Рішення № 51921894, 02.10.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання

з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ «РЗТА» на рішення Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» (надалі ВАТ «РЗТА») про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «РЗТА» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 7434,77 грн., 3% річних у розмірі 236,11 грн., інфляційні витрати у ромірі 4453,45 грн. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн., витрати пов'язані з оплатою правової допомоги у розмірі 500 грн., а всього 12867,93 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ВАТ «РЗТА» подав апеляційну скаргу, в якій він покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі представник ВАТ «РЗТА» вказував, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що доповідна записка, яка була написана ОСОБА_1 в січні 2015 року не є належним та допустимим доказом того, що ОСОБА_1 виконував будь які роботи, які були предметом цивільно-правової угоди від 19 вересня 2014 року.

Також вказав, що допитаний в судовому засіданні свідок не пояснив, які саме роботи проводились ОСОБА_1 для ліквідації наслідків аварії, яка мала місце в січні 2015 року.

Зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази присутності ОСОБА_1 на засіданні постійної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки з надзвичайних ситуацій Рівненського району, оскільки з протоколу засідання вказаної комісії не вбачається, що він був присутнім на даному засіданні, що мало місце 20 січня 2015 року, тому вимога про стягнення винагороди за січень місяць 2015 року, а також інфляційних та 3% річних цієї суми не підлягають задоволенню, а отже і рішення в цій частині повинно бути скасоване.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Представник апелянта завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки не повідомив, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечили

____________________

Справа 570/6003/14-ц Головуючий у 1-й інст. - Головчак М.М.

Провадження №22-ц/787/1983/2015р. Доповідач - Боймиструк С.В.

проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити рішення Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року без змін.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за цивільно-правовою угодою має виконуватися відповідачем належним чином відповідно до її умов і вимог цивільного законодавства та при цьому вважав вимоги та розрахунки подані позивачем обґрунтованими.

Такий висновок місцевого суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст. 901 та ч.1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором . Замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2014 року між ВАТ «РЗТА» та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правову угоду за умовами пункту 1.1. якої, позивач мав надати відповідачу послуги, а саме: проведення інвентаризації, консультування замовника з питань технічного стану обладнання та устаткування; проведення огляду технічного стану обладнання та устаткування, допомога в оформленні документів стосовно технічного стану обладнання та устаткування Замовника.

Згідно п. 2.2 та 2.3 цивільно-правової угоди, за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 4900 грн. в кінці місяця, згідно з актом виконаних робіт. Податки сплачуються згідно чинного законодавства (а.с.7).

10 листопада 2014 року сторони продовжили термін дії угоди з 19 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року (а.с.8).

Відповідачем були підписані складені позивачем акти виконаних робіт за вересень 2014 року на загальну суму 4900 грн. 00 коп., за жовтень на загальну суму 4900 грн. 00 коп., за листопад 2014 року на загальну суму 4900 грн. 00 коп. та за грудень 2014 року на загальну суму 4900 грн. 00 коп. (а.с.9-11).

Отже, зазначені суми підлягали виплаті ОСОБА_1 після відрахування з них ВАТ «РЗТА», який є податковим агентом, та перерахування ним до бюджету та інших фондів, податків та обов'язкових платежів, тобто щомісячно по 3983 грн. 21 коп.

За січень 2015 року ОСОБА_1 було складено два акти виконаних робіт від 30 та від 31 січня 2015 року, які відрізняються один від одного переліком виконаних робіт, жоден з яких не був підписаний замовником (а.с.18-19).

З довідки ВАТ «РЗТА» за № 29/02 від 23 лютого 2015 року вбачається, що заборгованість перед ОСОБА_1 становила: за вересень 2014 року 1448 грн. 44 коп., жовтень 2014 року 3983 грн. 21 коп., листопад 2014 року 3983 грн. 21 коп., грудень 2014 року 3983 грн. 21 коп., на загальну суму 13398 грн. 07 коп. та була погашена 21 квітня 2015 року (а.с.13, 26).

При цьому за вересень 2014 року ВАТ «РЗТА», всупереч цивільно-правовій угоді, погасив ОСОБА_1 заборгованість лише у розмірі 1448 грн. 44 коп. (за неповний місяць), хоч після відрахування обов'язкових платежів до бюджету та інших фондів, мав провести оплату у розмірі 3983 грн. 21 коп. незалежно від кількості днів дії цієї угоди в вересні місяці 2014 року відповідно підписаному акту виконаних робіт від 30 вересня 2014 року.

Тобто позивачу за вересень 2014 року не донараховано та не виплачено після відрахування податків та платежів до інших фондів 2534,77 грн. яка підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання посадових осіб ВАТ «РЗТА», підписати акт виконаних робіт від 30 січня 2015 року, то такий спосіб не гарантує захист порушеного права та й сама вимога є зайвою в разі доведення перед судом надання послуг передбачених цивільно-правовою угодою та стягнення заборгованості за нею.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Не всі обставини позивачем суду доведено та зокрема, за січень місяць 2015 року ОСОБА_1 не надано доказів проведення інвентаризації, консультування замовника з питань технічного стану та обладнання, проведення огляду технічного стану, допомоги в оформленні документів стосовно технічного стану.

Такими доказами могли б бути акти або формулярні картки наявних товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, акти технічного огляду обладнання, однак вони в справі відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на проведення ним огляду електрообладнання насосної станції КНС-4 та виявлення відсутності напруги, що призвело до аварійного відключення комірки № 7 ЗРП 10 кВт на ГПП110/10 кВт, а також, що ним, разом з іншими працівниками, проводилися аварійно-монтажні роботи по тимчасовій схемі підключення КНС-4 та оформлялися документи для висвітлення технічного стану обладнання та устаткування не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи згадана аварія сталась 8 січня 2015 року, а доповідна записка позивачем написана 12 січня 2015 року на ім'я ліквідатора Гонтар Н.Б., хоч в суді ОСОБА_1 підтвердив, що в той день ліквідатора змінили на Зух О.С.. (а.с.44).

Крім того, слід зазначити, що зазначену поломку виявили інші працівники, а не позивач, який мав проводити огляд технічного стану обладнання, що підтверджується відповідними актами (а.с.45-46).

Посилання ОСОБА_1 на участь у ліквідації наслідків аварії та участь в оперативній нараді 20 січня 2015 року в райдержадміністрації також не заслуговує на увагу. Зазначене не передбачене його зобов'язаннями за цивільно-правовою угодою, а тому не може оплачуватись.

Отже, ліквідатор ВАТ «РЗТА», не підписавши акт виконаних робіт від 30 січня 2015 року не підтвердив факт їх виконання, а позивач належними та допустимими доказами не довів зворотного, а тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за січень 2015 року позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 було надано розрахунок боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (а.с.70-71).

Колегія частково погоджується з цим розрахунком, оскільки з нього слід виключити нарахування на заборгованість за січень місяць 2015 року, як не доведену.

В зв'язку з цим, три проценти річних від простроченої суми слід зменшити з 236,11 грн. до 204,13 грн., а інфляційні втрати з 4453,45 грн. до 3664,56 грн.

Тобто, до стягнення підлягає 2534,77 грн. + 204,13 грн. + 3664,56 грн. + судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн. та з оплати правової допомоги у розмірі 500 грн., а всього 7147, 06 грн.

В частині судових витрат в апеляційній скарзі доводів на їх спростування не наводилось, а тому відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, їх слід стягнути на користь позивача в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, не всі його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Рівненський завод тракторних агрегатів» задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 16 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 2534,77 грн., 3% річних у розмірі 204,13 грн., інфляційні втрати у розмірі 3664,56 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243, 60 грн. та з оплати правової допомоги у розмірі 500 грн., а всього 7147, 06 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: