Ухвала суду № 51937570, 06.10.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 жовтня 2015 року Справа № 910/16513/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.розглянув касаційну скаргуДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2015 р. у справіу справі № 910/16513/14 господарського суду м. Києваза позовом до про за заявою до Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" стягнення боргу Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ" Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипрооскарження дій державної виконавчої службиВ С Т А Н О В И В :

Касаційна скарга від 31.08.2015 № 910/16513/14/20.3-03 (ВГСУ № 12117/2015 від 01.10.2015), що подана через апеляційний господарський суд не приймається до розгляду та повертається з таких підстав.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За змістом ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VШ мінімальна заробітна плата на 2015 р. з 01.01.2015р. встановлена на рівні 1218 грн.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Предметом оскарження є постанова апеляційного господарського суду у справі про оскарження дій державної виконавчої служби, тому судовий збір підлягає сплаті за ставкою, встановленою для позовів немайнового характеру.

За таких обставин розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті за касаційне оскарження, визначається з врахуванням предмету спору оскаржуваного судового рішення в порядку, визначеному наведеними нормами закону.

Як вбачається з касаційної скарги до неї не додано доказів про сплату судового збору за встановленою законом ставкою.

Разом з тим, скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення, з посиланням на бюджетну дисципліну, тобто фінансування в межах бюджетних асигнувань.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Суд критично оцінює доводи скаржника, оскільки належних доказів в обґрунтування наведених ним обставин, як то письмових доказів від державної казначейської служби про відповідні рахунки за бюджетними призначеннями, кошти на цих рахунках.

До того ж відстрочення сплати судового збору здійснюється в межах строків розгляду касаційної скарги. Скаржником так само не наводиться обставин та доказів, які дозволяють дійти висновку що надані скаржнику строки відстрочки дозволять вирішити питання наявності відповідних асигнувань.

Таким чином суд приходить до висновку, що доводи скаржника є не обґрунтованими та умовними, тому не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 частини першої ст.1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до частини третьої ст.1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначених обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 86, 107-109, п. 4 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2015 р. у справі № 910/16513/14 господарського суду м. Києва не приймати до розгляду і повернути.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є.Чернов

В. Цвігун