Ухвала суду № 51900430, 28.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8248/15 Справа № 202/5759/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н. Ю. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Глущенко Н.Г.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року по справі за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

06 липня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (далі: ТОВ «АНСУ») звернулися до суду із вказаною скаргою, за якою просили суд визнати дії державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ при винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам Закону україни «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень; скасувати постанову державного виконавця № 47715978 про відмову у відкритті виконавчого провадження. В обґрунтування вимог за скаргою ТОВ «АНСУ» зазначав, що Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська був виданий виконавчий лист по справі № 2-2963/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованості. Ухвалою суду від 22 жовтня 2013 року було замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" на ТОВ "АНСУ". У травні 2015 року ТОВ "АНСУ" направило виконавчі листи на виконання. Проте постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 2 червня 2015 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження, посилаючись на те, що виконавчий документ пред'явлений не за місцем проживання боржника. Заявник з даною постановою не згоден, оскільки зареєстрованим місцем проживання боржника є Дніпропетровський район, с. Новомиколаївка, вул. Зарічна, 3. За цих підстав ТОВ "АНСУ" просив задовольнити скаргу.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року скаргу ТОВ «АНСУ» задоволено частково; визнано неправомірною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції від 2 червня 2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47715978, якою відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа № 2-2963/2011, виданого 15.12.2014 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості в розмірі 143372,10 грн.; в іншій частині скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «АНСУ» просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апелянта є необґрунтованими, а ухвала суду є законною.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах заявлених вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2015 року ТОВ "АНСУ" звернулося до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2-2963/2011, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "АНСУ" заборгованості в сумі 143372,10 грн. Як вбачається з заяви про відкриття виконавчого провадження, ТОВ "АНСУ" зазначено, що зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання боржника ОСОБА_2 є Дніпропетровський район, с. Новомиколаївка, вул. Зарічна, 3. Дану заяву про відкриття виконавчого провадження було перенаправлено до відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції. Проте постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області від 2 червня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження та запропоновано стягувачеві пред'явити виконавчий лист до Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції за місцем проживання боржника, яке зазначено у виконавчому листі: АДРЕСА_1.

Задовольняючи частково скаргу ТОВ «АНСУ» районний суд виходив з того, що рішення державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не відповідає вимогам закону. У відповідності до частини 2 статті 387 ЦПК України вважає необхідним визнати оскаржувану постанову державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження № 47715978 неправомірною та скасувати її. Щодо вимог ТОВ "АНСУ" про визнання дії державного виконавця при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, то вони задоволенню не підлягають, оскільки правове значення для заявника має саме рішення, а не дії державного виконавця та, приймаючи постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець діяв відповідно до своїх повноважень.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Відповідно до вимог ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їх права чи свободи.

Стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави та порядок відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема: ч. 1 - державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: п. 4 пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

Судом встановлено, що заявник пред'явив виконавчий лист за місцем реєстрації проживання боржника, що підтверджувалось документально, а тому підстав у державного виконавця для відмови у відкритті виконавчого провадження не було.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог статті 14 ЦПК України, ч.1 - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами; ч.2 - невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому частиною 3 цієї статті передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини 5 цієї ж статті у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

Частиною 1 статі 25 Закону встановлений обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Але зазначені норми закону не були враховані державним виконавцем при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження та безпідставно відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа № 2-2963/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «АНСУ» заборгованості в розмірі 143372,10 грн., в той час як стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження було зазначено зареєстроване місцем проживання боржника саме на території Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

У відповідності з ч.2 статті 387 ЦПК України, - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, стосуються переоцінки доказів у справі, не впливають на правильність судового рішення за яким предметом судового розгляду є незаконні дії державного виконавця на підставі його формального тлумачення закону всупереч засадам виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що судове рішення постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2015 року відстрочено апелянту відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення в розмірі 121,80 грн., визначеному згідно ухвали цього ж суду від 19 серпня 2015 року.

Таким чином, з ВДВС Дніпропетровського РУЮ Дніпропетровської області на користь держави підлягає сплаті несплачений судовий збір у розмірі 121,80 гривень відповідно до вимог ч.2 ст.82 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.304,307, п.1 ч.1 ст.312, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області - відхилити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області на користь держави судовий збір несплачений за подачу апеляційної скарги у сумі 121.80 гривень (сто двадцять одна гривня 80 копійок) на рахунок: отримувач - управління Державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, р/р 31218206780004 (КБКД 22030001), код ЄДРПОУ - 37989274, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, код банку отримувача - МФО 805012, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 02891291, пункт 1.14.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді Н.Г. Глущенко

З.М. Пономарь