Справа № 203/4725/14-ц
Провадження № 2/0203/402/2015
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2015 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Штефані Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
у с т а н о в и в:
21 липня 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, визнання права власності на частку квартири. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 Під час шлюбу ОСОБА_2 було приватизовано 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, отже 1/6 частина вказаної квартири належить позивачу як одному з подружжя. Крім того, позивачем за її рахунок було проведено ремонт спірної квартири. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання за нею права власності на 1/6 частину квартири як на майно, придбане під час шлюбу, визнання за нею права власності на 1/6 частину квартири в рахунок проведеного нею ремонту (а.с.а.с. 2 6, 30).
04 грудня 2014 року суд за заявою позивача своєю ухвалою залишив без розгляду позов у частині про визнання власності на 1/6 частину квартири в рахунок проведеного ремонту (а.с. 79).
12 грудня 2014 року судом було ухвалене заочне рішення про задоволення позову, яке ухвалою від 12.01.2015 р. було скасовано (а.с.а.с. 94, 104).
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, а відповідачі заперечували проти його задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та ОСОБА_2 перебували у шлюбі від 04.03.1989 р. по 26.11.2010 р. (а.с.а.с. 7, 8).
19 листопада 1993 року відповідачі та ОСОБА_4 (покійний чоловік ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4М.) у порядку приватизації у рівних частках (по 1/3) набули право власності на квартиру АДРЕСА_2. На разі відповідачі є співвласниками спірної квартири у рівних частках по 1/2 частці (а.с. 11).
Відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 2 статті 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обовязки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з угод, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 22 Кодексу про шлюб та сімю України (далі КпШС) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
У відповідності зі статтею 24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.
Аналіз диспозиції частини 1 статті 22 КпШС дає підстави для висновку про те, що основоположним для кваліфікації майна як спільного через придбання під час шлюбу є витрачання певних спільних зусиль на таке придбання. Такі зусилля можуть полягати у передачі за це майно коштів, зароблених подружжям, або одним з них, передачі за нього інших матеріальних або нематеріальних благ, які є надбанням сім'ї.
Між тим, природа набуття права власності на нерухоме майно у порядку приватизації полягає у безкорисному придбанні майна без передачі за нього компенсації у вигляді матеріального або нематеріального блага, що виключає можливість застосування до таких правовідносин приписів частини 1 статті 22 КпШС.
Ураховуючи положення приведених норм, суд вважає, що право спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_2 не поширюється на 1/3 частку спірної квартири.
Відтак, суд не знаходить підстав для задоволення заявленого у справі позову.
Керуючись статтями 4 11, 15, 18, 57 60, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 223 ЦПК України, і може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його постановлення. У разі якщо рішення було постановлено за відсутності особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 25 лютого 2015 року.
Суддя М.О. Католікян
Судове рішення № 51902659, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 24.02.2015. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 203/4725/14-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: