі, а саме: від 28.11.2011 року 484 доларів США та від 26.12.2011 року - 478 доларів США.

Таким чином позивачу для повного погашення своїх зобов'язань в сумі 36602,97 доларів США необхідно сплатити ще 854,17 доларів США., що сумарно становить 37457,14 дол. (36602,97 дол. США + 854,17 дол. США), тоді як в дійсності він вже сплатив 38487,97 ( 38347.72 дол. США +140,25 дол. США). Таким чином, станом на 20.01.2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" неправомірно володіє коштами позивача в сумі 1030,83 дол. США, еквівалент яких в гривні станом на дату подання позову згідно з офіційним курсом НБ України складає 22 282 грн. 48 коп.

На вимогу до Банку повернути зайво сплаченні кошти та видати довідку про повне погашення кредиту, відповідач не реагує.

Тому на підставі ст. 1212 ЦК України, а також в зв'язку з порушенням його прав як споживача, ОСОБА_3 просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на його користь 1030,83 дол. США, що еквівалентно в гривні станом на дату подання позову 22282 грн. 48 коп., як безпідставно набуті кошти та зобов'язати відповідача надати позивачу довідку про повне погашення заборгованості по кредитному договору №VICWAK08220015 від 24 січня 2008 року.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 липня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_3 1030,83 доларів США, що еквівалентно в гривні станом на дату подання позову 22282 грн. 48 коп., як безпідставно набуті кошти та зобов'язано надати ОСОБА_3 довідку про повне погашення заборгованості по кредитному договору №VICWAK08220015 від 24 січня 2008 року.

Не погодившись із рішенням відповідач ПАТ КБ «Приватбанк», через свого представника Шуліку А.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати його і ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Позивач ОСОБА_3 і його представник ОСОБА_7 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просять залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача і представників сторін, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 212 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що 24 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладений кредитний договір №VICWAK08220015, згідно умов якого позивачу надано споживчий кредит на оплату придбаного автомобіля.

Згідно п. 17.11 кредитного договору розмір забезпечувальних вимог становить 34539,96 дол. США. Детальний розпис вартості та складу забезпечувальних вимог був наведений в п.7.1. - 7.3 договору.

Відповідно до п. 17.8 кредитного договору позивач мав сплачувати згідно графіку 411,19 дол. США протягом 82 місяців, що сумарно становить: 411,19 доларів США*82 = 33717,58 доларів США.

Графіком погашення кредитної заборгованості була встановлена кінцева дата погашення 28.12.2014 року, натомість згідно з п.17.1.5. датою погашення є 23.01.2015 року.

На виконання своїх зобов'язань передбачених п.6.2.9 кредитного договору в грудні 2014 року позивач звернувся до Барського відділення ПАТ КБ "Приватбанк" з вимогою повідомити про наявність чи відсутність перед Банком не виконаних зобов'язань.

Із виписки Барського відділення ПАТ КБ "ПриватБанк" № 2055134 від 09.01.2015 вбачається відсутність двох платежів, а саме: від 28.11.2011 року 484 дол. США та від 26.12.2011 року 478 доларів США. За весь період позивачем сплачено 36602,97 дол. США.

З виписки центрального офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" від 30.12.2014 року № 20.1.0.0.0/7-141230/1238 вбачається наявність платежів від 28.11.2011 року 484 дол. США та від 26.12.2011 року 478 доларів США, загальна сума всіх сплачених коштів становить 38347,72 доларів США.

Крім того, з рахунку позивача 05.01.2015 року відповідачем списано 140,25 доларів США, про що свідчить виписка ПАТ КБ "ПриватБанк" від 09.01.2015 року за № 2055134.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що для повного погашення своїх зобов'язань, а саме 36602,97 доларів США, позивачу необхідно сплатити ще 854,17 дол. США, що сумарно буде становити 37457,14 доларів США, тоді як позивач вже сплатив 38487,97 (38347,72 доларів США +140,25 доларів США), а тому прийшов до висновку про те, що станом на 20.01.2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" неправомірно володіє коштами ОСОБА_3 в сумі 1030,83 доларів США, що еквівалентно в гривні станом на дату подання позову згідно офіційним курсом НБ України - 22282 грн. 48 коп.

