Рішення № 51900595, 29.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/354/15-ц 22-ц/774/1507/К/15

Справа № 212/354/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1507/К/15 суддя Чайкін І.Б.

Категорія - 53 (ІV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів - Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

при секретарі - Петренко К.І.,

за участі - представників відповідача Галамасюка Івана Васильовича та Гольськова Олександра Миколайовича, позивача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Державної організації "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя" - Гольськова Олександра Миколайовича на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної організації "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя" про визнання дій незаконними, зміну формулювання підстав звільнення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної організації «Криворізька регіональна державна Телерадіомпанія» «Криворіжжя» (далі ДО «КРДТ «Криворіжжя» про зміну підстав та формулювання звільнення та відшкодування моральної шкоди, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо його безпідставного звільнення за п. 3 ст. 40 та ст. 43-1 КЗпП України; зобов'язати відповідача ,протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили, внести відповідний запис до його трудової книжки про звільнення з посади звукорежисера з 24 грудня 2014 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін; а також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 50000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 24 грудня 2014 року на підставі Наказу № 30-К виданого генеральним директором ДО "КРДТ "Криворіжжя" його було звільнено з займаної посади звукорежисер, на підставі п.3 ст.40 та ст.43-1 КЗпП України. Проте він не може погодитися з даним наказом, та вважає, що його звільнення є незаконним, оскільки акти складені у відношенні нього адміністрацією були безпідставними і підписи свідків були здійснені під примусом та погрозами репресивних дій у разі відмови. Адміністрацією ДО "КРДТ "Криворіжжя" здійснювались систематичні порушення норм трудових відносин. Вважає, що він вчасно виконував згідно графіків свою роботу, проте адміністрацією здійснювались систематичні порушення норм трудових відносин, так у 2008 році його незаконно змушували написати заяву про звільнення за власним бажанням. У 2011-12 р.р. він подав заяву у комісію про трудовим спорам підприємства щодо редактора ОСОБА_5 та випускового ОСОБА_6, які чинили у відношенні нього порушення трудових відносин, комісія упереджено розглянувши його заяву винесла неправомірне рішення. Вважає, що з приводу безпідставного систематичного порушення його прав, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що через його безпідставне звільнення з роботи він знаходиться в стані психологічного шоку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 за наказом № 30-К від 24 грудня 2014 року за п.3 ст. 40 КЗпП України.

Стягнуто з ДО "КРДТ "Криворіжжя" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В решті позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Також вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, поставив питання про скасування оскаржуваного рішення, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача посилався на те, що суд першої інстанції досяг помилкового висновку щодо не систематичності порушень трудової дисципліни ОСОБА_3 Також, на думку представника відповідача, висновки суду, про наявність підстав для задоволення позову, ґрунтуються на доводах сторони позивача, наданих представником підчас виступу в судових дебатах, а саме щодо пропуску відповідачем місячного строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, при цьому, раніше, під час розгляду справи по суті представник позивача про пропуск місячного строку не зазначав. Крім того, зазначив, що дисциплінарне стягнення застосоване до ОСОБА_3 23.12.2014 року за скоєне позивачем правопорушення, не може вважатись таким, що застосоване з пропуском місячного строку, оскільки ОСОБА_3 з 31.11.2013 року по 02.12.2014 року, з 12.12.2014 року по 16.12.2014 року та з 17.12.2014 року по 22.12.2014 року перебував на лікарняних. Вважає, що оскільки обставина щодо перебування ОСОБА_3. на лікарняних добре відома обом сторонам у справі, та щодо вказаної обставини між сторонами відсутній спір, отже вона визнана сторонами та, відповідно, не підлягає доказуванню, тому відповідач не наголошував на цьому підчас судового розгляду справи по суті.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що оспорений наказ про звільнення позивача з роботи на підставі п. 3 ст. 40 та ст. 43-1 КЗпП України за систематичні порушення без поважних причин є незаконним. При цьому суд враховував ненадання підприємством згоди щодо зміни формулювання причини звільнення та у зв'язку з цим відсутності підстав для задоволенні позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 працював у відповідача з на посаді звукорежисера Державної організації "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "КРИВОРІЖЖЯ".

Наказом № 30-К від 24.12.2014 року (а.с. 11-13) ОСОБА_3 звільнений з вказаної посади на підставі п. 3 ст. 40 та ст. 43-1 КЗпП України, за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором або Правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме: за порушення трудової дисципліни - запізнення на роботу 12 та 19 листопада 2014 року, про що були складені відповідні акти, на які ОСОБА_3 на вимогу адміністрації ніяких письмових пояснень не надав, про що також були складені відповідні акти, до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно наказу № 03 від 09 грудня 2014 р. «Про накладання дисциплінарного стягнення на звукорежисера І категорії ОСОБА_3.».

У зв'язку з частими скаргами ОСОБА_3 на роботу комп'ютера (інв. №10480320) на якому він працював та надмірну завантаженість його роботою (доповідні від 15.10.14, 28.10.14, 04.11.14), технічною службою організації неодноразово було обстежено робоче місце ОСОБА_3, про що складено відповідні акти та надано йому письмові відповіді (листи: від 20.10.14 вих. №738/01-11, від 04.11.14 вих. №782/01-11 та від 06.11.14 вих. №787/01-11). Оскільки ОСОБА_3 продовжував писати доповідні, неодноразово не підпускав технічних працівників до огляду і перевірки працездатності комп'ютеру, вів себе агресивно, погрожував працівникам, грубив, ображав їх, то генеральним директором був виданий наказ від 18 листопада 2014 р. № 75 «Про створення комісії по проведенню фотографії робочого дня» звукорежисера ОСОБА_3. з метою остаточного з'ясування працездатності комп'ютера (інв. №10480320), та завантаженості позивача роботою.

Під час роботи комісії ОСОБА_3 поводив себе грубо, агресивно, вживав ненормативну лексику, демонстрував працівникам зброю схожу на вогнепальну, погрожував працівникам, принижував їх честь і гідність, заважав їм виконувати належним чином свої посадові обов'язки у кабінеті № 28 (на робочому місці позивач покладені на них наказом по Криворізькій держтелерадіокомпанії «Криворіжжя) від 18 листопада 2014 р. «Про створення комісії по проведенню фотографії робочого дня» № 75, порушуючи цим п. 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку затвердженого на загальних зборах трудового колективу 01.06.2009 року (Протокол: № 3 від 01.06.09 р.).

За порушення п. 3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, допущені позивачем 19.11.2014р. наказом від 23.12.2014 за № 04 «Про накладання дисциплінарного стягнення на звукорежисера І категорії ОСОБА_3.» йому було оголошено догану.

Вказані обставини були наведені представниками відповідача та свідками ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_18ОСОБА_19

За третє порушення трудової дисципліни 20.11.2014 ОСОБА_3 було звільнено з роботи відповідно до п. З ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Оскільки ОСОБА_3 не є членом профспілки, то при звільненні адміністрація керувалася ст. 43-1 КЗпП України, тобто без звернення до профспілкового комітету за отриманням дозволу на звільнення.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тож, з наказу про звільнення від 24.12.2014 року, вбачається, що ОСОБА_3 звільнено за проступок здійснений 20 листопада 2014 року, при цьому в якості систематичності порушень зазначено стягнення накладені наказами Криворізької держтелерадіокомпанії «Криворіжжя» від 09 грудня 2014 р. «Про накладання дисциплінарного стягнення на звукорежисера І категорії ОСОБА_3.» №03 та від 23 грудня 2014 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на звукорежисера І категорії ОСОБА_3.» №04 до нього застосовувались дисциплінарні стягнення у вигляді доган.

За таких обставин слід погодитись з доводами позивача, про порушення його трудових прав, оскільки систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної та громадської відповідальності і порушив її знову.

Виходячи із зазначеного, за одноразове порушення трудової дисципліни, незалежно від його тяжкості, звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП не допускається. Звільнення за зазначеною підставою є крайнім заходом, тобто власник вправі звільнити працівника, якщо вжиті до нього раніше заходи дисциплінарного стягнення не спричиняють ніякого впливу. Стаття 147 КЗпП передбачає два види дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни: або догану, або звільнення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦКПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки вимог про скасування спірного наказу позивач не ставив, а суд розглядає справу в межах позовних вимог, на думку колегії суддів, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 в позові поставив питання щодо зміни причин формулювання звільнення та просив зобов'язати відповідача внести відповідний запис до його трудової книжки, із зазначенням підстави його звільнення - п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. У п.1 ст.36 КЗпП України не визначено форму домовленості (угоди сторін) про звільнення за цією підставою припинення трудового договору. Однак вільне волевиявлення сторін на укладення і припинення трудового договору варто розглядати у зв'язку з формою його вираження, встановленою у законі. Отже, в розумінні вказаної вимоги КЗпП України обов'язковою умовою для звільнення працівника з посади необхідна згода обох сторін, при цьому з боку роботодавця така згода не надавалась. У зв'язку з чим, на думку колегії суддів, висновок суду про неможливість задоволення позовних вимог в цій частині є вірним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним звільнення ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що ця вимога сама по собі не тягне жодних юридичних наслідків для кожної із сторін, при цьому позивачем в позові не порушено питання щодо поновлення його на роботі після визнання звільнення незаконним, або скасування незаконного наказу.

Відносно позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів, вважає, що вони також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від позовних вимог щодо зміни формулювання причин звільнення, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, висновки суду першої інстанції не в повному обсязі відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню, відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, ст. 309, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача Державної організації "Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія "Криворіжжя" - Гольськова Олександра Миколайовича- задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій незаконними, зміну формулювання підстав звільнення та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: