Рішення № 51942343, 30.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015р. Справа№ 914/2629/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засіданьМак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл, м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1, с.Ставчани, Львівська область

про стягнення збитків на загальну суму 323 505,60 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність №76 від 14.07.2015р.);

від відповідача: ОСОБА_3 представник (довіреність №б/н від 01.04.2015р.)

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл звернулось з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 про стягнення 323 505,60 грн. збитків за неналежне виконання договору перевезення вантажу.

Ухвалою суду від 03.08.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.08.2015р.

Ухвалою суду від 26.08.2015р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 14.09.2015р. розгляд справи було відкладено на 30.09.2015р. з підстав, наведених в ухвалі суду. Цією ж ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві, враховуючи обставини викладені у запереченні на відзив за вих.№821 від 28.08.2015р. (вх..№36678/15 від 02.09.2015р.). Позовні вимоги мотивовані завданням відповідачем збитків позивачу в сумі 323 505,60 грн. при наданні послуг з перевезення вантажу згідно договору-заявку на транспортне перевезення №АІ3469 від 26.05.2015р. наданої на підставі укладеного між сторонами договору від 06.03.2015р. №06/03/15 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№34983/15 від 20.08.2015р.) та просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що підписання акту прийому товару по кількості та якості №1 від 28.05.2015р. було здійснено водієм відповідача - ОСОБА_4, який не уповноважений відповідачем на підписання такого роду документів; позивачем неправильно здійснено розрахунок збитків, оскільки він не посилається на документ, у якому визначено вартість вантажу; відповідальність відповідача є застрахована згідно договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №24-1301-14-00003 від 03.11.2014р., тому при наявності реальних для того підстав страховик повинен відшкодувати завдані збитки у звязку із втратою вантажу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне:

06.03.2015р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (замовник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю " Транс-Сервіс-1" (перевізник) було укладено договір №06/03/15 на транспортно-експедиційне обслуговування.

За умовами договору перевізник зобовязаний організувати і здійснює транспортне обслуговування згідно міжміського повідомлення замовника з ціллю доставки автомобільним транспортом із пунктів відправлення в пункти призначення вантажів згідно заявок замовника, а також зобовязаний здійснювати контроль за маршрутом вантажів та надавати інші супутні послуги за винагороду, а замовник зобовязаний оплатити послуги перевізника у відповідності до даного договору.

06.03.2015р. між сторонами підписано протокол погодження розбіжностей до договору №06/03/15 від 06.03.2015р., зокрема до п.2.1.10, п.2.2.6, п.3.5., п.4.3., п.4.7., п.4.8, п.4.9, п.4.10, п.4.11, п.6.3.

На виконання умов даного договору сторонами було підписано договір-заявку на транспортне перевезення №АІ3469 від 26.05.2015р., згідно якого перевізник зобовязався доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його уповноваженій особі, а замовник зобовязувався сплатити за перевезення встановлену плату. При цьому перевезення вантажу позивача здійснювалося за маршрутом: пункт навантаження: Дніпропетровська область, м.Синельникове, вул.Токова, 2а (вантажовідправник - ТОВ «Сингента») - пункт розвантаження (доставки): Черкаська область, Золотоніський район, с.Нова Дмитрівка, вул. Жашківська, 3 (вантажоодержувач - позивач).

27.05.2015р. на підставі заявки та договору відповідач надав вантажовідправнику - ТОВ «Сингента» для завантаження транспортний засіб марки DAF д/н НОМЕР_1 з напівпричіпом марки SНМІТZ д/н НОМЕР_2 водій - ОСОБА_4, номер посвідчення водія ВЕВ 021670.

27.05.2015р. після завантаження транспортного засобу вантажем позивача була складена товарно-транспортна накладна №194 за формою №1-ТН .

Транспортний засіб був завантажений товаром позивача (у відповідності з видатковою накладною вантажовідправника №8870442194 від 27.05.2015р.: засіб захисту рослин «Реглон Супер» 150 SL в.р.к BSN5D1726., 2x10л/ в кількості 15 600 літрів, вагою брутто 18,5 тон.

Після завантаження товару та перевірки водієм його цілісності, кількості (згідно з видатковою накладною) та розміщення, транспортний засіб був опломбований вантажовідправником пломбою №8153793, про що в ТТН зроблена відповідна відмітка.

Однак, при доставленні товару до пункту призначення Черкаська область, Золотоніський район, с.Нова Дмитрівка, вул.Жашківська, 3 було виявлено відсутність пломби та при відкритті причепа візуально виявлено недостачу товару, а саме відсутність товару на двох палетах та пошкодження упаковки на третій палеті, відсутні 6 ящиків на третій палеті. Про що було складено акт №1 прийому товару по кількості та якості від 28 травня 2015р. Даний акт складений та підписаний комісією у складі: ОСОБА_5 - спеціаліст з питань безпеки ТзОВ «Агроскоп Інтернешнл», ОСОБА_6 - зав.складом ТзОВ «Агроскоп Інтернешнл», ОСОБА_7 - комірник ТзОВ «Агроскоп Інтернешнл», ОСОБА_8 - вантажник ТзОВ «Агроскоп Інтернешнл», ОСОБА_4 - водій ТзОВ Транс-Сервіс-1, ОСОБА_9 - представник ТзОВ Транс-Сервіс-1.

В акті зазначено, що пломба на транспортному засобі відсутня, недостача товару виникла в результаті крадіжки.

Таким чином, при прийомі товару було виявлено недостачі товару на 1320 літрів, що згідно розрахунку позивача становить 323 505,60 грн. (1320л. х 245,08 грн. = 323 505,60 грн.).

У звязку вищевказаним позивачем було оформлено та надіслано відповідачу претензію за вих.№554 від 03.06.2015р. на суму 323 505,60 грн. в якій позивач просив відповідача у найкоротші строки відшкодувати спричинені збитки, повязані з частковою втратою товару в розмірі 323 505,60 грн. шляхом перерахування коштів на будь-який відомий перевізнику поточний рахунок замовника.

Позивач повідомив відповідача, що даний товар перевозився на виконання договору №202015005 від 02.12.2014р. укладеного між ОСОБА_1 з обмеженою «Сингента» та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл». За умовами якого продавець передає у власність покупцеві а покупець приймає та оплачує товари у кількості, в одиницях виміру, асортименті, упаковці за ціною та вартістю в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідач в свою чергу надав відповідь на предявлену позивачем претензію, посилаючись на той факт, що відповідальність підприємства як перевізника застрахована згідно договору №24-1301-14-00003 добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника від 03.11.2014р. у страховій компанії Українська страхова група. Тому страхова компанія повинна вжити заходів щодо відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу збитки завдані неналежним виконання договору перевезення вантажу на загальну суму 323 505,60 грн., останній просить стягнути їх судовому порядку.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Пунктом 11.1 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні » від 14.10.1997 № 363 визначено: основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до ст.924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч.1, ч.2 ст.925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з вимогами ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відшкодування збитків відповідно до чинного законодавства України є універсальною формою майнової відповідальності, яка застосовується за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.218 ГК України.

Відповідно до цієї норми закону підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При чому необхідним є повний склад цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; 2) шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; 4) вина правопорушника. У разі відсутності, хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суб'єктивною підставою деліктної відповідальності є вина.

Стаття 614 ЦК України визначає, що вина може виявлятися у формі умислу та необережності.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Перевізник зобов'язаний забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Даний обов'язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Порушення перевізником зазначеного обов'язку призводить до відповідальності за втрату, недостачу, псування чи пошкодження вантажу.

Приписами статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила), визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до п. 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Вантажі, які прибули у непошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць.

У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу, кількість місць і стан у випадках:

а) прибуття вантажів у пошкоджених кузовах автомобілів (причепах, окремих секціях автомобіля, контейнерах і цистернах) або з пошкодженими пломбами вантажовідправника;

б) прибуття швидкопсувних вантажів з порушенням терміну доставки або з порушенням встановленого цими Правилами температурного режиму при перевезенні.

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4.

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:

а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній;

б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері;

в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу;

г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п.п.15.1, 15.2, 15.3 Правил).

Відносини між сторонами виникли на підставі договору №06/03/15 на транспортно-експедиційне обслуговування від 06.03.2015р. та договору-заявки на транспортне перевезення №АІ3469 від 26.05.2015р.

Відповідальність перевізника врегульована розділом 4 договору.

Так, згідно п.4.2. перевізник бере на себе повну матеріальну відповідальність за схоронність прийнятого до перевезення вантажу у період здійснення його транспортування (з моменту одержання вантажу до перевезення до моменту фактичної передачі вантажу уповноваженому вантажоодержувачу) і відшкодовує завдані замовнику збитки у випадку повної або часткової втрати вантажу, зіпсування, деформації, ДТП і негативних наслідків, повґязаних з вищенаведеними факторами (в тому числі спричинення збитків третім особам).

В силу п.4.3 договору, у редакції погодженій сторонами у протоколі розбіжностей, у випадку виявлення пошкодження, псування, втрати вантажу, а також у випадку виникнення суперечок між перевізником і вантажоодержувачем при здачі-прийомі доставленого вантажу підписується ОСОБА_5, у відповідності з нормами діючого законодавства, зокрема наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні".

Відповідач здійснював перевезення товару на підставі товарно-транспортної накладної №194 від 27.05.2015р. та видаткової накладної №8870442194 від 27.05.2015р.

На місці розвантаження вантажу було виявлено недостачу товару у кількості 1320 літрів, про що складено та підписано акт №1 від 28 травня 2015р. за участю ОСОБА_5 - спеціаліст з питань безпеки позивача, ОСОБА_6 - зав.складом позивача, ОСОБА_7 - комірник позивача, ОСОБА_8 - вантажник позивача, ОСОБА_4 - водій відповідача, ОСОБА_9 - представник відповідача.

Слід також зазначити, що по факту нестачі товару позивача та заявою водія відповідача - ОСОБА_4 відкрито кримінальне провадження №12015250150000610 від 28.05.2015р., що підтверджується листом №7568 від 15.07.2015р. Золотоніського міськвідділу УМВС в Черкаській області.

Щодо заперечень відповідача стосовно підписання акту №1 від 28.05.2015р. водієм відповідача - ОСОБА_4, який не уповноважений відповідачем на підписання такого роду документів; неправильний розрахунок збитків; страхування відповідальності відповідача відповідно до договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №24-1301-14-00003 від 03.11.2014р. суд зазначає наступне.

У відповідності з п.15.3. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Зважаючи на зміст п.15.3. Правил, посилання відповідача на необхідність додаткових уповноважень водія на складання та підписання вказаного акту є безпідставні та необгрунтовані.

У договорі-заявці на транспортне перевезення №АІ3469 від 26.05.2015р. позивачем і відповідачем чітко вказані дані про державні номерні знаки та марку транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення, а також П.І.Б. та контактний телефон водія, який керував цим автомобілем - ОСОБА_4. Саме цей водій і приймав участь у складанні та підписанні ОСОБА_5 спільно з вантажоодержувачем - представниками позивача.

Вартість одиниці втраченого товару документально підтверджується видатковою накладною ТзОВ «Сингента» №8870442194 від 27.05.2015р.. із якої випливає, що вартість ціни за одиницю товару без ПДВ становить 204,23 грн., а саме ПДВ - 40,85 грн. Таким чином, загальна вартість одиниці товару із врахування ПДВ становить 245,08 грн.

Посилання відповідача на те що, його відповідальність є застрахована згідно договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №24-1301-14-00003 від 03.11.2014р. і саме страховик повинен здійснити відшкодування збитків позивачу, повязаних із втратою вантажу є необґрунтованим у зв"язку з тим, що відносини по перевезенню вантажу виникли між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Агроскоп Інтернешнл та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 і ніяким чином не стосуються прав та обовязків Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Українська страхова група.

Згідно ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування у даному випадку є відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Пунктом 20.1 договору добровільного страхування відповідальності автомобільного перевізника №24-1301-14-00003 від 03.11.2014р. визначено, що страхування здійснюється страховиком за принципами відшкодування. Це означає, що страховик здійснить виплату страхового відшкодування згідно з умовами цього договору лише після того, як страхувальник поніс збиток, тобто оплатив предявлену до нього претензію, якщо інше не буде оговорено сторонами в письмовій формі. Відтак, відшкодування завданих позивачу збитків не позбавляє відповідача у подальшому звернутися до страховика з вимогою про виплату йому страхового відшкодування.

Ст.9 Закону «Про страхування» визначає,що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Водночас, ст.25 наведеного закону передбачає, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З огляду на вищенаведене, слід зазначити, що відносини між ТзОВ «Агроскоп Інтернешнл» та ТзОВ «Транс-Сервіс -1» виникли на підставі договору перевезення, тоді як відносини між ТзОВ «Транс-Сервіс - 1» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» виникли на підставі договору страхування. Фактично, це різні за своєю правовою природою відносини. Відтак, відносини, які виникли між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 та Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Українська страхова група мають самостійний характер та не стосуються предмету спору у даній справі.

Таким чином, оскільки факт незабезпечення перевізником схоронності переданого йому до перевезення вантажу мав місце, факт недостачі вантажу засвідчено в акті, перевізник згідно норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України несе відповідальність перед замовником у розмірі фактичної шкоди та зобов"язаний її відшкодувати.

Матеріалами справи підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідач в порушення договірних зобов'язань, не забезпечив схоронність ввіреного йому вантажу, чим спричинив збитки позивачу.

Розмір заявлених до стягнення збитків був визначений позивачем на підставі зазначеної у видатковій накладній №8870442194 від 27.05.2015р. ціни за одиницю товару без ПДВ 204,23 грн., а з урахуванням ПДВ - 245,08 грн. та становить 323 505,60 грн. (1320л. (недостача) х 245,08 грн. (ціна за одиницю товару) = 323 505,60 грн.).

Позивач оплатив наданий відповідачу для перевезення товар, згідно рахунку-фактури ТзОВ «Сингента» №4200033628 від 25.05.2015р., підтвердженням чого є банківська виписка 26.05.2015р. відтак, він як власник товару, має право на відшкодування збитків.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт недотримання перевізником умов укладеного між сторонами договору, згідно якого на перевізника покладено повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, збереження, пошкодження та/або псуття вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажоодержувачу, зважаючи на те, що перевізник не забезпечив цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу, а відшкодування збитків, матеріальної шкоди є видом відповідальності за порушення зобов"язання, отже позов підлягає до задоволення повністю, в сумі 323 505,60 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №7833 від 22.07.2015р. у розмірі 6 470,12 грн., яку згідно ст.49 ГПК України слід покласти відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 614, 623, 908, 909, 924, 925, 979,980 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 218, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, с.Ставчани, код ЄДРПОУ 32602104, р/р 26006962499792 в ПАТ «ПУМБ», м.Київ, МФО 334851) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «АГРОСКОП ІНТЕРНЕШНЛ» (03022, м.Київ, вул.Васильківська, 34, корпус «В», кім.308 код ЄДРПОУ 38948033, п/р 26004500081114 в ПАТ «Креді ОСОБА_10» МФО 300614) 323 505,60 грн. збитків та 6 470,12 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

складено 05.10.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.