Рішення № 51906847, 29.09.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19133/13-ц

Провадження № 22-ц/779/2059/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Шуліки Аліни Володимирівни - представника ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення кредитором спадкодавця в рахунок погашення боргу та виселення, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в особі зацікавленого представника ОСОБА_4 та просило звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 211 к від 21.07.2008 в сумі 749326,06 грн на предмет іпотеки шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, виселення відповідачів та інших осіб що зареєстровані у квартирі, зі зняттям з реєстраційного обліку, стягнення понесених судових витрат по справі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.07.2008 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір згідно якого останній отримав кредит у розмірі 484000 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% річних з кінцевим терміном 20.07.2018. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, а його спадкоємцем є ОСОБА_3. Таким чином, позивач з урахуванням ст. 1282 ЦК України просить позов задовольнити.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2014 року призначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу (т.1 а.с. 202-203).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 липня 2014 до участі у даній справі залучено третю особу без самостійних вимог - ОСОБА_5 (т.1 а.с. 222).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2015 року до участі у справі залучено в якості співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т.2 а.с. 11).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 211к від 21.07.2008 в сумі 117 648,49 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки - трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 103.4 м.кв., житлова 55.7 м.кв., спадкоємцями після смерті власника-іпотекодавця ОСОБА_6, на яку є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в межах вартості майна одержаного кожним з них у спадщину), шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час продажу нерухомого майна. Стягнуто з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1147 грн з кожного. В задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Шуліка Аліна Володимирівна - представник ПАТ КБ «Приватбанк» оскаржила вказане рішення в апеляційному порядку, оскільки не згодна з ним в частині зменшення суми позовних вимог, відмови у виселенні відповідачів та наданні відповідних повноважень для продажу майна. Вважає рішення в цій частині незаконним та винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зі слів апелянта, судом проігноровано, що після ухвалення рішення від 06.09.2010 воно не виконане, дію договору не було припинено, відтак Банком здійснювалися нарахування заборгованості. Таким чином, на думку апелянта, необхідно стягувати суму відповідно до розрахунку заборгованості, без урахування рішення про стягнення заборгованості, оскільки таке рішення не виконане і кредитний борг не погашено. Крім того, позивач вважає, що застосована судом ч.2 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» встановлює позасудове врегулювання виселення на підставі договору. В даному випадку банк звернувся за судовим захистом своїх прав. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції також проігноровано вимоги ч.1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та взагалі не вказано хто має право на продаж іпотеки. Відмова суду у наданні позивачу права отримати витяг з державного реєстру прав власності, а також права здійснювати всі необхідні дії, фактично зробить неможливим виконання даного рішення в частині продажу предмета іпотеки.

Просить змінити рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2015 року, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення відповідачів, зменшенні суми стягнення, зміні способу звернення стягнення та відмови у наданні відповідних повноважень для продажу нерухомого майна та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення кредитором спадкодавця в рахунок погашення боргу та виселення в цій частині задовольнити. В іншій частині залишити без змін. Судові витрати стягнути з відповідачів.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з указаних у ній мотивів.

Відповідачка ОСОБА_4 та їїх представникі проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили її відхилити.

Заслухавши представника позивача, відповідачку та її представника, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з наступних мотивів.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Цим вимогам закону рішення суду в повному обсязі не відповідає.

Згідно матеріалів справи, 21.07.2008 між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 укладено Кредитну угоду № 211 К, за умовами якої позичальнику надано 484000 грн на придбання земельної ділянки, з виплатою 24% річних, при порушенні сплати - 50 % річних, терміном погашення за договорами про видачу траншів, але не пізніше як до 20.07.2018 (т.1 а.с. 10-16, 71-74).

Відповідно до копії Договору про видачу траншу № 211 К/1 від 21.07.2008 сума траншу становить 484000 грн (т.1. а.с. 17-18, 75 ).

Умовами вищезазначених договорів видача кредиту повинна здійснюватись шляхом видачі готівки через касу, що підтверджується копією касового ордеру (т. а.с. 21).

На а.с. 19-20, 76 міститься копія Додатку № 1 до Договору про видачу Траншу № 211К/1 від 21.07.2008 Графік погашення кредиту, відсотків і винагороди.

З метою забезпечення кредитних зобов'язань за кредитною угодою № 211К, 21.07.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6 було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М. за №3519. Предметом іпотеки є нерухоме майно трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 103.4 м.кв., житлова 55.7 м.кв., що належить іпотекодавцю, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.09.2006 виконкомом Івано-Франківської міської ради, що зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ за №8319/228, вартістю предмету іпотеки за згодою сторін 564 176,25 грн. Пунктами 16.7.2, 16.10, 18.3, 22-23 договору іпотеки передбачалося право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язань кредитного договору та смерті іпотекодавця (т.1 а.с. 22-27).

Заочним рішенням рішення Івано-Франківського міського суду від 06 вересня 2010 року, яке набрало законної сили 01.10.2010 у справі №2-1271/2010 вирішено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість за кредитною угодою №211 к від 21.07.2008 станом на 07.04.2010 в сумі 631 677,57 грн та судові витрати (т.2 а.с. 35-37).

На підставі вищевказаного рішення видано виконавчі листи щодо кожного боржника (т.2. а.с. 38-39, 40-41).

Згідно копії Постанови ВП № 22666366 від 02.02.2011 закінчено виконавче провадження, оскільки відповідач помер (т.2 а.с. 44-45).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що посвідчується копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 від 18.01.2011 (т.1 а.с. 32, 103).

Згідно копії Розрахунку заборгованості за договором № 211К станом на 04.04.2013 вона становить 749 326,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом 453 100,67 грн, за відсотками 237 975,22 грн, пені 58 250,17 грн за період з 03.11.2008 по ІНФОРМАЦІЯ_1, з врахуванням п.6.1, 6.4, 6.8 кредитної угоди (т.1 а.с.7-9, 79-82).

18.01.2011, 25.05.2012 до першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори звернувся з претензією ПАТ КБ «Приватбанк», та 04.03.2013 до ОСОБА_3, в особі законного представника ОСОБА_4 (т.1 а.с.33, 36-38, 89, 101 - зворот, 166 ).

Відповідно до копії Заповіту від 29.12.2006, складено ОСОБА_6 та посвідченого приватним нотаріусом Дорошенко О.В. квартиру АДРЕСА_1 (яка є предметом іпотеки) заповів ОСОБА_4 (т.1 а.с. 107 - зворот).

Згідно копії Витягу зі Спадкового реєстру від 21.01.2011 за чинним заповітом була відкрита спадкова справа (а.с.100, 106зв., 107, 107зв., 128 т.1).

За заповітом на квартиру, ОСОБА_4 (колишня дружина померлого позичальника) відмовилась від прийняття спадщини 12.07.2011, (т.1 а.с.130), однак цього ж дня вона відкликала заяву (т.1 а.с.131).

24.06.2011 Заяву про прийняття спадщини за законом подав брат померлого ОСОБА_5 (т.1 а.с.122, 122 - зворот).

12.07.2011 Заяву про прийняття спадщини за законом подала неповнолітня дочка ОСОБА_3 за згодою матері ОСОБА_4 (т.1 а.с.129, 129 - зворот, 143). Цього ж дня ОСОБА_4 було подано заяву про видачу Свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.128 - зворот).

Відповідно до інформації, наданої першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою на запит суду першої інстанції, станом на 15.12.2014, а також станом на 10.02.2015 Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видавалося (т.2 а.с.1, 47).

Згідно копії Довідки № 37 від 19.01.2011 , виданої начальником ЖЕУ в спірній квартирі, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прописані з 20.03.2009, тобто після передачі квартири в іпотеку (т.1 а.с. 136).

ОСОБА_4, ОСОБА_3 в інтересах якої діяла ОСОБА_4, звертались до суду про визнання недійсним договору іпотеки, проте рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 січня 2013 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено (т.2 а.с.3-6).

