Ухвала суду № 51903277, 16.09.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/6970/14-ц Головуючий у 1-й інст. Потапова Т. М.

Категорія 32 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Косигіної Л.М., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 2 серпня 2013 року з вини водія ОСОБА_2, який керував належним ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» автомобілем КРАЗ-6510, сталася дорожньо-транспортна пригода.

Внаслідок даної ДТП позивачеві спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження та знищено належний йому велосипед.

Вказує, що тривалий час лікувався, витративши на придбання ліків та медичних препаратів 11500 грн., проте повністю відновити стан здоров'я не вдалося та йому встановлена третя група інвалідності.

Також зазначає, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, який на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ДП «Житомирський облавтодор», йому спричинена моральна шкода, адже він позбавлений можливості вести звичайний спосіб життя та належним чином забезпечувати свою сім'ю. Зокрема, працюючи до ДТП оператором котельні, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він не зможе в подальшому виконувати покладені на нього трудові обов'язки, а змушений шукати іншу роботу. Окрім того, він не має можливості користуватись улюбленим видом транспорту- велосипедом, що призводить до додаткових матеріальних витрат.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ДП «Житомирський облавтодор» була застрахована у ПАТ « СГ «Ю.БІ.АЙ.».

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області 17 листопада 2014 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч.1 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.

Страховою компанією йому виплачено 22000 грн., які, на думку позивача, є відшкодуванням витрат на лікування , а також шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності.

З огляду на вищезазначене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути в рахунок відшкодування моральної шкоди з ДП «Житомирський облавтодор» 95000 грн. та із ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ.» - 5000 грн.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь позивача 45000 грн. моральної шкоди та 243 грн. 60 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДП «Житомирський облавтодор», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з нього коштів на відшкодування моральної шкоди та постановити нове,- яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Апелянт, зокрема, зазначає, що позивачем не надано доказів, які б вказували на спричинення йому моральної шкоди внаслідок даної ДТП. Визначений судом розмір відшкодування такої шкоди є значно завищеним та не відповідає засадам розумності і виваженості.

В судовому засіданні представник ДП "Житомирський облавтодор" підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

На думку позивача, апеляційна скарга є безпідставною. Визначений судом розмір моральної шкоди є обгрунтований та справедливий, адже на даний час він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя внаслідок отриманих травм.

Представник позивача також зазначив, що ушкодження, спричинені внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, мають негативні наслідки. Стан здоров'я позивача погіршується, внаслідок чого він змушений періодично проходити курси лікування

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Зміст наявної в матеріалах справи ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17 листопада 2014 року свідчить про те, що 2 серпня 2013 року ОСОБА_2, керуючи належним ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» автомобілем КРАЗ-6510, державний номерний знак НОМЕР_1, на перехресті вулиць Житомирської та Шолом Алейхема в м. Бердичеві, порушив п.п.1.5,2.3 ПДР України та допустив виїзд на правий тортуар, де здійснив зіткнення з металевою огорожею.

Внаслідок ДТП відокремленими частинами металевої огорожі було травмовано позивача, який отримав тілесні ушкодження у вигляді рани лівої підколінної ямки, шкірного некрозу, післятравматичного невриту лівого сідничного нерву, гіпостезії лівої стопи, які згідно з висновком судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП " Житомирський облавтодор", цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ « СГ «Ю.БІ.АЙ.».

Вказаною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 286 ч.1 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.

Під час розгляду справи страховою компанією позивачеві виплачено 22000 грн. дшкодування.

Виписки з медичних карток та епікризи свідчать про те, що позивач тривалий час перебував на лікуванні у Бердичівській центральній міській лікарні. Згідно з висновокм МСЕК йому встановлена третя група інвалідності.

Довідка до акта огляду МСЕК містить висновок про те, що позивачеві протипоказана важка фізична праця, тривала ходьба. З метою відновлення працездатності йому рекомендовано проходити курси лікування у травматолога, невролога, судинного хірурга.

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 з 27 вересня 2010 року й по теперішній час працює у ТОВ "Прогрес Груп" оператором котельні. На його утриманні перебуває дружина, яка є інвалідом третьої групи, а також неповнолітній син.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 1172 ЦК України юридичну особу зобов'язано відшкодовувати шкоду,завдану її працівником під час виконання трудових обов'язків.

При розгляді позовних вимог про відшкодування апелянтом моральної шкоди, суд першої інстанції в повній мірі врахував характер та обсяг фізичних, душевних, психологічних страждань позивача, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні та тривалий час змушений проходити додаткові обстеження й отримувати медичну допомогу. У зв'язку із отриманими травмами він позбавлений можливості продовжувати активний спосіб життя, який був звичайним для нього до даної ДТП.

За правилами ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.п.1,2 ч.2 вказаної норми моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Про дотримання судом засад розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди також звертає увагу Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Отже, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд, враховуючи вимоги закону, обгрунтовано стягнув з апелянта на користь позивача 45000 грн.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення в частині відшкодування ДП "Житомирський облавтодор" моральної шкоди постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

В іншій частині рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДП «Житомирський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» відхилити .

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30 липня 2015 року в частині стягнення з ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" 45000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча : Cудді: