Рішення № 51895098, 10.01.2014, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 409/5468/12

Провадження № 2/209/145/13

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2014 року м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

при секретарі Драгунцевій С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради, третя особа Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, визначення часток співвласників у праві спільної власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлої 30 січня 2012 року ОСОБА_3, визначити спадкову долю померлої 30 січня 2012 року ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної власності на квартиру, загальною площею, 63,6 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визначити, що йому належить 1/2 частка в праві спільної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог позивач в своїй позовній заяві зазначив, що він та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами, їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3. У 1977 році його матері та членам її сімї: чоловікові, сестрі чоловіка ОСОБА_5, сину ОСОБА_1, була виділена трикімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. 09 січня 1998 року помер батько ОСОБА_4, і у вищевказаній квартирі залишилися зареєстрованими він, позивач, та його мати ОСОБА_3 В 1998 році вони з матірю приватизували квартиру, яка була передана їм у спільну власність, але в свідоцтві про право власності на житло, що було видане 27 січня 1998 рок відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому, не був зазначений правовий режим власності, а саме не зазначено, на праві якої спільної сумісної або спільної часткової передана у власність зазначена квартира. Вважає, що після приватизації житла йому та його матері, кожному, стала належати 1/2 частка квартири у праві спільної власності, так як між ним та матірю не було ніякої домовленості щодо розміру часток, а тому приватизував квартиру, кожен з них набув рівну з іншим частку квартири у власність. Також позивач зазначає, що в 1982 році він створив свою власну сімю, уклавши шлюб з ОСОБА_6. У 2000 році мати перенесла порушення мозкового кровообігу, що стало причиною виникнення ряду захворювань: ішемічної хвороби серця (кардіосклероз атеросклеротичний), гіпертонічної хвороби ІІІ ст. ІІ ступ. з високим ризиком, гіпертензивного серця СН ІІ Б, дисциркуляторної енцефалопатії ІІІ при гіпертонічній хворобі та церебральному атеросклерозі, дементного синдрому. І саме він, позивач, та його дружина надавали матері необхідну допомогу, придбавали для неї лікарські препарати для підтримання її життєздатності, опікувалися матірю та хвилювалися за її стан здоровя. 23 травня 2001 року в них з дружиною народилася донька Ксенія, і його, позивача, дружина, перебуваючи у відпустці за догляду за дитиною, одночасно здійснювала догляд і матірю, допомагаючи йому виконувати свої синівські обовязки. Відповідач ОСОБА_2, який також повинний був би піклуватися про матір, не цікавився її справами, життям, потребами, хоча він, позивач, неодноразово сповіщав брата про тяжкий стан здоровя матері, про необхідність лікування, і про очікування матері на відповідача. Але брат не реагував на прохання матері, і в 2006 році остаточно відмовився приймати будь-яку участь в догляді за матірю. 16 червня 2009 року мати зламала руку, і до її хворобливого стану додалася важка для її віку травма, внаслідок чого мати втратила можливість самостійно обслуговувати себе і потребувала постійного стороннього догляду, і всі турботи за матір'ю знову лягли на нього, позивача, та його дружину. Після незначного покращення самопочуття, за бажанням матері, вони з дружиною надали їй для окремого проживання однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка на праві власності належить його дружині, і знаходиться в 10 хвилинах ходи від квартири АДРЕСА_3. Але при цьому він та його дружина продовжували піклуватися про матір, придбавали для неї продукти харчування, ліки, готували їжу, прибирали в квартирі, таким чином надаючи їй догляд, якого вона потребувала не тільки за віком, а й за медичними показниками. Також і сусіди, які проживали поруч із матір'ю, на їх прохання та за їх дорученням постійно навідувалися до ОСОБА_3, слідкували за її станом здоровя за їх відсутності. Брат свідомо не бажав спілкуватися ні з ним, ні з його, позивача, дружиною, ні із сусідами з приводу матері, відмовившись від надання ОСОБА_3 будь-якої допомоги, якої вона потребувала. Влітку 2009 року він, позивач, випадково зустрівши відповідача, розповів йому про тяжкий стан здоровя матері і попросив його про допомогу, але брат відповів щоб він, позивач, не розраховував на його допомогу. 30 січня 2012 року мати ОСОБА_3 померла, він, позивач, самостійно, за свій рахунок, поховав мати, відповідач ніякої участі у витратах на поховання не приймав, він, позивач, навіть не мав можливості повідомити брата про смерть матері, так як він не відповідав на телефоні дзвінки, і не був присутнім на похоронах матері. А коли він дізнався про її смерть, він у першу чергу подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої матері у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_3. Не зважаючи на те, що відповідач, як і він, позивач, є спадкоємцем першої черги після померлої матері, вважає, що ОСОБА_2 повинний бути усунений від права на спадкування за законом після померлої матері, так як він умисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, при тому, що мати реально потребувала піклування та допомоги, брат був обізнаний в тому, що мати потребує допомоги, він, позивач, неодноразово передавав йому прохання матері про допомогу і сам просив надати їй допомогу, і відповідач мав можливість надати їх матері хоч-якусь допомогу. Крім цього, ОСОБА_2 є особою, яка була зобов'язана утримувати матір (спадкодавця) згідно з нормами Сімейного кодексу України. І непред'явлення матірю позову про стягнення аліментів до брата, який в теперішній час претендує на спадщину, не може бути підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

18 вересня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, в якому просить: усунути ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після померлої 30 січня 2012 року ОСОБА_3, визначити спадкову долю померлої 30 січня 2012 року ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної власності на квартиру, загальною площею, 63,6 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 в своїй позовній заяві зазначив, що 30 січня 2012 року померла його мати ОСОБА_3, і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_3, яка була виділена батькам, сестрі батька та брату, він, ОСОБА_2, в зазначеній квартирі зареєстрований не був, так як з 1976 по 1978 рік служив у Радянській армії, а після повернення із армії проживав разом з батьками до 04 травня 1983 року. В 1982 році брат створив власну сімю, залишив батьків і переїхав проживати із дружиною в квартиру, розташовану АДРЕСА_2. В 1993 році брат прописався до батьків у спірну квартиру, але разом з ними не проживав. Він, ОСОБА_2, створивши у 1979 році власну сімю, також переїхав разом із дружиною на постійне проживання до квартири, розташованої АДРЕСА_4, але при цьому вони з дружиною не забували батьків, провідували їх, підтримували родинні відносини. Коли батько захворів і через хворобу був прикутий до ліжка, він, позивач, часто був біля нього до і після роботи, і вдень, і вночі, також до батьків часто приходили і його, позивача, діти, які допомагали його матері із хатньою роботою: прибирали в квартирі, ходили за продуктами. Мати часто дзвонила до брата, просила допомоги почергувати біля батька, але він жодного разу не прийшов. 09 січня 1998 року батько ОСОБА_4 помер, і після його смерті в квартирі АДРЕСА_5. залишилися зареєстрованими його, позивача, брат ОСОБА_1 та мати ОСОБА_3, хоча в квартирі залишилася проживати тільки мати, а брат та його дружина жодного дня не проживали разом із матірю. 27 січня 1998 року зазначена квартира була приватизована на імя матері та брата без зазначення у свідоцтві про право власності на житло виду спільної власності на квартиру. Ще за своє життя мати неодноразово у їх з братом присутності казала, що квартира після її смерті повинна бути поділена між ним та братом. У 2000 році мати захворіла, перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, що стало причиною виникнення різних хвороб, і щоб доглядати за матір'ю, він, позивач, взяв відпустку на роботі і весь час піклувався про матір, доглядав її, покупав ліки, доглядати матір також допомогла сестра його, позивача, дружини ОСОБА_7 та її мати - пенсіонерка. Вони проживали поверхом нижче, і дуже часто були поряд з матірю. А його брат жодного разу не прийшов до матері. Після покращення самопочуття матері брат, не порадившись з ним, вселився із своєю сімєю до квартири АДРЕСА_3, пообіцявши доглядати за матірю, але того ж дня брат вивіз речі матері та її саму в однокімнатну квартиру АДРЕСА_6. Кожен день мати приходила до своєї квартири АДРЕСА_7, але потрапити до своєї квартири не могла, бо його брат з дружиною не відчиняли їй двері, лаялися на неї, казали, що не хочуть її бачити, і щоб вона більше не приходила. Він, позивач, як міг, підтримував з матірю звязок, провідував її в однокімнатній квартирі, приносив їй харчі, ліки, ключів від цієї квартири в нього не було, бачив, що матері ставало все гірше і що їй потрібний постійний догляд, а тому запропонував їй жити разом із його сімєю, але мати відповіла, що хоче жити у своїй квартирі. Переселивши мати до однокімнатної квартири, брат автоматично розірвав її звязок з її близькими людьми, старими сусідами, друзями, які могли постійно дбати про неї, а сам брат не надавав матері належної допомоги і не піклувався про неї. Дії брата призвели до різкого погіршення стану здоровя матері та прискорення її смерті. Вона померла в однокімнатній квартирі на самоті, про смерть матері брат нікого не повідомив, поховав її без традиційного обряду.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав і вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала і вважає, що вони задоволенню не підлягають..

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити йому в задоволенні позову, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити йому в задоволенні позову, позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради в судове засідання не заявився, до судового розгляду справи від голови фонду ОСОБА_10 надійшов відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 85), в якій він зазначив, що просить розглядати справу відповідно до чинного законодавства без участі представника фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради.

