Рішення № 51900417, 28.09.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8678/15 Справа № 185/7370/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бабій С. О. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Глущенко Н.Г.

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року по справі за позовом комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, -

В С Т А Н О В И Л А:

15 липня 2013 року КП «Павлоградтеплоенерго» звернулись із зазначеним позовом, за яким просили суд стягнути з відповідача за спожиту теплову енергію 5944,60 грн. В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630, надає населенню м. Павлограда, підприємствам, установам та організаціям теплову енергію для потреб опалення, у тому числі послуги по теплопостачанню, були надані й в житлове приміщення відповідача, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Однак, відповідач за фактично спожиту теплову енергію оплату позивачу не проводить, внаслідок чого за період з листопада 2004 року по травень 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 5944,60 грн. В зв'язку з чим просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року ухвалено: у задоволенні позову КП «Павлоградтеплоенерго» - відмовити повністю.

В апеляційній скарзі КП "Павлоградтеплоенерго" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Справа неодноразово була розглянута судовими інстанціями.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. КП «Павлоградтеплоенерго» надає відповідачу послуги з теплопостачання (централізованого опалення). Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2013 року скасовано судовий наказ, виданий 13 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з теплопостачання у сумі 8 768,84 грн. з тих підстав, що існує спір про розмір заборгованості. Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2004 року по травень 2013 року. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що він проводив періодичні платежі та на час подання позову заборгованості з оплати за теплопостачання не має, а також на те, що позов подано з порушенням строків позовної давності, адже до розрахунку включено період з листопада 2004 року по 01 травня 2010 року, та просив у цій частині застосувати позовну давність.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що між сторонами договір про надання послуг з централізованого теплопостачання не укладався, проте фактичне надання послуг позивачем відповідачу відбувалося у зазначений період, та законом не встановлена обов'язкова недійсність таких правочинів у разі недодержання письмової форми, що свідчить про виникнення договірних правовідносин з надання послуг централізованого опалення між КП «Павлоградтеплоенерго» та ОСОБА_2 З огляду на викладене, суд доходить висновку, про необґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за спожиту теплову енергію, про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, про сплив позовної давності.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції.

Суд першої інстанції не з'ясував характер правовідносин, які виникли у сторін та не надано їм оцінку, та яким законом вони регулюється; суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судом першої інстанції у порушення вимог ст.215 ЦПК України не зазначено у рішенні суду мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, з яких бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Мотивація суду першої інстанції відносно висновку щодо відмови у задоволенні позову - не ґрунтується на законі, який регулює спірні правовідносини.

Суд першої інстанції відмову у задоволенні позову обґрунтовував як необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, так і пропуском позивачем строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, що суперечить роз'ясненням, викладеним у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Отже, судом не з'ясовано, які правові норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин, не повно з'ясовано обставини справи, не надано їм оцінки.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу заборгованості по сплаті за теплопостачання.

Відносини з приводу надання фізичним особам комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, централізованого опалення, водопостачання регулюються положеннями ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Згідно до положень ст.ст. 20, 21 Закону №1875-ІУ споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг із зобов'язанням оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом, а виконавець зобов'язаний забезпечувати вчасно та відповідної якості надання житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1. КП «Павлоградтеплоенерго» надає відповідачу послуги з теплопостачання (централізованого опалення) за вказаною адресою.

Позивачем до позовної заяви додано розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2004 року по травень 2013 року, де на листопад 2004 року вже зазначена заборгованість у сумі 50,27 грн. (а.с.5).

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилався на те, що він проводив періодичні платежі та на час подання позову заборгованості з оплати за теплопостачання не має, а також на те, що позов подано з порушенням строків позовної давності, адже до розрахунку включено період з листопада 2004 року по 1 травня 2010 року, та просив у цій частині застосувати позовну давність.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України ч.5 - за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Відповідно до статті 267 ЦК України ч.4 - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач у заяві до суду першої інстанції просив застосувати до спірних правовідносин сплив позовної давності і за цих підстав відмовити у задоволенні позову.

Позивач - не заявив суду вимог щодо поновлення строку позовної давності. З матеріалів справи не вбачається підстав для визнання пропуску строку КП «Павлоградтеплоенерго» з поважних причин. Позивач продовжував щомісячно нараховувати платежі за надані послуги з теплопостачання після припинення відповідачем здійснення оплати цих послуг або здійснення їх в меншому розмірі, аніж нарахованого.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач частково сплачував надані позивачем послуги (а.с. 5-6).

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», - споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачання організації за фактично отриману теплову енергію.

Аналізуючи докази у справі, зокрема, копії квитанцій, доданих до справи відповідачем, які не суперечать розрахунку позивача (а.с. 13-17), колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач сплачував поточні платежі за надані послуги з теплопостачання, а саме: 28.12.2010 року відповідачем оплачено 655,34 грн. за жовтень-листопад 2010 року (а.с.17); 17.02.2011 року - 547,22 грн. за січень 2011 року (а.с.16); 12.03.2011 року - 534,57 грн. за лютий 2011 року (а.с.16 звор.); 21.05.2011 року - 534,57 грн. за березень-квітень 2011 року (а.с.15); 26.04.2012 року - 2 138,28 грн. за листопад 2011 року - лютий 2012 року (а.с.15); 19.05.2012 року - 588,74 грн. за березень-квітень 2012 року (а.с.14 звор.); 29.11.2012 року - 85,36 грн. за жовтень 2012 року (а.с.14); 24.01.2013 року - 828,38 грн. за листопад-грудень 2012 року (а.с.15 звор.); 28.02.2013 року - 535 грн. за січень 2013 року (а.с.15 звор.); 16.03.2013 року - 534,57 грн. за лютий 2013 року (а.с.16); 16.04.2013 року - 534,57 грн. за березень 2013 року (а.с.16); 10.12.2014 року - 8,91 грн. за квітень 2013 року (а.с.13).

