Постанова № 51942980, 25.09.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12617/15-а

Провадження №2-а/127/394/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2015 р. Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - Овсюка Є.М.

при секретарі - Олійник І.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засідання в м. Вінниці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.

Ухвалою суду від 25.08.2015 р. за клопотанням відповідача до участі у справі в якості співвідповідача притягнуто Вінницьку обласну державну адміністрацію. Заявою позивача від 09.09.2015 р. змінено позовні вимоги відповідно до ст. 137 КАС України.

Позов мотивовано тим, позивач з січня 1984 р. по вересень 2000 р. працював у Вінницькій механізованій колоні №62 тресту «Південьзахіделектромережбуд» електромонтером-лінійником, водієм- електролінійником, звідки в період з 11.09.1987 р. по 05.10.1987 р. Замостянським райвоєнкоматом призваний на спеціальні збори та за весь цей час з находження на спеціальних військових зборах приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де за ним зберігалось місце роботи та 100 % його середнього заробітку. Даний факт підтверджується довідкою за підписом Замостянського військового комісара ОСОБА_2, яка завірена печаткою Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації 05.02.2014 р.

Відповідно до довідки командира в/ч 43187 та начальника фінансової служби даної військової частини він виконував службові обов'язки в період перебування на військових зборах в період з 11 вересня 1987 р. по 01 жовтня 1987 р., тобто 21 день він перебував в 30-ти кілометрової зоні відчуження Чорнобильської АЕС, а саме на промисловому майданчику ЧАЕС, куди возив на роботу співробітників по ліквідації наслідків аварії.

Зазначений період відповідно до постанови Ради Міністрів СССР №665/195 від 05.06.1986 р. зараховується до трудового стажу, який дає право на пільгову пенсію за списком №1.

Відповідно до довідки №7 від 27.01.2015 р. підписаної ТВО військового комісара Вінницького об'єднаного міського військового комісаріату він, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11.09.1987р. по 01.10.1987 р.

Таким чином, він, позивач, вважає, що має право на визнання його учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. Звертаючись з цього приводу до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою від 29.04.2015 р. з додатками, які підтверджують його право на зазначене, він одержав відмову у видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, з чого зробив висновок, що його первинні документи, які посвідчують його право відповідачем не брались до уваги взагалі. Це спонукало його звернутися з заявою до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, де він просив направити запити до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації в м. Подольськ та просив в довідці вказати кількість днів його виїздів в зону відчуження із зазначенням населених пунктів. Із одержаної відповіді слідує, що в документах військової частини №06407 м. Чорнобиль є списки військовослужбовців військової частини, виконуючих особливо відповідальне завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в яких значиться, що з 10.09.1987 р. ОСОБА_1 в 30-зоні пробув 7 днів. Кінцевої дати його перебування у 30-зоні в даній довідці не вказано. Також зазначено, що документи в/ч 43187 на зберігання до Центрального архіву МО РФ не надходили.

Разом з тим, його право на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2-ої категорії, також підтверджується архівною довідкою Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України від 04.02.2014 р. №25, відповідно до якої по архівним документам в/ч 43187 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 11.09.1987 р. по 29.09.1987 р., тобто 19 днів і таким чином він має повне право отримати посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, оскільки працював в зоні відчуження 19 днів, тобто більше 14 днів, що передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого до числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії відносяться громадяни, які працювали в зоні відчуження у 1987 р. - не менше 14 календарних днів.

Оскільки до компетенції Вінницької обласної державної адміністрації відноситься видача посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, просить визнати відмову Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі йому, ОСОБА_1, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії - протиправною, зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради звернутись із поданням до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу йому відповідного посвідчення, а Вінницьку обласну державну адміністрацію зобов'язати видати ОСОБА_1 посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

В судовому засідання ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_3 позов підтримали, обґрунтовуючи його викладеними в ньому обставинами.

Представник Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради Степанова С.М. позов не визнала, стверджуючи, що ОСОБА_1 не надав доказів участі в роботах в зоні відчуження не менше 14 календарних днів, оскільки наявними документами підтверджено його перебування в зоні відчуження лише 7 днів, що не дає право на одержання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. Свої заперечення представник виклала в письмовому поясненні (а.с. 40-42).

Представник Вінницької обласної державної адміністрації Кошелюк Н.М. в судовому засідання позов не визнала і також просила суд відмовити позивачу у його задоволенні, посилаючись на відсутність доказів перебування позивача в 1987 р. в зоні відчуження не менше 14 календарних днів.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків і давши оцінку їх показам, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення позову враховуючи наступне.

По справі встановлено, що з січня 1984 р. по вересень 2000 р. працював у Вінницькій механізованій колоні №62 тресту «Південьзахіделектромережбуд» електромонтером-лінійником, водієм - електролінійником, звідки в період з 11.09.1987 р. по 05.10.1987 р. Замостянським райвоєнкоматом призваний на спеціальні збори та за весь цей час находження на спеціальних військових зборах приймав участь по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, де за ним зберігалось місце роботи та 100 % його середнього заробітку. Даний факт підтверджується довідкою за підписом Замостянського військового комісара ОСОБА_2, яка завірена печаткою Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації 05.02.2014 р.

Відповідно до довідки в/ч 43187 ОСОБА_1 призваний на збори Замостянським РВК м. Вінниці та виконував службові обов'язки в в/ч 43187 і якому підлягало до виплати в кратному розмірі 21 день та зазначено, що він має право на додаткову відпустку строком на 14 днів.