З Висновку № 2056 складеного 27.06.2014 Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз вбачається, що підписи від імені ОСОБА_6 в графі «позичальник» кредитної угоди від 21.07.2008 та угоди про видачу траншу від 21.07.2008 виконані різними особами (при цьому не вказано який саме підпис на одній із них належить чи не належить ОСОБА_6), а підпис в заявці на отримання кредиту від 28.08.2008 в графі «отримувач» виконаний не ОСОБА_6 (т.1 а.с.208-211, 229-230).

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи наведене суд приходить до наступних висновків.

По-перше, відповідачам, відповідно до приписів ст.ст. 1268, 1274, 1281, 1282 ЦК України, у порядку спадкування перейшли обов'язки задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що не заперечується. Зобов'язання забезпечені іпотекою, договір щодо якої є дійсним. Позивач пред'явив вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. Судом першої інстанції вірно констатовано, що між сторонами - ПАТ КБ «Приватбанк» як кредитором, і відповідачами як спадкоємцями позичальника, в силу приписів ст.ст. 14, 526, 611, 1050, 1054 ЦК України - виникло зобов'язання за кредитним договором, яке належить задовольнити за рахунок предмета іпотеки, однак неправильно визначено, що у даному випадку допущено подвійне стягнення, оскільки жодних даних про виконання заочного рішення від 06.09.2010 немає. Тому висновок суду про необхідність зменшення суми заборгованості до 117648,49 грн не відповідає матеріалам справи і суперечить приписам ст.ст. 526, 527, 599 ЦК України про умови належного виконання зобов'язань. За цих обставин рішення в частині зменшення розміру зобов'язання необхідно скасувати і постановити нове, яким визначити суму заборгованості в розмірі 749326,06 грн згідно з розрахунком позивача та звернути стягнення на предмет іпотеки, визначивши початкову ціну відповідно до п.33.3 Договору Іпотеки від 21.07.2008 в 564176,25 грн.

По-друге, відмовляючи у виселенні відповідачів та інших осіб з квартири, на яку звернуто стягнення суд послався на приписи ст. 40 Закону України «Про іпотеку» щодо необхідності попередження про добровільне звільнення житла, які позивач не виконав, а також на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті». Такі посилання суду на норми матеріального права не є вірними, оскільки згідно з правовою позицією ВСУ, висловленою у Постанові від 9 вересня 2015 року № 6-455цс15 вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку», а проводиться відповідно до ст. 39 Закону. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів у іноземній валюті» взагалі не стосується даної ситуації, оскільки кредит надавався у національній валюті і був використаний не для купівлі квартири, яка передана в іпотеку. Рішення у цій частині належить скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням матеріального права.

По-третє, відповідно до положень ст. 109 ЖК України та правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-875 цс15, за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Даних щодо іншого жилого приміщення, яке може бути надано відповідачам позивач не надав. Вимога про виселення відповідачів й інших осіб та зняття їх з реєстрації не підлягає задоволенню в силу вказаних вище положень закону та згаданого рішення ВСУ, яке є обов'язковим для судів відповідно до приписів ст. 360-7 ЦПК України.

У решті рішення суду відповідає матеріалам справи і закону.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Тому судові витрати по справі слід стягнути з відповідачів на користь держави відповідно до задоволених позовних вимог у розмірі по 609 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Шуліки Аліни Володимирівни - представника ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 липня 2015 року скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги представника ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 211 К від 21.07.2008, в розмірі 749326,06 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 21.07.2008, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 103,4 м.кв., житлова 55,7 м.кв., спадкоємцями після смерті власника-іпотекодавця ОСОБА_6, на яку є ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в межах вартості майна одержаного кожним з них у спадщину), шляхом укладення договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, за ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час продажу нерухомого майна.

Початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється у розмірі 564 176,25(п'ятсот шістдесят чотири тисячі сто сімдесят шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 609 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 609 грн сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 609 грн сплаченого судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко