Ухвала суду № 51935398, 21.09.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12169/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2015 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Іовій О.О.

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 березня 2015 року у справі № 258/15,-

В С Т А Н О В И В:

Заявник, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 березня 2015 року по справі № 258/15, яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 3 447 501, 49 гривень заборгованості за договором кредиту № 640/447-К447 від 14 травня 2008 року та третейський збір в сумі 25 500,00 гривень; стягнути з ПАТ «Укрсоцбанк» на його користь судовий збір за розгляд даної заяви та інші судові витрати.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 04 березня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у складі третейського судді Мороз О.А., було прийнято рішення по справі № 258/15, згідно резолютивної частини якого позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» повністю задоволений, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за договором кредиту № 640/447-К447 від 14 травня 2008 року в сумі 3 447 501, 49 гривень та третейський збір в сумі 25 500,00 гривень. Предметом спору у справі третейського суду є стягнення заборгованості за договором кредиту № 640/447-К447 від 14 травня 2008 року в сумі 3 447 501,49 гривень, яка складається з 1 836 995, 13 гривень - боргу за кредитом, 1 472 635,88 гривень - боргу за відсотками, та 137 870,47 гривень пені. Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону № 1076-VI від 05 березня 2009 року), третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Третейська угода, викладена у пункті 6.2. договору кредиту № 640/447-К447 від 14 травня 2008 року, не містить відомостей про предмет спору. Так, згідно п. 6.2. договору кредиту: «у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків…». Цей пункт не визначає предмет спорів (не містить вичерпного кола спірних питань), які можуть передаватись на розгляд третейського суду. Крім того, як вбачається з п. 1.2. договору кредиту, кредит було видано йому для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, що відповідає змісту споживчого кредиту в розумінні п.п. 22, 23 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів». За змістом ч. 1 (п.14) ст. 6 ЗУ «Про третейські суди», та відповідно до рішення Конституційного суду України від 10.11.2011 року 315-рп/2011, правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладання, так і виконання такого договору, поширюються норми п.22, 23 ст. 1 , ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а відтак, спір про стягнення боргу за споживчим кредитом не підвідомчий третейському суду.

В судове засідання заявник, представник заявника не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність та заперечення, в яких просила суд відмовити в задоволенні заяви.

Відповідно ч. 2 ст. 389-4 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали даної справи, приходить до наступного.

04 березня 2015 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 258/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято рішення, відповідно до якого з ОСОБА_1 було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту в сумі 3 447 501 гривня, 49 копійок та третейський збір в сумі 25 500 гривень,00 копійок.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення третейського суду ухвалено на підставі укладеного 14 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договору кредиту № 640/447-К447, відповідно до умов якого, кредитор надав позичальнику ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 120 073,00 доларів США, зі сплатою 13,5 процентів річних, та відповідним порядком погашення суми основної заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до статті 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремою письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Так, відповідно до п.п. 6.1., 6.2. ст. 6 договору кредиту, всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами на їх рівні уповноваженими представниками. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України «Про третейські суди», домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків.

Отже, зазначений договір містить третейське застереження про вирішення спору між сторонами Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (в редакції Закону України №2983-VІ від 03.02.2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про третейські суди», учасниками третейського розгляду є сторони та їх представники.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про третейські суди», третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні. Третейський суд вправі визнати явку сторін у засідання обов'язковою. Сторонам має бути направлене повідомлення про день, час та місце проведення засідання третейського суду не пізніше ніж за 10 днів до такого засідання. Повідомлення направляється або вручається в порядку, визначеному статтею 15 цього Закону. Третейський суд під час розгляду справи повинен забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і у доведенні перед третейським судом їх переконливості.

Згідно з положеннями статей 2 та 5 Закону України «Про третейські суди» третейський суд, як недержавний орган, має повноваження вирішення спорів лише тих сторін, якими укладено угоду про передачу спору на розгляд третейського суду і ці повноваження третейського суду не поширюються на спори, в яких крім цих осіб, сторонами є інші особи, які не були сторонами третейської угоди, або спори, які стосуються прав і обов'язків інших осіб, що не є сторонами третейської угоди.

В обґрунтування заявлених вимог, заявник посилається на те, що на правовідносини, що склалися між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» поширюється законодавство про захист прав споживачів.

В той же час, згідно з п.п. 22, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як роз`яснено в п. 3 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами. Тому за наявності вказаного третейського застереження (окремої третейської угоди) залишення позовної заяви споживача без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 207 ЦПК є неприпустимим. Такі заяви підлягають вирішенню і за наявності з цього приводу рішення третейського суду, прийнятого за межами його компетенції. При цьому відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» банк не є споживачем.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду у випадках, передбачених законом (стаття 17 ЦПК), не є відмовою від права на звернення до суду за захистом, а одним зі способів реалізації права на захист своїх прав та інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків, розглянувши справу 04 березня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», не вийшов за межі своєї компетенції та розглянув справу в рамках третейської угоди.

Крім того, однією із підстав для скасування рішення третейського суду є те, що третейська угода є недійсною через те, що не містить предмету спору всупереч вимог ст. 12 Закону України «Про третейські суди».

Так, статтею 12 Закону України «Про третейські суди» встановлені види і форма третейської угоди. Зокрема, передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05 березня 2009 року статтю 12 Закону України «Про третейські суди» було доповнено відповідною частиною наступного змісту: третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, договір кредиту № 640/447-К447, який містить третейське застереження, був укладений до набрання чинності Законом України «Про третейські суди» в редакції від 05 березня 2009 року, яким було доповнено статтю 12 вказаного закону.

При цьому, слід враховувати, що закон зворотньої сили не має і прийняття змін до нього не тягне автоматичної недійсності кредитного договору. Крім того, судових рішень про визнання недійсними кредитного договору в цілому або в частині стороною заявника суду не надано.

Таким чином, твердження заявника про те, що третейська угода не містить предмету спору та є недійсною, є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом, як підстава для скасування рішення третейського суду, в розрізі даного спору.

Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду зазначено в ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до ч. 2 ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у разі якщо: 1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Таким чином, жодної підстави, яка визначена у ст. 389-5 ЦПК України, для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 04 березня 2015 року у справі № 258/15, при розгляді заяви ОСОБА_1 судом не встановлено.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 березня 2015 року у справі № 258/15 не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 12, 34, 39 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Закону країни «Про захист прав споживачів», п. 3 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст.ст. 2, 210, 3891 - 3896 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 04 березня 2015 року у справі № 258/15 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: