Ухвала суду № 51937314, 01.10.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/4120/15

ун. № 759/15359/15-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді: Шум Л.М.

при секретарі: Прокопенко Н.М.

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві скаргу генерального директора ТОВ «Діамед» - Шмаюн К.М. на бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у кримінальному провадженні № 32014100050000089 внесеного до ЄРДР від 01.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -

В с т а н о в и в :

25.09.2015 р. до суду надійшла вищезазначена скарга генерального директора ТОВ «Діамед» - Шмаюн К.М., який посилається на те, що в провадженні СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві перебуває на досудовому розслідуванні вказане вище кримінальне провадження, досудове слідство якого здійснюється групою слідчих Сміяном П.О., Кучером А.М. та Чайкою О.В.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва №759/12981/15-к від 19.08.2015 р. задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Сміяна П.О. про надання дозволу на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, яке фактично використовує в своїй діяльності ТОВ "Діамед" (код ЄДРПОУ 21526737). Надано дозвіл слідчому Сміяну П.О. та іншим слідчим на проведення обшуку в указаному приміщенні з метою відшукання і вилучення предметів та документів, перелічених в названій Ухвалі.

17.09.2015р. у вказаному вище приміщенні проведено обшук, на підставі вищезазначеної ухвали суду, під час якого вилучено, в тому числі майно, яке належить ТОВ «Діамед», а саме: системний блок, документацію ТОВ «Діамед» та чорнові записи працівників.

Представник ТОВ «Діамед» вважає, що вказані речі вилученні слідчим підлягають негайному поверненню їх власнику, оскільки жодних клопотань щодо накладення арешту на вказане майно не було подано до суду, у зв'язку з чим представник скаржника просить суд зобов'язати слідчого повернути вилучені під час обшуку належні ТОВ «Діамед» речі.

В судовому засіданні представника скаржника ОСОБА_3 скаргу підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в скарзі.

Слідчий в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений судом належним чином, вимогу суду про надання для огляду матеріалів кримінального провадження не виконано та проігноровано, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останнього на підставі наявних матеріалів справи .

Заслухавши пояснення представника скаржника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги виходячи з наступного.

В частині 7 ст. 236 КПК України, крім іншого, вказано про те, що вилучені під час обшуку слідчим, прокурором речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Встановлено, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.08.2015 р. надано дозвіл слідчому СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Сміяну П.О. та іншим слідчим на проведення обшуку в нежитловому приміщення за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, яке використовує в своїй діяльності ТОВ "Діамед" (код ЄДРПОУ 21526737).

Встановлено, що на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 19.09.2015р., 17.09.2015 р. слідчим СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Киричок С.В. було проведено обшук в приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 17-А, під час якого було вилучено майно ТОВ «Діамед».

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи ТОВ «Діамед» мають статус тимчасово вилученого майна.

Частина 1 ст.167 КПК України дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує.

Згідно частини 2 цієї ж процесуальної норми, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст.169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою ст.171, частиною шостою ст.173 цього Кодексу.

При цьому, в частині 5 ст.171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному спірному випадку, зазначене в частині 5 ст.171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Аналізуючи правовий зміст ч. 7 ст. 236 і частини 1 ст.98 КПК України та науково практичного коментарю до неї, ч. 2 ст.168 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одних з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст.167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил ст.98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна за минуванням стадії накладення на нього арешту відповідно до правил частини 5 ст.171 КПК України, діючим КПК України не передбачено.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

В протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст.169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

При цьому, суд приходить до висновку про часткове задоволення скарги та відмову у задоволенні вимог в частині зобов'язання слідчого повернути документацію ТОВ «Діамед» та чорнові записи працівників, оскільки вказане майно відсутнє у переліку вилученого майна, відповідно до протоколу обшуку від 17.09.2015 р.

Оцінюючи зібрані по справі докази, аналізуючи правові позиції учасників процесу, суд приходить до висновку, що скарга є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню, оскільки слідчий, визнаючи тимчасово вилучене майно речовим доказом в кримінальному провадженні, фактично вийшов за межі можливих варіантів щодо процесуальної долі такого майна, визначених частиною 1 ст.167 КПК України (арешт або повернення).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 98-100, 167, 168, 169, 171, 236, 303-307, 309 КПК України, суд, -

У х в а л и в :

Скаргу генерального директора ТОВ «Діамед» - Шмаюн К.М. на бездіяльність слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у кримінальному провадженні № 32014100050000089 внесеного до ЄРДР від 01.10.2014 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України - задовольнити частково.

Зобов'язати слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Киричок С.В. повернути тимчасово вилучене згідно протоколу обшуку від 17.09.2015р. майно, яке знаходилось в приміщенні № 17-А по вул. Симиренка в м. Києві, а саме:

1.системний блок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя Святошинського

районного суду м. Києва: Шум Л.М.