Рішення № 51937974, 06.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.09.15р. Справа № 904/8015/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Васильківський рудовідновний завод", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості 55 672, 13 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 01.09.15р.;

від відповідача - представник не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Васильківський рудовідновний завод" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" (далі - відповідач) суму 34 060, 52 грн. основного боргу, 7 597, 84 грн. пені, 764, 23 грн. 3% річних, 13 249, 54 грн. інфляційних, а всього 55 672, 13 грн. заборгованості за порушення відповідачем виконання зобовязань за договором поставки №0610-ДП від 06.10.14р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, позивач вказує, що станом на 30.09.15р. основний борг відповідача перед позивачем не погашений та становить 34 060, 52 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов та документи на вимоги суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення (а.с.33), що підтверджує отримання відповідачем ухвали про виклик у судове засідання.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

06.10.2014 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки №0610-ДП (далі - Договір), згідно якого постачальник зобовязується поставити покупцю товар, а покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах Договору. Найменування, асортимент, кількість, умови поставки та ціна товару визначаються за домовленістю сторін та зазначаються в Специфікації, що є невідємною частиною Договору (п.п.1.1, 1.2 Договору)

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 308 930,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими та товарно-транспортними накладними з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с. 14-24).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами пункту 1 Специфікації №1, №2 товар оплачується наступним чином: 70% - передплата, 30% - протягом 5 (пяти) банківських днів від дати поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем виконані частково на суму 274 870, 00 грн., у звязку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 34 060, 52 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п.7.4 Договору у випадку прострочення оплати прийнятого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прстроення, від суми боргу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, з урахуванням положень п.7.4 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.12.14р. по 30.05.15р. у розмірі 7 597, 84 грн., 3% річних за період з 02.12.14р. по 31.08.15р. у розмірі 764, 23 грн., а також інфляційні за період з грудня 2014 року по липень 2015 року на суму 13 249,54 грн.

Перевіривши нарахування розміру інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені та 3% річних суд зазначає наступне.

Умовами пункту 1 Специфікації №1, №2 передбачено здійснення оплати поставленого товару протягом пяти банківських днів від дати поставки товару.

З огляду на те, що остання поставка товару була здійснена 28.11.2014 року, граничним терміном оплати поставленого товару є 05.12.2014 року, а прострочення відповідачем виконання зобовязання щодо оплати поставленого товару почалось з 06.12.2014 року і саме з цієї дати позивач має право здійснювати відповідні нарахування.

За викладених обставин, суд вважає нарахування пені та 3% річних обґрунтованим частково, а саме задовольняє нарахування пені за період з 06.12.14р. по 30.05.15р. у розмірі 7 493, 31 грн. та 3% річних за період з 06.12.14р. по 31.08.15р. у розмірі 753, 06 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНКОД" (49010, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд.25-А; код ЄДРПОУ 36441824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Васильківський рудовідновний завод" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Саксаганського, буд.64-А; код ЄДРПОУ 31371187) суму 34 060,52 грн. (тридцять чотири тисячі шістдесят грн. 52 коп.) основного боргу, 7 493, 31 грн. (сім тисяч чотириста девяносто три грн. 31 коп.) пені, 753,06 грн. (сімсот пятдесят три грн. 06 коп.) 3% річних, 13 249, 54 грн. (тринадцять тисяч двісті сорок девять грн. 54 коп.) інфляційних, 1 215,47 грн. (одна тисяча дві пятнадцять грн. 47 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 05.10.2015р.