Представник третьої особи Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, письмово просила суд розглянути справу за її відсутності, заперечення проти позову не надала.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 є рідним братом чоловіка. В 1982 році вона вийшла заміж за ОСОБА_1, і вони разом з чоловіком, на прохання його батьків, стали проживати разом з ними АДРЕСА_8, в якій її чоловік ОСОБА_1 був постійно прописаний. Між ними та батьками чоловіка були хороші відносини, ОСОБА_2 також проживав в цьому будинку № 7 по вул. Харківській, в квартирі, що розташована поверхом нижче, на 6-му поверсі. Вони разом з чоловіком та його батьками вели спільне господарство. З 1994 року батько чоловіка став хворіти, в 1997 році перестав ходити, вони купили йому інвалідну коляску, вона, свідок, робила йому уколи, допомагала прибирати в квартирі. Потім вона отримала квартиру АДРЕСА_9, і вони з чоловіком стали проживати окремо від батьків. 08 січня 1998 року батько чоловіка помер, але вони з чоловіком продовжували опікуватися матірю, одну її не залишали. В 2000 році в ОСОБА_3 стався інсульт, було призначено домашнє лікування, вона, свідок, цілодобово знаходилася біля ОСОБА_3, вихажувала її. Після покращення стану здоровя мати чоловіка стала наполягати на обміні квартирами. В 2001 році вона, свідок, народила довгоочікувану дитину, ОСОБА_3 допомагала їй доглядати за дитиною, в 2002 році їй, свідку, була зроблена операція, а ОСОБА_3 все наполягала на обміні. Весною 2003 році вони дійсно зробили обмін квартирами, і після переїзду матері до квартири АДРЕСА_9, вони з чоловіком продовжували доглядати та опікуватися матірю чоловіка. А квартирах № 261 та 264 будинку № 3 по вул. 40 років Перемоги, 3 постійно знаходилися ключі від квартири, де проживала ОСОБА_3, сусіди завжди навідувалися до неї. Вони з чоловіком постійно турбувалися про матір, її пенсію завжди віддавали особисто їй, іноді у неї проявлялася втрата памяті, ніхто на неї ніколи не кричав і не ображав. ОСОБА_2 взагалі не турбувався і не доглядав матір і не приходив до неї.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона давно знайома із сторонами у справі, з ОСОБА_1 дружні відносини, ОСОБА_2 знає як брата ОСОБА_1, неприязних відносин з ним немає, вона з дитинства спілкувалася з їх сімю, знає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 постійно опікувалися ОСОБА_3, яка виявила бажання переїхати в квартиру АДРЕСА_9, і їй, свідку, було відомо, що ОСОБА_3 була задоволена переїздом. ОСОБА_1 та ОСОБА_11 постійно бігали до матері, допомагали їй, коли ОСОБА_3 зламала руку, вони стали ще частіше бувати у матері, турбувалися про неї. Вона, свідок, кожен день бачила ОСОБА_3, до неї також, на прохання ОСОБА_1 та ОСОБА_11, кожен день навідувалися сусіди, вона, свідок, також навідувалася до ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що з ОСОБА_1 добрі відносини, ОСОБА_2 не знає і ніяких відносин з ним немає, вона мешкала АДРЕСА_10, ОСОБА_3 була її сусідкою, ОСОБА_1 вона знає давно. В червні 2009 року ОСОБА_11 попросила її доглядати за ОСОБА_3 у їх відсутність, розігрівати їй їжу, кормити, так як в неї була зламана рука, що вона, свідок, робила на протязі двох років з 2009 року до 2011 року, і за ці послуги ОСОБА_1 та ОСОБА_11 платили їй, свідку, гроші. Вона, свідок, в той період часу була постійно вдома і погодилася доглядати за бабусею ОСОБА_3. ОСОБА_1 та ОСОБА_11 кожен вечір приходили до матері, допомагали їй, купали її, гроші за догляд їй платила ОСОБА_11 по 500 грн. щомісячно. В неї, свідка, був ключ від квартири ОСОБА_3, і тому вона постійно заходила до її квартири, коли, була потреба. Другого сина ОСОБА_14 вона, свідок ніколи не бачила.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1, він був її сусідом, ОСОБА_2 не знає, вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонеркою і була сусідкою ОСОБА_3, яку, як і її сина ОСОБА_1, знає давно. ОСОБА_2 вперше побачила в суді. Вона може підтвердити, що ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_11 доглядали за ОСОБА_3, купували їй продукти, піклувалися про неї, у ОСОБА_3 завжди були необхідні ліки, які купувала ОСОБА_11, і яка міряла тиск ОСОБА_3, купала її . Вона, свідок, дружила з ОСОБА_3, часто заходила до неї, вони також спілкувалися і по телефону, у неї також був ключ від квартири ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 зламала руку, за нею, на прохання ОСОБА_11, у їх відсутність, доглядала сусідка ОСОБА_13. Останні шість місяців ОСОБА_3 знаходилася у критичному стані, і догляд за нею здійснювали тільки ОСОБА_11 та ОСОБА_1, інших родичів вона, свідок, не бачила. В квартири ОСОБА_3 були всі необхідні для проживання речі, ОСОБА_3 показувала їй фотокартки другого сина ОСОБА_14, вона, свідок, тоді ще здивувалася, оскільки думала, що ОСОБА_11 є її донькою, а не невісткою. Останні півроку ОСОБА_3 із квартири не виходила, пересувалася лише по квартирі, їй також відомо, що пенсія у ОСОБА_3 була невелика. На похоронах вона, свідок, не була, але всі сусіди знають, що ховали ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що з ОСОБА_1 в неї дружні стосунки, з ОСОБА_2 вона не знайома. Вона знала мати ОСОБА_1, вони з нею дружили, дружина ОСОБА_1 ОСОБА_11 турбувалася про стан здоровя ОСОБА_3, коли та захворіла, вона, свідок, часто бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_11, які супроводжували ОСОБА_3 Вона, свідок, проживає ІНФОРМАЦІЯ_2. кв. 119, з ОСОБА_11 вони разом працювали в поліклініці. Про ОСОБА_2 ОСОБА_3 їй ніколи нічого не розповідала, казала тільки за сина ОСОБА_17 та його дружину ОСОБА_11. ОСОБА_2 один раз бачила із спини, він стояв разом із ОСОБА_3, поцілував її та пішов. ОСОБА_18 потім сказала, що це був її син і що вона дала йому з пенсії 200 грн. ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 вона, свідок, знає з 90-х років, останній раз бачила ОСОБА_3 в 2004 році, її під руку вів ОСОБА_1, на похоронах ОСОБА_3 вона не була, що було в останні роки, їй невідомо.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1 та ОСОБА_11, відносини з ними дружні, ОСОБА_1 є другом її, свідка, чоловіка, ОСОБА_2 знає, як брата ОСОБА_1. Вона також знала батька та матір сторін у справі - дядька ОСОБА_4 та тітку ОСОБА_3. Коли у ОСОБА_1 та ОСОБА_11 народилася дитина, вони із ОСОБА_3 помінялися квартирами. Їй, свідку, відомо, що коли ОСОБА_3 захворіла, за нею доглядала сусідка ОСОБА_13, а також ОСОБА_1 та ОСОБА_11. Хворіти ОСОБА_3 почала з 2009 року, їй було дуже погано і вона не виходила із квартири, й Іра та ОСОБА_1 найняли ОСОБА_13 та платили їй гроші за догляд у їх відсутність. В 2010 році вона, свідок, була один раз у ОСОБА_3 АДРЕСА_9, бачила, як ОСОБА_11 купала ОСОБА_3, вони разом з чоловіком ОСОБА_1 прибирали в квартирі матері, бабуся ОСОБА_3 була доглянута, але трохи забувалася. У квартирі ОСОБА_3 був стаціонарний телефон. На похоронах вона, свідок, не була, але ОСОБА_1 просив її, свідка, чоловіка, допомогти з похованням. Їй відомо, що більше ніхто за ОСОБА_3 не доглядав, хоча вона знає, що у ОСОБА_1 є брат ОСОБА_2. ОСОБА_17 та Ірина скаржилися, що їм одним важко доглядати за матірю, яка потребує постійного догляду, і тому просили брата ОСОБА_2 допомоги, але він відмовився.