Рішення № 51928531, 30.09.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/645/2420/15

Справа№645/7487/15ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2015 року м.Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова:

у складі головуючого судді Бабкової Т.В. ,

при секретарі Білобрової А.В.,

розглянувши у заочному відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відокремленого підрозділу Слобожанський регіональний департамент Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошової суми за порушення виконання зобовязання за договором строкового банківського вкладу,-

ВСТАНОВИВ:

27.08.2015р. ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відокремленого підрозділу Слобожанський регіональний департамент Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в якому посилалася на наступне. 22.09.2014р. між нею та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» в особі заступника директора Слобожанського регіонального департаменту Публічного Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі по тексту ПАТ «Фінанси та Кредит») було укладено договір строкового банківського вкладу «Стандарт» № 30013/110288/7-14 в іноземній валюті, відповідно до умов якого позивачка перерахувала на вкладний рахунок 8558,23 долари США на строк 7 місяців з процентною ставкою 11 % річних. В звязку з закінченням строку договору 21.04.2015р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з вимогою про повернення належних їй грошових коштів готівкою. Банк умови договору в повному обсязі не виконав, посилаючись на відсутність коштів, повернувши позивачці 24.04.2015р. лише частину відсотків в розмірі 112,50 доларів США. За таких обставин позивачці не були повернуті сума депозиту 8558,23 долари США та нараховані проценти 337,66 доларів США. Позивачка вказує, що правовідносини банківського вкладу мають споживчий характер, а відтак є предметом регулювання Закону України «Про захист прав споживачів». Посилаючись на положення ч.5 ст.10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 16, 22, 509, 526, 610, 611, 612, 623, 625, 627, 629, 1066, 1068 ЦК України, ОСОБА_1 просила стягнути на свою користь пеню в сумі 33359,58 доларів США за період прострочення з 23.04.2015р. по 25.08.2015р. виконання зобовязання по виплаті строкового банківського вкладу.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила суду, що звернулася до суду з позовом про стягнення суми неповернутого строкового банківського вкладу та процентів за користування вкладом, який розглядається в іншому процесі. Крім цього вважає, що за порушення виконання грошового зобовязання на відповідача повинна бути покладена грошова відповідальність. З врахуванням того, що договір банківського строкового вкладу носить ознаки фінансових послуг, до правовідносин повинні застосовуватися положення Закону України «Про захист прав споживачів» щодо відповідальності виконавця за неналежне та несвоєчасне виконання послуг.

Представник відповідача в судове засідання про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не надав, надіслав на адресу суду письмові заперечення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. При цьому посилався на те, що 17.09.2015р. правлінням Національного банку України ПАТ «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних та введено тимчасового адміністратора. За таких обставин під час тимчасової адміністрації задоволення вимог вкладників банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових санкцій за весь час прострочення виконання грошових зобовязань банку не здійснюється. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення пені у розмірі 33359,58 доларів США вважають безпідставними, здійснений позивачкою розрахунок не відповідає встановленому законодавством виду відповідальності у розмірі 3% річних.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено судом, 22.09.2014р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відокремленого підрозділу Слобожанський регіональний департамент АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір № 300131/110288/7-14 строкового банківського вкладу (депозиту) «Стандарт» до 22.04.2015р., а.с. 7-8

Відповідно до п.1.1 вкладник вносить, а Банк приймає грошові кошти в сумі 8558,23 долари США на строк до 22.04.2015р. у порядку та на умовах, визначених в цьому договорі.

Згідно пункту 1.2 Договору за час користування коштами вкладу протягом строку, визначеному пунктом 1.1 цього договору, Банк нараховує і виплачує вкладникові проценти за ставкою 11,00 % річних.

Відповідно до виписки з особовому рахунку ОСОБА_1 відповідний залишок перед позивачкою станом на 24.04.2015р. становить 8895,89 доларів США, яка складається з суми вкладу 8558,23 долари США та нарахованих процентів, а.с.11.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що після закінчення строку, визначеного п.1.1 цього договору, вклад повертається вкладникові за письмовою вимогою шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний рахунок.

21.04.2015р. ОСОБА_1 письмово звернулася до Слобожанського регіонального департаменту Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою щодо повернення їй грошових коштів та процентів відповідно до умов договору № 300131/110288/7-14 від 22.09.2014р., а.с.10. З письмових заперечень на позов вбачається, що з боку банку не заперечується той факт, що строковий грошовий вклад та проценти на загальну суму 8895,89 долари США позивачеві і досі не повернуті.

Отже, відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» своєю відмовою у поверненні банківського вкладу порушив вимоги ст. ст. 1058, 1061, 1074 ЦК України, які не допускають обмеження прав клієнта розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, крім випадків обмеження права розпорядженням рахунку за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статями 509 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок цього Кодексу, умов договору та інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно ст. 1060 ЦК України банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами та на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Посилання представника відповідача на віднесення ПАТ «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних та введення тимчасового адміністратора - суд до уваги не приймає, оскільки такі обмеження запроваджені на підставі рішення Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №171 від 17.09.2015р., тобто значно пізніше спливу строку виконання договору банківського вкладу та письмової вимоги позивачки.

Відповідно дост. 599ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно доч. 2 ст. 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У відповідності зч. 5 ст. 1061ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Таким чином, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня фактичного їх повернення вкладнику, а також 3% річних та суму у відповідності з індексом інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Така позиція викладена у рішенні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015р. по справі № 6-247цс14 про стягнення коштів строкового банківського вкладу.

З врахуванням наведеного до правовідносин, що виникли між сторонами підлягають застосуванню положення ч.2 ст.625 ЦК України, на які, дорече, посилається і сама позивачка в позовній заяві, її твердження про необхідність при здійсненні розрахунку грошової відповідальності застосовувати положення ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» є хибними.

За таких обставин, за період прострочення виконання грошового зобовязання, визначений позивачкою у позові з 23.04.2015р. по 25.08.2015р., який мав місце до введення в ПАТ «Фінанси та Кредит» тимчасового адміністратора, на суму неповернутого банківського вкладу 8558,23 долари США підлягають нарахуванню 3% річних, які становлять 87,93 долари США ((8558,23 х3) : 100 : 365 х 125 = 87,93), які відповідно до курсу долара США до гривні України на час постановлення рішення у справі (10 = 21,58) дорівнюють 1897,52 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави у розмірі 1% від суми задоволеної частини позовних вимог, але не менше 487,20 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 158, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 177, 316, 321, 509, 526, 625, 1058, 1060, 1074 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відокремленого підрозділу Слобожанський регіональний департамент Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 за порушення виконання зобовязання за договором строкового банківського вкладу № 30013/110288/7-14 від 22.09.2014р. грошову суму у розмірі 3% річних 1897 грн. 52 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відокремленого підрозділу Слобожанський регіональний департамент Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір 487 грн. 20 коп.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя