Постанова № 51917479, 29.09.2015, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2а/537/89/2015

Справа № 537/3098/15-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2015 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Якимець Т.Є.

при секретарі Курченко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та зобовязання до вчинення дій,

встановив:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд через представника ОСОБА_3 з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та спонукання до вчинення дій.

В заяві представник позивачів зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вересня 1996 року проживали в м. Кременчуці та отримували пенсію за віком, надалі виїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю, в звязку з чим виплату пенсії їм було припинено. 08.06.2015 року він, як представник позивачів, звернувся до УПФ України в м. Кременчуці із заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Рішеннями №225 та №226 від 17.06.2015 року УПФ України в м.Кременчуці в поновленні позивачам виплати пенсії за віком відмовило, мотивуючи це тим, що до цього часу Верховною Радою України не вносились зміни до Закону, угода між урядом України і урядом Ізраїлю не укладалася. Вважає протиправною відмову в поновленні пенсії, оскільки Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано не конституційними положення п.2 ч.1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та втратили силу з моменту прийняття Конституційним судом України рішення. Зокрема п.3 резолютивної частини рішення звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсії пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору. Таким чином, після ухвалення рішення Конституційним Судом України у пенсіонера відновилось право на отримання раніше нарахованої та призначеної пенсії, а в Управління Пенсійного фонду України відновився обовязок поновити виплату пенсії та виплатити її на першу вимогу пенсіонера. З моменту ухвалення рішення Конституційним Судом у позивачів не було підстав звертатися до суду з позовом в звязку з тим, що їх право не було порушено, а поновлено та запропоновано чекати ухвалення необхідних нормативних актів. Проте до цього часу необхідних нормативних актів не прийнято, в звязку з чим позивач був змушений звернутися до Управління Пенсійного Фонду України через представника. Відповідно до ч.2 ст. 49 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після зясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ст. 46 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Відповідно до п.2.8 Порядку подання та оформлення документів для поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяли на момент призначення цього виду пенсії. Крім того, окремі положення постанови правління Пенсійного фонду України, на які посилається відповідач, не приведені у відповідність до Закону, який має вищу юридичну силу, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про громадянство України» серед документів, що підтверджують громадянство України є паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до ч.2 ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місце проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження. Враховуючи вищевикладене, прохає суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці №225 та №226 від 17.06.2015 року щодо відмови в поновленні позивачам виплати пенсії за віком визнати протиправними та зобовязати відповідача поновити позивачам виплату пенсії за віком з 08.06.2012 року в розмірах відповідно до чинного законодавства.

Представник Управління Пенсійного фонду України Крюківського району в м.Кременчуці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає за необхідне позивачам в задоволенні позовних вимог відмовити, лав пояснення, що позивачами не надано до заяв про призначення пенсії паспорт ( або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Заяви про поновлення пенсії надійшла до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці рекомендованим листом, додані до заяв документи не посвідчені у визначеному законом порядку. Згідно заяв про призначення пенсії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняті з реєстрації за адресою: Полтавська область, м.Кременчук у 1996 році. Відповідно до копій паспортів громадян України для виїзду за кордон, наданих позивачами до позову, вони прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, підстави звернення з заявами про призначення пенсій до Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці не зазначені. Станом на день подання позивачами заяв про призначення пенсій договори (угоди) між Україною та державою Ізраїль у сфері пенсійного забезпечення громадян України, які прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, не укладались. Відповідно до ч.1 ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються». Прийняті Управліннями Пенсійного фонду України в м.Кременчуці рішення № 225 та № 226 від 17.06.2015 року про відмову в поновленні виплати пенсії позивачам є законними та обґрунтованими.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, вважає, що позовні підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та проживали в м. Кременчуці до 1996 року. В 1996 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зняті з обліку у звязку з виїздом до Ізраїлю, на цій підставі виплату пенсії їм було припинено.

На даний час позивачі постійно проживають в Ізраїлі, при цьому вони є громадянами України, про що свідчить копія закордоного паспорту №Р0399474, виданого 18.12.2006 року на імя ОСОБА_1 та копія закордоного паспорту №Р0399442, виданого 17.12.2006 року на імя ОСОБА_2.

08 червня 2015 року представник позивачів ОСОБА_3 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці із заявами про поновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пенсії за віком.

Рішеннями Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці № 225 та № 226 від 17.06.2015 року позивачам відмовлено у поновленні пенсії за віком у звязку з тим, що відповідно до п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною радою України, в звязку з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009 від 07.07.2014 року до цього часу Верховною Радою України зміни до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не внесені, угода між урядом України та урядом Ізраїлю не укладалася, додані до заяви документи не засвідчені у визначеному законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», заява про призначення ( перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Однією з підстав для відмови позивачам у призначенні пенсії за віком стало проживання їх за кордоном в державі Ізраїль, з якою Україною не укладений відповідний договір щодо пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед виїздом, рахуючи з місяця, що настає за місцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.12.2009 року друге речення ст.51 Закону України № 1058- ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном , якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058- ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В Рішенні Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року зазначено, що оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія,- в Україні чи за її межами.

В постанові Верховного суду України від 19.05.2015 року по справі 21-168а15 зазначено, що з дня набрання чинності Рішення № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 Закону № 1058-ІУ виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Європейський суд з прав людини у п. 51 рішення у справі «Пічкур проти України», зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Частиною 3 статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Частиною другою ст.2 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Пенсія за віком, заслужена попередньою працею, і є однією із форм соціального захисту. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст.24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист громадян, які перебувають за її межами ( ч.3 ст.25 Конституції України).

Отже громадянин України, проживаючи в Ізраїлі, має такі ж самі конституційні права, як і громадян України, який проживає на території України.

Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у звязку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сімї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Пункти 4.1. та 4.8 Порядку передбачають, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Отже, поновлення виплати пенсії здійснюється за наявності не лише підстави, але й умов для виплати, тобто волевиявлення пенсіонера, його заяви.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Оскільки позивачам пенсія не нараховувалась, поновлення слід здійснювати з дати звернення з заявою про поновлення пенсії, тобто з 08.06.2015 року, підстави для вирішення питання щодо поновлення строків відсутні. .

В п.2.8 Порядку зазначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

В рішенні УПФ відсутнє посилання на відмову в поновленні пенсії в звязку з відсутністю належних документів в пенсійній справі, набуття позивачами права на отримання пенсії відповідачем не оспорюється.

Дійсно пунктом 2.9 Порядку визначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна предявити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Але даний пункт не містить приписів щодо обовязкового подання оригіналу паспорту.

За викладених обставин суд вважає, що обґрунтування відповідачем відмови у поновленні раніше призначеної пенсії за віком позивачам є таким, що суперечить вимогам законодавства та порушує права позивачів на пенсійне забезпечення, з метою відновлення порушених прав позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно задовільнити частково, визнати протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області № 225 та № 226 від 17.06.2015 року щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_1Г у виплаті раніше призначеної пенсії за віком, зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виплату пенсії за віком , починаючи з 08.06.2015 року, та виплачувати її відповідно до чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 41 Конституції України , ст.ст.9,11,12,71, 86,94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 року, суд,-

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Кременчуці Полтавської області про визнання протиправними рішень та зобовязання до вчинення дій задовольнити частково.

Визнати протиправними рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області № 226 від 17.06.2015 року щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті раніше призначеної пенсії за віком та № 225 від 17.06.2015 року щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті раніше призначеної пенсії за віком.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м.Кременчуці Полтавської області поновити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виплату пенсії за віком , починаючи з 08.06.2015 року, та виплачувати її відповідно до чинного законодавства.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Крюківський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не буди присутніми під час оголошення постанови, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя