Ухвала суду № 51915019, 01.10.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Крівоклякіна Н.В.

Доповідач - Назарова М.В.

Справа № 433/1810/15-ц

Провадження № 22ц/782/535/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Заіки В.В.,

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу за

апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ

на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 06 серпня 2015 року

у цивільній справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення фактичних витрат, пов'язаних з навчанням,

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2015 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з вказаним позовом, обгрунтовуючи його тим, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.08.2014 року №189 о/с відповідача ОСОБА_2 переведено з Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О.Дідоренка до Харківського національного університету внутрішніх справ (надалі -ХНУВС).

01.09.2014 року на виконання вимог Закону України від 20.12.1990 року № 565-Х11 «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між ХНУВС, Головним управлінням МВС у Луганській області і відповідачем було укладено Договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом ХНУВС від 13.03.2015 року № 40 о/с відповідача звільнено відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) у Запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік).

Відповідно до п. 2.3.6. вищевказаного Договору від 01.09.2014 року відповідач зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у ХНУВС у період з 30.08.2014 року по 13.03.2015 року, вони складають 5232 грн. 48 коп. (а.с. 12).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму та судові витрати.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 06 серпня 2015 року відмовлено у відкритті провадження по даній справіу зв'язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про розгляд справи по суті, оскільки вважає, що ухвала винесена із порушенням норм матеріального тапроцесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, відповідач проходив службу у міліції, така служба є публічною, і саме тому спори з приводу стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі МВС України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому, невід'ємним критерієм розмежування справи, що розглядається за правилами цивільного судочинства, від справи, що розглядається за правилами адміністративного судочинства, є характер спірних відносин та суб'єктивний склад.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 13.03.2015 року № 40 о/с відповідача ОСОБА_2 звільнено відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» за п. 63 «є» (за порушення дисципліни) у Запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313, визначено механізм відшкодування особами, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України прирівнюється до проходження військової служби, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі:

- дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни;

- відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Згідно зі ст. 3 Порядку витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у навчальному закладі, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням або управлінням Міністерства внутрішніх справ України та особою.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник - Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа - курсант.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Порядку у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється у судовому порядку.

Отже, спір у справі випливає з договірних правовідносин, а договірні правовідносини між сторонами, однією з яких є фізична особа, регулюються нормами ЦПК України.

Проте, суд першої інстанції при постановлені ухвали про відмову у відкритті провадження у справі не звернув уваги на те, що спір виник за позовом юридичної особи до фізичної особи про захист порушеного саме цивільного права, отже, помилково дійшов висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для його вирішення, тому відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, ухвалу суду слід скасувати і питання про можливість відкриття провадження у справі передати до суду першої інстанції для вирішення у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 06 серпня 2015 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: