Ухвала суду № 51932811, 18.06.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/793/14/14 Справа № 1-17/11 Категорія: ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 202, ч. 2 ст. 209; ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 з участю прокурораОСОБА_5, ОСОБА_6

при секретарі Єгоровій С. А., Бєлан О. В.

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8

захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції з подальшими доповненнями; захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_8 з його ж доповненнями; захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7; засудженого ОСОБА_7 з доповненням на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 листопада 2011 року, яким

ОСОБА_7, 02.02.1957 р. н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1 Краснодарського краю РФ, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює у благодійному фонді «Допомога», розлучений, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,

визнаний винним та засуджений за:

- ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- ч. 2 ст. 202 КК України (в редакції Закону України № 2341-III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

- ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 430-IV від 16.01.2003 року) до 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008 року) до 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

- ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;

- ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 до відбування покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_7 визначено рахувати з 11.11.2011 року, зарахувавши термін попереднього увязнення з 03.06.2008 року по 03.07.2008 року (час тримання під вартою в ході досудового слідства). Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_7 до набуття вироком законної сили змінена з підписки про невиїзд на тримання під вартою, він взятий під варту в залі суду;

ОСОБА_8, 01.01.1954 р. н., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_5, розлучений, не працює, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше судимий 27.09.2007 року Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 366 КК України до 3-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади керівника підприємств, організацій строком на 2 роки, звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки,

визнаний винним та засуджений за:

- ч. 5 ст. 191 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- ч. 2 ст. 202 КК України (в редакції Закону України № 2341-III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

- ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції Закону України № 430-IV від 16.01.2003 року) до 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- ч. 2 ст. 364 КК України (в редакції Закону України № 270-VI від 15.04.2008 року) до 5 (пяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

- ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;

- ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції Закону України № 2341- III від 05.04.2001 року) до 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_8 до відбуття покарання у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.09.2007 року, за яким ОСОБА_8 був засуджений за частиною 2 статті 366 КК України до позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади керівника підприємств, організацій на 2 (два) роки; на підставі статті 75 КК України звільнений від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки, та остаточно визначено ОСОБА_8 до відбування покарання у вигляді 10 (десяти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки, з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю. Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_8 визначено рахувати з 11.11.2011 року. Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_8 до набуття вироком законної сили змінена з підписки про невиїзд на тримання під вартою, й він узятий під варту в залі суду.

Також оскаржуваним вироком вирішено:

- стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області судові витрати за проведення судово-економічних та почеркознавчих експертиз по 18 613 грн. 20 коп. з кожного. Кошти перерахувати на рахунок: одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Черкаській області, код 25574009, на рахунок 31254272210063, банк одержувач ГУДКУ в Черкаській області, МФО 854018;

- стягнути із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_13 в якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 221 104 грн. 87 коп.;

- стягнути із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_14 в якості відшкодування матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 123 096 грн. 87 коп.

- вирішені питання про речові докази, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 згідно наказу № 6-к від 31.03.2004 року, являючись виконавчим директором кредитної спілки "Берегиня", яка розташована в АДРЕСА_1, зареєстрована в установленому порядку та є небанківською фінансовою установою, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими обов'язками щодо здійснення керівництва та забезпечення фінансово-господарської діяльності установи, умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_15, в інтересах останнього, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив чуже майно гроші членів КС "Берегиня" в сумі 95 000 грн., які ОСОБА_15 незаконно забрані з каси кредитної спілки та привласнені.

Так, він 01.11.2004 року на прохання ОСОБА_15 від свого імені уклав та підписав кредитний договір № Б443 від 01.11.2004 року з громадянкою ОСОБА_16, за умовами якого КС "Берегиня" надає останній кредит в розмірі 100 000 грн. строком на 12 місяців, хоча фактично остання кошти в сумі 100 000 грн. із каси кредитної спілки не отримувала, оскільки їй ОСОБА_15 повідомив, що кредит по кредитному договору № Б443 від 01.11.2004 року їй видаватись не буде, у звязку з відсутністю грошей в кредитній спілці.

З метою надати правдивості списання із каси грошових коштів по обліку кредитної спілки "Берегиня", ОСОБА_7 01.11.2004 року оформив видаткові касові ордери № 1483 на суму 10 000 грн.; № 1482 на суму 10 000 грн.; № 1481 на суму 15 000 грн.; № 1480 на суму 20 000 грн., а 29.11.2004 року видатковий касовий ордер № 1639 на суму 40 000 грн., згідно з якими значилось, що ОСОБА_16 видані кредитні кошти в загальній сумі 95 000 грн., хоча фактично вона кошти не отримувала і у видаткових касових ордерах підпис не ставила.

Таким чином, ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив на користь третіх осіб, чуже майно - гроші членів КС "Берегиня", в сумі 95 000 грн., що більш ніж у 1544 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим спричинив КС "Берегиня" та її членам матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року, ОСОБА_8 відповідно до наказу № 18-к від 30.05.2005 року являючись головою правління кредитної спілки "Берегиня", а також одночасно, відповідно до наказу № 25-к від 01.10.2005 року виконуючи обов'язки головного бухгалтера кредитної спілки, спільно з ОСОБА_7, який відповідно до наказу № 19-к від 30.05.2005 року являвся заступником голови правління кредитної спілки "Берегиня", що розташована в АДРЕСА_1, зареєстрована в установленому порядку і є небанківською фінансовою установою, будучи службовими особами, наділеними організаційно-розпорядчими обов'язками щодо здійснення керівництва та забезпечення фінансово-господарської діяльності установи, маючи єдиний умисел, здійснювали операції по залученню вкладів від фізичних осіб на депозитні рахунки без відповідної ліцензії, одержання якої передбачене Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", при наступних обставинах.

Кредитна спілка "Берегиня" зареєстрована рішенням виконкому Черкаської міської ради народних депутатів № 13 від 29.07.2003 року. Згідно з рішенням № 1736 від 27.07.2004 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України кредитній спілці видане свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а згідно з рішенням № 1065-Л від 27.08.2004 року видана ліцензія № 773704 сері АА на право залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки. Відповідно до рішення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1898 від 20.04.2005 року, дію ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки тимчасово зупинено, а рішенням № 2131 від 19.08.2005 року дію ліцензії анульовано.

Достовірно знаючи про те, що дію ліцензії зупинено, а у подальшому анульовано, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, в порушення Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", здійснювали фінансово-господарську діяльність КС "Берегиня" по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, укладали із фізичними особами договори про внесення коштів на депозитні рахунки, згідно з актом документальної ревізії № 01-24\26 від 26.06.2008 року. Таким чином, залучили кошти в загальній сумі 5 765 881,61 грн., що більше ніж у 22 391 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину та є отриманням доходу у великому розмірі.

Крім того, голова КС "Берегиня" ОСОБА_8, спільно із заступником голови правління КС "Берегиня" ОСОБА_7, в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року, умисно, в інтересах третіх осіб використовували своє службове становище всупереч інтересам служби, неналежно виконували свої обов'язки, й внаслідок їх бездіяльності спричинені тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди вкладникам КС "Берегиня" в загальній сумі 1 252 000 грн., що більше ніж у 11 353 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення злочину, а саме: достовірно знаючи про те, що голова спостережної ради КС "Берегиня" ОСОБА_15 шляхом оформлення фіктивних кредитних договорів та видаткових касових ордерів, незаконно заволодів грошовими коштами кредитної спілки в сумі 1 252 000 грн., з метою укрити вчинене ОСОБА_15 розкрадання, всупереч інтересам служби про вчинений злочин не повідомили членів КС "Берегиня" та вживали заходів упродовж тривалого часу, спрямованих на приховування особливо тяжкого злочину від правоохоронних органів.

Крім того, голова КС "Берегиня" ОСОБА_8 спільно із заступником голови правління КС "Берегиня" ОСОБА_7, в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року, маючи єдиний умисел та мету приховати діяльність кредитної спілки при відсутності ліцензії на залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, до офіційних документів фінансової звітності: "Звітні дані про фінансову діяльність кредитної спілки", "Звітні дані про склад активів та пасивів кредитної спілки", "Звітні дані про доходи та витрати кредитної спілки", "Розрахунок необхідної суми резерву забезпечення покриття витрат від неповернених кредитів", "Звітні дані про кредитну діяльність кредитної спілки" за періоди 9-ть місяців 2005 року, за 2005 рік, за 1-й квартал 2006 року, за 1-ше півріччя 2006 року, за 9-ть місяців 2006 року, за 2006 рік, за 1-й квартал 2007 року, вносили завідомо неправдиві відомості стосовно фінансової діяльності КС "Берегиня", що виразилось в тому, що вони в фінансовій звітності не відображали, що в КС "Берегиня" здійснюється діяльність по залученню коштів від фізичних осіб на депозитні вклади та за їх рахунок видаються кредити.

Вказані документи фінансової звітності по встановленій формі після підпису головою правління КС "Берегиня" ОСОБА_8, надавали до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Систематичне внесення до офіційних документів фінансової звітності КС "Берегиня" завідомо неправдивих відомостей з метою приховати здійснення господарської діяльності установи без ліцензії, призвело до розвалу діяльності кредитної спілки та неспроможності здійснювати необхідні виплати членам кредитної спілки, в результаті установі були спричинені тяжкі наслідки.

Крім того, голова КС "Берегиня" ОСОБА_8 та заступник голови правління КС "Берегиня" ОСОБА_7, в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року в результаті несумлінного ставлення до покладених на них службових обов'язків та неналежного їх виконання, порушили ОСОБА_17 України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ОСОБА_17 України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: достовірно знаючи про те, що за результатами позапланової інспекції КС "Берегиня", рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1898 від 20.04.2005 року, дію ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки тимчасово зупинено, а рішенням № 2131 від 19.08.2005 року дію цієї ліцензії анульовано, маючи реальну можливість не здійснювати незаконну діяльність установи без ліцензії, не повідомили про дане рішення членів КС "Берегиня", а продовжували здійснювати діяльність установи та залучати від фізичних осіб кошти на депозитні вклади, при цьому вони свідомо припускали, що така діяльність незаконна і призведе до спричинення шкоди, як самій установі, так і членам кредитної спілки.

Отриману готівку, вони не оприбутковували по касі кредитної спілки, а відображали по додатковій базі даних, ведення якої не передбачене нормативними актами і є порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", таким чином приховували кошти, які надходили в КС "Берегиня" і використовували їх всупереч інтересам кредитної спілки. При цьому таке використання по бухгалтерському обліку установи не відображали, що унеможливлювало контроль за діяльністю установи з боку членів спілки і Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та призвело до приховування впродовж вказаного часу нестачі коштів, яка згідно з актом документальної ревізії № 01-24\26 від 26.06.2008 року виявлена в загальній сумі 4 477 876, 34 грн., що більше ніж у 17 389 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим спричинили тяжкі наслідки для КС "Берегиня" та її членів.

Крім того, голова КС "Берегиня" ОСОБА_8 за попередньою змовою з заступником голови правління КС "Берегиня" ОСОБА_7, який вчиняв злочин повторно, в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом привласнення та розтрати заволоділи чужим майном грошима членів КС "Берегиня", в особливо великих розмірах.

Так, вони, достовірно знаючи, що рішенням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1898 від 20.04.2005 року кредитній спілці "Берегиня" дію ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків (вкладів) фізичних осіб на депозитні рахунки тимчасово зупинено, а рішенням № 2131 від 19.08.2005 року дію ліцензії анульовано, приховавши цей факт від членів кредитної спілки та використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, незаконно залучали внески (вклади) фізичних осіб на депозитні рахунки, при цьому повідомляли останніх, що кредитна спілка здійснює свою діяльність на законних підставах.

Всього за вказаний період ОСОБА_8 та ОСОБА_7 незаконно від членів кредитної спілки залучили 5 765 881, 61 грн. та, будучи наділеними повноваженнями по управлінню та розпорядженню коштами, вказані кошти в касу установи не внесли, по бухгалтерському обліку не відобразили і використали на власний розсуд, а саме:

- 813 232,00 грн. внесли в касу кредитної спілки "Берегиня", при цьому вказавши, що гроші вносять додатковий пайовий внесок на ім'я ОСОБА_7;

- 4 952 649,61 грн. використали на виплату членам кредитної спілки по депозитних вкладах та видачу кредитів без документального відображення по бухгалтерському обліку.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зловживаючи своїм службовим становищем, привласнивши та розтративши на користь третіх осіб, заволоділи чужим майном - грошима членів КС "Берегиня", згідно з актом документальної ревізії № 01-24/26 від 26.06.2008 року на загальну суму 4 477 876, 34 грн., що більш ніж у 17 389 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, чим спричинили КС "Берегиня" та її членам матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст.209 КК України. Так, вони упродовж 2005-2008 років, являючись службовими особами КС "Берегиня", наділеними організаційно-розпорядчими обов'язками щодо здійснення керівництва та забезпечення фінансово-господарської діяльності установи, за попередньою змовою між собою вчиняли незаконні операції по залученню вкладів від фізичних осіб на депозитні рахунки, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнивши та розтративши на користь третіх осіб, заволоділи чужим майном - грошима членів КС "Берегиня", в особливо великих розмірах, згідно акту документальної № 01-24\26 від 26.06.2008 року на загальну суму 4 477 876, 34 грн..

При цьому, вони, з метою надання законного статусу (легалізації) здобутим злочинним шляхом коштам, за попередньою змовою між собою, частину викрадених в членів кредитної спілки "Берегиня" грошей в сумі 813 232, 00 грн. упродовж червня 2005-січня 2008 років внесли готівкою в касу кредитної спілки "Берегиня" як додатковий пайовий внесок на ім'я ОСОБА_7, після чого зазначені кошти використали в процесі фінансово-господарської діяльності кредитної спілки "Берегиня" при вчиненні фінансових операцій по виплаті за депозитними вкладами членам кредитної спілки "Берегиня" та на виплату кредитів, згідно укладених кредитних договорів, які були здійснені через касу кредитної спілки та відображені по бухгалтерському обліку установи. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, приховавши незаконне походження коштів, одержаних злочинним шляхом, легалізували (відмили) гроші в сумі 813 232, 00 грн., що перевищує 4 139 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент вчинення злочину.

На вказаний вище вирок були подані такі апеляції:

- прокурором, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, з подальшими доповненнями;

- захисниками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_8 з його ж доповненнями;

- захисником ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7;

- засудженим ОСОБА_7 з доповненнями;

В поданій апеляції, прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними, і кваліфікації дій засуджених, ставить питання про скасування вироку суду відносно засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок мякості (Т-26, а.с. 157-166). Просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ст. 191 ч. 5 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією особистого майна; за ст. 202 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 209 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, й з конфіскацією особистого майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. 367 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. ст. 70, 72 КК України призначити йому покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією особистого майна.

Також просить новим вироком засудити ОСОБА_8 за ст. 191 ч. 5 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки з конфіскацією особистого майна; за ст. 202 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 209 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, з конфіскацією особистого майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строком 2 роки; за ст. 367 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. ст. 70, 72 КК України призначити йому покарання 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом та з конфіскацією особистого майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків засудити його до 11 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією особистого майна.

ОСОБА_5 позицію прокурор мотивує тим, що при призначенні покарання суд першої інстанції недостатньо врахував положення ст. 65 КК України, зокрема ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які помякшують чи обтяжують кримінальну відповідальність. Як указує прокурор, засуджені вчинили ряд злочинів, у тому числі й особливо тяжкий, за вчинення якого передбачене покарання до 12 років позбавлення волі. Крім цього, обставиною, яка обтяжує відповідальність підсудних, судом визнані тяжкі наслідки, а саме велика кількість потерпілих, значна сума завданих злочинами збитків. Також, як зазначає прокурор, засуджені офіційно не працюють, характеризуються посередньо, а ОСОБА_8 вчинив нові злочини, перебуваючи на іспитовому строку щодо вчинення іншого злочину. Тому, на думку прокурора, сукупність цих обставин вказує, що призначене засудженим покарання є несправедливим внаслідок мякості, й не буде сприяти їх виправленню та попередженню вчинення нових злочинів (Т-26, а.с. 165).

В доповненні до апеляції (Т-27, а.с. 45-46) прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування кримінального закону з постановленням нового вироку, оскільки згідно з внесеними змінами до КК України від 15.11.2011 року декриміналізована відповідальність за ст. 202 КК України. Тому прокурор просить вищезазначений вирок місцевого суду від 11.11.2011 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок мякості, а також з підстав неправильного застосування кримінального закону. Просить постановити по справі новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ст. 191 ч. 5 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією особистого майна; за ст. 209 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, й з конфіскацією особистого майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, за ст. 367 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. ст. 70, 72 КК України призначити йому покарання у виді 11 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією особистого майна.

Також просить новим вироком засудити ОСОБА_8 за ст. 191 ч. 5 КК України до 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією особистого майна; за ст. 209 ч. 2 КК України до 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки та з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, й з конфіскацією особистого майна; за ст. 364 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки; за ст. 366 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. 367 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки; за ст. ст. 70, 72 КК України призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією особистого майна. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків засудити його до 11 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 3 роки з конфіскацією коштів, отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією особистого майна, виключивши з вироку призначення покарання за ст. 202 ч. 2 КК України.

Крім цього, у своєму доповненні до апеляції, поданому 05 листопада 2013 року, прокурор просить суд звільнити засуджених від покарання за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 49 КК України, у звязку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В поданій апеляції захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_8 (Т-26, а.с. 171-176) з кількома доповненнями до апеляції самого засудженого ОСОБА_8 Г (Т-27, а.с. 61-67) просять вирок суду першої інстанції скасувати частково та постановити новий вирок, яким справу стосовно ОСОБА_8 закрити за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів, а в іншій частині за ч. 2 ст. 202, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України вирок суду залишити без змін.

В якості мотивів своєї апеляції зазначають, що у вироку суду вказані суперечливі докази, оскільки, згідно з показами підсудного ОСОБА_8 з «усіма людьми працював ОСОБА_7, він же займався отриманням коштів від людей та виданням їм відсотків», підсудний до фінансової діяльності спілки відношення не мав, договори з людьми не складав та не підписував, кошти від вкладників не отримував, до каси спілки доступ мав лише декілька разів за відсутності ОСОБА_7 Також із показів потерпілих по цій справі можливо зробити протилежний висновок, що фактично засуджений ОСОБА_8 з вкладниками договорів не укладав, від них внесків не приймав.

По епізоду привласнення, розтрати та заволодіння чужим майном шляхом зловживання головою правління КС «Берегиня» ОСОБА_8 своїм службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК України) висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. В ході досудового та судового слідства, будучи допитаними в якості потерпілих, громадяни ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 (та інші, загалом понад 200 осіб) пояснили, що протягом 2004-2007 років до КС «Берегиня» вносили депозитні вклади, договори про що з ними від імені спілки укладав ОСОБА_29, проставляючи на них факсимільний підпис ОСОБА_8 Він же отримував кошти та видавав прибуткові касові ордери. З приводу вкладів та відсотків спілкувалися з ОСОБА_7

Вказують, що ОСОБА_8 30 травня 2005 року був призначений на посаду голови правління КС «Берегиня», а в мотивувальній частині вироку, як того вимагає ч. 1 ст. 334 КПК України, суд не розподілив докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Зазначають, що в якості доказів вини засудженого ОСОБА_8 судом враховані покази потерпілих ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 та інших, які вказують, що депозитні угоди з КС «Берегиня» укладали до 30.05.2005 року, а ще в 2003-2004 роках, першій половині 2005 року, що не відповідає фактичним обставинам справи, і такі покази не підтверджують вину ОСОБА_8

Звертають увагу, що у вироку відсутня математична логіка: так сума 5 765 881,61 грн. дорівнює (813 232,00 грн. + 4 952 649,61 грн.), а тому сума 4 477 876,34 грн. логічно не відповідає попереднім числам (сумі залучених внесків та сумам витрат), а тому ці суми є суперечливим, на них не може ґрунтуватися обвинувачення та вирок.

Вказують, що як досудовим слідством, так і в ході судового слідства судом не були перевірені:

- сума 813 232,00 грн., яка була внесена як додатковий пайовий внесок ОСОБА_7, хто безпосередньо вносив цей внесок (ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 Г.), оскільки останній заперечує своє відношення до фінансової діяльності спілки; хто виписував прибуткові касові ордери, хто приймав готівку в касу спілки, хто підписував касові документи; по цим документам не проведено судово-почеркознавчу експертизу;

- сума 4 952 649,61 грн., яку, як вказано у вироку, використали на виплату членам кредитної спілки по депозитним вкладах та на видачу кредитів.

Так судом не зясовано, скільки з цієї суми було виплачено членам спілки по депозитних вкладах, а скільки видано як кредити. На думку захисників, якщо частина коштів з суми 4 952 649,61 грн. була використана на виплату депозитних вкладів членам цієї ж спілки, як вказано у вироку, тоді яка може йти мова про привласнення, розтрату чи інші ознаки злочину передбаченого ст. 191 КК України.

По епізоду легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ч. 2 ст. 209 КК України), вважають, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. В ході судового слідства не було перевірено та не знайшло свого відображення у вироку те, скільки коштів з 813 232,00 грн. були виплачені по депозитним вкладам членам спілки; скільки коштів видано як кредити і кому, оскільки кошти, які були виплачені членам спілки за депозитними вкладами (як повернення відсотків чи самих вкладів), не можуть трактуватися як такі, що легалізовані. Сума 813 232,00 грн. була внесена як додатковий пайовий внесок ОСОБА_7, але судом не перевірений факт, хто безпосередньо вносив цей внесок (ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 Г.), оскільки останній заперечує своє відношення до фінансової діяльності спілки; хто виписував прибуткові касові ордери, хто приймав готівку в касу спілки, хто підписував касові документи; по цим документам не проведена судово-почеркознавча експертиза.

По епізоду зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України) вказують, що висновки суду викладені у вироку також не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки описані у вироку дії ОСОБА_8 не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 364 КК України, тому що особисто ним збитки спілці в сумі 1 252 000,00 грн. не нанесені. Вказують, що ці дії повинні кваліфікуватися за ст. 396 КК України «Приховування злочину», що по суті і розписано у вироку.

Крім того, звертають увагу, що як досудовим слідством, так і в ході судового слідства, не перевірений факт, чи громадяни ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_16 насправді брали в КС «Берегиня» кредити, за винятком їх показів в якості свідків. Хоча зразки почерку в них відбиралися, але судово-почеркознавча експертиза не проводилася.

Також указують, що при призначенні покарання ОСОБА_8 судом не встановлені пом'якшуючі обставини, на які суд сам посилається у цьому вироку, як на докази, а саме: заяви голови правління КС «Берегиня» ОСОБА_8 до УМВС в Черкаській області щодо порушень в діяльності КС «Берегиня» (стор. 5, 6, 8, 9 вироку); дані протоколів добровільної видачі головою правління КС «Берегиня» ОСОБА_8 документів стосовно фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» (стор. 5, 6, 8, 9 вироку). Вважають, що вказані дії підпадають під ознаки п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України «Обставини, які пом'якшують покарання» - активне сприяння розкриттю злочину. Але судом вказаному оцінка надана не була.

В доповненнях до апеляції своїх захисників засуджений ОСОБА_8 (Т-27, а.с. 61-67), а також у своїх додаткових поясненнях (Т-27, а.с. 21-25) просить оскаржуваний вирок суду скасувати, кримінальну справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування, на період якого змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

ОСОБА_5 вимоги він мотивує тим, що жодним документальним доказом у справі не підтверджується факт привласнення та розтрати ним грошових коштів КС «Берегиня», а також факт легалізації отриманих незаконним шляхом грошових коштів. Вважає, що предявлене йому обвинувачення за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України, спростовується наступними обставинами:

- залучені від одних членів кредитної спілки кошти в сумі 5 765 881,6 грн. були використані для надання кредитів та сплати по депозитам іншим членам кредитної спілки, що виключає можливість їх привласнення чи розтрати, оскільки документи, які б підтверджували такі факти привласнення чи розтрати відсутні;

- 28 травня 2005 року він був відсторонений як голова правління від повноважень щодо управління та розпорядження грошовими коштами членів спілки, про що свідчить протокол засідання спостережної ради від цієї дати;

- він був непричетним до руху грошових коштів по касі спілки з травня по липень 2005 року;

- надходження коштів на особистий додатковий пайовий рахунок ОСОБА_7 пояснював як внесення своїх власних коштів для виконання зобовязань перед членами кредитної спілки, хоча цей факт не підтверджується жодним документом;

- висновки слідства побудовані на матеріалах документальної перевірки фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» за період з 30 травня 2005 року по 19 лютого 2008 року без урахування результатів діяльності спілки за попередній період, що дало б можливість встановити достовірну інформацію про діяльність посадових осіб спілки за період з липня 2003 року по лютий 2008 року;

- не перевірена і не встановлена причина наявності у касі спілки станом на 28 травня 2005 року та 01 вересня 2005 року залишків грошових коштів у сумах відповідно 613 000 грн. та 685 000 грн., зважаючи на факт зупинення та подальшого анулювання ліцензії;

- не перевірена і не встановлена причина проведення фінансових операцій по касі, повязаних з перекредитуванням наданих в кредит в період 2003-2004 років та не повернутих грошових коштів;

- не взято до уваги, чому кредитні договори та видаткові касові ордери до них оформлені від імені новопризначеного на посаду голови правління спілки ОСОБА_8, якщо контроль та відповідальність за рух грошових коштів з 28 травня 2005 року були покладені на голову спостережної ради спілки ОСОБА_15;

- не встановлено, чому оформлені неналежним чином видаткові касові ордери від 31 травня 2008 року проведені по бухгалтерському обліку;

- не перевірені покази обвинувачених про факти розтрати і привласнення коштів членів спілки в сумі близько 2,5 млн. грн. у період з липня 2003 року по травень 2005 року;

- не перевірена достовірність показів кожного з обвинувачених;

- не перевірені його покази, що звітність до ДКФПУ у період з травня 2005 року по липень 2007 року складав колишній головний бухгалтер спілки ОСОБА_45 на прохання ОСОБА_7;

- він обвинувачений у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб на підставі показів ОСОБА_7, які не відповідають дійсності;

- не досліджено і не встановлено, ким безпосередньо складалася звітність до ДКФПУ; наявність певного мотиву та умислу кожного з підсудних на вчинення злочину, причину злочину, корисливих мотивів у обвинувачених;

- не досліджено і не підтверджено достовірність показів ОСОБА_42, ОСОБА_41, ОСОБА_16, ОСОБА_43 та ОСОБА_7 про привласнення та розтрату грошових коштів одноосібно головою спостережної ради ОСОБА_15 з липня 2003 року по травень 2005 року;

- не допитані свідки-очевидці подій, які мали безпосереднє відношення до руху грошових коштів у касі;

- не досліджені і не підтверджені факти надання кредитів без належного документального оформлення та бухгалтерського обліку;

- не досліджено і не встановлено, скільки із залучених 5 765 881,61 грн. коштів використані на надання в користування іншим членам спілки, сплати відсотків по депозитним вкладам, повернення грошових коштів вкладникам, витрати щодо діяльності спілки;

- в процесі проведення досудового і судового слідства допущені порушення ст. 62 Конституції України, статей 22, 23, 64, 65, 67, 68, 73, 74, 228, 229-232 КПК України, п. п. 18, 19 постанови пленуму ВСУ від 01 листопада 1996 року.

Все указане вище, на думку засудженого ОСОБА_8, призвело до однобічності і неповноти досудового і судового слідства; невідповідності висновків суду, викладених в обвинувальному вироку, фактичним обставинам справи. У підсумку наполягає на тому, що привласнення і розтрату грошових коштів спілки вчинили інші особи у період до травня 2005 року, коли він не мав відношення до руху кошті по касі спілки.

Захисник ОСОБА_9 у поданій в інтересах засудженого ОСОБА_7 апеляції просить оскаржуваний вирок суду скасувати, а кримінальну справу повернути прокуророві для проведення додаткового розслідування, змінивши при цьому запобіжний захід ОСОБА_7 з тримання під вартою на підписку про невиїзд (Т-26, а.с. 180-187).

В своїй апеляції захисник ОСОБА_9 указує, що він не погоджується з вироком суду, оскільки дізнання, досудове слідство та судове слідство у кримінальній справі було проведено однобічно та неповно. Також у справі під час дізнання та досудового слідства був допущений ряд порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок. Зокрема, вважає, що вирок Соснівського районного суду не відповідає фактичним обставинам справи, в зв 'язку з тим, що деякі висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; також вважає, що суд не взяв до уваги ряд доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, а деякі висновки суду містять істотні суперечності.

ОСОБА_5 позицію з приводу однобічності та неповноти проведеного дізнання, досудового слідства та судового слідства обґрунтовує наступними обставинами:

- факт привласнення грошових коштів саме ОСОБА_7 не підтверджується жодними матеріалами справи. Зокрема, по справі під час провадження досудового слідства були відібрані у ряду свідків експериментальні зразки почерку, вказані слідчі дії фіксувались протоколами слідчих дій. Під час судового слідства за клопотанням захисників судом була призначена судово-почеркознавча експертиза з метою з'ясувати: чи дійсно виконані підписи в кредитних договорах, зокрема укладених із ОСОБА_16 та вищевказаних видаткових касових ордерах, належать ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15 або самій ОСОБА_16Однак, на вищевикладені питання відповісти експерту не виявилося можливим;

- органом досудового слідства не були вжиті заходи щодо дійсного встановлення факту можливого отримання ОСОБА_16 кредитних коштів. Зокрема, не були встановлені та допитані особи в якості свідків, які працювали в кредитній спілці на момент 01.11.2004 року та 29.11.2004 року, та могли б пояснити, хто дійсно отримував вказану суму в розмірі 95 000 грн.

- під час провадження по справі досудового слідства слідчим по справі було пред'явлене обвинувачення не конкретно в порушення вимог ст. 132 КПК України. Слідчий по даній справі під час провадження досудового слідства повинен був чітко вказати: в чому саме полягає злочинна діяльність ОСОБА_7 конкретно по кожному епізоду відносно кожного потерпілого - члена кредитної спілки та конкретно по кожному виданому кредиту;

- в матеріалах кримінальної справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт, що грошові кошти в сумі 813 232,00 грн., які внесені ОСОБА_7 до КС «Берегиня» як додатковий пайовий внесок, отримані останнім саме злочинним шляхом. Слідством взагалі не встановлювався факт походження грошових коштів в сумі 813 232,00 грн. у ОСОБА_7 ОСОБА_41 жодний доказ, який зазначений і в обвинувальному висновку, і у вироку суду, не доводить того, що ОСОБА_7 чи ОСОБА_8 отримали вказані грошові кошти злочинним шляхом. Тому вважає, що в даному випадку зі сторони слідства має місце припущення, яке залишилося недоведеним по матеріалам кримінальної справи;

Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки згідно з матеріалами документальної ревізії КС «Берегиня» нестача коштів в загальній сумі 4 477 876, 34 грн. була встановлена ревізорами на підставі «Додаткової бази даних», яка була встановлена на одному із системних блоків кредитної спілки. Сама ревізія проводилася ревізорами в червні 2008 року, а економічна експертиза, якою підтверджено висновки документальної ревізії, взагалі наприкінці 2008 року. ОСОБА_7 не мав доступу до цієї бази вже з лютого 2008 року, коли він разом із ОСОБА_8 були відсторонені від управління кредитною спілкою. В свою чергу, системний блок, на якому була встановлена «Додаткова база даних», був вилучений слідчим у КС «Берегиня» лише у вересні 2008 року. Більше того, факсиміле ОСОБА_8 не вилучалося слідчими у КС «Берегиня» та залишилося в кредитній спілці. Тому в період з лютого по вересень 2008 року до «Додаткової база даних» та відповідно і до факсиміле ОСОБА_8 Г мали доступ треті особи, які працювали в цей період у кредитній спілці, а саме: виконуючі обов'язки голови правління ОСОБА_46 та ОСОБА_47, голова спостережної ради ОСОБА_48. Враховуючи те, що «Додаткова база даних», зі слів ОСОБА_7, легко коригувалася, органом слідства та судом були хибно зроблені висновки про причетність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до створення в додатковій базі даних вказаних вище видаткових касових ордерів про списання на ім'я ОСОБА_15 виданих кредитних коштів. Органом слідства не було встановлене коло осіб, які ймовірно могли б вносити зміни та коригування до цієї бази даних вже після порушення кримінальної справи. Також, з урахуванням того, що на більшій частині депозитних, а також деяких і кредитних договорів та видаткових касових ордерів КС «Берегиня», зі сторони кредитної спілки ставилося факсиміле ОСОБА_8 Г, вказані особи також ймовірно могли минулим періодом оформлювати депозитні та кредитні договори на підставних осіб, оформлювати видаткові касові ордери на цих осіб, та вносити відповідні зміни і коригування до «Додаткової бази даних». Тому захисник вважає, що вказане вище свідчить про можливе вчинення злочину іншими особами, які працювали в КС «Берегиня», зокрема слідчим по справі на факт причетності до вказаного злочину інші особи, окрім засуджених, не перевірялись. Захисник звертає увагу апеляційного суду, що після вилучення слідчими органами системного блоку КС «Берегиня», на якому була встановлена «Додаткова база даних», та роздруківки інформації, яка містилася в цій базі даних, слідчим не проводилася перевірка на предмет встановлення періоду формування документів, які містилися в цій базі даних, і експертиза самого системного блоку та «Додаткової бази даних», як програмного продукту, слідчим не призначалася Зокрема, в цьому випадку слідчому необхідно було призначити експертизу вилученого у кредитної спілки системного блоку та встановленого на ньому програмного забезпечення, в тому числі і «Додаткової бази даних», на вирішення якої необхідно було поставити питання: чи не вносились у програми даного системного продукту, які-небудь корективи в період з лютого по вересень 2008 року, що змінювали виконання певних операцій? Після виявлення вказаних видаткових касових ордерів на суму 3 500 000 грн. не проводилась перевірка з приводу наявності на момент 11.05.2007 року та 17.05.2007 року вказаних грошових коштів в касі самої кредитної спілки. Зокрема, також слідчим не була з'ясована дату створення вказаних вище видаткових касових ордерів, та чи дійсно вони були створені саме 11.05.2007 року та 17.05.2007 року. Також у справі не встановлені та не допитані особи, які працювали в КС «Берегиня» на момент 11.05.2007 року та 17.05.2007 року, які могли б дати пояснення, чи перебувала в касі спілки вказана сума коштів, та хто її отримував.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй апеляції (Т-26, а.с. 201-208) з доповненнями (Т-27, а.с. 19-20), а також з доповненнями від 17 грудня 2013 року, від 13 січня 2014 року, від 21 лютого 2014 року, від 11 березня 2014 року просить суд, скасувавши вирок, скерувати кримінальну справу для проведення досудового розслідування, змінивши йому запобіжний захід на підписку про невиїзд (Т-26, а.с. 208).

Зазначає, що вважає висунуте йому обвинувачення незаконним. ОСОБА_5 позицію мотивує наступними доводами:

- свідок ОСОБА_16 на досудовому слідстві та в судовому засіданні показувала, що перемовини щодо отримання кредиту вона вела виключно з ОСОБА_15, з яким й підписала кредитний договір, однак не підписувала касових ордерів на суму 95 000 грн. ОСОБА_16 входила до складу спостережної ради спілки;

- згідно з висновком почеркознавчої експертизи, не встановлена його причетність до підписання кредитного договору за № Б443 від 01.11.2004 року на суму 95 000 грн.;

- звинувачення щодо їх з ОСОБА_8 попередньої змови на вчинення злочину є необґрунтованим;

- посилається на ряд недоліків досудового слідства по справі, зокрема на те, що по справі не допитаний ряд свідків, не проведена виїмка документів КС „Берегиня, в результаті чого зявилися «двійники» печаток та інших документів по справі;

- залишилось по за увагою суду першої інстанції те, що в КС „Берегиня працювало понад 10 чоловік, а він й ОСОБА_7, безпосередньо приступили до виконання обовязків після загибелі ОСОБА_15, тому про майно на договорах та про фальсифікацію вказаних договорів він не знав до вказаного часу загибелі ОСОБА_15;

- з 30.05.2005 року право підпису мав ОСОБА_8, а не він, оскільки з третього кварталу 2005 року він взагалі вже не працював у КС „Берегиня;

- за час роботи КС „Берегиня виплачувались кошти вкладникам по їх договорам, хоча і не всім, крім цього виплачувалась зарплата працівникам самої КС „Берегиня, що, на його думку, також залишене по за увагою суду першої інстанції.

В доповненні до апеляції (Т-27, а.с. 19-20) засуджений ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції, а матеріали справи направити на додаткове розслідування. Також, просить змінити йому міру запобіжного заходу із взяття під варту на підписку про невиїзд.

При цьому зазначає, що згідно з новою редакцією ст. 209 КК України, за вчинення вказаного злочину, передбачена менш суворе покарання, ніж те, яке було застосоване до нього, тобто поза увагою суду залишена вказана норма Закону.

Зазначає, що порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю вважається закінченим злочином з моменту, коли внаслідок здійснення такої діяльності без державної реєстрації чи ліцензії особа отримує дохід у великих розмірах. Без отримання таких доходів вказані факти повинні тягнути за собою адміністративну відповідальність. Щодо встановлення такого великого розміру не була проведена відповідна судово-бухгалтерська експертиза.

Також вказує, що отримання ліцензії на право зайняття фінансово-господарською діяльністю не входило до його обовязків, а також з ним не був укладений договір про його матеріальну відповідальність за діяльність КС „Берегиня.

За клопотанням сторони захисту, а також на виконання вказівки ВССУ, під час розгляду кримінальної справи в апеляційному порядку було поставлене на обговорення питання про необхідність проведення судового слідства у справі під час апеляційного розгляду. Учасники розгляду справи одностайно погодилися з такою необхідністю.

Зокрема, прокурор просив провести судове слідство в частині вивчення характеризуючих даних щодо обвинувачених, оскільки в апеляції прокурора ставиться питання про призначення обвинуваченим більш суворого покарання.

Обвинувачені та їх захисники просили в ході судового слідства допитати окремих свідків та вивчити окремі документальні докази.

Усі учасники розгляду справи одностайно погодилися з недоцільністю в ході судового слідства здійснювати допит обвинувачених, оскільки вони надали детальні покази по суті справи, коли висловлювали свої позиції щодо поданих апеляцій. Також учасники розгляду справи погодилися з недоцільністю допиту потерпілих.

Враховуючи думки прокурора, захисників, обвинувачених, колегія суддів вирішила провести часткове судове слідство в частині допитів окремих свідків, а також вивчення окремих документальних доказів.

Так допитана у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_44 показала, що вона знайома з ОСОБА_16, яка попросила її зареєструватися як фізична особа-підприємець, щоб вона (ОСОБА_16 К.) мала змогу працювати з її документами. Вона зробила це, передавши згодом ОСОБА_16 копію свого паспорта, відповідну довіреність та свідоцтво про реєстрацію як підприємця. Тоді вона не знала, що ОСОБА_16 була заступником голови спостережної ради КС «Берегиня». Пізніше від слідчого міліції вона довідалася, що на її імя у КС «Берегиня» узятий великий кредит. Вважає, що вчинила необачно, довірившись ОСОБА_16 У 2011 році вона забрала у ОСОБА_16 надані їй раніше документи, й у 2012 році знялася з реєстрації як фізична особа-підприємець.

Допитана у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_16 показала, що вона дійсно мала доручення від ОСОБА_44 щодо ведення від її імені підприємницької діяльності. Вказала, що була знайома з ОСОБА_15 Вона дійсно подавала документи у КС «Берегиня» у період до 2005 року (точно не памятає) для можливого отримання кредиту. Однак, рішення з цього приводу було негативним й жодних кредитів вона не отримала та жодних кредитних договорів з КС «Берегиня» не підписувала. В ході цих подій вона бачила у кредитній спілці обох підсудних, спілкувалася з ОСОБА_49 Вказала, що жодної участі у керівництві спілкою вона не брала, ніколи до складу її органів не входила й жодних адміністративних документів спілки не підписувала. Якщо такі документи з нібито її підписами існують, то це підробка. Пізніше від працівників міліції вона довідалася, що на її імя у кредитній спілці були отримані кілька кредитів з укладенням від її імені кількох кредитних договорів. Хто це зробив й куди поділися кошти, вона не знає.

Повторно допитати інших свідків, про допит яких заявляла сторона захисту, не виявилося можливим через неявку свідків у судові засідання, у тому числі після застосування процедури примусового приводу, на що колегія суддів належно реагувала окремою ухвалою. В судовому засіданні усі учасники розгляду справи, у тому числі захисники та обвинувачені, погодилися з тим, що допит цих свідків є недоцільним, тому просили не вживати подальших заходів щодо їх виклику у судове засідання з метою економії процесуального часу.

Також в ході судового слідства в суді апеляційної інстанції колегія суддів за клопотанням сторони захисту дослідила окремі документальні докази, зокрема:

- дані постанови судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2008 року про надання дозволу на проведення позапланової документальної фінансової ревізії КС «Берегиня» (Т. 6, а.с. 5);

- дані постанови від 03 квітня 2008 року начальника відділення СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_50 про призначення у кримінальній справі позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» (Т.6, а.с. 6-7);

- дані подання начальника відділення СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_50 від 07 травня 2008 року до Соснівського районного суду м. Черкаси про надання дозволу на проведення позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» (Т.6, а.с. 11-12);

- дані постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2008 року про надання дозволу на проведення позапланової документальної ревізії фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» (Т.6, а.с. 13);

- дані листа начальника КРВ у м. Черкаси ОСОБА_51 до СУ УМВС України в Черкаській області від 02 червня 2008 року про забезпечення наявності необхідних для проведення ревізії документів (Т. 6, а.с. 15);

- дані подання від 12 червня 2008 року начальника відділення СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_50 до Соснівського районного суду м. Черкаси про надання дозволу на продовження терміну проведення документальної ревізії (Т. 6, а.с. 17-18);

- дані постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 червня 2008 року про надання дозволу на продовження терміну проведення документальної ревізії (Т. 6, а.с. 19);

- матеріали документальної ревізії КС Берегиня, в процесі якої виявлено, що в кредитній спілці службові особи: голова правління ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_7 здійснювали діяльність по залученню коштів від фізичних осіб без ліцензії. Зокрема, зазначено, що ревізією встановлено фінансових порушень на загальну суму 10 243,76 тис. грн., які не відшкодовані (Т. 6. а. с. 21-51);

- дані протоколу № 11 засідання спостережної ради КС «Берегиня» від 20 травня 2008 року, згідно з яким головою спостережної ради була обрана ОСОБА_52, членами правління були обрані ОСОБА_47, ОСОБА_53 та ОСОБА_17, а в.о. голови правління була призначена ОСОБА_47 (Т. 6, а.с. 67-68);

- дані протоколу № 2 загальних зборів членів КС «Берегиня» від 12 березня 2004 року, де була затверджена нова редакція статуту спілки, доручено правлінню підготовити документи на отримання ліцензії на здійснення діяльності по залученню внесків; обрано членами спостережної ради спілки ОСОБА_54, ОСОБА_16, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_55 (Т. 7, а.с. 13-14);

- дані довідки про склад органів управління КС «Берегиня» (без дати), де вказано, що членами правління спілки є ОСОБА_15, ОСОБА_56, ОСОБА_57 (Т. 7, а.с. 35);

- дані рішення № 1898 від 20 квітня 2005 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про тимчасове зупинення дії ліцензії КС «Берегиня» (Т. 7, а.с. 62-63);

- дані постанови № 29/07-26-969 від 10 серпня 2007 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про застосування до КС «Берегиня» штрафу за невиконання (неналежне виконання) вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (Т. 7, а.с 83);

- дані акту про порушення № 480/10 від 10 вересня 2007 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про виявлене порушення щодо невнесення інформації про відокремлений підрозділ спілки в м. Чорнобай у Державний реєстр фінансових установ України (Т. 7, а.с. 84-85);

- дані розпорядження № 431/10/4 від 01 жовтня 2007 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про зобовязання КС Берегиня» усунути порушення вимог законодавства про фінансові послуги в термін до 10 листопада 2007 року (Т-7, а.с. 86);

- дані акту про порушення № 817/10 від 17 грудня 2007 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, де зазначено що спілкою порушені вимоги щодо невиконання обовязку спілки надавати звітність відповідно до вимог законів, неподання спілкою фінансової звітності та звітних даних за установленими формами (Т. 7, а. с. 87-88);

- дані про укладені кредитні договори КС «Берегиня», зокрема з ОСОБА_15 11 та 17 травня 2007 року на загальну суму 3,5 млн. грн. (Т. 7, а. с. 138, 160, 193);

- дані протоколу № 4 засідання спостережної ради КС «Берегиня» від 01 жовтня 2003 року про відкриття Чорнобаївської філії спілки та затвердження положення про неї (Т. 7, а.с. 205);

- дані постанови від 21 квітня 2008 року начальника відділення СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_50 про зупинення досудового слідства у кримінальній справі до встановлення осіб, причетних до вчинення злочину (Т.8, а.с. 1);

- дані вказівок старшого прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_58 начальнику СУ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_59 щодо виконання у кримінальній справі окремих слідчих дій (Т.8, а.с. 32-33);

- дані довідки про склад органів управління КС «Берегиня», де вказано, що головою правління є ОСОБА_8, заступником голови правління ОСОБА_7 й членом правління ОСОБА_60 (Т.8, а.с. 52);

- дані висновків економічної експертизи № 3/16 від 05.01.2009 та № 3/29 від 30.01.2009, якими підтверджені висновки документальної ревізії щодо здійснення діяльності КС Берегиня без ліцензії, ведення в кредитній спілці подвійного бухгалтерського обліку, нестачу коштів на загальну суму 4 477 876,34 грн., порушення у веденні бухгалтерського обліку та звітності в Україні, що спричинило тяжкі наслідки (т. 15);

- дані згорнутої відомості рахунків по касі КС «Берегиня» з 01 серпня 2003 року по 20 травня 2008 року (Т. 16, а.с. 5, 8, 9, 11-14, 198);

- дані списку учасників установчих зборів КС «Берегиня» (Т.19, а.с. 138-140, 177-178);

Окремі матеріали кримінальної справи колегія суддів не мала змоги дослідити через виявлені в ході апеляційного провадження факти пошкодження матеріалів справи, з приводу чого за доповідними записками головуючого у справі була призначена та проведена службова перевірка. За результатами перевірки не виявилося можливим встановити час, місце та осіб, які причетні до псування матеріалів справи. Вжити дієвих заходів для відновлення таких матеріалів також не виявилося можливим через псування у відповідних томах справи також й опису матеріалів справи, що робить неможливим встановлення назви та походження знищених документів.

Втім, на думку колегії суддів, інших досліджених матеріалів справи достатньо для формування переконливої думки щодо аспектів інкримінованих обвинуваченим діянь, їх кваліфікації та стосовно аспектів винуватості осіб у їх вчиненні.

Крім цього, за клопотанням прокурора колегія суддів також дослідила характеризуючі дані щодо обвинувачених. Зокрема, щодо ОСОБА_7, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, який працював до затримання у благодійному фонді «Допомога», по місцю роботи та проживання характеризується позитивно (т. 8 а. с. 62 65), на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває ( т. 2 а. с. 22, т. 8 а. с. 57), раніше не судимий (т. 2 а. с. 13), неповнолітніх дітей на утриманні не має.

Щодо ОСОБА_8, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, який працював до затримання у ПП «Бугайов», по місцю проживання характеризується позитивно (т. 8 а. с. 199), на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває (т. 2 а. с. 21, т. 8 а. с. 56), раніше судимий, неповнолітніх дітей на утриманні не має (т. 2 а. с. 14, т. 8 а. с. 200).

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляцію з доповненнями і просив відмовити у задоволенні інших апеляцій; засудженого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та апеляцію свого захисника ОСОБА_9 і просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора (крім декриміналізації ст. 202 КК України), також просив застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2014 році», подавши про це відповідне клопотання; ОСОБА_8, який підтримав апеляцію свого захисника з власними доповненнями і просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора (крім декриміналізації ст. 202 КК України), скасувати вирок суду першої інстанції, направивши справу на додаткове розслідування та змінивши йому запобіжний захід на підписку про невиїзд; захисника ОСОБА_10, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 на користь обвинуваченого ОСОБА_8 і просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора (крім декриміналізації ст. 202 КК України); захисника ОСОБА_9, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора (крім декриміналізації ст. 202 КК України), дослідивши матеріали справи та обміркувавши доводи вищезазначених апеляцій, колегія суддів вважає наступне.

Відповідно до ст. 323 КПК України (1960 року), вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 365 КК України, вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Якщо розгляд апеляції дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, апеляційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Колегія суддів вважає обґрунтованою апеляцію прокурора (щодо доповнення) в тій її частині, де вказано, що, у звязку з декриміналізацією ст. 202 КК України згідно Закону України від 15.11.2011 року, оскаржуваний вирок місцевого суду в частині засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 202 КК України необхідно скасувати і провадження по справі в цій частині предявленого їм обвинувачення закрити. Дійсно, після постановлення вироку судом першої інстанції, однак до розгляду апеляцій учасників судового розгляду на вирок суду, стаття 202 КК України була виключена зі змісту Особливої частини КК України. Відтак, в силу ч. 1 ст. 5 КК України, такий закон має зворотну дію в часі, й вирок щодо засуджених за цей злочин підлягає безумовному скасуванню із закриттям кримінального провадження в цій частині. Враховуючи це, апеляція прокурора щодо її доповнення саме в цій частині є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності звільнення засуджених від покарання за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України, у звязку зі закінченням строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Колегія суддів вважає необхідним, враховуючи звернення уваги на це питання суддями ВССУ в ухвалі від 01 жовтня 2013 року, звільнити засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від призначених їм покарань за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України, у звязку із закінченням строку давності притягнення осіб до кримінальної відповідальності за ці злочини згідно з положеннями ст. ст. 12, 49, п. 5 ст. 74 КК України, оскільки вказані злочини за ступенем тяжкості не відносяться до тяжких чи особливо тяжких, й з часу їх вчинення на момент розгляду справи апеляційним судом, як на це вказує в ухвалі ВССУ, минули понад пять років.

Доводи прокурора, викладені в його апеляції, щодо незаконності вироку суду та необхідності його скасування з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок мякості (Т-2, а.с. 14), колегія суддів вважає необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Призначаючи покарання кожному із засуджених за кожний злочин, у вчиненні якого їх визнано винними, суд першої інстанції в достатній мірі врахував ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу кожного засудженого, наявність чи відсутність обставин, які помякшують чи обтяжують покарання. Зокрема, у вироку суду (Т-26, а.с. 126) суд першої інстанції врахував, що обоє засуджених по місцю проживання характеризуються позитивно, на обліку у наркологічному чи психоневрологічному диспансерах не перебувають. Враховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, а ОСОБА_8 має триваючу судимість за вчинення іншого злочину і вчинив нові злочини під час іспитового строку. Суд першої інстанції обґрунтовано встановив відсутність обставин, які помякшують покарання засудженим, а також обґрунтовано у якості обставин, які обтяжують покарання, вчинення злочинів групою осіб за попередньою змовою (крім епізоду за ч. 5 ст. 191 КК України, де така ознака врахована як кваліфікуюча). Призначені судом покарання кожному із засуджених за кожний поставлений їм у вину злочин перебувають у межах санкції відповідних частин статей Особливої частини КК України у відповідній редакції цих частин, яка передбачає менш сувору відповідальність за їх вчинення. Тобто судом обґрунтовано дотримані вимоги щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі.

Суд належним чином застосував при призначенні покарання вимоги статті 70 КК України щодо призначення сукупного покарання обом засудженим за сукупністю злочинів, а ОСОБА_8 також й за сукупністю вироків, визначивши остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, а також шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Визначене судом першої інстанції остаточне покарання обом засудженим вбачається колегією суддів законним і справедливим, співмірним ступеню тяжкості вчинених злочинів, характеру цих злочинів та особам засуджених, а також таким, яке є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами. Тому обґрунтованих підстав для скасування вироку суду першої інстанції з мотивів невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених колегія суддів не вбачає, й апеляцію прокурора в цій частині вважає необхідним відхилити.

З цих же причин колегія суддів вважає необґрунтованими й доводи апеляцій засуджених та їх захисників щодо необхідності призначення засудженим більш мяких покарань.

В частині оскарження доведеності вини засуджених у вчиненні поставлених їм у вину злочинів колегія суддів вважає доводи апеляцій засуджених, їх захисників необґрунтованими, а вирок суду першої інстанції законним і справедливим з наступних міркувань.

Винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні ними поставлених їм у вину злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України належним чином встановлена і обґрунтована достатніми, належними і допустимими доказами, які були повно, ґрунтовно та всебічно досліджені судом першої інстанції.

Відповідно до змісту протоколу судового засідання (Т-26, а.с. 1-60), суд першої інстанції в ході судового слідства у повному обсязі дослідив покази обвинувачених; покази значної кількості потерпілих, які зявилися у судове засідання, а також дослідив покази окремих потерпілих з матеріалів кримінальної справи; покази свідків; дослідив письмові та речові докази, які знаходяться у матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості засуджених в вчиненні указаних вище злочинів, на підставі наступних досліджених судом першої інстанції доказів. Колегія суддів погоджується, що винуватість засуджених підтверджується:

- даними виїмки в КС Берегиня документів фінансової діяльності та системного блоку компютера, на якому встановлене програмне забезпечення, згідно з яким в кредитній спілці вівся облік членів кредитної спілки та надходження від них коштів (т. 16, а. с. 1 2);

- даними протоколу огляду системного блоку вилученого компютера, під час якого виявлена наявність основної та додаткової бази програмного забезпечення, по яким вівся облік членів кредитної спілки, надходження та видача коштів (т. 16, а. с. 3238);

- показами свідка ОСОБА_41 про те, що він кредитний договір в КС Берегиня не укладав та кредиту не отримував (т. 20, а. с. 102104);

- показами свідка ОСОБА_42 про те, що він не укладав кредитні договори та по них не отримував кредити в КС Берегиня (т. 20, а. с. 126 127);

- показами свідка ОСОБА_43 про те, що він не укладав кредитні договори та по них не отримував кредити в КС Берегиня (т. 20, а. с. 170 171);

- показами свідка ОСОБА_44 про те, що вона не укладала кредитні договори та не отримувала кредити в КС Берегиня (т. 20, а. с. 161 );

- показами свідка ОСОБА_16 про те, що нею кредити в КС Берегиня не отримувались ні на себе, ні на когось іншого (т. 20, а. с. 154);

- даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_41 та обвинуваченим ОСОБА_7, під час якої ОСОБА_7 підтвердив факт не отримання ОСОБА_41 кредитних коштів в КС Берегиня, а також те, що поверненням кредиту, оформленого на ОСОБА_41, повинен був займатись ОСОБА_15 ( т. 20 а. с. 153 );

- показами свідка ОСОБА_16 про те, що вона кредитних коштів в КС Берегиня згідно договору № Б443 від 01.11.2004 року не отримувала, хоча із своїм знайомим ОСОБА_15 домовлялась про отримання кредиту в сумі 100 000 грн. Грошей по даному договору не отримувала ( т. 8 а. с. 20 21 );

- даними протоколу очної ставки між свідком ОСОБА_16 та підозрюваним ОСОБА_7 в процесі якої свідок ОСОБА_16 пояснила, що кредитний договір нею хоч і був підписаний, але грошей по ньому в КС Берегиня вона не отримувала. ОСОБА_7 пояснив, що договір ним був підписаний на прохання ОСОБА_15, кредитний договір № 443 оформлявся лише для того щоб перекрити нестачу грошей по касі кредитної спілки. Гроші із каси кредитної спілки ОСОБА_16 не отримувала ( т. 8 а. с. 91 92 );

- показами потерпілого ОСОБА_18 про те, що він з 12.08.2006 року являється вкладником кредитної спілки Берегиня, на його депозитному рахунку в кредитній спілці зберігається 6 000 грн., які він отримати не може через відсутність грошей. При укладанні договору спілкувався із ОСОБА_7, йому ж передавав гроші. ОСОБА_7 видавав квитанцію до прибуткового касового ордеру. Коли в лютому 2008 року в черговий раз прийшов за відсотками, то дізнався від інших членів спілки про проблеми в діяльності спілки (т. 2, а. с. 23 ). В судовому засіданні потерпілий вищевказані покази підтримав та пояснив, що увесь час з працівників спілки з приводу вкладу та відсотків по ньому спілкувався тільки з ОСОБА_7;

- показами потерпілої ОСОБА_19 про те, що вона з 23.10.2007 являється вкладником КС Берегиня на її депозитному рахунку в спілці зберігається 9 000 грн., які вона отримати не може через відсутність грошей. При укладанні договору спілкувалась із ОСОБА_7, йому ж передавала гроші. ОСОБА_7 оформляв договір від імені голови правління ОСОБА_8 і на договорі ставив факсимільний підпис ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 31). В судовому засіданні потерпіла вищевказані покази підтримала та пояснила, що увесь час з працівників спілки з приводу вкладу та відсотків по ньому спілкувалася тільки з ОСОБА_7;

- показами потерпілої ОСОБА_20 про те, що вона з 03.07.2007 являється вкладником КС Берегиня, на її депозитному рахунку зберігається 15000 грн., які вона отримати не може через відсутність грошей. При укладанні договору спілкувалась із ОСОБА_7, йому ж передавала гроші. ОСОБА_7 видавав квитанцію до прибуткового касового ордеру. ОСОБА_7 оформляв договір від імені голови правління ОСОБА_8 і на договорі ставив факсимільний підпис ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 42). В судовому засіданні потерпіла вищевказані покази підтримала та пояснила, що увесь час з працівників спілки з приводу вкладу та відсотків по ньому спілкувалася тільки з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Г;

- показами потерпілого ОСОБА_31 про те, що він є вкладником в КС Берегиня з червня 2004 року; при укладанні договору він спілкувався із ОСОБА_7 Будучи членом кредитної спілки він уклав декілька депозитних договорів по яких вніс гроші в загальній сумі 137 000 грн. Всі договори оформляв із ОСОБА_7, йому ж передавав і гроші на вклад. ОСОБА_7 видавав квитанції до прибуткових касових ордерів. По всіх договорах він відсотки отримував регулярно. В січні 2008 року коли прийшов за відсотками, то ОСОБА_7 пояснив, що в спілці проблеми з видачею готівки і видав лише частину відсотків. Він пояснив ОСОБА_7, що має намір зняти частину грошей із вкладу, а ОСОБА_7 відповів, щоб він прийшов 16.02.2008 року. Прийшовши 18.02.2008 року в кредитну спілку, то побачив багато людей вкладників. Зі слів голови правління ОСОБА_8 зрозумів, що грошей в касі для виплати немає ( т. 2, а. с. 58);

- показами потерпілої ОСОБА_21 про те, що вона з листопада 2006 року являється вкладником КС Берегиня. При укладанні договору спілкувалась із ОСОБА_7, йому ж передавала гроші. ОСОБА_7 видавав квитанцію до прибуткового ордеру на внесену суму. Після укладання договору протягом року вона регулярно отримувала відсотки, які виплачував завжди ОСОБА_7 Вона поповнювала свій вклад, вносячи гроші в спілку, передаючи їх ОСОБА_7, оскільки умови в кредитній спілці її влаштовували, то вона продовжувала дію договору кожний рік. ОСОБА_7 їй говорив, що новий договір укладатись не буде, а лише переробиться, змінивши термін дії договору. ОСОБА_7 готував необхідний договір, ставив на ньому факсимільний підпис ОСОБА_8 і таким чином продовжувалась дія договору. Коли в лютому 2008 року вона прийшла отримувати відсотки, то нікого із керівництва спілки не було, а від інших членів спілки дізналась про те, що виникли проблеми з виплатою грошей. На той час на її депозитному рахунку знаходилось 26 000 грн., на які вона заявила цивільний позов по справі (т. 2 а. с. 71). В судовому засіданні потерпіла вищевказані покази підтримала та пояснила, що з приводу вкладу та відсотків по ньому спілкувався з ОСОБА_7 та ОСОБА_8;

- показами потерпілої ОСОБА_22 про те, що вона являється вкладником КС Берегиня з 2004 року. Звернувшись в кредитну спілку вона спілкувалась із ОСОБА_7, який пояснював умови членства в спілці. ОСОБА_7 оформив договір про внесення термінового членського внеску, за яким вона внесла свої гроші на депозитний вклад. ОСОБА_7 прийняв від неї гроші і видав квитанцію до прибуткового касового ордеру, вона пізніше доповнювала гроші на вклад і отримувала від ОСОБА_7 квитанції. ОСОБА_7 їй регулярно нараховував та виплачував відсотки. Так тривало до 07.02.2008 року; на її рахунку на той час накопичилась сума 114 893, 95 грн. Кожний рік ОСОБА_7 продовжував термін дії договору, вносячи до нього лише зміни щодо строку дії. В лютому їй стало відомо про фінансові проблеми в кредитній спілці, прийшовши до спілки вона дізналась, що головою правління КС Берегиня на той час являвся ОСОБА_8, який повідомив, що грошей для виплат немає. Весь час вона спілкувалась лише із ОСОБА_7 і вважала його головою правління спілки. На суму свого вкладу 114 893,95 грн. бажає заявити цивільний позов по справі (т. 2, а. с. 8586). В судовому засіданні потерпіла вищевказані покази підтримала та пояснила, що увесь час з працівників спілки з приводу вкладу та відсотків по ньому спілкувалася тільки з ОСОБА_7;

Крім цього, у судовому засіданні судом першої інстанції був допитаний цілий ряд потерпілих, а також були оголошені покази окремих потерпілих, надані ними в ході досудового слідства (всього понад 200 осіб), які в цілому за змістом надали покази, які є аналогічними за змістом наведеним вище показам потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_21, ОСОБА_22

Узагальнюючи покази інших потерпілих, можливо у підсумку вказати наступне. Всі потерпілі зазначають, що вони мали відносини з кредитною спілкою «Берегиня» у 2003-2008 роках у якості вкладників спілки. У 2005-2008 роках кредитна спілка працювала; про призупинення дії ліцензії спілки чи про її анулювання їм ніхто не повідомляв; у відносинах зі спілкою вони здебільшого мали контакти з ОСОБА_7, а також менше з ОСОБА_8, які фактично займалися грошовими операціями у спілці. Кожний з потерпілих мав різні суми вкладу у спілці від кількох тисяч до десятків і сотень тисяч гривень, які на даний час їм не повернуті, оскільки у січні-лютому 2008 року вони довідалися від ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що грошей для виплат у спілці немає.

Колегія суддів не вважає необхідним повторювати в ухвалі зміст показів усіх потерпілих окремо, оскільки вони належно зафіксовані у протоколі судового засідання та у вироку суду першої інстанції (Т-26, а.с. 5-46, 70-123).

Крім цього, як на це указав ВССУ в ухвалі по справі від 01 жовтня 2013 року, відповідно до вимог ст. ст. 362, 365, 377 КПК України 1960 року, суд апеляційної інстанції вважає необхідним перевірити всі доводи всіх апеляцій та навести докладні мотиви прийнятого рішення; проаналізувати і співставити з наявними у справі і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляцій і на кожний з доводів дати вичерпну відповідь.

Перевіряючи доводи апеляції захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_8 з його доповненнями до апеляції своїх захисників (Т-26, а.с. 171-176; Т027, а.с. 61-67) колегія суддів апеляційного суду в цілому вважає такі доводи необґрунтованими та відхиляє їх з наступних міркувань.

Захисники та засуджений зазначають, що вирок суду першої інстанції за змістом не відповідає ст. 334 КПК України. Зазначають, що судом першої інстанції при постановленні вироку: порушений кримінально-процесуальний закон; неправильно застосовано кримінальний закон; неповно проведено судове слідство; висновки суду (мотивувальна частина) не відповідають фактичним обставинам справи. У вироку суду вказані суперечливі докази, оскільки згідно з показами підсудного ОСОБА_8 з «усіма людьми працював ОСОБА_7, він же займався отриманням коштів від людей та виданням їм відсотків», підсудний до фінансової діяльності спілки відношення не мав, договори з людьми не укладав та не підписував, кошти від вкладників не отримував, до каси спілки доступ мав лише декілька разів за відсутності ОСОБА_7 Також із показів потерпілих по цій справі можливо зробити протилежний висновок, що фактично засуджений ОСОБА_8 з вкладниками договорів не укладав, від них внесків не приймав.

З такими доводами апелянтів погодитися не можливо. Відповідно до ст. 334 КПК України 1960 року, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього. Суд зобов'язаний також мотивувати призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція кримінального закону передбачає й інші покарання, не зв'язані з позбавленням волі; звільнення від відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, або перехід до іншого більш м'якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин; звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані. У мотивувальній частині вироку суд чітко сформулював зміст обвинувачення, за яким засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були визнані винними; вказав час, місце, спосіб і наслідки злочинів. Також детально указав форму вини й мотиви злочинів, давши їм відповідну кваліфікацію за нормами Особливої частини КК України (Т-26, а.с. 61-64).

Апелянти вказують, що за показами багатьох потерпілих, зокрема ОСОБА_18 Б, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших (понад 200 осіб), вони укладали депозитні договори протягом 2004-2007 років, маючи справу з ОСОБА_29, який ставив на договорах факсимільний підпис ОСОБА_8 Враховуючи, що ОСОБА_8 був призначений на посаду голови правління КС «Берегиня» 30 травня 2005 року, суд першої інстанції поклався на покази цих потерпілих як на докази у справі.

Це твердження апелянтів підлягають відхиленню з наступних підстав. По-перше, вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи. Дійсно, більшість потерпілих указували, що депозитні договори вони укладали у період з 2003 року, але вони укладалися згідно з показами потерпілих й далі аж до 2007 року, тому потерпілі, не знаючи про анулювання ліцензії кредитної спілки, думали, що вона працює законно у звичному режимі. По-друге, безпосередній час укладення депозитних договорів, тобто час, коли певні потерпілі фактично внесли свої перші кошти до каси спілки, не має вирішального значення для правильної кваліфікації діянь засуджених та для правильності встановлення змісту цих діянь, оскільки відповідно до інших досліджених судом доказів був встановлений факт привласнення та розтрати коштів членів спілки саме у той період часу, коли керівниками спілки були ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Указане чітко підтверджується матеріалами документальної ревізії КС Берегиня в процесі якої виявлено, що в кредитній спілці службові особи: голова правління ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_7 здійснювали діяльність по залученню коштів від фізичних осіб без ліцензії (т. 6, а. с. 21-142), а також даними висновків економічної експертизи № 3/16 від 05.01.2009 та № 3/29 від 30.01.2009, якими підтверджені висновки документальної ревізії щодо здійснення діяльності КС Берегиня без ліцензії, ведення в кредитній спілці подвійного бухгалтерського обліку, нестачу коштів на загальну суму 4 477 876,34 грн., порушення у веденні бухгалтерського обліку та звітності в Україні, що спричинило тяжкі наслідки (т. 15, а. с. 7199).

Апелянти указують, що у вироку зазначено про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 незаконно від членів кредитної спілки залучили 5 765 881,61 грн. та, будучи наділеними повноваженнями по управлінню та розпорядженню коштами, вказані кошти в касу установи не внесли та по бухгалтерському обліку не відобразили і використали на власний розсуд, а саме: 813 232,00 грн. внесли в касу КС «Берегиня», при цьому вказавши, що гроші вносяться як додатковий пайовий внесок ОСОБА_7; 4 952 649,61 грн. використали на виплату членам кредитної спілки по депозитним вкладах та видачу кредитів без документального відображення по бухгалтерському обліку. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнивши та розтративши на користь третіх осіб, заволоділи чужим майном - грошима членів КС «Берегиня», згідно з актом документальної ревізії № 01-24/26 від 26.06.2008 року на загальну суму 4 477 876,34 грн.

Зазначають, що у вказаному відсутня математична логіка. Так, сума 5 765 881,61 грн. дорівнює (813 232,00 грн. + 4 952 649,61 грн.), а тому сума 4 477 876,34 грн. логічно не відповідає попереднім числам (сумі залучених внесків та сумам витрат), відтак ці суми є суперечливим, на них не може ґрунтуватися обвинувачення та вирок.

Колегія суддів вважає, що ці доводи також не мають під собою обєктивного підґрунтя. Апелянти маніпулюють математичними цифрами, указуючи на необхідність наявності між ними математичної логіки як між сумою та доданками. Однак, зі змісту вироку суду наявність такої логіки не випливає необхідною. У вироку суд першої інстанції зазначає, що сума 5 765 881,61 є загальною сумою залучених внесків членів кредитної спілки, частина з яких (813 232 грн.) були внесені в касу спілки як додатковий пайовий внесок на імя ОСОБА_7, а інша частина (4 952 649,61) використані на виплату членам кредитної спілки по депозитних вкладах та на видачу кредитів без документального відображення по бухгалтерському обліку. Вказані суми наведені у вироку як загальне пояснення спрямованості грошових потоків згідно з виявленими у кредитній спілці даними подвійної бухгалтерії. Однак, сума коштів, привласнення і розтрата яких ставиться у вину засудженим, випливає не з цих документів, а з матеріалів документальної ревізії не як загальна сума спрямованих на певні цілі коштів, а як сума фактичної нестачі коштів членів спілки. Тому співвідноситися як доданок з сумою 813 232 грн. ця сума й не повинна, адже певна частина загальних коштів могла бути використана й на інші цілі (крім пайового внеску та виплат за зобовязаннями, в межах яких була виявлена нестача).

Також апелянти зазначають, що суд першої інстанції не перевірив, хто конкретно вносив кошти як пайовий внесок на імя ОСОБА_7 у касу спілки, адже він сам це заперечує. Колегія суддів, вважає такий доводи необґрунтованим, адже матеріалами документальної ревізії чітко зафіксований факт внесення цих коштів на імя ОСОБА_7 Це ж підтверджує і сам ОСОБА_8 у своїх поясненнях щодо апеляцій своїх захисників, вказуючи, що ОСОБА_7, вносячи ці кошти в касу спілки, казав, що то є його особисті кошти. Враховуючи, що він за показами багатьох потерпілих разом з ОСОБА_8 фактично займалися усіма грошовими операціями спілки протягом 2005-2008 років, суд першої інстанції цілком логічно на підставі цього встановив, що такі кошти були внесені саме ОСОБА_7

Крім цього, апелянти указують, що за епізодом по ч. 2 ст. 209 КК України щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, суд першої інстанції не перевірив, скільки коштів з суми 813 232 грн. пайового внеску були фактично в подальшому виплачені членам спілки за депозитними вкладами, оскільки, в разі підтвердження цього факту, ці кошти не можуть трактуватися як такі, що незаконно легалізовані. З таким твердженням колегія суддів погодитися не може. Диспозиція ч. 2 (в контексті ч. 1) ст. 209 КК України сформована як злочин з формальним складом. Тобто він є закінченим з моменту вчинення самого діяння, повязаного з вчиненням фінансової операції з коштами одержаними внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, якщо це було вчинено у великому розмірі. Для кваліфікації цього злочину подальші напрямки використання таких незаконно легалізованих коштів вирішального значення не мають. Тому, незаконно заволодівши (привласнивши) ці кошти, засуджені, які діяли за попередньою змовою, надалі вирішили надати цим коштам статусу легальних коштів у касі спілки для їх легального використання як коштів спілки, з метою чого внесли їх туди як пайовий внесок, що й утворює склад зазначеного вище злочину.

Також апелянти указують, що, на їхню думку, кваліфікація поставленого у вину ОСОБА_8 злочину за ч. 2 ст. 364 КК України, є неправильною, оскільки за визначеним у якості доведеного судом першої інстанції обвинувачення по вказаній статті, ОСОБА_8 визнаний винним у тому, що він в період часу з 30.05.2005 року по 19.02.2008 року, достовірно знаючи про те, що голова спостережної ради КС «Берегиня» ОСОБА_15 шляхом оформлення фіктивних кредитних договорів та видаткових касових ордерів, незаконно заволодів грошовими коштами кредитної спілки в сумі 1 252 000,00 грн., з метою укрити вчинене ОСОБА_15 розкрадання, всупереч інтересам служби про вчинений злочин не повідомив членів КС «Берегиня» та вживав заходів упродовж тривалого часу, спрямованих на приховування особливо тяжкого злочину від правоохоронних органів. Вважають, що такі дії мали б кваліфікуватися судом за ст. 396 КК України як «Приховування злочину».

Така позиція, на думку колегії суддів, також є необґрунтованою, оскільки за диспозицією ст. 364 КК України в редакції закону № 270-VI від 15 квітня 2008 року, за якою обоє засуджених визнані винними, кримінально-караним є діяння щодо зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. За змістом обвинувачення, яке визнане судом першої інстанції доведеним, дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України, адже на час вчинення цього діяння він доведено являвся службовою особою. Тому вказані вище дії для нього утворюють саме склад злочину, за ч. 2 ст. 364 КК України, оскільки він, будучи службовою особою і знаючи про присвоєння ОСОБА_15 значної суми коштів членів спілки, вирішив у власних інтересах та в інтересах інших осіб не повідомляти про це інших членів спілки, забезпечивши тим самим можливість її подальшої нелегальної діяльності. Зробивши це, він продовжив роботу кредитної спілки навіть без чинної ліцензії на право діяльності, чим фактично спричинив значну шкоду членам спілки. Дії, зазначені вище, могли б розглядатися як склад злочину за ст. 396 КК України, якщо б вони ставилися у вину особі, яка на момент їх вчинення не мала статусу службової особи (наприклад, рядовому члену кредитної спілки).

Крім цього, апелянти зазначають, що суд першої інстанції при постановлення вироку в частині призначеного ОСОБА_8 покарання безпідставно не врахував у якості обставини, що помякшує покарання засудженому, заяви ОСОБА_8 як голови правління кредитної спілки до УМВС України в Черкаській області щодо порушень в діяльності спілки, а також дані протоколів видачі ним документів стосовно фінансово-господарської діяльності спілки. Вважають, що це потрібно було розцінити як активне сприяння розкриттю злочину. Однак, колегія суддів не може погодитися з також позицією, і вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не визнав вказані обставини у якості таких, що помякшують покарання. ОСОБА_8 свою вину щодо предявленого йому обвинувачення не визнавав на досудовому слідстві, так само не визнавав і в судовому засіданні. Його заяви до правоохоронних органів неможливо розглядати як його явку з повинною, оскільки у них він не вказував на власну винуватість у вчиненому, а документи щодо фінансово-господарської діяльності спілки видав на вимогу компетентних правоохоронних органів, що був зобовязаний зробити в силу КПК України. Тому розцінювати таку поведінку ОСОБА_8 як активне сприяння розкриттю злочину у суду першої інстанції обґрунтованих підстав не було.

У власних доповненнях до апеляцій своїх захисників засуджений ОСОБА_8, крім указаного в апеляціях захисників, також зазначав, що факт привласнення і розтрати ним грошових коштів КС «Берегиня», а також факт легалізації отриманих незаконним шляхом грошових коштів не підтверджується жодними доказами у справі. Таку позицію колегія суддів вже відхиляла як необґрунтовану на підставі досліджених судом першої інстанції доказів, які були наведені вище.

Крім цього, ОСОБА_8 указує, що доведеність його вини за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України спростовується наступними обставинами: залучені від одних членів кредитної спілки кошти в сумі 5 765 881,6 грн. були використані на для надання кредитів та сплати по депозитам іншим членам кредитної спілки, що виключає можливість їх привласнення чи розтрати, оскільки документи, які б підтверджували такі факти привласнення чи розтрати відсутні; 28 травня 2005 року він був відсторонений як голова правління від повноважень щодо управління та розпорядження грошовими коштами членів спілки, про що свідчить протокол засідання спостережної ради від цієї дати; він був непричетним до руху грошових коштів по касі спілки з травня по липень 2005 року; надходження коштів на особистий додатковий пайовий рахунок ОСОБА_7 пояснював як внесення своїх власних коштів для виконання зобовязань перед членами кредитної спілки, хоча цей факт не підтверджується жодним документом; висновки слідства побудовані на матеріалах документальної перевірки фінансово-господарської діяльності КС «Берегиня» за період з 30 травня 2005 року по 19 лютого 2008 року без урахування результатів діяльності спілки за попередній період, що дало б можливість встановити достовірну інформацію про діяльність посадових осіб спілки за період з липня 2003 року по лютий 2008 року; не перевірена і не встановлена причина наявності у касі спілки станом на 28 травня 2005 року та 01 вересня 2005 року залишків грошових коштів у сумах відповідно 613 000 грн. та 685 000 грн., зважаючи на факт зупинення та подальшого анулювання ліцензії; не перевірена і не встановлена причина проведення фінансових операцій по касі, повязаних з перекредитуванням наданих в кредит в період 2003-2004 років та не повернутих грошових коштів; не взято до уваги, чому кредитні договори та видаткові касові ордери до них оформлені від імені новопризначеного на посаду голови правління спілки ОСОБА_8, якщо контроль та відповідальність за рух грошових коштів з 28 травня 2005 року були покладені на голову спостережної ради спілки ОСОБА_15; не встановлено, чому оформлені неналежним чином видаткові касові ордера від 31 травня 2008 року проведені по бухгалтерському обліку; не перевірені покази обвинувачених про факти розтрати і привласнення коштів членів спілки в сумі близько 2,5 млн. грн. у період з липня 2003 року по травень 2005 року; не перевірена достовірність показів кожного з обвинувачених; не перевірені його покази, що звітність до ДКФПУ у період з травня 2005 року по липень 2007 року складав колишній головний бухгалтер спілки ОСОБА_45 на прохання ОСОБА_7; він обвинувачений у вчиненні злочину, за попередньою змовою групою осіб, на підставі показів ОСОБА_7, які не відповідають дійсності; не досліджено і не встановлено, ким безпосередньо складалася звітність до ДКФПУ; наявність певного мотиву та умислу кожного з підсудних на вчинення злочину, причину злочину, корисливих мотивів у обвинувачених; не досліджено і не підтверджено достовірність показів ОСОБА_42, ОСОБА_41, ОСОБА_16, ОСОБА_43 та ОСОБА_7 про привласнення та розтрату грошових коштів одноосібно головою спостережної ради ОСОБА_15 з липня 2003 року по травень 2005 року; не допитані свідки-очевидці подій, які мали безпосереднє відношення до руху грошових коштів у касі; не досліджені і не підтверджені факти надання кредитів без належного документального оформлення та бухгалтерського обліку; не досліджено і не встановлено, скільки із залучених 5 765 881,61 грн. коштів використані на надання в користування іншим членам спілки, сплати відсотків по депозитним вкладам, повернення грошових коштів вкладникам, витрати щодо діяльності спілки; в процесі проведення досудового і судового слідства допущені порушення ст. 62 Конституції України, статей 22, 23, 64, 65, 67, 68, 73, 74, 228, 229-232 КПК України, п. п. 18, 19 постанови пленуму ВСУ від 01 листопада 1996 року.

Зазначені вище доводи також спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які були досліджені судом першої інстанції, й були перелічені вище. В своїх запереченнях ОСОБА_8 сам указує, що знав про факт внесення в касу спілки грошових коштів ОСОБА_7 у якості пайового внеску, хоча думав, з його слів, що то є його особисті кошти. Таким чином, він підтверджує встановлені судом першої інстанції не лише факт внесення цих коштів як такий, але й те, що це зробив саме ОСОБА_7 Вказівки ОСОБА_8 на неповноту досудового чи судового слідства, яка полягає у відсутності перевірки судом першої інстанції певних фактів, не встановлення причини певних операцій і подій, відсутності перевірки достовірності показів окремих осіб, колегія суддів також оцінює критично, оскільки оцінка повноти, належності та допустимості всієї сукупності доказів у справі проводиться судом першої інстанції на підставі закону і внутрішнього переконання судді. Істотних порушень закону при цьому колегія суддів не вбачає. Крім цього, ОСОБА_8 не конкретизує, в чому конкретно полягали порушення вимог статей Конституції України та КПК України, на які він посилається.

Перевіряючи доводи апеляції захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 (Т-26, а.с. 108-187), колегія суддів вважає наступне. У своїй апеляції захисник, так само як і інші апелянти, указує, що досудове і судове слідство у справі проведене однобоко та неповно; в ході цих дій був допущений ряд порушень кримінально-процесуального закону; вирок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, а зроблені судом висновки не підтверджуються наявними у справі доказами та містять істотні суперечності.

Захисник указує на відсутність доказів домовленостей ОСОБА_7 та ОСОБА_15 щодо розтрати грошей членів кредитної спілки по кредитному договору на користь ОСОБА_16, а також органами досудового слідства не вжиті заходи щодо дійсного встановлення факту можливого отримання ОСОБА_16 кредитних коштів. Колегія суддів, відхиляє таку позицію, оскільки вона спростовується показами самої ОСОБА_16, яка показала, що вона кредитних коштів в КС Берегиня згідно договору № Б443 від 01.11.2004 року не отримувала, хоча із своїм знайомим ОСОБА_15 домовлялась про отримання кредиту в сумі 100 000 грн. Грошей вона також не отримувала.

Захисник ОСОБА_9 указує в апеляції, що слідчим по справі при предявленні обвинувачення були порушені вимоги ст. 132 КПК України, оскільки в обвинуваченні не описано, в чому полягає злочинна діяльність ОСОБА_7 конкретно по кожному епізоду відносно кожного потерпілого конкретно по кожному виданому кредиту.

Вказане твердження колегія суддів вважає необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до ст. 132 КПК України 1960 року, у постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць та рік його народження; злочин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Вказана стаття КПК не містить зобовязання для слідчого конкретизувати обвинувачення, яке предявляється особі відносно кожного епізоду, по кожному потерпілому й щодо кожної обставини (кредитного договору). У вказані статті зазначено, що поставленні у вину особі кількох злочинів, передбачених різними статтями КК України, в постанові мають бути указані дії цієї особи, які конкретно кваліфікуються по кожній з цих статей. Ця вимога у обвинуваченні дотримана. Так само і у вироку суду першої інстанції чітко описано, яке діяння підпадає під ознаки якої статті КК України. Тому колегія суддів вважає, що захисник невірно тлумачить для себе положення ст. 132 КПК України.

Захисник ОСОБА_9 зазначає, що у матеріалах кримінальної справи відсутні докази того, що внесена ОСОБА_7 у касу кредитної спілка у якості пайового внеску сума коштів у розмірі 813 232, 00 грн. була отримана ним злочинним шляхом, й джерело походження цих коштів у ОСОБА_7 не перевірялося. Це не відповідає дійсності. Вказаний факт перевірявся в ході здійснення документальної ревізії в кредитній спілці «Берегиня», якою, як це зазначено у вироку суду, встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 незаконно від членів кредитної спілки залучили 5 765 881, 61 грн. та, будучи наділеними повноваженнями по управлінню та розпорядженню коштами, вказані кошти в касу установи не внесли, по бухгалтерському обліку не відобразили і використали на власний розсуд, а саме: - 813 232,00 грн. внесли в касу кредитної спілки "Берегиня", при цьому вказавши, що гроші вносять додатковий пайовий внесок на ім'я ОСОБА_7; 4 952 649,61 грн. використали на виплату членам кредитної спілки по депозитних вкладах та видачу кредитів без документального відображення по бухгалтерському обліку. Тобто даними указаної ревізії, яка була підтверджена висновком судово-бухгалтерської експертизи, вказана сума коштів чітко позиціонована як частина незаконно залучених у членів кредитної спілки коштів, які були незаконно залучені після анулювання ліцензії спілки. Тому ці доводи колегія суддів відхиляє.

Крім цього, захисник ОСОБА_9 звертає увагу апеляційного суду на те, що з лютого 2008 року ОСОБА_7, будучи відстороненим від керівництва спілкою, не мав доступу до системних блоків кредитної спілки, на підставі додаткової бази даних з яких у червні 2008 року була проведена документальна ревізія і виявлені факти нестачі коштів. Вказує, що з лютого по червень 2008 року до цієї бази даних могли мати доступ інші особи, зокрема працівники кредитної спілки ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, які могли вносити у вказану базу даних будь-які корегування. Це, на думку захисника, указує на можливе вчинення злочинних дій іншими особами, що не було належно перевірено в ході досудового розслідування та судового слідства.

Вказані доводи колегія суддів відхиляє, вважаючи їх спробою перекласти відповідальність на інших осіб з метою уникнення відповідальності винною особою. У матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані докази можливого вчинення інкримінованих засудженим злочинів іншими особами, тому вказана вище думка захисника являється лише субєктивним припущення.

Перевіряючи доводи апеляції засудженого ОСОБА_7 (Т-26, а.с. 201-208) з доповненнями (Т-27, а.с. 19-20) колегія суддів вважає також їх необґрунтованими.

Засуджений у своїй апеляції з доповненнями в цілому повторює доводи свого захисника ОСОБА_9, викладені в його апеляції, й також вважає висунуте йому звинувачення незаконним. Серед доводів, які не наводилися в апеляції захисника, посилається на ряд недоліків досудового слідства по справі, зокрема на те, що по справі не допитаний ряд свідків, не проведена виїмка документів КС „Берегиня, в результаті чого зявились «двійники» печаток та інших документів по справі; з 30.05.2005 року право підпису мав ОСОБА_8, а не він, оскільки з третього кварталу 2005 року він взагалі вже не працював у КС „Берегиня.

Вказані твердження спростовуються даними матеріалів справи. Жодних даних про виявлення будь-яких «двійників» печаток і штампів кредитної спілки у матеріалах справи немає. Твердження ОСОБА_7 про те, з 30.05.2005 року право підпису мав ОСОБА_8, а не він, оскільки з третього кварталу 2005 року він взагалі вже не працював у КС „Берегиня, також не спростовують висунуті йому звинувачення, оскільки на підставі матеріалів документальної ревізії, судово-бухгалтерської експертизи, на підставі показів численних потерпілих суд першої інстанції обґрунтовано встановив статус ОСОБА_7 як службової особи кредитної спілки, а також, що саме він фактично займався прийомом коштів у вкладників, використовуючи при цьому факсимільний підпис ОСОБА_8, що суд першої інстанції також обґрунтовано визнав доказом їх спільної діяльності як групи осіб, які діють за попередньою змовою між собою.

Доводи ОСОБА_7 про те, що він засуджений за ст. 209 КК України у редакції, яка передбачає більш суворе покарання, ніж інші редакції цієї статті у різні періоди її чинності, також не відповідає дійсності. У ст. 209 КК України з часу набрання чинності діючим КК України зміни вносилися тричі, а саме 16 січня 2003 року, 18 травня 2010 року й 15 листопада 2011 року. Суд першої інстанції обґрунтовано засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 209 КК України у редакції від 16 січня 2003 року, яка передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. Така позиція суду першої інстанції є вірною, оскільки подальші редакції цієї статті були внесені в КК України після часу, до якого відноситься вчинення засудженим поставленого йому у вину злочину, й диспозиція та санкція ч. 2 ст. 209 КК України в цих нових редакціях змін в сторону помякшення чи звуження змісту диспозиції не зазнали, тому говорити про можливість їх зворотної дії в часі обґрунтованих підстав немає.

Стосовно доводів ОСОБА_7 про особливості кваліфікації злочину щодо порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України), такі доводи перевіряти немає сенсу, адже ця стаття була декриміналізована, про що вказувалося вище в цій ухвалі.

Доводи ОСОБА_7 про відсутність укладеного з ним договору про матеріальну відповідальність як про підставу його виправдання, колегією суддів відхиляються, оскільки у вироку суду першої інстанції йдеться про притягнення ОСОБА_7 до кримінальної, а не матеріальної відповідальності, й наявність чи відсутність договору про таку відповідальність на зміст обвинувачення не впливає.

Однак, оцінивши в цілому доводи захисників в інтересах обох засуджених, колегія суддів вважає їх обґрунтованими в частині сумнівів щодо правильності кваліфікації дій обох засуджених за ч. 2 ст. 366 КК України. Колегія суддів вважає необхідним в цих частинах апеляції захисників задовольнити частково й перекваліфікувати дії засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і видача завідомо неправдивих документів. Вказана стаття КК України кваліфікована судом першої інстанції обом засудженим в редакції, яка існувала на час ухвалення чинного КК України, тобто станом на дату його прийняття 05 квітня 2001 року, оскільки саме ця редакція цієї статті передбачає найменш сувору санкцію за вчинення цього злочину. Частина 2 ст. 366 передбачає кримінальну відповідальність за злочин з матеріальним складом, тобто для кваліфікації цієї статті необхідним є не лише встановити вчинення особою діяння, передбаченого у якості кримінально-караного диспозицією цієї статті; встановити наявність передбачених диспозицією статті суспільно-небезпечних наслідків цього діяння, але також необхідно встановити причинно-наслідковий звязок між указаними діяннями та наслідками. У якості суспільно небезпечних наслідків за змістом обвинувального висновку у кримінальній справі, а також відповідно до змісту вироку суду першої інстанції, за ч. 2 ст. 366 КК України зазначені наслідки у вигляді розвалу діяльності кредитної спілки та не спроможності здійснювати необхідні виплати членам кредитної спілки. Проаналізувавши зміст вироку в цій частині, колегія суддів вважає зазначену кваліфікацію діянь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 необґрунтованою, оскільки немає обґрунтованих доказів й не встановлено, що зазначені вище суспільно-небезпечні наслідки настали саме від діянь у засуджених, повязаних зі вчинення службового підроблення, тобто внесення ним до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей і видача завідомо неправдивих документів. Зі змісту вироку суду в цілому, колегія суддів вбачає, що тяжкі наслідки для членів КС «Берегиня» були спричинені діяннями засуджених щодо незаконного привласнення та розтрати коштів членів спілки, тобто від вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Крім цього, формулювання встановленого судом у якості доведеного обвинувачення в частині наслідків вчиненого злочину як «розвал діяльності кредитної спілки», колегія суддів вважає некоректним в принципі через абстрактність поняття розвалу чого-небудь. Тому, зважаючи на доведеність за допомогою належних і допустимих доказів діянь засуджених щодо вчинення ними службового підроблення, таке діяння необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України в редакції станом на 05 квітня 2001 року як злочин з формальним складом, для встановлення обєктивної сторони якого достатньо встановлення лише передбаченого диспозицією відповідної частини статті Особливої частини КК України діяння.

Крім цього, колегія враховує положення Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, констатуючи, що підсудний ОСОБА_8 не підпадає під його дію, оскільки один з інкримінованих йому злочинів є умисним особливо тяжким злочином за ч. 5 ст. 191 КК України (щодо положень ст. 1 закону про амністію), й на день набрання чинності цим законом про амністію (20 квітня 2014 року) ОСОБА_8 не відбув чверть призначеного йому судом першої інстанції покарання, оскільки він перебуває від вартою з 11 листопада 2011 року (щодо положень ст. 2 закону про амністію). Тобто на час набрання чинності вказаним законом (20 квітня 2014 року) він відбув лише 2 роки 5 місяців і 8 днів з визначеного йому судом першої інстанції строку в 10 років і 1 місяць позбавлення волі. Крім цього, положення вказаного закону не можуть бути застосовані до ОСОБА_8 в силу п. «в» ст. 8 закону, де вказано, що амністія не застосовується до осіб, які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням, і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Тоді як підсудний ОСОБА_7 підпадає під дію ст. 2 вказаного вище закону про амністію й подав про це відповідне письмове клопотання. На час набрання чинності законом про амністію він відбув напад 2 роки і 6 місяців визначеного йому судом першої інстанції строку покарання у виді 10 років позбавлення волі, адже перебуває під вартою з 11 листопада 2011 року й у строк його покарання згідно з вироком суду першої інстанції зарахований строк його перебування під вартою з 03 червня по 03 липня 2008 року (Т. 8, а.с. 92, 188). Таким чином, на час набрання чинності указаним законом про амністію він відбув 2 роки 6 місяців і 8 днів строку покарання, що є більшим від чверті цього строку. Тому він має бути звільненим від відбування покарання у виді позбавлення волі. Але при цьому колегія суддів не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_7 від відбування призначених йому судом першої інстанції додаткових покарань, оскільки згідно зі ст. 14 вказаного закону це є правом, але не обовязком суду. Крім цього, колегія вбачає, що, зважаючи на доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, превентивна функція додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади має бути належно забезпеченою.

В цілому колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України кваліфіковані вірно, а призначене судом покарання, відповідає характеру та ступеню суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, даним про особу кожного з них, обставинам, які помякшують і обтяжують покарання, співмірним, необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисників про недоведеність їх участі у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.2 ст. 209, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, колегія суддів вважає недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки такі доводи спростовуються приведеними у вироку доказами, зібраними згідно з нормами КПК та дослідженими в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, з доповненнями задовольнити частково.

Вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 202 КК України скасувати, провадження у справі в цій частині обвинувачення закрити, у звязку з декриміналізацією ст. 202 КК України згідно з Законом України від 15 листопада 2011 року № 4025-VI.

Апеляції захисників ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9 в інтересах засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8, задовольнити частково.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України в редакції від 05 квітня 2013 року і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 1 ст. 366 КК України в редакції від 05 квітня 2013 року і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. ст. 12, 49, п. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного йому за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України покарання, у звязку зі спливом строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

На підставі ст. ст. 12, 49, п. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного йому за ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України покарання, у звязку зі спливом строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Апеляцію засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією коштів та іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного йому основного покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його з-під варти у залі суду.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_8 покарання у виді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією коштів та іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Соснівського райсуду м. Черкаси від 27.09.2007 року, та остаточно визначити ОСОБА_8 сукупне покарання у вигляді 10 років та 1 (одного) місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки, з конфіскацією коштів або іншого майна, отриманого злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення і може бути оскаржена протягом трьох місяців до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання безпосередньо до вказаного суду касаційної скарги. Для особи, яка перебуває під вартою, строк на оскарження рахується з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий :

Судді :