Рішення № 51935716, 09.09.2015, Оболонський районний суд міста Києва

09.09.2015 Справа № 756/16097/14-ц

Унікальний номер 756/16097/14-ц

Справа № 2/756/3616/15

РІШЕННЯ

Іменем України

09 вересня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

при секретарях Самойленко І.С., Бублієві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, трьох процентів річних, зобов»язання отримати товар,

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2014 року позивачка звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 18.06.2013 року між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на поставку та виконання робіт №0618.

Згідно пункту 1.1. даного договору виконавець зобов»язується в порядку та на умовах замовника виконати роботи на 2 етапи. Перший етап - поставка матеріалів - міжкімнатних дверей, дверних виробів та конструкцій, їх комплектуючих. Другий - встановлення міжкімнатних та/або вхідних дверей.

Виконуючи свої зобов»язання, згідно пункту 3.2.1 позивачка 18.06.2013 року перерахувала на поточний рахунок відповідача попередню оплату матеріалів, фурнітури виробьів та конструкцій в сумі 80000,00 грн..

Відповідно до п.4.1 договору, етапи робіт зазначені в п.1.1 договору виконуються в наступні строки:

-протягом 14 робочих днів після підписання цьог договору та отримання попередньої оплати при наявності матеріалів на складі;

-протягом 40 робочих днів після підписання цього договору та отримання попередньої оплати при відсутності матеріалів на складі.

Не зважаючи на свої зобов»язання відповідач не виконав умови договору поставки фурнітури та матеріалів, поставка не виконана на на день звернення до суду.

З метою врегулювання даного спору позивачка звернулась до відповідача 28.01.2014 року з заявою про анулювання заказу та повернення отриманої попередньої плати. Однак відповідач відповів відмовою та зобов»язання з поставки матеріалів не виконав.

26.05.2014 року відповідачеві була надіслана претензія з вимогою повернути суму отриманої попередньої оплати в розмірі 80000 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії, однак відповідь на претензію не отримана.

На підставі ст.ст. 526, 430, 612, 625, 662, 693 ЦК України 07.09.2015 року позивачем заявлено остаточну позову вимогу про стягнення з відповідача на її користь заборгованість з врахуванням індексу інфляції у розмірі 97664,00 грн., пені в розмірі16870,14 грн., три проценти річних в сумі 2873,42 грн та судових витрат в сумі 1160,77 грн.

У липні 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованосьі з врахуванням індексу інфляції, зобов»язання прийняти товар, стягнення пені, відсотків та вартості зберігання матеріалів.

Посилаючись на договір укладений між сторонами 18.06.2013 року на поставку та виконання робіт № 0618, позивач за зустрічним позовом зазначає, що у зв»язку з проведенням перезамірів строк виконання робіт продовжено на 14 днів та склав 54 робочих дня без застосування штрафних санкцій.

Замовлені за договором матеріали були готові для поставки ОСОБА_1 03.10.2014 року. Проте, позивач за зустрічним позовом не міг виконати поставку матеріалів з вини відповідача за зустрічним позовом, оскільки ОСОБА_1 в усній формі в телефоних розмовах повідомила виконавця робіт про тимчасове зберігання матеріалів на складі ФОП у зв»язку з тим,що об»єкт не підготовлений для поставки матеріалів і виконання другого етапу (встановлення, монтаж матеріалів).

28.01.2014 року ОСОБА_1 подала ФОП ОСОБА_2 заяву, у якій висловила бажання оплатити помісячне зберігання матеріалів на складі ФОП з вересня 2013 року по лютий 2014 року.

Всупереч умовам п.6.1.2, 6.1.5 договору, ОСОБА_1 не забезпечено готовність об»єкту та не прийнято готовий товар від позивача за зустрічним позовом. Матеріали ОСОБА_1 знаходяться на складі ФОП в період з 03.10.2013 року по день подачі позову та вона не виявляє бажання забирати матеріали.

На підставі вимог ст.ст. 689, 651, 690, 667 612, 624, 625 ЦК України ФОП ОСОБА_2 заявив зустрічну позовну вимогу та просить суд стягнути з ОСОБА_1 та його користь 43149,44 грн. заборгованість з урахуванням індексу інфляції, зобов»язати ОСОБА_1 вивезти зі складу ФОП ОСОБА_2 матеріали згідно рахунку-фактури №0709 від 09.07.2013 року у строк не пізніше 10 календарних днів після виконання вимоги по оплаті заборгованості у розмірі 43149,44 грн.; стягнути з ОСОБА_1 на його користь пеню в розмірі 21966,03 грн. та три відсотки річних у розмірі 2266,16 грн., стягнути вартість зберігання матеріалів у розмірі 98550,00 грн. та судові витрати.

В судове засідання позивачка та відповідач не з»явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у вісутності сторін за участю їх представників в судовому засіданні.

Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити. В звдоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, зустрічний позов просила задовольнити.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

18.06.2013 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір на поставку та виконання робіт №0618.

Згідно пункту 1.1. даного договору виконавець зобов»язується в порядку та на умовах замовника виконати роботи на 2 етапи. Перший етап - поставка матеріалів - міжкімнатних дверей, дверних виробів та конструкцій, їх комплектуючих. Другий - встановлення міжкімнатних та/або вхідних дверей.

Виконуючи свої зобов»язання, згідно пункту 3.2.1 ОСОБА_1 18.06.2013 року перерахувала на поточний рахунок відповідача попередню оплату матеріалів, фурнітури виробів та конструкцій в сумі 80000,00 грн..

Відповідно до п.4.1 договору, етапи робіт зазначені в п.1.1 договору виконуються в наступні строки:

-протягом 14 робочих днів після підписання цього договору та отримання попередньої оплати при наявності матеріалів на складі;

-протягом 40 робочих днів після підписання цього договору та отримання попередньої оплати при відсутності матеріалів на складі.

Судом встановлено, що двері вироблялися під індивідуальне замовлення, що підтверджується проведенням перезамірів, отже роботи повинні були виконуватись протягом 40 робочих днів. Позивачем не надано доказів замовлення готових дверей зі складу.

Також у зв»язку з необхідністю здійснення перезамірів замовником замовлення №Р13-0618/2473, направлене ФОП на фабрику дверей ТОВ «ПГТ ПЛЮС», виготовлення продукції не було розпочате 19.06.2013 року.

Згідно п.4.2 договору у разі неможливості виконання робіт з вини замовника,загальний строк виконання робіт продовжується на строк існування таких перешкод без застосування до виконавця штрафних санкцій.

Уточнені розміри були зафіксовані у листі замірів 09.07.2013 року після чого ФОП ОСОБА_2 сформовано новий рахунок-фактури №0709 від 09.07.2013 року та 10.07.2013 року на фабрику дверей ТОВ «АГТ ПЛЮС» направлено відкориговане замовлення №Р13-0618/2473. Таким чином, строк виконання першого етапу робіт за договором продовжився на 14 днів та складає 54 дня без застосування до ФОП штрафних санкцій.

Замовлені за договором матеріали були виготовлені для поставки ОСОБА_1 03.10.2013 року, що підтверджується повідомленням виконавця та не спростовано позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував факт усних телефонних розмов між сторонами договору,в яких ОСОБА_1 повідомляла виконавця про те, що об»єкт не підготовлений для поставки матеріалів та виконання другого етапу робіт. Крім того, педставником відповідача надано записи телефонних розмов сторін,з яких вбачається поінформованість ОСОБА_1про готовність замовлення,даний факт представником позивача не спростовано.

28.01.2014 року ОСОБА_1 подала ФОП ОСОБА_2 заяву,у якій висловила бажання оплатити помісячне зберігання матеріалів на складі ФОП з вересня 2013 року по лютий 2014 року, що суд вважає визнанням позивачкою неможливості поставки товару з вини замовника та її поінформованості про готовність матеріалів.

Таким чином всупереч умовам п.6.1.2, 6.1.5 договору ОСОБА_1 не забезпечено готовність об»єкту та не прийнято готовий товар від ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив , якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що термін виконання умов договору від 18.06.2013 року з урахуванням здійснення перезамірів - 04.09.2013 року. Виконано роботи виконавцем 03.10.2013 року. Таким чином з 04.09.2013 року по 03.10.2013 року є строк порушення терміну виконання договору. За даний строк підлягає стягненню пеня як неустойка, що передбачена договором за його несвоєчасне виконання відповідно до п.8.2 договору від 18.06.2013 року, що складає 448,40 грн. (121966,00гр. - 80000,00 грн. х 6,5% облікової ставки НБУ х 2/100% х 30/365 = 448,40 грн.)

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1жодного разу не звернулась до виконавця з питання порушення терміну виконання договору, проте після дати виконання договору зверталась з проханням анулювати замовлення за відсуності необхідності для неї та посилалась на тривалі ділові стосунки з ФОП,обіцяючи інші замовлення.

Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов»язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов договору та ч.2 ст. 693 ЦК України ОСОБА_1 не вимагала передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, натомість просила про оплату зберігання товару та обіцяла його оплатити, з чого суд вбачає, що ОСОБА_1 не була зацікавлена в отриманні товару.

Крім того, суд не вважає, що виконання зобов»язання втратило інтерес для кредитора внаслідок прострочення боржника відповідно до вимог ч.3 ст. 612 ЦК України, оскільки втрата інтересу до отримання товару за договором виникла не внаслідок прострочення,а з інших причин, зокрема, неможливості використання об»єкту, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

З врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про необярунтованість вимог ОСОБА_1 до відповідача про стягнення заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до Постанови КМУ №172 від 19.03.1994 року про затвердження Переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (поверненню) поверненню не підлягають належної якості плитні матеріали (деревнофолокнисті та деревностружкові плити фанера, п.5.9 договору також передбачено, що поверненню (обміну) не підлягають матеріали, зокрема,двері, належної якості, нарізані або розкроєні під розмір, визначений та затверджений замовником. Таким чином, враховуючи виконання замірів та перезамірів,строкі виконання робіт, суд прийшов довисновку, що двері вироблялися під заказ,визнаечний та затверджений замовником,а отже товар поверненню не підлягає.

З врахуванням виконання умов довору від 18.06.2013 року з порушенням терміну виконання та застосування у зв»язку з цим санкцій до відповідача ФОП ОСОБА_2 у вигляді пені відповіднодо п.8.2 договору, суд вважає, що товар за даним договором повинен бути переданий замовнику зі стягненням боргу з урахуванням індексу інфляції, що становить 43149,44 грн. відповідно до розрахунку та пені у зв»язку з несвоєчасним виконанням зобов»язання в розмірі 21966,03 грн. та трьох відсотків річних відповідно до вимог ст.ст. 526, 612, 624, 625 ЦК України - в розмірі 2266, 16 грн. Суд не вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача вартості зберігання дверей, оскільки судом встановлено обставини порушення ФОП строків виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з позивача та відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позвоним вимогам.

З врхуванням викладеного та керуючись ст.ст. 624, 625, 689, 651, 612, 624, 625, 526, 667 ЦК України, ч.1 ст.9 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 15,30, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені та трьох процентів річних задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ІПННОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) пеню за період з 04 вересня 2013 року по 03 жовтня 2013 року 448 (чотириста сорок вісім) гривень 40 коп.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 грн.

Зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, трьох процентів річних, варстості зберігання матеріалів та зобов»язання отримати товар задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 43149 (сорок три тисячі сто сорок дев»ять) гривень 44 коп.

Зобов»язати ОСОБА_1 прийняти матеріали відповідно до договору від 18.06.2013 року №0618 на поставку та виконання робіт та рахунку фактури №0709 від 09.07.2013 року після здійснення їх оплати в сумі 43149,44 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пеню у розмірі 21966 (двадцять однієї тисячі дев»ятсот шістдесяти шести) гривень 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 три проценти річних у розмірі 2266,16 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір в сумі 673,81 грн.

Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя: Богдан О.О.