Ухвала суду № 51891653, 07.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 р. Справа № 876/228/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача Губар Н.В.,

представника відповідача Мельник С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового-повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ :

ТзОВ «Ковельсільмаш» 04.11.2014 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового-повідомлення рішення від 19.06.2014 року №0003362201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» оскаржило його в апеляційному порядку. Просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2002 року було зареєстровано як юридичну особу ТзОВ «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш», що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. ТОВ «ВО «Ковельсільмаш» є правонаступником ТОВ «Сільмаш».

З 07.05.2014 року по 21.05.2014 року Ковельською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільмаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.11.2013 року. За результатами перевірки складено акт №365/22-31533318 від 28.05.2014 року.

Актом перевірки встановлені порушення ТОВ «Сільмаш» статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення рядка 24 декларації з податку на додану вартість «залишок від'ємного значення, який після відшкодування включається до ПК наступного періоду» на загальну суму 119135 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 66177 грн., за березень 2013 року на суму 11835 грн., за квітень 2013 року на суму 16286 грн., за травень 2013 року на суму 14749 грн., за червень 2013 року на суму 10088 грн.

На підставі висновків акта перевірки №365/22-31533318 від 28.05.2014 року Ковельською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0003362201, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 119135,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Сільмаш» та ТОВ «Клесівські граніти» укладено договори №50/06-6-С від 03.01.2013 року, ЛТП-4 від 01.03.2013 року, №ВТП-3 від 01.03.2013 року.

Договором №50/06-6-С від 03.01.2013 року передбачено, що ТОВ «Клесівські граніти» (Постачальник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар, а ТОВ «Сільмаш» (Покупець) зобов'язується прийняти і оплатити цей товар.

Згідно пункту 1.2 цього договору асортимент, якісні та кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором визначаються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Постачальник зобов'язаний на кожну партію товару, що є предметом поставки за цим договором видати сертифікат, виданий підприємством-виробником, який посвідчує відповідність названого товару вимогам відповідних стандартів, технічних умов або погоджених креслень (пункт 2.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2 цього договору передбачено, що Постачальник відвантажує товар за погодженими цінами, що вказані у специфікаціях до договору. Товар, що є предметом поставки за цим договором, відвантажується на умовах згідно специфікацій, що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Розділом 7 договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року визначений порядок приймання товару за якістю і кількістю. Так, в пункті 7.1 договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Згідно договору на поставку матеріалів №50/06-6-С від 03.01.2013 року позивач придбав у ТОВ «Клесівські граніти» товарно-матеріальні цінності (листи, круг, швелер, труба, квадрат) на загальну суму 397059,69 грн., в тому числі ПДВ 66176,62 грн.

Для підтвердження даних господарських операцій під час перевірки були надані податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Договором ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року передбачено, що за завданням ТОВ «Сільмаш» (Замовник) ТОВ «Клесівські граніти» (Виконавець) надає Замовнику послуги з внутрішньоцехового транспортування, розвантажувально-навантажувальні роботи залізничного транспорту в обсязі та на умовах, визначених договором.

Пунктами 4.1-4.4 цього договору визначено, що вартість послуг без палива визначається сторонами згідно додатку №1 до договору. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5 числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги. Замовник зобов'язаний оплатити визначену в рахунках та в акті про надані послуги вартість послуг в строк, вказаний в рахунках підписання такого акта. Можливі інші форми розрахунків, які не суперечать чинному законодавству, в тому числі попередня оплата за виставленим рахунком.

Відповідно до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ТОВ «Клесівські граніти» (Виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «Сільмаш» (Замовник) надавати за плату наступні послуги та роботи: транспортні послуги легкового авто; користування електроенергетичним обладнанням (Додаток №1). Вартість транспортних послуг легкового авто визначається сторонами по факту їх надання по результатах кожного календарного місяця та фіксується в актах про надання послуг (пункт 2.1 договору).

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 цього договору Виконавець зобов'язаний складати та надавати, а Замовник зобов'язаний отримувати від Виконавця рахунки на сплату за користування електроенергетичним обладнанням.

25 липня 2013 року сторони договору уклали додаткову угоду №2 про зміни до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року, якою вилучили з розділу 2 цього договору з 01.08.2013 року слова: «транспортні послуги легкового авто», тобто домовилися припинити надання транспортних послуг.

Додатковими угодами №1 від 01.07.2013 року, №3 від 01.08.2013 року, №4 від 02.01.2014 року, №5 від 01.08.2014 року, №6 від 01.08.2014 року про зміни до договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року сторони договору змінювали вартість послуг, порядок оплати за послуги, місцезнаходження та реквізити сторін.

Всього позивач згідно вищезазначених договорів отримав від ТОВ «Клесівські граніти» транспортні послуги та послуги по користуванню електрообладнанням на загальну суму 320004,81 грн., в тому числі ПДВ 52959,17 грн., в тому числі за березень 2013 року на суму 71012,40 грн., в тому числі ПДВ 11835,40 грн., за квітень 2013 року на суму 99967,97 грн., в тому числі ПДВ 16286,31 грн., за травень 2013 року на суму 88496,61 грн., в тому числі ПДВ 14749,44 грн., за червень 2013 року на суму 60527,83 грн., в тому числі ПДВ 10088,02 грн.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 статті 186 ПК України визначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Судом встановлено, що передача товару згідно договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року оформлена видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату поставлених товарів, оборотно-сальдовою відомістю по товарах.

На підтвердження отримання товару позивач під час перевірки надав контролюючому органу видаткові накладні, а саме: №№17, 20 від 08.02.2013 року, №25 від 11.02.2013 року, №№25, 26, 29, 30 від 15.02.2013 року, №№27, 32 від 20.02.2013 року, №№28, 29, 33, 34 від 22.02.2013 року. Згідно зазначених видаткових накладних місцем їх складання є м. Рівне, а товар отримав ОСОБА_4 за довіреністю №55 від 15.02.2013 року.

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29 грудня 1995 року №488/346 затверджено типову форму №1-ТН «Товарно-транспортна накладна» (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3, 4 -автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Згідно пункту 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Пунктом 11.8 цих Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Додатком 7 вищезазначених правил встановлено типову форму товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів вважає, що на підтвердження доказів транспортування товару та отримання його на підприємстві позивач надав товарно-транспортні накладні від 08.02.2013 року, №ЛФП-000380 від 15.02.2013 року, від 22.02.2013 року. Із зазначених товарно-транспортних накладних слідує, що вантажоодержувачем товару зазначено ТОВ «Клесівські граніти», а товар переадресовано на ТОВ «Сільмаш», проте відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції. Крім того, відсутня інформація про посаду, прізвище, ім'я та по батькові представника безпосереднього вантажоодержувача - ТОВ «Сільмаш». Також в товарно-транспортних накладних відсутні підписи та печатки перевізників, дата та час прибуття до вантажоодержувача. Із зазначеного слідує про їх юридичну дефектність, оскільки вони належним чином не заповнені, а тому зазначені первинні документи суд до уваги не бере.

Крім того, пунктом 7.1 договору №50/06-6-С від 03.01.2013 року передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 року №П-6, та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року №П-7.

Відповідно до цих Інструкцій приймання продукції за якістю та комплектністю провадиться за супровідними документами, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.).

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, чи тари упакування вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції, одержувач припиняє подальше приймання продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів.

Відповідно до вищезазначених нормативних документів, акти приймання продукції по кількості реєструються та зберігаються в порядку, встановленому на підприємстві - утримувачу. Приймання продукції провадиться уповноваженими на те керівником одержувача чи його заступником.

Однак ТОВ «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» не надано ніяких підтверджень прийомки товару його посадовими особами на підприємстві.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» затверджено типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів. Так, журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1) - застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей. Записи в журналі виконуються відділом постачання в міру надходження матеріальних цінностей на складі підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. У журналі також роблять відмітки про запитання, що пов'язані з розшуком вантажів, які не надійшли.

Акт про приймання матеріалів (форма N М-7) застосовується для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника; складається також при прийманні матеріалів, які прибули без документів. Після приймання цінностей акти з прикладанням документів (товарно-транспортних накладних) передаються: один до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей, а другий відділу постачання або юридичному відділу для направлення листа-претензії постачальнику;

Картка складського обліку матеріалів (форма N М-12) застосовується для обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром, заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться матеріально відповідальною особою (комірником, зав. складом). Записи у картці виконують на підставі первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається операція.

Враховуючи вищевикладене на підприємстві мають вестись зазначені журнали та форми первинних документів, які відображають прихід, розхід, внутрішнє переміщення матеріальних цінностей та відповідальних осіб, які здійснюють контроль за їх рухом та використанням.

Судом встановлено, позивачем не надано вищезазначених документів, що також свідчить про нереальність господарських операцій поставки товару від ТОВ «Клесівські граніти» до ТОВ «Сільмаш».

З метою обґрунтування товарності господарських операцій позивачем були надані видаткові, податкові накладні, заявки на отримання матеріальних цінностей, специфікації, платіжні доручення, виписки по рахунку з банку, акт звіряння розрахунків, оборотно-сальдова відомість по товарам за лютий 2013 року. Вони дають суду підстави для висновку про підтвердження цими матеріалами лише використання вже наявних у підприємства товарних запасів та оплати за товар, однак не дають змоги їх ідентифікувати, встановити від кого конкретно, коли і за яких умов ці товарні запаси були ним отримані. У зв'язку з цим суд до уваги їх не бере.

Щодо сертифікатів якості на продукцію, то судом встановлено, що товари, які придбавав позивач згідно видаткових накладних (круг, листи, квадрат, труба, швелер) не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до наказу від 01.02.2005 року №28 «Про затвердження переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні».

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту ПДВ суми витрат підприємства за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне вчинення господарських операцій поставки товару від ТОВ «Клесівські граніти» до ТОВ «Сільмаш».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договорів від 01.03.2013 року ЛТП-4 та ВТП-3 про надання послуг позивач надав податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання, подорожні листи службового легкового автомобіля.

Згідно договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року ТОВ «Клесівські граніти» зобов'язувалося надати ТОВ «Сільмаш» транспортні послуги легкового авто та послуги з користування електроенергетичним обладнанням. На підтвердження реальності здійснення цього договору позивач надав податкові накладні, платіжні доручення, банківські виписки, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання, подорожні листи службового легкового автомобіля.

Зокрема, між підприємствами було складено акт приймання-передачі електроенергетичного обладнання від 01.03.2013 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2013 року №ОУ-0000020 на загальну вартість 9986,87 грн., №ОУ-0000025 на загальну вартість 20516,00 грн., 30.04.2013 року №ОУ-0000048 на загальну вартість 20516,00 грн., №ОУ-0000047 на загальну вартість 10770,97 грн. та №ОУ-0000046 на загальну вартість 432,67 грн., 29.05.2013 року №ОУ-0000063 на загальну вартість 20516,00 грн., 31.05.2013 року №ОУ-0000084 на загальну вартість 9291,11 грн., 27.06.2013 року №0000111 на загальну вартість 20516,00 грн..

Відповідно до вищевказаних актів здачі-приймання робіт ТОВ «Клесівські граніти» надавало позивачу транспортні послуги легковими автомобілями та послуги з користування електроенергетичним обладнанням.

На підтвердження отримання послуг з використання легкових автомобілів Ауді-80, номерний знак НОМЕР_1, ВАЗ-21043, номерний знак НОМЕР_2, ІЖ-2715, номерний знак НОМЕР_3 позивач надав подорожні листи службового легкового автомобіля.

Оскільки надані позивачем подорожні листи службового легкового автомобіля були складені у відповідності до типової форми №3, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74 «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), тому саме цією Інструкцією слід керуватися під час заповнення подорожнього листа службового легкового автомобіля.

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми №3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності (надалі - «підприємство»): - які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами (надалі - «перевізники»); - для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями (надалі - «замовники»).

Відповідно до пункту 1.2 цієї Інструкції, до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Згідно підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції, подорожній лист службового автомобіля оформлюється тільки на один робочий день (зміну) і видається за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній день роботи. На більший строк подорожній лист видається у випадках транспортного обслуговування у міжміському сполученні понад одну добу відповідно до наказу чи розпорядження перевізника.

Пунктами 2.2-2.3 пункту 2 Інструкції визначено, що перед видачею водієві подорожнього листа диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) заповнює його таким чином: - на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника, записує номер подорожнього листа і дату його видачі (число, місяць, рік), які повинні відповідати номеру та даті реєстрації подорожнього листа у диспетчерському журналі, найменування та код режиму роботи водія, згідно з яким нараховується заробітна плата (робота у буденні дні, відрядження, робота у вихідні дні і т. д.), вказує марку, державний та гаражний номери автомобіля, прізвище, ініціали, номер посвідчення і табельний номер водія, який одержує подорожній лист, а також номер колони та бригади, до складу яких належать автомобіль і водій; - на підставі умов договору (заявки) замовника або завдання керівництва підприємства (установи) у графі 1 розділу I «Завдання водієві» записує найменування і адресу замовника, до якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання або прізвище, ініціали та посаду відповідальної особи підприємства (установи) у розпорядження якого надається автомобіль; у графі 2 - час прибуття автомобіля до замовника, у графі 3 - час вибуття відповідно до заявки чи графіка роботи (год., хв.) або відповідно до моменту початку та кінця обслуговування посадової особи. Право зміни завдання має тільки перевізник, у виняткових випадках - замовник з відповідним записом у рядку «Особливі відмітки» на зворотному боці подорожнього листа; - у рядку 11 розділу III «Рух пального» диспетчер робить запис про залишок пального за даними попереднього подорожнього листа; - у рядку «Посвідчення водія перевірив, завдання видав» підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа та наявність у водія його посвідчення.

Заповнення подорожнього листа до виїзду автомобіля з гаража здійснюється у такій послідовності: - медичний працівник, який виконує перед рейсовий медичний огляд, підписом стверджує можливість допуску водія за станом здоров'я до керування автомобілем; - у рядку 4 розділу II «Робота водія і автомобіля» механік (або інша відповідальна особа перевізника) записує показання спідометра при виїзді автомобіля з гаража, у рядку 6 - фактичний час (год., хв.) виїзду автомобіля і підписом стверджує передачу автомобіля водієві у технічно справному стані та дозвіл на виїзд; - у рядку «Автомобіль прийняв» водій підписом засвідчує прийняття автомобіля технічно справним і одержання завдання; - заправник (або інша відповідальна особа перевізника) у рядках 8-10 розділу III «Рух пального» записує марку, код марки і кількість виданого пального та стверджує ці дані підписом.

З копій подорожніх листів, які надані позивачем, слідує, що на лицьовому боці у верхньому лівому куті поставлений не штамп перевізника - ТОВ «Клесівські граніти», який надає транспортні послуги легкового авто згідно договору ЛТП-4 від 01.03.2013 року, а штамп позивача, тобто подорожні листи виписані саме позивачем. Крім того, копії подорожніх листів не містять часу прибуття та часу вибуття автомобілів в колонках 2, 3 розділу I «Завдання водієві» подорожніх листів. За таких обставин суд вважає, що надані позивачем подорожні листи складені з порушенням вищезазначеної Інструкції, а тому суд не бере їх до уваги. Відтак суми витрат підприємства за виписаними вищезазначеними первинними документами з отримання транспортних послуг легковими автомобілями безпідставно включені позивачем до складу податкового кредиту ПДВ.

Щодо включення позивачем витрат до складу податкового кредиту за користування електроенергетичним обладнанням суд зазначає, що наданого ТОВ «Сільмаш» акта приймання-передачі електроенергетичного обладнання від 01.03.2013 року недостатньо для підтвердження факту отримання послуги, пов'язаної з користуванням таким електроенергетичним обладнанням. Так, позивачем не надано доказів яким чином використовувалося дане обладнання в його господарській діяльності, а також не надано доказів взяття такого обладнання на облік на підприємстві. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що наданих позивачем первинних документів недостатньо для підтвердження реальності отримання послуги з користування електроенергетичним обладнанням ТОВ «Клесівські граніти», а тому суми витрат за такою господарською операцією безпідставно включені до складу податкового кредиту ПДВ позивача.

Згідно договору ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року ТОВ «Клесівські граніти» зобов'язувалося надати позивачу послуги з внутрішньоцехового транспортування та розвантажувально-навантажувальні роботи залізничного транспорту. Виконання цього договору позивач підтверджує відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, банківськими виписками про оплату послуг та платіжними дорученнями.

Зокрема, між підприємствами були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.03.2013 року №ОУ-0000010 на загальну вартість 32293,16 грн., 30.04.2013 року №ОУ-0000039 на загальну вартість 17881,81 грн., 31.05.2013 року №ОУ-0000082 на загальну вартість 22114,45 грн. та 27.06.2013 року №ОУ-0000102 на загальну вартість 17491,32 грн.. Згідно цих актів здійснювалися розвантажувально-навантажувальні роботи автокраном КРАЗ КС3575 та автонавантажувачем, а також внутрішньоцехові транспортування автомобілями ЗІЛ-431412, ГАЗ-531201, трактором МТЗ-80.

Колегія суддів дійшла висновку, що вказаних документів недостатньо для підтвердження факту здійснення господарських операцій з використання транспортних засобів ТОВ «Клесівські граніти». Із вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити обсяг виконаних робіт, а саме: транспортування сировини, деталей, вузлів, готової продукції чи допоміжних матеріалів між дільницями та складами підприємства. Оскільки позивачем на підтвердження реальності здійснення внутрішньоцехового транспортування та розвантажувально-навантажувальних робіт не надано підтверджуючих документів (внутрішньозаводських товарно-транспортних накладних про внутрішньозаводський оборот, відомостей про рух товару по складах, тощо), тому суд вважає правильними висновки Ковельської ОДПІ про те, що наданих позивачем первинних документів недостатньо для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з отримання зазначених послуг. Відтак позивач безпідставно відніс до податкового кредиту ПДВ суми витрат підприємства за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне здійснення господарських операцій з отримання послуг від ТОВ «Клесівські граніти», передбачених договором ВТП-3 про надання послуг від 01.03.2013 року.

Апеляційний суд встановив, що податкове повідомлення-рішення №0003362201 від 19 червня 2014 року є правомірними, а тому в задоволенні позовної вимоги про його скасування слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Ковельсільмаш» - залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 року у справі № 803/2234/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 10.09.2015 року