Ухвала суду № 51891724, 08.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 р. № 876/6190/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судового засідання: Андрушківа І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Червонограді Львівської області до Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення заборгованості, -

встановив:

21.03.2014 УПФ України в м. Червонограді Львівської області звернулось з позовом про стягнення з ПАТ «Шахта «Надія» заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсії призначених згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 1081370,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що згідно статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), пункту 2 Прикінцевих положень Закону України вiд 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), підприємства повинні відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій призначених по Списку № 1. Згідно з отриманими відповідачем розрахунками, його заборгованість за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 становить 1081370,52 грн, яка ним добровільно не погашається.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що сума витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яку позивач просить стягнути з відповідача, є неузгодженою, а відтак у суду були відсутні правові підстави для її стягнення. Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що до розрахунків витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Списку № 1, включено осіб, пенсії яким призначено до набрання чинності Законом № 1058-IV, тобто до 01.01.2004, а тому такі витати підприємствами не відшкодовуються.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки заступник директора з правових питань ОСОБА_1 зайнятий підготовкою в інших судових спорах. Однак, такі доводи судом визнано необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними доказами, зокрема, ухвалою про призначення іншої справи до судового розгляду, повісткою про виклик в суд, наказом відрядження тощо. Що стосується посилання апелянта на звільнення з підприємства юрисконсульта, то такі також не можуть бути взяті до уваги, оскільки до клопотання про відкладення розгляду справи долучено довіреність від 02.01.2015 № 09/01 на ім'я ОСОБА_1, а тому за відсутності доказів неможливості прибуття у судове засідання ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи задоволеним бути не може.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладені обставини справи, у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд здійснено за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Шахта «Надія» зареєстроване, як юридична особа, 16.03.2001, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №16553552 від 30.05.2013, перебуває на обліку в УПФУ в м. Червонограді та є платником єдиного внеску, що підтверджується повідомленнями УПФУ в м. Червонограді про взяття на облік платника єдиного внеску та про взяття на облік юридичної особи/відокремленого підрозділу.

Склад витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонерам за списком № 1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 та факт їх понесення управліннями Пенсійного фонду України підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а саме: № 1042/04-36-1 від 23.01.2013, № 1095/04-36-1 від 24.01.2013, №1876/04-36-1 від 07.02.2013, № 1877/04-36-1 від 07.02.2013, № 1878/04-36-1 від 07.02.2013, № 4644/04-36-1 від 18.03.2013, № 11534/04-36-1 від 18.07.2013, № 13377/04-36-1 від 15.08.2013, № 15897/04-36-1 від 10.10.2013, № 16134/04-36-1 від 16.10.2013, № 17154/04-36-1 від 11.11.2013, № 17155/04-36-1 від 11.11.2013, № 17302/04-36-1 від 12.11.2013, № 18956/04-36-1 від 11.12.2013, № 19147/04-36-1 від 16.12.2013, № 19270/04-36-1 від 18.12.2013, № 19271/04-36-1 від 18.12.2013 та № 19272/04-36-1 від 18.12.2013.

Зазначені розрахунки були отримані відповідачем 29.01.2013, 15.02.2013, 25.03.2013, 22.08.2013, 18.12.2013, 26.12.2013, 15.10.2013, 21.10.2013, 18.11.2013 та 16.12.2013, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

З огляду на викладені вище обставини суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених особам відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» покриваються підприємствами та організаціями, а тому відповідач повинен відшкодовувати такі витрати.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IVв разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності Законом № 1058-IV витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону № 1788-XII.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам на підставі статті 14 Закону № 1788-XII.

Отже, висновок суду першої інстанції про правомірність вимог управління ПФУ відшкодувати йому витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладеній, зокрема, у постанові від 05.11.2013 № 21-284а13, яку у відповідності до ч. 1 ст. 244-2 КАС України мають враховувати суди загальної юрисдикції під час застосування відповідних норм права.

Згідно пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Розділу 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. 6.8 Інструкції).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Пенсійного органу повноважень на складення та надіслання підприємствам розрахунків, складених відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, призначені працівникам відповідача відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Склад витрат на виплату та доставку пенсій, призначених пенсіонерам за списком № 1 відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 1788-ХІІ за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 та факт їх понесення управліннями Пенсійного фонду України підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, а саме: № 1042/04-36-1 від 23.01.2013, № 1095/04-36-1 від 24.01.2013, №1876/04-36-1 від 07.02.2013, № 1877/04-36-1 від 07.02.2013, № 1878/04-36-1 від 07.02.2013, № 4644/04-36-1 від 18.03.2013, № 11534/04-36-1 від 18.07.2013, № 13377/04-36-1 від 15.08.2013, № 15897/04-36-1 від 10.10.2013, № 16134/04-36-1 від 16.10.2013, № 17154/04-36-1 від 11.11.2013, № 17155/04-36-1 від 11.11.2013, № 17302/04-36-1 від 12.11.2013, № 18956/04-36-1 від 11.12.2013, № 19147/04-36-1 від 16.12.2013, № 19270/04-36-1 від 18.12.2013, № 19271/04-36-1 від 18.12.2013 та № 19272/04-36-1 від 18.12.2013.

Зазначені розрахунки були отримані відповідачем 29.01.2013, 15.02.2013, 25.03.2013, 22.08.2013, 18.12.2013, 26.12.2013, 15.10.2013, 21.10.2013, 18.11.2013 та 16.12.2013, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштових відправлень. Отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону № 1788-ХІІ, не надавши на них до УПФ України в м. Червонограді заперечень та не оскарживши їх у суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

На вимогу суду першої інстанції позивачем долучено до матеріалів справи документи, що підтверджують наявність підстав для призначення пільгової пенсії працівникам відповідача та докази виплати пільгової пенсії, а саме:

- розпорядження про призначення пенсій (т.1, а.с. 116, 119, 139, 143, 162, 163, 187, 188, 192; Т.2 а.с. 15, 26, 33, 35, 37, 50, 86, 87, 95, 101, 108, 109, 111, 112, 114, 119, 121, 122, 124, 128, 131, 135, 138, 141, 142, 144, 149, 155-178, 192, 194, 207);

- протоколи про призначення пільгової пенсії (т.1, а.с. 109, 111, 112, 114, 117, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 141, 145, 147, 149, 151, 153, 155-161, 164-186, 189-191, 193-203; Т.2 а.с. 3-14, 16-25, 27-32, 34, 36, 38-49, 51-85, 88-94,96-100, 102-107, 110, 113, 115-118, 120, 123, 125-127, 129, 130, 132-134, 136, 137, 139, 140, 143, 145-148, 150-154, 179-191, 193, 195-206, 208-224);

- довідки про перебування вищезазначених осіб на обліку в управліннях Пенсійного фонду та суми виплачених пенсій (т.1, а.с. 110, 111а, 113, 115, 116а, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 204-250; т.2 а.с. 1, 2; т.3 а.с. 1-217).

Згідно з картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 ПАТ «Шахта «Надія» та розрахунку суми позовних вимог, загальна сума фактичних витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.10.2013 по 31.12.2013, яка підлягає відшкодуванню, становить 10811370,52 грн.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення спірної заборгованості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2014 року у справі № 813/2496/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 10.09.2015.