Таким чином, відповідач сплатив позивачу за послуги з теплопостачання за вказаний період часу 7 525,51 грн. (655,34 грн.+ 547,22 грн.+ 534,57 грн.+ 534,57 грн.+2 138,28 грн.+588,74 грн.+ 85,36 грн.+828,38 грн.+535 грн.+534,57 грн.+ 534,57 грн.+ 8,91 грн.= 7 525,51 грн.).

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 7 травня 2013 року скасовано судовий наказ, виданий 13 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КП «Павлоградтеплоенерго» заборгованості за надані послуги з теплопостачання у сумі 8 768,84 грн. з тих підстав, що існує спір про розмір заборгованості.

Частиною 2 ст. 264 ЦК Українивстановлено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК Українисудовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 ЦПК Українисуди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 118 ЦПК Українипозов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

За своєю сутністю судовий наказ є актом реалізації судової влади, яким вирішується цивільна справа по суті заявлених вимог.

Як і в наказному, так і в позовному провадженні реалізуються завдання цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Підставою для відкриття наказного провадження у справі є прийняття судом заяви про видачу судового наказу, а для відкриття позовного провадження - позовної заяви.

Результат вирішення цивільної справи по суті у позовному провадженні закріплюються у рішенні суду. За результатами вирішення справи у наказному провадженні видається судовий наказ.

З огляду на викладене та на положення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 264 ЦК Українинеобхідно дійти висновку, що подання заяви про видачу судового наказу та його видача судом перериває позовну давність.

Відповідно до ст. 264 ЦК Українипереривання позовної давності можливо лише в межах позовної давності, а не за її межами. Переривання передбачає наявність двох строків позовної давності - до переривання та після нього, після переривання позовна давність починає перебіг заново. Отже, новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Колегія суддів аналізуючи докази у справі, а саме: вищевказаний судовий наказ, виданий 13 липня 2012 року, дійшла висновку про те, що у зазначеній справі перебіг позовної давності не був перерваний у зв'язку з поданням заяви КП «Павлоградтеплоенерго» про видачу судового наказу, оскільки позовна заява подана за межами позовної давності перебіг якої починається зі спливом строку виконання зазначеного в розрахунку позивача - листопад 2004 року, однак через 3 роки - листопад 2007 року строк позовної давності сплив, звернення до суду про видачу судового наказу в 2012 році є за межами строку позовної давності.

Позивач розрахував заборгованість за послуги з теплопостачання станом на травень 2013 року, звернувся до суду 15 липня 2013 року, а відтак заборгованість підлягає стягненню за три роки станом на 01.05.2013 року в розмірі 793,71 грн. виходячи з наступного.

Згідно розрахунку позивача за надання послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2010 року по 01.05.2013 року відповідачу нарахована сума боргу у розмірі 8 319,32 грн., а саме за: жовтень 2010 року - 299,28 грн.; листопад 2010 року - 485,75 грн., грудень 2010 року - 534,57 грн. та 12,65 грн.; січень 2011 року - 534,57 грн.; лютий 2011 року - 534,57 грн.; березень 2011 року - 534,57 грн.; квітень 2011 року - 25,02 грн.; жовтень 2011 року - 164,26 грн.; листопад 2011 року - 534,57 грн.; грудень 2011 року - 534,57 грн.; січень 2012 року - 534,57 грн.; лютий 2012 року - 534,57 грн.; березень 2012 року - 534,57 грн.; квітень 2012 року - 43,39 грн.; жовтень 2012 року - 85,36 грн.; листопад 2012 року - 294,01 грн.; грудень 2012 року - 534,57 грн.; січень 2013 року - 534,57 грн.; лютий 2013 року - 534,57 грн.; березень 2013 року - 534,57 грн.; квітень 2013 року - 8,91 грн. (а.с.5-6).

Відповідачем за вказаний період було сплачено позивачу, як було зазначено вище - 7 525,51 грн., а відтак наявний борг відповідача перед позивачем у сумі 793,71 грн. (8 319,32 грн. - 7 525,51 грн. = 793,71 грн.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача за послуги з теплопостачання підлягає стягненню заборгованість у сумі 793,71 грн. за три роки за період з 01.05.2010 року по 01.05.2010 року.

В іншій частині позов щодо стягнення сум заборгованості за період з 2004 року задоволенню не підлягає, оскільки за цими вимогами спливла позовна давність, що є апідставою для відмови у позові.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням того, що позов задоволено частково то пропорційно заявленим вимогам підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 243,60 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго»- задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2013 року - скасувати з ухваленням нового рішення.

Задовольнити частково позовні вимоги комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 51400, АДРЕСА_2 на користь комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго», яке знаходиться за адресою: 51413, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, 13А, р/р 26032010023011 у ДФ АТ «Індекс-банк» м. Павлоград, МФО 307015, ОКПО 03342250 заборгованість за спожиту теплову енергію за період 01.05.2010 року по 01.05.2013 року у сумі 793,71 грн. (сімсот дев'яносто три гривні 71 копійку) та судові витрати у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог публічного комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді Н.Г. Глущенко

З.М. Пономарь