Вирок № 51914132, 02.10.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/5720/15-к

н.п. 1-кп/415/465/15

ВИРОК

Іменем України

02.10.15року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Зайченко І.А.

прокурора Кафанова О.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015130240001610 від 24 липня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, не інваліда, раніше судимого: 02 жовтня 2008 року Лутугинським районним судом Луганської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 24 березня 2010 року Лутугинським районним судом Луганської області за ст.ст.185 ч.3,198, 70 ч.1,71 КК України до 4 років позбавлення волі,18 червня 2010 року Лутугинським районним судом Луганської області за ст.ст.185 ч.3,70 ч.4 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, 16 березня 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.125 ч.1 КК України до 120 годин громадських робіт, 11 серпня 2015 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.389 ч.2 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2015 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1,перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу повторно, відкрито викрав DVD - програвач з пультом дистанційного керування марки «LG», модель DV654Х вартістю 150 гривень, який належав ОСОБА_2,завдавши йому майнову шкоду на вказану суму, яка встановлена висновком судової товарознавчої експертизи №376-148/7 від 19.08.2015 року.

21 липня 2015 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1,перебуваючи в стані алкогольного спяніння, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, проник через незаперті двері до квартири №19, розташованої у будинку №250 по вулиці Генерала Потапенко міста Лисичанська,звідки повторно, відкрито викрав стаціонарний телевізор кольорового зображення з пультом дистанційного керування марки «Sаmsung» модель CS-29Z40НSQ вартістю 1500 гривень, який належить ОСОБА_2, завдавши йому майнову шкоду на вказану суму, яка встановлена висновком судової товарознавчої експертизи №376-148/7 від 19.08.2015 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 3 ст. 186 КК України при обставинах, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що 21 липня 2015 року приблизно о 20 годині після вживання спиртних напоїв, знаходячись в квартирі ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3В та співмешканки потерпілого - ОСОБА_4, які в той час також перебували в квартирі ОСОБА_2 відкрито викрав DVD-програвач з пультом, який залишив біля будинку під забором. Після чого вирішив повернутись до квартири потерпілого, щоб забрати телевізор, який бачив раніше, а тому приблизно о 23 годині через незаперті двері проник до вказаної квартири, звідки повторно в присутності ОСОБА_4 відкрито викрав телевізор «Самсунг» з пультом дистанційного керування. Пізніше працівники міліції викрадене майно у нього вилучили і повернули потерпілому. В скоєному щиро розкаюється, просив суд суворо не наказувати та врахувати що на його утриманні знаходиться малолітня дитина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 21 липня 2015 року у вечірній час після вживання спиртних напоїв він разом з ОСОБА_4 знаходився у себе вдома за адресою: АДРЕСА_1. Приблизно о 20 годині до нього прийшли ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_1, які принесли спиртне та запропонували їм випити. Оскільки він вже перебував у стані алкогольного спяніння він відмовився та вийшов з квартири на вулицю, а коли повернувся виявив пропажу DVD-програвача та телевізора «Самсунг» з пультом дистанційного керування, ОСОБА_4 повідомила йому що вказане майно виніс з квартири обвинувачений. На даний час претензій до обвинуваченого не має, оскільки викрадене майно йому повернули працівники міліції, на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягав.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений та потерпілий, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, поєднане з проникненням у житло, повністю доведена, а його дії органами досудового розслідування за ч.2 та 3 ст. 186 КК України кваліфіковані вірно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- особу винного, який не працює, має постійне місце проживання, неодружений, інвалідом не являється, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 ( а.с.77) , на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 74,76), у побуті за місцем проживання характеризується задовільно (а.с.79 ), раніше судимий (а.с. 71-72), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно дост. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини.

Суд не визнає у якості обставини, що помякшує покарання обвинуваченого, відшкодування в повному обсязі майнової шкоди потерпілому ОСОБА_2, оскільки повернення останньому викраденого майна відбулось не в результаті добровільних дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, а в ході проведення відповідних слідчих дій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно дост. 67 КК України, суд визнає скоєння злочинів у стані алкогольного спяніння.

На підставі вищевикладеного, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, а також вимоги, передбачені ст. 65 КК Українипро те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення злочинів не працював, маючи не зняті та непогашені судимості, в тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив умисні злочини проти власності, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, судвважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе лише із застосуванням покарання, повязаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі.

При цьому, суд, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого ОСОБА_1, який в судовому засіданні вибачався за скоєне, та повне визнання вини останнім, наявності на його утриманні малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_6, а також те, що за місцем проживання ОСОБА_1 характеризується задовільно, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного та думку потерпілого, який не наполягав на призначенні обвинуваченому суворого виду покарання, так як викрадене майно йому повернуто, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі найближче приближене до мінімальної міри покарання, в межах, передбачених санкцією ч.2, ч. 3 ст. 186 КК України що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 75 КК України, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає.

У зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив більш одного злочину, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимогист.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, із змінами, внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду № 8 від 12.06.2009 року та №11 від 06. 11.2009 року, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Як було встановлено в судовому засіданні кримінальні правопорушення, викладені в даному вироку були вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 до винесення вироку Лисичанського міського суду від 11 серпня 2015 року, згідно якого останнього було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.389 ч.2 КК України та призначено покарання в вигляді 1 (одного) року обмеження волі, із застосуванням ст.75 КК України - звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, а тому, оскільки суд прийшов до висновку про необхідність призначення обвинуваченому за даним вироком покарання повязаного з реальним його відбуттям з ізоляцією від суспільства, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань суд не вбачає, при цьому згідно правил призначення покарання, кожні вироки в даному випадку виконуються самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили необхідно залишити попередній - тримання під вартою. Підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту взяття під варту з 28.08.2015 року (а.с. 136-139).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілим ОСОБА_2 не предявлений, що не позбавляє права останнього відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв'язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи (а.с.36-39 ), витрати у сумі 614 гривень 40 копійок (а.с.42) на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази, що згідно розписки знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2- DVD-програвач з пультом дистанційного керування марки «LG», модель DV654Х і стаціонарний телевізор кольорового зображення з пультом дистанційного керування марки «Sаmsung» модель CS-29Z40НSQ (а.с.64) підлягають поверненню власнику потерпілому ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст.349, ст.368-370, ст.373, ст.374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2ст. 186 КК України, ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

за ст.186 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

за ст. 186 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців;

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обчислювати з 28 серпня 2015 року.

Вирок Лисичанського міського суду від 11 серпня 2015 року згідно з яким ОСОБА_1 призначено покарання за ст.389 ч.2 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік, - виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 614 (шістсот чотирнадцять ) гривень 40 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази по справі: DVD-програвач з пультом дистанційного керування марки «LG», модель DV654Х і стаціонарний телевізор кольорового зображення з пультом дистанційного керування марки «Sаmsung» модель CS-29Z40НSQ, що знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_7 повернути власнику ОСОБА_7

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення йому його копії.

Відповідно до ч.2ст.394 КПК Україницей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: М.М. Старікова