Рішення № 51939760, 10.09.2015, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/3374/14-ц

Провадження № 2/126/80/2015

"10" вересня 2015 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудь О. Г.

секретар Кучанська В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради, Бершадської державної нотаріальної контори про визнання заповіту нікчемним, та зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 сільської ради, Бершадської державної нотаріальної контори про визнання скасованим заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради Бершадського району Вінницької області, Бершадської державної нотаріальної контори про визнання заповіту нікчемним. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28.03.2011 року померла ОСОБА_5, після смерті якої йому стало відомо, що на його ім'я померла склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконкому Кошаринецької сільської ради Бершадського району Вінницької області 08.04.2008 року. При зверненні до Бершадської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, йому стало відомо про існування ще одного заповіту від 10.03.2011 року, посвідченого ОСОБА_4 сільською радою Бершадського району Вінницької області, яким ОСОБА_5 заповіла все своє майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порівну.

Вважає, що останній заповіт було посвідчено з порушенням вимог закону оскільки складений особою, яка не мала на це права та з грубим порушенням форми і порядку посвідчення заповіту, внаслідок чого даний заповіт є нікчемним.

На думку позивача-відповідача, порушення закону при посвідченні заповіту полягає у тому, що на час його посвідчення, право посвідчувати заповіти у населеному пункті, де немає державних нотаріусів, мали виключно уповноважені на те посадові особи відповідного органу місцевого самоврядування. Спірний заповіт на відміну від цього був посвідчений ОСОБА_4 сільською радою, а не Кошаринецькою, на території якої проживала ОСОБА_5.

В порушення вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій та Закону України Про нотаріат у нікчемному заповіті від 10.03.2011 року вказано, що ОСОБА_5 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча насправді проживала по вул Л.Українки.

Відповідачі-позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 сільської ради, Бершадської державної нотаріальної контори про визнання скасованим заповіту від 08.04.2008 року. Свій позов мотивують тим, що 28.03.2011 року померла ОСОБА_5, після смерті якої йому стало відомо, що на їх ім'я померла склала заповіт, який був посвідчений секретарем Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області 10.03.2011 року. Також, їм стало відомо, що 08.04.2008 року ОСОБА_5 склала інший заповіт на ім'я ОСОБА_1, який посвідчений Кошаринецькою сільською радою Бершадського району Вінницької області. Оскільки, наступний заповіт скасовує попередній, то відповідачі-позивачі просять суд визнати скасованим заповіт від 08.04.2008 року складений на ім'я ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити. Заперечили проти задоволення зустрічного позову.

Відповідачі-позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 заперечили проти визнання заповіту від 10.03.2011 року нікчемним. Свої позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідачі ОСОБА_4 сільська рада та Бершадська державна нотаріальна контора до суду не з'явились, про дату та час слухання справи повідомлялись своєчасно та належним чином, шляхом надіслання повісток. Надали суду заяви в яких просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду, вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст.ст. 76, 169 ЦПК України, у відсутності представника відповідача - ОСОБА_4 сільської ради Бершадського району Вінницької області та представника відповідача - Бершадської державної нотаріальної контори, відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що первісний позов та зустрічний позов до задоволення не підлягають за наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 08.04.2008 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право за законом заповіла ОСОБА_1. Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Кошаринецької сільської ради Бершадського району Вінницької області, зареєстровано в реєстрі за № 35.

10.03.2011 року ОСОБА_5 зробила заповітне розпорядження на випадок своєї смерті, що все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом заповіла порівну ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Даний заповіт посвідчено секретарем виконкому ОСОБА_4 сільської ради Бершадського району Вінницької області, зареєстровано в реєстрі за № 115.

28.03.2011 року, у віці 78 років померла ОСОБА_5, про що в книзі реєстрації актів про смерть 30.03.2011 року зроблено запис за № 4.

12.09.2011 року ОСОБА_1 звернувся до Бершадської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де і дізнався про наявність заповіту від 10.03.2011 року на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

За змістом ст.ст. 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно із ч. 1 ст. 1257 цього ж Кодексу заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це особою відповідного органу місцевого самоврядування.

На час посвідчення останнього заповіту, вимоги щодо процедури нотаріального посвідчення правочинів посадовою особою органу місцевого самоврядування визначалися Законом України Про нотаріат, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25.08. 1994 року № 22/5.

Зокрема, відповідно до ст. 37 Закону України Про нотаріат та п. 1 вказаної інструкції, у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема щодо посвідчення заповітів (крім секретних).

Відповідно до ст. 41 Закону та п.п. 7,8 Інструкції нотаріальні дії можуть вчинятися посадовою особою будь-якого виконавчого комітету на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93, 103 Закону України Про нотаріат, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до п. 10 Інструкції, при вчиненні нотаріальної дії посадові особи виконавчих комітетів встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, свідоцтво про народження неповнолітніх, які не досягли 16 років, посвідчення водія, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі та ін.).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, заповідач ОСОБА_5 проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2. Заповіт від 10.03.2011 року був посвідчений секретарем Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, тобто не за місцем проживання заповідачки, що не суперечить вищенаведеним вимогам Закону України Про нотаріат та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України.

Окрім того, п. 7 Інструкції передбачено перелік нотаріальних дій, які забороняється вчиняти посадовим особам органів місцевого самоврядування. Серед цього переліку обмежень відсутнє посилання на місце вчинення нотаріальної дії лише для осіб, які прописані та проживають у цьому населеному пункті. Тобто, секретар Флоринської сільської ради вправі був посвідчити заповіт жительці с. Кошаринці.

Допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_7 повідомив суду, що він обіймав посаду секретаря Флоринської сільської ради. В березні 2011 року до нього по телефону звернулась жителька с. Кошаринці ОСОБА_5 яка попросила посвідчити їй заповіт. Вона дала свої анкетні дані, які він вніс до тексту заповіту. Роздрукувавши заповіт за допомогою комп'ютерної техніки він поїхав в с. Кошаринці для того щоб встановити особу заповідачки. В будинку ОСОБА_5 він перевірив її особу оглянувши її паспорт та пенсійне посвідчення, поспілкувався з нею та надав її для ознайомлення текст заповіту. ОСОБА_5 особисто прочитала заповіт та підписала його. Цього ж дня, ОСОБА_5 приїхала у ОСОБА_4 сільську раду, де у його кабінеті він посвідчив заповіт, копію якого він видав ОСОБА_5

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 повідомив суду, що 10 березня 2011 року він в обідню пору перебував в с. Кошаринці. До нього звернулась громадянка ОСОБА_9 та попросила підвезти її на автомобілі в м. Бершадь. Він погодився та підвіз її в м. Бершадь. По дорозі в м. Бершадь вона попросила його підвезти в ОСОБА_4 сільську раду. Зважаючи на її похилий вік він погодився і підвіз її до ОСОБА_4 сільської ради. Там він почекав її близько 20 хвилин. Вона вийшла з приміщення ОСОБА_4 сільської ради з якимось документом в руках. Після цього він підвіз її в центр м. Бершадь та поїхав у своїх справах. По дорозі вона розповідала, що їде у ОСОБА_4 сільську раду по питаннях заповіту.

Доводи позивача про те, що у заповіті від 10.03.2011 року невірно зазначено адресу проживання заповідачки є необґрунтованими. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, що діяла на час посвідчення заповіту від 10.03.2011 року, та Закон України «Про нотаріат»не містять вказівки про те, яким чином перевіряється відповідною посадовою особою місце реєстрації заповідача.

Як зазначалося вище, особа заповідача встановлюється, зокрема, на підставі паспорту. Відповідно до сторінки 11 паспорту серії № ОСОБА_5 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що вказано в заповіті.

Таким чином, позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 10, 60 ЦПК України не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи відповідача-позивача ОСОБА_2 щодо відмови в позові ОСОБА_1 з підстав пропуску ним строку позовної давності не підлягають до задоволення, оскільки судом встановлено, що позивач-відповідач ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини захищав свої права щодо визнання його спадкоємцем за заповітом в судових органах, про що свідчать рішення Тростянецького районного суду від 30.05.2012 року, рішення апеляційного суду Вінницької області від 27.06.2012 року та ухвала ВСС України від 24.10.2012 року.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, захист цивільних справ - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів, що міститься в статті 16 ЦК України не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Проте, такого способу захисту права, як визнання заповіту скасованим чинним законодавством України не передбачено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відновлення прав позивача шляхом визнання заповіту скасованим не передбачено законом.

Тому у відповідності до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України право відповідачів-позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає судовому захисту.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Тобто, законодавець визначив що кожен наступний заповіт скасовує попередній, а тому суд не вбачає необхідності повторного скасування заповіту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1251, ч.2 ст. 1254, ч.1 ст. 1257, ст. ст. 37, 41 Закону України Про нотаріат, ст.ст. 10, 11, 60, 76, 88, 158, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 сільської ради та Бершадської державної нотаріальної контори про визнання заповіту нікчемним відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 сільської ради, Бершадської державної нотаріальної контори про визнання скасованим заповіту відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів.

Суддя О. Г. Рудь