Рішення № 51943286, 28.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/7158/15-ц

Провадження № 2/127/3031/15

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 вересня 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого-судді Гуменюка К.П.,

при секретарі Ткачук Г.В.,

за участю позивача-відповідача ОСОБА_1,

представника позивача-відповідача ОСОБА_2,

відповідачів-позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідачів-позивачів ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом вселення за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

В квітні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому, з урахуванням зави про збільшення позовних вимог, просив суд встановити факт проживання з ОСОБА_3 однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 11 листопада 2013 року та усунути перешкоди в користуванні 9/50 частки будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, шляхом вселення в зазначену частку.

В позовній заяві зазначено, що відповідачам на праві власності належить вищезазначене нерухоме майно. З 1989 року позивач почав проживати у незареєстрованому шлюб з відповідачем ОСОБА_3, тоді ж 05 липня 1989 року він був зареєстрований в зазначеній частці з дозволу тодішньої власниці ОСОБА_7 матері відповідачів. Проживаючи однією сімєю, позивач відносився до сина відповідача ОСОБА_3, як до свого сина, мав постійне джерело доходів постійне місце роботи МКП «Міськсвітло», де працює з 1981 року, усю заробітну плату вкладав у спільний з ОСОБА_3 бюджет, вели спільне господарство, вирішували всі побутові проблеми разом, як чоловік та дружина. Родичі та мати відповідачів, сприймали їх як подружжя.

Факт проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу позивачу необхідний для того, щоб підтвердити право користування 9/50 частками будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці, співвласницею якої є ОСОБА_3

З огляду на те, що правовідносини щодо проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу врегульована СК України, який вступив в дію з 01 січня 2004 року, то позивач просив суд саме з цієї дати встановити факт проживання з відповідачем ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу по 11 листопада 2013 року, тобто, до часу, коли між ними виник конфлікт щодо спільного майна.

Обґрунтовуючи вимогу позову про усунення перешкод в користуванні 9/50 частки будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці, шляхом вселення позивача в зазначену частку, позивач зазначає, що 04 травня 2014 року, після конфлікту, який виник з відповідачем ОСОБА_3, позивач змушений був залишити житло, після чого ОСОБА_3 категорично заперечувала проти проживання позивача в будинку, чинить перешкоди, змінивши замки на вхідних дверях.

З підстав зазначених вище позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

До початку розгляду справи по суті, судом було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Зустрічний позов мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 лютого 1999 року позивачам за зустрічним позовом належить на праві власності 9/50 ідеальних часток житлового будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці.

Оскільки право власності у зазначеному вище будинку за ОСОБА_1 не зареєстровано, на день розгляду справи в суді в будинку він не проживає, він не є членом сімї власників нерухомості, а тому, з підстав зазначених вище позивачі звернулись до суду із даним зустрічним позовом.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2В вимоги первісного позову підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити, заперечували щодо задоволення зустрічного позову, просили суд у його задоволенні відмовити.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 вимоги зустрічного позову підтримали в повному обсязі, просили суд його задовольнити, вимоги первісного позову не визнали у його задоволенні просили суд відмовити.

Вислухавши думку позивача, відповідачів та їх представників, а також свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, надавши належну оцінку усім доказам, що є у справі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного та задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12 лютого 1999 року держаним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2-498, належить 9/25 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходяться в м. Вінниці по вул. Староміській №3 (а.с. 22, 77).

Право власності на зазначену вище частку житлового будинку 15 лютого 1999 року у встановленому законом порядку було зареєстровано у Вінницькому обласному обєднаному бюро технічної інвентаризації (а.с. 21).

З 05 липня 1989 року у вищезазначеній частці будинку зареєстровано місце проживання позивача ОСОБА_1, що підтверджується відміткою у паспорті останнього та відомостями, наданих УДМС України у Вінницькій області (а.с. 7, 28).

Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом не може бути визнано беззаперечним доказом висновок від 11 листопада 2013 року, затверджений начальником Жмеринського РВ УМВС (а.с. 16), як такий, що підтверджує обставину проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як чоловік та дружина спільно без реєстрації шлюбу, оскільки він не містить відомостей про те, яким чином ДІМ Жмеринського РВ УМВС було встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 проживають в громадському шлюбі 25 років, зокрема, шляхом відібрання пояснень у ОСОБА_6 чи пояснень ОСОБА_3, тощо, враховуючи те, що перевірку повідомлення здійснено за заявою ОСОБА_1

Також, судом не можуть бути визнанні беззаперечними докази, а саме: довідка № 5950, видана 05 травня 2012 року Староміським РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області (а.с. 13), довідка № 1041, видана 10 серпня 2012 року Квартальним комітетом «Лівобережний» (а.с. 14) та повідомлення Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області № 1/4426 від 01липня 2014 року (а.с. 15), з огляду на те, що у наведених довідках констатовано лише про те, що ОСОБА_6 зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, а щодо повідомлення Вінницького МВ, в якому відповідач ОСОБА_3 зазначена як співмешканка ОСОБА_1, то зазначені в ньому відомості не слід розцінювати як встановлена обставина працівниками міліції, а лише назва заяви, з якою звернувся ОСОБА_1 Крім того, як вбачається із даного повідомлення, відповідач ОСОБА_3 в ході перевірки заяви, опитана не була, а відтак, відомості, які містяться в матеріалах зазначеної перевірки, виключно ті, що були повідомлені ОСОБА_1

З пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були допитані судом, вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває із зазначеними свідками у дружніх відносинах, разом, у різний періоди, працювали у МКП «Міськсвітло». Зазначені свідки повідомили суду про те, що на їхню думку, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сімєю, як чоловік та дружина.

Оцінюючи пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 суд вважає, що ними не повідомлено жодного факту, що підтверджував би спільне проживання як подружжя, так як про обставини щодо проживання позивача з ОСОБА_3 як однією сімєю їм відомо зі слів ОСОБА_1 та їх покази з приводу думки, що під час їх зустрічей вони сприймали ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як чоловіка та дружину є оціночним. Крім того, свідок ОСОБА_11 повідомив, що не памятає, коли бачив разом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_10, повідомив, що був в дома у ОСОБА_1 приблизно років 8 тому, чи бачив сторін він разом однозначно повідомити не міг, по окремості бачив. Також повідомив, що земельні ділянки обробляють по окремості. Перебуваючи на одному із дні народженні ОСОБА_1, свідок ОСОБА_10 повідомив, що на його думку відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є дружніми. Свідок ОСОБА_12, за місцем проживання ОСОБА_1 був у 2012 році, при цьому ОСОБА_3 дома не було, щодо того, яким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпоряджаються грошовими коштами йому не відомо.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що проживає з 1975 року по сусідству з відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_11 позивачем ОСОБА_1 познайомився приблизно у 1990 році, коли той почав проживати у житлі відповідачів, при знайомстві ОСОБА_1 йому не повідомляв у якості кого він тут проживає. ОСОБА_1 часто не бачив, приблизно неділями, а якщо зустрічав, то одного. Все, що відбувається в домоволодінні йому не відомо, оскільки не видно, подробиці конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 йому не відомі.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 суду повідомила, що не заперечує ту обставину, що ОСОБА_1 проживав за адресою, за якою він зареєстрований, однак заперечувала, щодо проживання з ним однією сімєю, без реєстрації шлюбу.

З огляду на зазначене, спростовуються доводи первісної позовної заяви про те, що реєстрацією особових рахунків на ОСОБА_1 за послуги електроенергії та газопостачанню, підтверджує обставину проживання останнього з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу, оскільки суд розцінює це як обовязок особи, яка зареєстрована у житловому приміщенні, який закріплений частиною першою статті 10 ЖК Української РСР у відповідності до якої громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.

В позовній заяві та у своїх поясненнях суду ОСОБА_6 обмежується лише наведенням ознак сім'ї, проте докази, які підтверджували ту обставину, що він із ОСОБА_3 проживали як чоловік та дружина спільно без реєстрації шлюбу, відсутні.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що беззаперечних доказів, які б підтверджували, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 були фактичні шлюбні стосунки, а також існували взаємні права та обов'язки, зокрема, доказів про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого, облаштування та ведення сімейного побуту, ділової або особистої переписки, листування, фотокарток, з яких би вбачалося, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, довідок житлових організацій про спільне проживання та ведення господарства, не надано.

Суд зазначає, що вимога позовної заяви про усунення перешкод в користуванні часткою будинку, що належить відповідачам, шляхом вселення є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки обставина, яка б підтверджувалась належними та допустимими доказами про незаконне виселення ОСОБА_1 із зазначеного приміщення, судом не встановлена.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, у звязку із чим в задоволенні вимог первісного позову слід відмовити.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування квартирою № 2 в будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці, суд виходив з наступного.

Згідно статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В пункті 39 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України

З урахуванням зазначеного, суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Як вже було встановлено судом за первісним позовом, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 12 лютого 1999 року держаним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2-498, належить 9/25 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, що знаходяться в м. Вінниці по вул. Староміській №3 (а.с. 22, 77).

Право власності на зазначену вище частку житлового будинку 15 лютого 1999 року, у встановленому законом порядку, було зареєстровано у Вінницькому обласному обєднаному бюро технічної інвентаризації (а.с. 21).

З 05 липня 1989 року у вищезазначеній частці будинку зареєстровано місце проживання позивача ОСОБА_1, що підтверджується відміткою у паспорті останнього та відомостями, наданих УДМС України у Вінницькій області (а.с. 7, 28).

При цьому суд зазначає, що матеріалами цивільної справи не знайшла свого підтвердження та обставина, що між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_1 з другого, у розуміння статті 156 ЖК Української РСР, було досягнуто домовленості про порядок користування будинковоліднням.

З огляду на те, що матеріалами справи не знайшла свого підтвердження та обставина, що ОСОБА_1 є членом сімї позивачів за зустрічним позовом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог зустрічного позову, усунувши перешкоди в користуванні 9/25 частками будинку №3 по вул. Староміській в м. Вінниці, шляхом визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири № 2 по в будинку № 3 по вул. Староміській в м. Вінниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід стягнути витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду із зустрічною позовною заявою в розмірі 243 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК Української РСР, ст. ст. 3, 4-6, 10, 11, 15, 57-62, 88, 213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом вселення, відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні 9/25 частки будинку № 3 по вул. Староміській у м. Вінниці, шляхом визнання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_14