Рішення № 51937955, 06.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.10.2015 Справа № 905/283/15

за позовною заявою: Прокурора Жовтневого району міста Маріуполя (87500, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 23599040, адреса: 87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, вул. 25)

до відповідача: Приватної установи “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” (ЄДРПОУ: 32519632, адреса: 87534, м. Маріуполь, вул. Кронштадська, буд. 11-А)

про: стягнення заборгованості за договором оренди 6753,68 грн.

за участю представників

від прокуратури: не з'явились;

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з’явились.

суддя Величко Н.В.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Донецької області перебуває справа за позовом Прокурора Жовтневого району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до Приватної установи “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” про стягнення заборгованості за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 р. в сумі 6753,68 грн., з яких: 6338,88 грн. – основний борг за період з грудня 2014 року по січень 2015 року, 79,86 грн. – борг за послуги орендодавця, 334,94 грн. – пеня.

Позов мотивований невиконанням орендарем під час дії договору оренди зобов’язань щодо оплати орендної плати за користування нежитловим приміщенням, що відноситься до комунальної власності м. Маріуполя, та зобов’язань щодо оплати послуг орендодавця, а також тим, що невиконання вказаних зобов’язань завдає шкоди інтересам держави та позбавляє можливості використовувати відповідно до закону кошти, отримані за оренду об’єктів, що знаходяться у комунальній власності, та в міський бюджет не надходять кошти, які повинні забезпечувати виконання міських соціально-економічних завдань.

Вимоги обґрунтовані нормами статей 2, 29 ГПК України, ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 5, 10, 18, 19, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 324, 762 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вимог надано суду: договір № 1680-Ж від 01.10.2010р., акти прийому-передачі нежитлового приміщення, рахунки, копії яких долучено до справи.

Департамент міського майна Маріупольської міської ради у письмових поясненнях від 24.06.2015р. вих..№ 03-4/2218 позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі. Просить розглянути справу у відсутність його представника.

До пояснень додано: рішення Маріупольської міської ради від 30.11.2014р., № 6/43-5016, виписку Державної реєстраційної служби України, положення про Департамент міського майна Маріупольської міської ради, розпорядження від 27.01.2015р. № 42ос, договір № 1680-Ж від 01.10.2010р. з додатками та додатковими договорами до нього, акт прийому-передачі нежитлового приміщення № 6463 від 01.10.2010р., лист від 24.06.2015р. № 03-4/2217, службовий (фіскальний) чек № 0037929 0036296 від 25.06.2015р.

Приватна установа “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” (відповідач) правову позицію по суті спору не висловила, витребуваних судом матеріалів не надала.

Розгляд справи неодноразово відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

Сторони в судове засідання, що відбулось 06.10.2015р., своїх представників не направили, вимог ухвали від 10.06.2015р., від 10.08.2015р., від 24.09.2015р. не виконали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що процесуальні документи у цій справі направлені сторонам за адресою, вказаною у позові і ця адреса відповідає їх місцезнаходженню, визначеному у витягу з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців, тому вважається, що сторони повідомлені про час і місце розгляду справи належним чином, але не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (справа "Смірнова проти України").

Оскільки господарський суд явку сторін не визнав обов'язковою, а сторони не були позбавлені можливості забезпечити участь у судовому засіданні з викладенням своєї правової позиції по справі з наданням відповідних доказів, тому керуючись ст. ст. 75, 77 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази суд виходить з наступного:

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є домовленість сторін.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі за текстом - Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють у тому числі й органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності (ч.2 ст.2 названого Закону).

Об'єктами оренди за цим Законом є у тому числі й нерухоме майно органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що не використовується зазначеними органами для здійснення своїх функцій, може бути передано в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду (частина перша статті 4 Закону).

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. (ч.1 ст.12, 13 Закону). Частиною статті 17 Закону встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. (ч.1, 4 ст.19 Закону).

Матеріали справи свідчать, що між Департаментом міського майна Маріупольської міської ради як орендодавцем та Приватною установою “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” як орендарем укладено договір № 1680-Ж від 01.10.2010р.

Предметом договору є тимчасове платне користування нежитловим приміщенням загальною площею 368,80 кв.м., що розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампієвська, буд. 6.

Мета оренди – розміщення учбових класів.

Строк дії договору – з 01 жовтня 2010р. до 31 серпня 2013 року. У випадку відсутності заяв однієї зі сторін про припинення або зміну договору протягом місяця після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені цим договором. Аналогічним чином договір пролонгується і в подальшому (п.7.1 та п.7.5 договору).

Вступ орендаря у право тимчасового платного користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі (п.2.1 договору).

Приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту фактичного звільнення орендарем приміщення і підписання сторонами акту приймання-передачі (п.1.3 договору).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України та ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини другої статті 640 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Матеріали справи свідчать, що орендодавець (Департамент міського майна Маріупольської міської ради) передав, а орендар (відповідач) прийняв за актом приймання-передачі нежитлове приміщення загальною площею 368,80 кв.м., що розташовано за адресою: м. Маріуполь, вул. Харлампієвська, Літ. А-1, прим. 1 (кімнати № 1 - 15) у будинку № 6.

Згідно з ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Плата за користування майном встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

У пункті 4.2 договору сторони встановили, що орендна плата за користування приміщенням за перший місяць складає 3024,16 грн. з розрахунку 8,20 грн. за 1 кв.м., що перераховується до місцевого бюджету Жовтневого району не пізніше останнього дня поточного місяця з урахуванням індексу інфляції.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оплата здійснюється щомісячно, не пізніше останнього дня поточного місяця.

У Додатковому договорі від 31.08.2014р. до договору № 1680-Ж від 01.10.2010р. сторони доповнили договір № 1680-Ж від 01.10.2010р. пунктом 4.2.1 наступного змісту: «З 01.09.2014 по 31.12.2014 встановити розмір пільгової орендної плати за нежитлове приміщення, визначене у п.1 договору, на підставі рішення Маріупольської міської ради від 10.07.2014р. № 6/40-4445 «О снижении размера арендной платы физическим и юридическим лицам за арендуемые нежилые помещения» у розмірі 50 % від розміру орендної плати, розрахованої відповідно до п. 4.2 цього договору. Пільгова орендна плата подовжена до 31.12.2014р.»

Згідно підпункту «б» пункту 3.2 договору орендар також зобов’язався щомісячно і у повному обсязі сплачувати орендодавцю не пізніше останнього дня поточного місяця плату за послуги по обслуговуванню орендаря, що складає 88,51 грн. з ПДВ.

З огляду на ст.174 ГК України, ст.11 ЦК України, укладений між сторонами договір оренди є підставою для виникнення у їх сторін прав та обов'язків, визначених умовами цього договору.

За поясненнями прокурора та позивача, відповідач має заборгованість по орендній платі за грудень 2014 року у сумі 2009,88 грн., за січень 2015 року у сумі 4140,36 грн., а також заборгованість з оплати послуг орендодавця по обслуговуванню орендаря за січень 2015 року у сумі 79,86 грн.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів внесення орендної плати та оплати послуг орендодавця по обслуговуванню орендаря у порядку та строки, обумовлені договором оренди від 01.10.2010р. № 1680-Ж.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 ст.193 ГК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. (ст.614 ЦК України).

Статтею 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», скасовано на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 названого Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Пунктом п’ять статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. N 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Вказане розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р було оскаржене в судовому порядку.

Питання чинності цього розпорядження до теперішнього часу не вирішено.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З наведеного можна зробити висновок, що саме по собі включення того чи іншого населеного пункту до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі орендарями взятих на себе договірних зобов’язань з оплати орендної плати за користування державним та/або комунальним майном.

В свою чергу слід зазначити, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України не регулює питання щодо умов та порядку сплати орендної плати за користування державним та комунальним майном. Зазначені правовідносини врегульовані Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України та договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 р.

Враховуючи, що станом на момент прийняття рішення у цій справі питання чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р в установленому законом порядку не вирішено, відповідач може бути звільнений від сплати орендної плати за договором оренди комунального майна лише за умови дотримання відповідної процедури, - надання документу, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, а саме - сертифікату Торгово-промислової палати України.

На момент прийняття рішення у цій справі такий документ до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, відповідач не довів належними та допустимими доказами як підстави для звільнення від виконання грошових зобов’язань за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 р., так і підстави для звільнення його від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за цим договором оренди.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У пункті 6.3. договору оренди сторони визначили, що за прострочку внесення орендної плати починаючи з 1 числа місяця наступного за звітним з орендаря стягується пеня в у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від місячної орендної плати за кожний день прострочки. Нарахування санкцій припиняється з дня, коли зобов’язання виконано у повному обсязі.

Як вбачається, прокурором розраховано та пред’явлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 334,94 грн., з яких: за прострочення оплати орендної плати за грудень 2014 року за період з 01.02.2015 по 23.03.2015р. – 173,55 грн.; за прострочення оплати орендної плати за січень 2015 року за період з 01.03.2015 по 23.03.2015р. – 161,39 грн.

Враховуючи, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано доказів внесення орендної плати у порядку та строки, обумовлені договором оренди від 01.10.2010р. № 1680-Ж, стягнення з відповідача пені є обґрунтованим.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував доводи позивача жодним доказом, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.11 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі) органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору; за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір”), позовна заява у цій справі має майновий характер, тому судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (виходячи з 1,5 розміру мінімальної заробітної плати) підлягає стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Прокурора Жовтневого району міста Маріуполя в інтересах держави в особі Департаменту міського майна Маріупольської міської ради до Приватної установи “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” про стягнення заборгованості за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 р. в сумі 6753,68 грн., з яких: 6338,88 грн. – основний борг за період з грудня 2014 року по січень 2015 року, 79,86 грн. – борг за послуги орендодавця, 334,94 грн. – пеня, задовольнити.

Стягнути з Приватної установи “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” (ЄДРПОУ: 32519632, адреса: 87534, м. Маріуполь, вул. Кронштадська, буд. 11-А) на користь Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (ЄДРПОУ: 23599040, адреса: 87500, м. Маріуполь, пр. Металургів, вул. 25, платіжні реквізити: отримувач – Маріуп.УК/Жовтнев р-н/22080401, код отримувача за ЄДРПОУ – 37989721, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) заборгованість за договором оренди №1680-Ж від 01.10.2010 р. в сумі 6753,68 грн., з яких: 6338,88 грн. – основний борг за період з грудня 2014 року по січень 2015 року, 79,86 грн. – борг за послуги орендодавця, 334,94 грн. – пеня.

Стягнути з Приватної установи “Маріупольська Загальноосвітня приватна школа II-III ступенів “Привілегія” Донецької області” (ЄДРПОУ: 32519632, адреса: 87534, м. Маріуполь, вул. Кронштадська, буд. 11-А) на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - Управління державної казначейської служби м.Харкова, код отримувача за ЄДРПОУ – 37999649, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його підписання та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 06.10.2015р.

Суддя Н.В. Величко