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_1, працювала разом з його дружиною ОСОБА_11, відносини нормальні. ОСОБА_2 вона не знає. Сімю ОСОБА_1 та ОСОБА_11 вона знає більше 10 років, знала також і ОСОБА_3, яка була матір'ю ОСОБА_1, і яка приходила до поліклініки. ОСОБА_17 та Ірина доглядала за бабусею ОСОБА_3, так як вона була людиною похилого віку, і за шість місяців до смерті за нею був потрібний постійний сторонній догляд та опіка. Вони носили матері продукти, ОСОБА_11 купала її, кормила, доглядала. Їй, свідку, також відомо, що ОСОБА_11 за гроші просила сусідку матері доглядати за нею у їх з чоловіком відсутність. ОСОБА_3 померла один рік тому, і ОСОБА_1 та ОСОБА_11 організовували її поховання. Все це їй відомо зі слів ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, знає ОСОБА_1 як свого колишнього сусіда, також знайома з ОСОБА_2, і була сусідкою ОСОБА_3, знала її близько 7 років. Бачила, як ОСОБА_3 взимку виходила на вулицю роздягнутою, а потім рвалася додому, ходила у підїзді голою. ЇЇ ловили сусіди і приводили додому. Це відбувалося за один - півтора року до її смерті. Сусідка, яка жила в квартирі навпроти квартири, в якій жила ОСОБА_3, мала ключ від її квартири і на прохання сина ОСОБА_18 ОСОБА_1, доглядала за ОСОБА_18 раз вона, свідок, відчувши дим у підїзді, разом із сусідкою відкрили двері та зайшли до квартири ОСОБА_3, яка все повідкривала, ходила роздягнутою та жарила лушпайки. Вони з сусідкою її закрили, все вимкнули, ОСОБА_3 взагалі нічого не розуміла, в її квартирі був стаціонарний телефон, і вона, свідок, з нього дзвонила до ОСОБА_1. Раз на місяць вона, свідок, бачила ОСОБА_1, який йшов до матері із пакетами, два чи три рази бачила ОСОБА_2, який міняв лампочки в квартирі ОСОБА_3. Вона, свідок, не бачила, хто прибирав у квартирі ОСОБА_3, ліфт не працював, не бачила, як сусідка давала ліки ОСОБА_3, не бачила похорон ОСОБА_3, до квартири можна було зайти, так як вона була відкрита. ОСОБА_22 знайшли сусіди. За рік до смерті квартиру почали закривати. Коли сусіди ловили ОСОБА_22, вони дзвонили ОСОБА_1. Вона, свідок, казала ОСОБА_1 та ОСОБА_11, що ОСОБА_22 потрібно здати до будинку похилих, потрібно щось з нею робити. ОСОБА_2 вона побачила вперше близько двох років тому. Все, що стосувалася ОСОБА_22, вона, свідок, казала ОСОБА_1 та ОСОБА_22. Казала і ОСОБА_2 про стан матері. Також до ОСОБА_22 постійно приходила дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_11, бачила її приблизно, один раз на тиждень. На протязі дня вона, свідок, бачила, хто приходить та виходить з підїзду. Ніхто не бачив, хто хоронив ОСОБА_22. Вона не бачила, як ОСОБА_22 зламала руку.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_4. кв. 55, є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_11, з ОСОБА_2 хороші добрі стосунки. Вона, як і ОСОБА_1 та його батьки, проживає в будинку з 1977 року. Їй відомо, що після смерті батька мати ОСОБА_3 сама залишилася проживати в ІНФОРМАЦІЯ_5, але разом з нею також був прописаний ОСОБА_1, який, як і ОСОБА_2, проживав окремо. В 2000 році у ОСОБА_3 стався інсульт, і в 2002 році до цієї квартири переселився ОСОБА_1 разом із своєю сімєю, бо, зі слів ОСОБА_3, вона його жаліла, а вона у свою чергу переселилася у квартиру по вул. 40 років Перемоги. ОСОБА_18 кожен день приходила на вул. Харківську до онуки, до сусідів, подруг, але ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не пускали її в квартиру. Після інсульту вона була трохи неадекватною, забувалася. Про смерть ОСОБА_18 вона, свідок, дізналася через рік, коли ОСОБА_11 принесла поминути ОСОБА_3. Вона, свідок, не памятає, коли ОСОБА_3 зламала руку, також ОСОБА_3 казала, що ОСОБА_1 буде отримувати її пенсію та покупати для неї продукти. Вона, свідок, бачила, як ОСОБА_1 давав матері продукти, коли вона була негодяща. Коли у ОСОБА_3 був інсульт вона, свідок, не бачила, хто за нею доглядав. Не знає, хто доглядав ОСОБА_3 до дня смерті. Але коли ОСОБА_3 приходила на вул. Харківську, вона няньчила дитину ОСОБА_1, рішення про переїзд вона приймала самостійно.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 є її сусідами, з ними вона ніякі стосунки не підтримує, між нею та ними неприязні стосунки. ОСОБА_1 для неї ніхто, ОСОБА_2 є чоловіком її, свідка, рідної сестри. Їй відомо, що батько ОСОБА_17 та ОСОБА_14 помер в 1998 році, і їх мати ОСОБА_3 сама залишилися проживати в ІНФОРМАЦІЯ_7, проживала сама до 2002 року, і весь цей час до неї постійно приходив ОСОБА_2, все робив по господарству. В 2000 році у ОСОБА_3 стався інсульт і ОСОБА_2 за нею доглядав, також приходила до ОСОБА_3 її, свідка, мати, ОСОБА_2 возив її по лікарнях. В 2002 році ОСОБА_1 із своєю сімєю переїхав проживати в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_8, а ОСОБА_3 переїхала проживати в квартиру, де раніше жив ОСОБА_1. Після цього її в квартиру АДРЕСА_5 ніхто не пускав, ОСОБА_1 отримував її пенсію і раз на місяць купував для ОСОБА_3 продукти, а ОСОБА_2 постійно приходив до матері та привозив їй продукти. Їй також відомо, що похорон ОСОБА_3 не було, нікого про її смерть не повідомили, вона, свідок, в новій квартирі, де проживала ОСОБА_3, не була, але ОСОБА_3 скаржилася їй, що хоче жити в своїй квартирі по вул. Харківській. ОСОБА_11 постійно виганяла ОСОБА_3 з квартири, а ОСОБА_2 хотів забрати мати до себе, але вона хотіла жити на вул. Харківській. Коли ОСОБА_3 було погано, сусіди поклали її на лавку, а Іра викинула з вікна ліки. Зі слів своєї матері їй, свідку, відомо, що за ОСОБА_3 потрібно було здійснювати догляд, і за нею з моменту інсульту доглядав тільки ОСОБА_2. ОСОБА_3 вимусили переїхати на нову квартиру, шантажуючи побаченнями із онукою, ОСОБА_2 підтримував свою матір морально та фізично, через 2-3 дня після похорон він дізнався про смерть матері.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона проживає ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_24 знає з 1990 року, знає, що ОСОБА_2 - брат ОСОБА_1. В 2003 році ОСОБА_3 переїхала проживати до ІНФОРМАЦІЯ_10 з вул. Харківській. Вона, свідок, спілкувалася із ОСОБА_3, в них були нормальні відносини. В 2009 році ОСОБА_3 зламала руку, і ОСОБА_11 поросила її, щоб вона доглядала за ОСОБА_3, так як вони постійно працюють . Також за ОСОБА_3 доглядала сусідка ОСОБА_7. Вона, свідок, заходила до ОСОБА_3, ключі брала в квартирі № 264 у ОСОБА_25. ОСОБА_18 була доглянута, ОСОБА_1 постійно носив сумки, і взагалі вона постійно бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_11. ОСОБА_18 також казала, що це було її рішення щодо обміну квартирами. Іншого сина ОСОБА_18 ОСОБА_14 вона не бачила. Останні роки ОСОБА_3 не виходила із квартири. Доглядати за ОСОБА_25 просили ОСОБА_1 та ОСОБА_11. ОСОБА_25 померла наприкінці січня 2012 року, Іра прийшла до неї, свідка, та викликала міліцію. На похоронах вона присутньою не була, ОСОБА_11 роздавала поминальну панахиду. Знає, що ОСОБА_3 страждала на високий тиск, особливо важкий стан наступив у ОСОБА_3 за тиждень до смерті.

Вислухав сторони, їх представників, свідків, вивчивши письмові докази та матеріали справи, зясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Фонду комунальної власності міста Дніпродзержинська міської ради, третя особа Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, визначення часток співвласників у праві спільної власності підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування підлягає задоволенню лише в частині визначення спадкової долі померлої ОСОБА_3, в іншій частині його позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами, їх батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом одруження між батьками сторін у справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_26, виданим 13 лютого 1955 року Дніпродзержинським міським ЗАГС, актовий запис № 148 (т.1 а.с. 20), свідоцтвом про народження ОСОБА_1, виданим 25 січня 1960 року Дніпродзержинським міським ЗАГС, актовий запис № 101 (т.1 а.с. 19), свідоцтвом про народження ОСОБА_2, виданим Дніпродзержинським міським ЗАГС 20 лютого 1958 року (т.1, а.с. 60).

В 1998 році ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_3 відповідно до Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизували трикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11, на підтвердження чого 27 січня 1998 року Відділом обліку та розподілу житлової площі Дніпродзержинського міськвиконкому, на підставі розпорядження № 010164, їм було видане свідоцтво про право власності на житло, в якому було зазначено, що квартира, яка знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Харківська, 7-64, на праві приватної спільної власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1, без визначення правового статусу спільного майна - спільної сумісної або спільної часткової власності на квартиру ( а.с. 68 свідоцтво про право власності на житло).

Судом встановлено, що під час володіння та користування зазначеною квартирою між її співвласниками не укладався будь-який договір з приводу розміру часток у праві спільної власності на нерухоме майно, і з урахуванням того, що в свідоцтві про право власності на житло не зазначений вид спільної власності, суд вважає, що кожному співвласнику квартири після її приватизації стала належати 1/2 її частка з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду від 19 червня 1992 року (з наступними змінами) встановлюється, що передача займаних квартир (будинків) в порядку приватизації здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сімї, які постійно мешкають в даній квартирі. При цьому частина 4 ст. 355 ЦК України встановлює презумпцію дії правового режиму права спільної часткової власності, якщо інше не встановлено договором або законом. Така презумпція застосовується в тих випадках, коли в договорі конкретно не визначено правовий режим спільності. І згідно ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Таким чином, суд вважає, що після приватизації квартири, розташованої АДРЕСА_3, вона стала належати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, і кожен з них набув право власності на 1/2 частку цієї квартири.

30 січня 2012 року мати сторін у справі ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 31 січня Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції, актовий запис № 88 (т.1 а.с. 32).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 161 від 30 січня 2012 року, яке було видане ОСОБА_1 (т.1 а.с. 12), смерть ОСОБА_3 настала за місцем її фактичного проживання в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_12, внаслідок серцево-судинної недостатності, коронарокардіосклерозу атеросклеротичного, хронічної ішемічної хвороби серця.

Як встановлено судом, на момент смерті ОСОБА_3 належала 1/2 частка квартири, розташованої в АДРЕСА_13, яка була її зареєстрованим місцем проживання, і в якій разом з нею з 1993 року був та залишається зареєстрованим її син ОСОБА_1, що підтверджується довідками ТОВ Абонент ХХІ від 11 лютого 2012 року (т.1 а.с. 16, 17, 64).

Інший син померлої ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_14, був зареєстрованим в період часу з 14 червня 1978 року до 04 травня 1983 року, що підтверджується довідкою ТОВ Абонент ХХІ від 13 вересня 2012 року (т.2 а.с. 8).

Після померлої ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_15. Єдиними спадкоємцями за законом першої черги є її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Чоловік ОСОБА_3 та батько сторін у справі - ОСОБА_4 помер 09 січня 199 8року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 09 січня 1998 року Відділом РАГС виконкому Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська, актовий запис № 29 (т.1 а.с. 23).

Судом встановлено, що в 2003 році між ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_11 та ОСОБА_3 був виконаний фактичний обмін квартирами, внаслідок якого ОСОБА_1 разом із своєю дружиною та донькою переїхав проживати в трикімнатну квартиру, розташовану АДРЕСА_3, а ОСОБА_3 переїхала проживати в належну ОСОБА_11 однокімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_16.

На підставі пояснень свідків, що були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторін у справі, судом встановлено, що цей обмін квартирами був виконаний за згодою ОСОБА_3, яка пожаліла сина ОСОБА_17, який після народження дитини разом із дружиною проживали в однокімнатній квартирі, а вона сама - трикімнатній квартирі. Як зазначила свідок ОСОБА_23, яка була допитана за клопотання ОСОБА_2, вона, свідок, з 1977 року проживає в ІНФОРМАЦІЯ_11, добре знає сторін у справі, знала їх батьків, і пояснила суду, що ОСОБА_3 сама особисто їй казала, що вона жалкує ОСОБА_1, а тому вирішила переїхати в квартиру по вул. 40 років Перемоги, рішення вона приймала самостійно. Крім цього, цей свідок також пояснила, що після переїзду ОСОБА_3 часто приходила на вулицю Харківську до подруг, знайомих, а також няньчила свою онуку малолітню доньку ОСОБА_1 та ОСОБА_11. А тому свідчення цього свідка в той частині, що ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не пускали її до квартири, спростовуються іншими вищевказаними її свідченнями щодо догляду ОСОБА_3 за своєю новонародженою онукою, яку вона няньчила і доглядала, перебуваючи саме в квартирі АДРЕСА_17.

На підставі довідки Комунального закладу охорони здоровя Дніпродзержинської міської ради Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 ві 16 липня 2013 року № 01-09-1061 (т.1 а.с. 22), судом встановлено, що в 2000 році ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, перенесла гостре порушення мозкового кровообігу, що стало причиною виникнення у неї таких захворювань, як: ішемічна хвороба серця: кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. ІІ ступ. ризик високий, гіпертензивне серце серця СН ІІ Б, дисциркуляторна енцефалопатія ІІІ при гіпертонічній хворобі та церебральному атеросклерозі, цементний сидром, і в звязку з якими вона перебувала на обліку к КЗОЗ Центр ПМСД №1. В цій же довідці зазначено, що хвора потребувала прийому таких препаратів: діокора, мілдроната, корглюкона, дуактина, предуктала, верошпірона, торсіда, фурасідіда, кардіомагніла, олатропіла, аторіса, які вона приймала в повному обсязі та отримувала стаціонар на дому. Крім цього, в довідці зазначено, що за станом здоровя хвора потребувала постійного стороннього нагляду.

Таким чином суд встановив, що, починаючи з 2000 року до дня своєї смерті ОСОБА_3 потребувала постійного лікування, в тому числі й стаціонару на дому, а також постійного стороннього догляду та допомоги.

І такий догляд та лікування ОСОБА_3 до дня її смерті надавалися сином ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_11.

До такого висновку суд прийшов, виходячи з наступного.

На підставі пояснень свідка ОСОБА_11 судом встановлено, що між нею та ОСОБА_3, яка була матірю її чоловіка ОСОБА_1, з яким вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1982 року, завжди існували добрі родинні відносини. Після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 стала хворіти, в 2000 році перенесла інсульт, і вона, свідок, вихажувала свою свекруху, робила уколи, доглядала за нею, і фактично підняла її на ноги. Вони з чоловіком постійно турбувалися за матір, не залишала її одну, і саме матір після покращення стану здоровя наполягла на обміні квартирами після народження нею, свідком, довгоочікуваної дитини, яку і доглядати їй допомагала саме ОСОБА_3.

Також суд встановив, що після обміну квартирами, ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не переставали турбуватися про матір, постійно опікувалися нею, придбавали для неї продукти харчування, ліки, готували їжу, прибирали в квартирі, таким чином всі обовязки щодо догляду за хворою та літньою матірю взяв на себе ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_11. Крім цього, судом встановлено, що з 2009 року стан ОСОБА_3 погіршився, вона стала страждати втрату памяті, не могла адекватно оцінювати свої дії, отримала перелом руки і не могла самостійно себе обслуговувати, що підтвердили в судовому засіданні свідки обох сторін у справі. І такий стан здоровя ОСОБА_3, з урахуванням перелому руки, вимусив ОСОБА_1 та ОСОБА_11 не тільки особисто здійснювати догляд за матірю, а у час їх відсутності просити допомоги у сусідів, які проживали в ІНФОРМАЦІЯ_13, залишивши в квартирах № 261 та № 264 ключі від квартири, де проживала ОСОБА_3, щоб сусіди мали постійний доступ до її квартири, могли б провідати її, поспілкуватися з нею, і у випадку надання матері екстреної допомоги одразу зателефонувати ОСОБА_1 та ОСОБА_11. Крім цього, сусідка ОСОБА_3 - ОСОБА_13, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_14, на прохання ОСОБА_11, з червня 2009 року до 2011 року постійно доглядала за ОСОБА_3, мала ключі від її квартири, гріла їжу та кормила ОСОБА_3, яка не могла сама себе обслуговувати через зламану руку.

Як зазначила в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, і поясненням якої суд не має підстав не довіряти, за її послуги ОСОБА_11 кожен місяць платила їй по 500 грн., вона, свідок, не працювала, і тому мала можливість доглядати за бабою ОСОБА_3. Вона також підтвердила, що до ОСОБА_3 ходили тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_11, які приносили продукти, готували їжу, прибирали в квартирі, купали бабу ОСОБА_3, а іншого сина ОСОБА_2 вона, свідок, ніколи не бачила.

Факт надання постійного догляду ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ОСОБА_3, факт їх постійного піклування про неї в судовому засіданні підтвердила і свідок ОСОБА_15, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_15, у якої були ключі від квартири ОСОБА_15, і яка навіть вважала, що ОСОБА_11 є донькою ОСОБА_15, а не невісткою. ОСОБА_2 вона ніколи у ОСОБА_15 не бачила, хоча ОСОБА_15 показувала їй фотокартки сина ОСОБА_14, вона, свідок, часто відвідувала ОСОБА_15, в її квартирі були всі необхідні для комфортного життя речі, ОСОБА_15 була доглянута , в неї завжди були необхідні ліки, ОСОБА_11 купала ОСОБА_15, робила їй уколи, міряла тиск.

Свідок ОСОБА_24, яка поживає в квартирі АДРЕСА_18, і яка була сусідкою ОСОБА_3 підтвердила суду, що у 2009 році ОСОБА_3 зламала руку, і ОСОБА_1 та ОСОБА_24 попросили її доглядати за матірю у їх відсутність, також за ОСОБА_3 доглядала сусідка ОСОБА_13, яка проживала в квартири № 264, і в якої вона, свідок, брала ключі від квартири ОСОБА_3, коли навідувалася до неї. ОСОБА_3 була завжди доглянута, нагодована, ОСОБА_1 та ОСОБА_24 постійно носили до неї сумки із продуктами. Останній час ОСОБА_3 не виходила з квартири, і саме із її, свідка, квартири ОСОБА_24 викликала міліцію, коли померла ОСОБА_3.

Суд вважає свідчення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_24 обєктивними та правдивими, оскільки вони протягом тривалого часу були сусідами ОСОБА_3, проживали в сусідніх квартирах будинку 3 по вулиці 40 років Перемоги в місті Дніпродзержинську, не мають неприязних відносин із сторонами у справі, не є зацікавленими у результатах розгляду справи, їх свідчення є послідовними і не суперечать іншим дослідженим судом доказам у справі.

Підтвердили факт постійного піклування та догляду за ОСОБА_3 з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_11 й інші допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_19, ОСОБА_20, поясненням яких суд також не має підстав не довіряти, оскільки вони не спростовані будь-якими доказами, наданими ОСОБА_2 на підтвердження своїх заперечень проти позову ОСОБА_1 та на підтвердження обставин та вимог, зазначених ним в своєму позові. .

Також обєктивно суд оцінює пояснення в ОСОБА_21, ОСОБА_23 та ОСОБА_7, які були допитані за клопотанням ОСОБА_2.

Як пояснила в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка проживає в будинку по вул. Харківській, 7, і яка є близьким родичем ОСОБА_2, який є чоловіком її рідної сестри, між нею та ОСОБА_1 склалися напружені, неприязні стосунки, він для неї ніхто, і яка запевняла суд, що тільки ОСОБА_2 доглядав за матірю після інсульту, який стався у 2000 році, і до дня її смерті, але при цьому не пояснила суду, чи спілкувалася вона із ОСОБА_3 протягом останніх років, чи бувала в неї в гостях в квартирі АДРЕСА_19, чи відомо їй, яка обстановка була в квартирі ОСОБА_3, чи знає вона про перелом руки ОСОБА_3, і про її фактичний стан здоровя в останні роки життя померлої.

Що стосується пояснень свідка ОСОБА_23, то вона пояснила, що ОСОБА_3 після інсульту була трохи неадекватною, забувалася, але бачила, як ОСОБА_1 приносив матері продукти, коли вона проживала ІНФОРМАЦІЯ_16, бачила як ОСОБА_3 няньчила дитину ОСОБА_1, знає, що рішення про переїзд ОСОБА_3 приймала самостійно, але при цьому свідок не надала жодних пояснень щодо її спілкування із ОСОБА_3 протягом останніх років її життя, де вона проживала, які ліки приймала, та хто її доглядав, і коли вона померла.

Наявність тяжкого стану здоровя ОСОБА_3, та потреба в постійному догляді за нею, підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_21, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_17, яка пояснила суду, що вона знала ОСОБА_3 близько 7 років, яка протягом останніх півтори року взагалі нічого не розуміла, виходила на вулицю роздягнутою, ходило голяка по підїзду, її ловили сусіди та приводили додому і одразу ж телефонували ОСОБА_1. Вона також бачила, як ОСОБА_1 раз на місяць ходив до матері з пакетами, постійно бачила ОСОБА_11, знає, що вони просили доглядати у їх відсутність за матірю сусідку ОСОБА_7 із квартири № 261, в якої були ключі від квартири ОСОБА_3, за рік до смерті ОСОБА_25 почали закривати. Вона, свідок, навіть казала ОСОБА_1 та ОСОБА_11, що мати потрібно здати до будинку похилих, і все, що стосувалося ОСОБА_3 вона казала саме ОСОБА_1 та ОСОБА_11, і всі сусіди знають, що хоронили ОСОБА_27 та ОСОБА_11. При цьому вона пояснила, що ОСОБА_2 вона бачила в квартирі ОСОБА_3 раз чи два, коли він міняв лампочки.

Отже, будучі свідком саме ОСОБА_2, ОСОБА_21 своїми поясненнями не підтвердила суду, що ОСОБА_2 носив пакети до матері, хоча б раз на місяць або на тиждень бував у матері, але при цьому зауважила, що у критичних ситуаціях, які виникали з ОСОБА_3, вона, свідок, й інші сусіди, дзвонили саме ОСОБА_1.

Таким чином пояснення свідка ОСОБА_21 , насамперед, підтверджують зазначені позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 обставини щодо його постійного догляду за своєю матір'ю, яка потребувала сторонньої допомоги та опікування, і навпаки спростовують заперечення ОСОБА_2 проти позову ОСОБА_1 та зазначені ним обставини на підтвердження свого зустрічного позову.

Той факт, що ОСОБА_1 дійсно звертався за допомогою по догляду за матірю до свого брата ОСОБА_2, підтверджується і самим ОСОБА_2, який не заперечує, що йому було відомо, де проживає мати, який стан її здоровя, і що вона потребує саме постійного догляду, оскільки декілька разів навідувався до матері, і бачив, її повну безпомічність.

Не зважаючи на те, що в судовому засіданні ОСОБА_2 наполягав на тому, що тільки він один опікувався своєю матір'ю, а ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ніякої участі у догляді не приймали, його свідчення спростовуються дослідженими судом доказами та пояснення практично всіх свідків, що були допитані судом, які пояснили, що ключі від квартири, де проживала ОСОБА_3, знаходилися у її сусідів в квартирах № 261 та № 264, але ОСОБА_2 про це навіть не було відомо, він зазначив, що він не мав можливості поспілкуватися із матір'ю через відсутність в нього ключів від її квартири.

Посилаючись на те, що він постійно знаходився біля матері, ОСОБА_2 навіть невідомо було про її смерть, і ніхто із сусідів матері, які, по ствердженням ОСОБА_2, знали і його самого, і засоби його звязку, не повідомив його про смерть ОСОБА_3.

Суд також встановив, що не приймав ніякої участі ОСОБА_2 і в похованні матері, що підтверджується як поясненнями свідків, так і доказами, наданими позивачем за первісним позовом ОСОБА_1, такими як свідоцтво про поховання ( т.1 а.с. 13), договором - замовленням від 31 січня 2012 року (т.1 а.с. 14), замовленням Дніпродзержинського спецкомбінату від 31 січня 2012 року ( а.с. 15), , фотокартками з місця поховання ОСОБА_28, з яких вбачається, що вона похована поряд із своїм чоловіком ОСОБА_29 (т.1 а.с. 158- 153), і зазначені докази спростовують свідчення ОСОБА_2 щодо поховання братом матері не по людські: без традиційного обряду.

Також суд вважає, що не знайшли свого підтвердження зазначені ОСОБА_2 обставини щодо занедбаного стану матері на момент її смерті. Як зазначено в акті судово-медичного дослідження № 181 від 30 січня 2012 року (а.с. 124 -125), який був витребуваний судом за клопотанням ОСОБА_2, Труп ОСОБА_28 доставлений в морг одягнутим: футболка напівсинтетична синього кольору, памперс, одяг помірно ношений без ушкоджень та забруднень, по знятті одежі труп правильної тілобудови, задовільного харчування.

Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 не приймав ніякої участі у долі матері, навмисно ухилявся від надання їй допомоги, при тому, що йому було відомо про безпорадний стан матері та про необхідність постійного догляду за нею, і він є особою, яка була зобовязана утримувати матір ( спадкодавця) згідно з нормами Сімейного кодексу України.

Навпаки ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_11 постійно здійснювали догляд за ОСОБА_3, піклувалися про неї, зверталися за допомогою до сусідів матері, доручаючи їм доглядати за нею у їх відсутність, оскільки надати таку допомогу рідний син ОСОБА_2 відмовився.

І це дає суду підстави вважати, що саме ОСОБА_2 умисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, при тому, що ОСОБА_3 дійсно потребувала такої допомоги в звязку з наявністю в неї тяжкої хвороби та перебування у безпорадному стані, і відповідач за первісним позовом, будучі обізнаний про стан здоровя матері, мав можливість надавати таку допомогу, оскільки є працездатним і повинний був утримувати свою матір, яка потребувала допомоги.

А тому, не зважаючи на те, що ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги після померлої матері ОСОБА_3 своєчасно звернувся до Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він повинний бути усунений від права на спадкування за законом після померлої матері, що дасть можливість ОСОБА_1, єдиному, успадкувати майно померлої ОСОБА_3

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7 правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК ( 435-15 ) стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п'ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до Сімейного кодексу України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

В звязку з тим, що судом встановлені підстави для усунення відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після своєї померлої матері, і не встановлені підстави для усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після своєї померлої матері, позивач за первісним позовом ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги за законом, єдиний, має право на отримання спадщини ОСОБА_3, що унеможливлює отримання спадщини позивачем за зустрічним позовом і відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2, а тому суд приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1, та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про усунення його брата ОСОБА_1 від права на спадкування після померлої матері.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд вважає, що належить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в сумі 321,90 грн., а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути сплачений ним судовий збір сумі 114,70 грн. за задоволення його позовних вимог в частині визначення спадкової долі померлого спадкодавця.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, ч.4 ст. 355, ст. 357, ст.ст. 1224, 1258, 1259, 1262, 1263 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 N 7, ст.ст. 3, 8, 10, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Фонду комунальної власності м. Дніпродзержинська міської ради, третя особа Третя Дніпродзержинська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування за законом, визначення часток співвласників у праві спільної власності задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлої 30 січня 2012 року ОСОБА_3.

Визначити спадкову долю після померлої 30.01.2012 року ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_20, загальною площею 63,6 м.кв., житловою площею 37,3 м.кв.

Визначити за ОСОБА_1 частку в праві спільної сумісної власності в розмірі 1/2 частки на квартиру АДРЕСА_20, загальною площею 63,6 м. кв., житловою площею 37,3 м.кв.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_18, ІПН № НОМЕР_1, проживаючого за адресою: м. Дніпродзержинськ, б. Незалежності, 1-82, працюючого апаратчиком в ПАТ ДніпроАзот на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_19, ІПН № НОМЕР_2, проживаючого за адресою: м Дніпродзержинськ, вул. Харківська,7-64, працюючого електрозварювальником в ККЦ ВАТ ДМКД сплачений позивачем за первісним позовом судовий збір в сумі 321 (триста двадцять одну) грн. 90 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування задовольнити частково.

Визначити спадкову долю після померлої 30.01.2012 року ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_20, загальною площею 63,6 м.кв., житловою площею 37,3 м.кв.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_19, ІПН № НОМЕР_2, проживаючого за адресою: м Дніпродзержинськ, вул. Харківська,7-64, працюючого електрозварювальником в ККЦ ВАТ ДМКД на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_18, ІПН № НОМЕР_1, проживаючого за адресою: м. Дніпродзержинськ, б. Незалежності, 1-82, працюючого апаратчиком в ПАТ ДніпроАзот сплачений позивачем за зустрічним позовом судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В іншій частині зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя К.Л. Шендрик