Копією довідки №7 від 27.01.2015 р. виданої Вінницьким об'єднаним військовим міським військовим комісаріатом підтверджено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11.09.187 р. по 01.10.1987 р. в складі в/ч 43187.

Відповідно до архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України №25 від 04.02.2014 р. по архівних документах в/ч 43187 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 11.09.1987 р. по 29.09.1987 р. Згідно ліквідаційного акту в/ч 43187 накази командира в/ч 43187 по стройовій частині та виїздами за період з 01.01.1987 р. по 04.12.1987 р. були вилучені з частини Головною військовою прокуратурою м. Москви в жовтні 1989 р. Документи в/ч 43187 на зберігання в Центральний архів Міністерства оборони РФ не надходили.

Посилаючись на зазначені офіційні довідки ОСОБА_1 вважає, що перебував в 3-й (третій) зоні відчуження на майданчику «Укриття» в м. Припять Київської області в період з 10.09.1987 р. по 01.10.1987 р., що перевищує необхідні 14 календарних днів перебування в зоні відчуження, що дає йому право на одержання посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії.

Допитані в судовому засіданні на прохання позивача свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 показали, що разом з позивачем працювали у Вінницькій мехколоні №62 тресту «Південьзахіделектромережбуд», звідки Замостянським райвоєнкоматом м. Вінниці були призвані на спеціальні військові збори, перебуваючи на яких приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і тому добре знають, що ОСОБА_1, перебував в зоні відчуження більше 14 календарних днів і відноситься як і вони до 2-ї категорії, яка дає право на відповідні пільги.

По справі встановлено, що в 1992 р. ОСОБА_1 присвоєний статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, про що йому видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1. При повторному розгляді цього питання в 1997 р. йому знову було встановлено статус ліквідатора 3-ї категорії, з чим він погодився і не оскаржував прийняте рішення.

Підстав для задоволення позовних вимог позивача суд не вбачає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986 - 1987 р.р. незалежно від кількості робочих днів.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 2, 3 ч. ст.174 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсації визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

2) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали у зоні відчуження:

- у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювала:

- у зоні відчуження в 1987 р. - від 1 до 14 календарних днів, - категорія 3.

Відповідно до зазначеного закону обов'язковою умовою надання особам статуту учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є безпосередня участь особи в роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії та її наслідків в зоні відчуження.

Належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 брав участь безпосередньо в роботах пов'язаних з усуненням аварії та її наслідків в зоні відчуження не менше 14 календарних днів позивач суду не надав.

Відповідно до довідки №7 від 27.01.2015 р. ВОМ військового комісаріату ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 11.09.1987 р. по 01.10.1987 р. в складі в/ч 43187.

Це ж саме підтверджується записом у військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2.

Відповідно до наявних у справі матеріалів в/ч 43187, в якій проходив військові збори позивач в 1987 р. розташовувалась в с. Термахівка Іванківський район, Київська область.

Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 р. №106 а «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» с. Термахівка Іванківський район, Київська область не відноситься до зони відчуження, а з поданих і наявних у справі матеріалів не вбачається кількість виїздів позивача з району розташування військової частини до зони відчуження.

Згідно довідки №82/40 від 01.10.1987 р. в/ч 43187 ОСОБА_1 виконував обов'язки в в/ч 43187 в період з 11.09.1987 р. по 01.10.1987 р. На підставі даної довідки йому, крім збереження середнього заробітку, у відповідності до постанови ЦК КПРС, Президії ВР СРСР, Ради Міністрів СРСР від 07.05.1986 р. та розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 і 23 травня 1986 р. належало до виплати в кратному розмірі за 7 днів.

По справі, враховуючи твердження позивача, що він перебував у зоні відчуження більше 14 днів і невідповідністю цього твердження наявним документам був зроблений запит до Центрального архіву Міністерства оборони РФ, звідки надійшла архівна довідка від 26.03.2015 р. №2/60689, в якій зазначено кількість днів виїзду ОСОБА_1 до 3-ї зони небезпеки (внутрішній поділ 30-ти кілометрової зони відчуження), а саме 7 днів: 14, 15 , 16, 17, 18 ,19, 20 вересня 1987 р.

Таким чином твердження позивача, що він виконував роботи в зоні відчуження не менше 14 календарних днів не відповідає дійсності і спростовується зазначеною офіційною довідкою, в якій чітко визначено, що позивач ОСОБА_1 виконував особливо важливе завдання ліквідації наслідків на ЧАЕС у зоні відчуження лише протягом 7 днів, що не дає йому права бути визнаним учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. Покази свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_8 судом не можуть бути визнані підставою для визнання факту перебування позивача ОСОБА_1 безпосередньо в зоні відчуження не менше 14 календарних днів, поскільки суперечать наявним належним і допустимим доказам які маються в матеріалах справи, а тому підстав для визнання відмови Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради у видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії протиправною і зобов'язання відповідача звернутись з поданням до Вінницької обласної державної адміністрації про видачу йому відповідного посвідчення, а Вінницьку обласну державну адміністрацію після одержання подання видати йому посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії задоволенню не підлягають.

Судових витрат понесених відповідачами по справі немає.

Враховуючи наведене, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.9, 11, 17, 94, 159, 161, 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій щодо видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: