Ухвала суду № 51918727, 17.09.2015, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 17.09.2015 Справа № 554/12435/15-ц

Провадження № 6/554/637/2015

У Х В А Л А

Іменем України

17 вересня 2015 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді Кулешової Л.В.,

при секретарі судового засідання Ступці І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиціїОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2015 року до суду надійшло вищевказане подання, в обґрунтування якого зазначено, що на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ перебуває виконавчий лист №2-754 від 28.11.2006, виданий Гадяцьким районним судом Полтавської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на утримання доньки Анжеліки, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення повноліття. Виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом відкрите 08.12.2010. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлені сторонам. Боржнику 28.03.2011 направлено вимогу про явку до відділу на 30.03.2011, а також 11.12.2014 направлено вимогу про явку на 19.12.2014, які боржником не виконані.

Також державним виконавцем до реєструючих право власності установ та до Полтавського міського центру зайнятості 01.09.2011 направлено запити щодо боржника. Згідно наданих на запити відповідей за боржником зареєстрованого майна не встановлено, до центру зайнятості останній не звертався.

Станом на 01.09.2015 року заборгованість становить 43571,71 грн. та боржником не погашена.

Державний виконавець у поданні зазначає, що рішення суду не виконано та боржник ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього цим рішенням, а державним виконавцем вжито передбачених законодавством заходів примусового виконання рішення. Тому, на підставі викладеного, старший державний виконавець за погодженням з начальником Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобовязань, покладених на нього рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши суть подання, вважає, що у задоволенні подання необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 «Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї» кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок розв'язання спорів у цій сфері регулює Закон України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями статті 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:

- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (пункт 2);

- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (пункт 5); якщо до нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (пункт 8).

За змістом пункту 18 частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у пункті 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, що має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення частини 2 статті 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».

Ухиленням боржника від виконання своїх зобов'язань не можна вважати лишенаявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашення боргу в добровільному порядку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.377-1 ЦПК Українипитання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів подання, на виконанні в Октябрському ВДВС Полтавського МУЮ перебуває виконавчий лист №2-754 від 28.11.2006, виданий Гадяцьким районним судом Полтавської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на утримання доньки Анжеліки, ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення повноліття (а.с.5-6). Виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом відкрите 08.12.2010, копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження (а.с.7).

Також направлено запити до КП Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор», Полтавський МЦЗ, ДАІ, ДКЦПФР, державної інспекції сільського господарства про наявність майна та поточних рахунків, що зареєстровані за ОСОБА_2 (а.с.10,11,15,16). Згідно наданих відповідей зареєстрованого майна та рахунків за боржником не значиться, до Полтавського міського центру зайнятості з питань працевлаштування ОСОБА_2 не звертався (а.с.12, 13, 17).

28.03.2011 державним виконавцем здійснено виклик боржника ОСОБА_2 для вирішення питання щодо подальшої сплати аліментів (а.с.9). Також виклик боржника було здійснено державним виконавцем 11.12.2014 (а.с.14).

Станом на 01.09.2015 заборгованість по аліментам становить 43571,71 грн. (а.с.8).

Звертаючись з поданням до суду, старший державний виконавець посилається на те, що боржником покладені на нього рішенням суду обовязки не виконані, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Відповідно до вимогст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження»старший державний виконавець зобовязаний вживати передбачені цим Законом заходи примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Проте з матеріалів виконавчого провадження, наданих до суду, не вбачається повноти проведення старшим державним виконавцем дій, передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження».

Сама по собі наявність невиконаного судового рішення ще не є підставою для застосування обмежень щодо права пересування особи.

Також старшим державним виконавцем не надано до суду відомостей про наявність у ОСОБА_2 документа громадянина України та документа громадянина України на право виїзду з України і вїзду, перелік яких зазначений в ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», що унеможливлює відмову у виїзді за кордон, тимчасово затримати або вилучити паспорт. Також старший державний виконавець не надав доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_2 має намір виїхати за межі України.

За таких обставин, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню, оскільки не доведено доцільності застосування до боржника заходу впливу у вигляді тимчасового обмеження виїзду за межі України та в ході розгляду справи не було доведено встановленого факту ухилення від виконання судового рішення з боку боржника, у зв'язку із чим подання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.377-1 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання старшого державного виконавця Октябрського ВДВС Полтавського міського управління юстиціїОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, 21.04.1980 р.н,відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через суд Октябрського району м.Полтави шляхом подання протягом 5 днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Л.В. Кулешова