Постанова № 51901108, 02.10.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14828/14-а

Категорія 37

2-а/295/677/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючої - судді Чішман Л.М.

секретаря Савіної Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до т.в.о. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області ОСОБА_2 та інспектора Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області ОСОБА_3 про визнання нечинними постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, припису, протокола та акта перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

Зважаючи на складність у викладенні повної постанови, пов'язаної з потребою обґрунтування висновків суду, суд вважає за необхідне оголосити її вступну і резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-71, 86, 104, 159, 162, 163, 167, 279 КАС України, ст. ст. 256, 276, 287, 288, 289, 293 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №260/7-ф від 18.09.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 скасувати та закрити провадження у даній адміністративній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення цієї постанови. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.М.Чішман

Позивач звернувся до суду зі скаргою, в якій з урахуванням уточнень до скарги від 06.05.2015 року просить визнати нечинною постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення, винесену 18.09.2014 р. т.в.о. начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області ОСОБА_2, припису № 157 від 04.09.2014 року, протоколу від 04.09.2014 року, акту перевірки від 04.09.2014 року. В обгрунтування позовної заяви зазначає, що 04.09.2014 року інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області ОСОБА_3 складений акт перевірки та припис про надумане самовільне будівництво по АДРЕСА_1, оскільки зі змісту акту перевірки від 31.05.2007 року з питання дотримання санітарного законодавства встановлено, що порушень не виявлено. В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в скарзі, просив вимоги задовольнити. Представник відповідача Державної архітектурно будівельної інспекції України в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог позивача, зазначила, що винесена постанова відповідає вимогам чинного законодавства та не покладає на позивача додаткових зобов"язань, тому підстави для її скасування відсутні.

Судом встановлено, що на підставі направлення № 276/14 від 02.09.2014 року Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області ОСОБА_3 було здійснено позапланову перевірку Дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державнитх будівельних норм, стандартів і правил під час виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1. 04.09.2014 року вказаним інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.09.2014 року у приміщенні інспекції державного архітекрурно-будівельного контролю у Житомирській області. До протоколу додано акт перевірки від 04.09.2014 року та припис про усунення порушення № 157 від 04.09.2014 року. 18.09.2014 року т.в.о. начальника інспекції ОСОБА_2 ухвалено постанову №260/7ф відповідно до якої провадження у справі щодо замовника будівництва- фізичної особи ОСОБА_4 закрито.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. Правомірність прийняття спірної постанови відповідачем не доведена. Вищенаведені та встановлені судом фактичні обставини справи та норми діючого законодавства вказують на обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволення. Відповідно до ст. 283 КУпАП однією з вимог до потанови по справі про адміністративне правопорушення є те, що мотивувальна частина повинна містити мотиви, якими керувався орган який розглядає справу при вирішенні питання про приятгнення до адміністративної відповідальності. Зі змісту мотивувальної частини постанови вбачається, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення у діях замовника будівництва-фізичної особи ОСОБА_4 склад правопорушення передбачений ч.5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутній. Проте з резолютивної частини постанови вбачається, що провадження по справі закрито на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто в зв"язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 293 КУпАП орган ( посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без змін, а скаргу або протест без задоволення, 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд, 3) скасовує постанову і закриває справу 4) змінює стягнення в межах передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова від 18.09.2014 року не відповідає вимогам закону, оскільки мотивувальна частина постанови не відповідає резолютивній, за таких обставин підлягає скасуванню, а справа закриттю. Частиною1 ст. 2 КАС України визначено в якості завдань адміністративного судочинства, зокрема, захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. За змістом вказаної норми судовому захисту підлягають право та інтерес, який був порушений суб'єктом владних повноважень. Разом з тим протокол від 04.09.2014 року, акт перевірки від 04.09.2014 року не містять обов'язкових для позивача приписів, вказівок, вимог, зобов'язань тощо та безпосередньо не впливають на його права та інтереси. Відповідно до вимог ст.254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом винуватості особи у вчиненні проступку. Протокол про адміністративне правопорушення не є остаточним рішенням у справі про адміністративне правопорушення, не тягне за собою настання юридичних наслідків, не носить нормативно-правового характеру та не має наперед преюдиціального характеру. Акт перевірки від 04.09.2014 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, дії яких перевірялася, а тому не може бути оскаржений у суді.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 №21-237а13, текст якої друкує газета «Закон і Бізнес».

Зокрема, ВС відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота яких перевірялася, а тому не може бути оскаржений у суді.

Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10.09.2013 №21-237а13, текст якої друкує газета «Закон і Бізнес».

Зокрема, ВС відзначив, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст.17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.