Ухвала суду № 51937345, 05.10.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/4241/15

ун. № 759/15729/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А. при секретарі Ярмощук К.А., розглянувши клопотання слідчого слідчого відділу Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Нагайник М.І. про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100080006201 від 24.06.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

25.10.2015 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві Нагайник М.І., яке погоджене прокурором прокуратури Святошинського району м. Києва Коширцем В.В. про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів, що становлять охоронювану законом таємницю, з можливістю їх вилучення, що перебувають у володінні ТОВ «Інтертелеком», яке розташоване за адресою: 65007, Україна, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 100, щодо інформації про користувача стаціонарного телефону абонентського номера НОМЕР_1: (1) ПІБ, фізична адреса підключення абонента, копія договору надання телекомунікаційних послуг до мережі Інтернет, контактний мобільний телефон абонента, реквізити банківських карт, електронних грошей за оплату послуги, та інше; (2) дати, часу вхідних та вихідних дзвінків у період з 21 год. 00 хв. 00 с. по 24 год. 00 хв. 00 с. 23.06.2015 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100080006201, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 23.06.2015 приблизно о 22 годині 00 хвилин, невстановлена особа заволоділа чужим майном, яке належить ОСОБА_3, а саме грошовими коштами у розмірі 46 610грн., 88 коп. несанкціоновано списавши їх з банківських карток ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_2 та НОМЕР_3, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на вказану суму.

Допитана як потерпіла ОСОБА_3 повідомила, 23.06.2015 перебуваючи на дачній ділянці в м. Києві приблизно о 22.30 год. зателефонувала її колега ОСОБА_4 та на прохання останній підтвердити її особистість для підтвердження того, що вона являється клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 дала згоду. Відразу на її номер НОМЕР_4 мобільного телефону з абонентського номеру НОМЕР_1 стаціонарного телефону зателефонував чоловік, який представився Євгеном, старшим менеджером центрального офісу «ПриватБанк» міста Дніпропетровська. Він вказав, що вона має дві банківські картки ПАТ КБ «ПриватБанк», назвав її прізвище ім'я по батькові, термін дії та наявні кошти. Запропонував перевести кошти з банківського рахунку ОСОБА_4 на її поточний рахунок (НОМЕР_2) універсальної картки ПАТ КБ «ПриватБанк». При цьому запевнив, що гроші анулюються, а потім повертаються. Водночас в ході розмови на телефон надходили СМС - повідомлення з одноразовими ПІН-кодами, які вона відразу повідомляла працівнику банку.

24.06.2015 приблизно о 7.30 год., їй зателефонувала ОСОБА_4, яка повідомила, що з її банківських карток несанкціоновано зняті грошові кошти в розмірі 16 000 гривень. Розгубившись ОСОБА_3 зателефонувала на гарячу лінію ПАТ КБ «ПриватБанк» 0037, де дізналась, що з банківських карток , чотирма транзакціями, через сайт «Партмане» переведені грошові кошти в розмірі 46 610 грн., 88 коп. на банківській рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк».

Працівники банку надали виписку по її картковим рахункам, де вона побачила, що 23.09.2015 були переведені грошові кошти без її дозволу з зарплатної картки НОМЕР_3 двома транзакціями : 3721 гр. 80 коп., 14953 гр. 00 коп., та з універсальної картки НОМЕР_2 двома транзакціями: 12504 гр. 96 коп., 15431,12 коп. (кредитних грошей).

Враховуючи вищевикладене, та те що для повного розслідування з приводу вказаних подій виникла необхідність отримати тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення, а саме доступ до інформації, яка знаходиться у національного 3G оператора, що надає послуги мобільного і міського зв'язку ТОВ «Інтертелеком» про користувача стаціонарного телефону абонентського номера НОМЕР_1, що в свою чергу може бути здійснено, відповідно до вимог ст. 31 Конституції України, на підставі відповідного рішення суду, слідчий просив клопотання задовольнити.

Заінтересовані особи до суду не з'явились, неприбуття яких в силу ч. 4 ст. 163 КПК України не перешкоджає його розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Згідно частини 5 статті 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: 1) перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 2) самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; 3) не становлять собою або не виключають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Відповідно до частини 6 ст. 163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачаються довести за допомогою цих речей і документів.

Отже, надання тимчасового доступу до речей і документів здійснюється виключно у випадку доведення стороною кримінального провадження у своєму клопотанні обставини, передбачені ч. 5, 6 ст. 163 КПК України.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні поданого клопотання слід відмовити з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 5 ст. 163 КПК України на сторону кримінального провадження, яка звертається з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів покладається обов'язок доказування, що речі чи документи перебувають або можуть перебувати у відповідної фізичної або юридичної особи.

Поясненнями та наданими доказами слідчим не доведено наявність достатність підстав вважати, що відповідна інформація перебуває або може перебувати у володінні ТОВ «Інтертелеком» за адресою: 65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 66. По-перше, згідно поданого клопотання неможливо однозначно ідентифікувати юридичну особу, до документів якої просить надати доступ слідчий, оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридична особа «Інтертелеком» створена у формі товариства з обмеженою відповідальністю знаходиться за адресою: 40004, м. Суми, вул. Праці, буд. 37. Згідно даних органів статистики основним видом економічної діяльності, що визначений на підставі державних статистичних спостережень даної юридичної особи є діяльність у сфері проводового електрозв'язку. По-друге, за зазначеною в клопотанні юридичною адресою значиться не ТОВ «Інтертелеком», а ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації», код ЄДРПОУ 30109015, що не надає послуг проводового електрозв'язку, а здійснює діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку. Але слідчим не доведено належність абонентського номеру НОМЕР_1 саме ТОВ «Інтернаціанальні телекомунікації» (яке також використовує назву «ТОВ «Інтертелеком» як скорочене найменування своєї юридичної особи), оскільки згідно Таблиці розподілу ідентифікаційних кодів мереж рухомого (мобільного) зв'язку, даному оператору належить лише код «94», тобто для формування телефонного номера в міжнародному форматі початок номеру даного оператора має вигляд +38(094). Крім того, оскільки в клопотанні абонентський номер НОМЕР_1 правильно визначено як стаціонарний, тому очевидно, що він не може належати мобільним операторам. Враховуючи значення коду (056) який належить місту Дніпропетровськ, інформація про належність номера, його територіальне місцезнаходження, інформації щодо вхідних та вихідних дзвінків по номеру може перебувати у володінні ПАТ «Укртелеком», тоді як слідчий вказаному оцінки не надав, клопотання належним чином не обгрунтував та не довів.

Враховуючи наведене, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 159-164, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Нагайник М.І. - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу може бути подано під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду міста Києва О.А. Коваль