Проте з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись, так як він зроблений в результаті неповного з'ясування обставин справи і з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Умовами кредитно-заставного договору №VICWAK08220015, укладеного між сторонами - п. 17.1.1, 17.1.5, 17.1.6 визначено, що банк надає кредит, загальний розмір якого становить 22755,65 доларів США, зі сплатою процентів в сумі 10,56% річних, з кінцевою датою погашення 23 січня 2015 року. Періодом сплати вважається період з 24 по 28 число кожного місяця (а.с.27).

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними та врегульовані ЦК України.

Згідно з статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 ЦК України. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Між сторонами виник спір, так як позивач ОСОБА_3 вважає свої зобов'язання за кредитно-заставним договором повністю виконаними, а грошові кошти в сумі 1030,83 долари США такими, що безпідставно набуті банком, і підлягають стягненню з відповідача. Водночас банк посилається на те, що всі сплачені позивачем грошові кошти зараховані за належністю, а з грудня 2014 року у нього має місце порушення зобов'язання щодо сплати заборгованості за кредитом, яке залишається невиконаним.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно з ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України в Постанові від 03.06.2014 року по справі №6-100цс15 висловив правову позицію, відповідно до якої системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Умовами укладеного між сторонами договору (п. 15.1) встановлено, що даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно статті 17.1.8 Договору, що сплачується в момент надання Кредиту - набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання Кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.

Суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про те, що позивач повністю виконав всі свої зобов'язання за договором, а як на підтвердження такого виконання послався на розбіжності у виписці про погашення за кредитом, що видані Барським відділенням ПАТ КБ «Приватбанк» і наданій у відповідь на його звернення головним офісом банку.

При цьому суд першої інстанції не врахував, що виписка про погашення за кредитом, видана без зазначення рахунків, на які здійснювалися такі погашення (а.с. 6-8), а виписка з 24.01.2008 року по 30.12.2014 року стосується транзитного рахунку №29099058225882. Згідно з визначенням термінів та тлумаченням кредитно-заставного договору транзитний рахунок означає рахунок, який зазначений у статті 17.1.10 договору та відритий банком позичальникові для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості позичальника перед банком за наданим кредитом, процентами, винагородою та іншими платежами, передбаченими договором.

Відповідно до п. 4.7 договору кошти, отримані банком від позичальника для погашення заборгованості, направляються на її погашення в такій черговості: а) для відшкодування витрат/збитків, яких зазнав банк за договором (зокрема, згідно із статтями 3.41, 3.42, 6.2.7 договору; б) для оплати неустойки згідно із статтею 14 договору; в) для оплати простроченої заборгованості за процентами; г) для оплати простроченої заборгованості за процентами; д) для оплати простроченої заборгованості за наданим кредитом; е) сума, що залишилася, направляється на погашення заборгованості в такій послідовності: (1) за винагородами, (2) за процентами, (3) за наданим кредитом.

Для уникнення сумнівів, заборгованість за винагородами, процентами та частиною кредиту вважається простроченою, якщо вона не погашена станом на останній день період, протягом якого вона повинна була бути погашена.

Пунктом 4.8 договору визначено, що остаточне погашення заборгованості здійснюється не пізніше дати погашення. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу.

Відповідачем надано апеляційному суду виписку з 24.01.2008 року по 30.07.2015 року по рахунку №22032057203847, відкритого на ім'я ОСОБА_3 для обліку саме заборгованості за кредитом. З її дослідження випливає, що по даному рахунку зараховані всі платежі, що проведені з транзитного рахунку для цих потреб, а також мають місце відрахування із нього коштів на оплату страхових платежів по договору (п. 3.4.1), а також прострочення заборгованості, що погашалися в наступні періоди і призвели до нарахування банком пені, що також підтверджується розрахунком заборгованості за договором №VICWAK08220015 від 24.01.2008 року, укладеного між Приватбанком та клієнтом ОСОБА_3, станом на 31.07.2015 року.

Отже за розрахунками банку заборгованість за кредитом складає 1108,91 дол. США, з яких прострочена заборгованість за наданим кредитом - 852,87 дол. США, заборгованість за процентами - 5,45 дол. США, заборгованість з комісії - 1,02 дол. США, нарахована пеня - 249,57 дол. США.

Позивачем та його представником зазначені розрахунки не спростовано.

Отже грошові кошти отримані банком від позивача в порядку виконання договірного зобов'язання, яке не припинилося, що виключає застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Неправильне застосування норм матеріального або процесуального права відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 24 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно одержаних коштів, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:/підпис/ Стадник І.М. Судді: З оригіналом вірно: Суддя апеляційного суду /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б. Стадник І.М.